36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.06.2021 Справа № 917/361/21
за позовною заявою Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039, Код ЄДРПОУ 42149108
до Комунального підприємства “Житлово - експлуатаційна організація” Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області, вул. Шевченка, 12/1, с. Терешки, Полтавський р-н, Полтавська обл., 38762, код ЄДРПОУ 31728762
про стягнення 254 907 грн. 98 коп.
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін:
представник позивача: Стеблівська А.П., Максименко Ю.П., Здоровило Н.П.
представник відповідача: Берлінер Ю.А.,
Державна екологічна інспекція Центрального округу звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна організація” Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області про стягнення 254 907 грн. 98 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів.
Ухвалою від 18.03.2021р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 08.04.21, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.
07.04.21 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив повністю.
Ухвалою від 08.04.2021р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 06.05.21.
У підготовчому засіданні 06.05.21 суд за клопотанням позивача оголосив перерву до 03.06.21.
20.05.21 від позивача надійшла відповідь на відзив на позов.
03.06.21 від відповідача надійшли заперечення на відзив на позов.
У підготовчому засіданні 03.06.21 суд оголосив перерву до 08.06.21.
Ухвалою від 08.06.21 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.
22.06.21 оголошено перерву до 24.06.21.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що з метою проведення позапланового заходу (перевірки) дотримання вимог природоохоронного законодавства Комунальним підприємством «Житлово-експлуатаційна організація» Терешківської сільської ради Полтавського району Полтавської області в частині виконання припису від 04.02.2020 № 8/02/3 - 23, виданого за результатами проведення попереднього заходу органу державного нагляду (контролю), на підставі звернення громадянина ОСОБА_1 від 28.04.2020 року, погодження Державної екологічної інспекції України від 29.05.2020 № 2.4/396ПГ, з 26.06.2020 по 30.06.2020 було проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог природоохоронного законодавства.
30.06.2020 винесено акт, складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів № 06 - 28/389 (далі - Акт).
Згідно п. 10 Акту перевірки, встановлено, що відповідно до Дозволу на спеціальне водокористування від 20.12.2019 №511/ПЛ/49Д-19 ліміт забору води з підземних джерел становить 829,316 м3/добу. Відповідно до журналу «Обліку споживання води свердловиною с. Терешки» (за період з 17.07.2018 по 26.06.2020) кількість забраної води перевищує 300 м3/добу. А саме, згідно журналу, за період 17.07.2018-31.12.2018 153 доби видобувалося води понад 300 м3/добу; за період 01.01.2019-31.12.2019 335 діб видобувалося води понад 300 м3/добу; за період 01.01.2020-26.06.2020 147 діб видобувалося води понад 300 м3/добу.
Як зазначає позивач, відповідно до умов дозволу на спеціальне водокористування від 20.12.2019 №511/ПЛ/49Д-19 пунктом 6 передбачено: «Відповідно до ст. 17 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» та ст. 19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб'єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей, передбачених ст.23 Кодексу України про надра.». Отже, КП «ЖЕО» Терешківської сільської ради здійснює видобування води без дозволу на користування надрами.
Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 20.07.2009 № 389, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.08.2009 № 767/16783 (із змінами), Інспекцією розраховано збиток та пред'явлено претензію № 165/07 - 17/2020 від 30.10.2020 відшкодування збитків, заподіяних державі на суму 254 907 грн. 78 коп.
За даних обставин, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 254907,78 грн. збитків.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини.
Одним з основних видів діяльності підприємства є постачання води для потреб населення сіл Терешки та Копили. Для забезпечення даної діяльності були розроблені дві водозабірні свердловини № 500-В (розташування с. Терешки) та № 1 (розташування с. Копили), які мають спільну водорозподільну систему (мережу), можуть використовуватись як самостійно, так і спільно для постачання води населенню. При розробці свердловин навантаження та обсяги споживання були розраховані таким чином, що під час одночасної роботи двох свердловин, забір води з однієї не перевищує встановленого законом лімііту - 300 м3/добу. У зв'язку з цим, КП ЖЕО цілком законно у відповідності до ст. 49 Водного Кодексу України, реалізовує своє право на здійснення спеціального водокористування на підставі дозволу на спеціальне водокористування» (діє дозвіл від 20.12.2019р. №511/ПЛ/49д-19).
Заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що позивачем не вірно здійснено розрахунок збитків та не правильно застосовано Методику, яка встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків. Так, відповідачем вказується, що при застосуванні формули З сам = 5 х W х Тар, позивачем не вірно визначено W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на користування надрами (підземними водами)), в зв'язку з чим завищено розмір збитків на 200310, 75 грн. При цьому, представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що дані позивача, а саме 242423 м3, які використані при розрахунку збитків, не підтверджені належним чином.
При вирішенні спору суд приймає до уваги наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Положення ст.50 Конституції України гарантують кожному право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Кожен, хто заподіяв шкоду навколишньому природному середовищу, повинен відшкодувати шкоду в повному обсязі (ст.66 Конституції України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і обов'язки виникають безпосередньо з актів цивільного законодавства, а також внаслідок завдання майнової (матеріальної) шкоди.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу (ст.16 ЦК України).
Згідно з п.8 ч.2 ст.16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Аналогічні норми містяться також в статті 20 ГК України, якою встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування шкоди.
Застосування цього способу захисту визначається положенням ст.22 ЦК України і проводиться як у договірних зобов'язаннях (ст.611 ЦК України), так і в позадоговірних зобов'язаннях (гл.82 ЦК України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.149 ГК України суб'єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.
За приписами ст.151 ГК України суб'єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах).
Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.
Водним кодексом України передбачено, що всі води (водні об'єкти) на території України є національним надбанням народу України, однією з природних основ екологічного розвитку і соціального добробуту.
Завданням водного законодавства, згідно ст.2 Водного кодексу України є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Водокористувачі зобов'язані на підставі ст.44 Водного кодексу України, зокрема, здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу та дотримуватись встановлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин та встановлених лімітів забору води, лімітів використання води та лімітів скидання забруднюючих речовин, а також санітарних та інших вимог щодо впорядкування своєї території.
Спеціальне водокористування це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів (ч.1 ст.48 Водного кодексу України).
Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб.
За змістом ст.49 Водного кодексу України, спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу. У дозволі на спеціальне водокористування встановлюється ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин. Спеціальне водокористування є платним.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.
Згідно з ст. 21 Кодексу України про надра, надра у користування для видобування прісних підземних вод і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст. 23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Прісні підземні води - це природний ресурс із подвійним правовим режимом, а тому, використовуючи підземні води, слід керуватися і водним законодавством, і законодавством про надра.
Отже, чинним законодавством передбачено обов'язок отримання господарюючими суб'єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому спеціальний дозвіл на користування надрами дає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання (постанова Верховного Суду від 12.11.2019 у справі №914/2436/18).
Разом із тим, Кодексом України про надра визначено випадки, за яких господарюючі суб'єкти мають право видобувати підземні води без спеціального дозволу (стаття 21 Кодексу України про надра).
Так, за приписами ст. 23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, а також підземні води (крім мінеральних) для всіх потреб, крім виробництва фасованої питної води, за умови, що обсяг видобування підземних вод із кожного з водозаборів не перевищує 300 кубічних метрів на добу.
Таким чином, видобувати підземні води без спеціальних дозволів в обсязі, що не перевищує 300 кубічних метрів на добу, мають право суб'єкти господарювання, які є землевласниками або землекористувачами.
Втім, як свідчать наявні матеріали справи, та не заперечується відповідачем, у спірний період, а також під час здійснення перевірки Державною екологічною інспекцією Центрального округу Комунальне підприємство “Житлово - експлуатаційна організація” не було ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок на яких розташовані свердловини свердловини № 500-В (розташування с. Терешки) та № 1 (розташування с. Копили).
Отже, встановивши відсутність в матеріалах справи доказів того, що земельні ділянки, які знаходяться під свердловинами перебувають у власності або на праві користування у відповідача, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів статті 23 Кодексу України про надра, оскільки Комунальне підприємство “Житлово - експлуатаційна організація” не є землевласником або землекористувачем земельних ділянок, на яких розташовані свердловини.
Відповідальність за порушення водного законодавства встановлена ст.110 Водного кодексу України і передбачає дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.
Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків. Притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов'язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства (ст.111 Водного кодексу України).
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища згідно ст.68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Особливості застосування цивільної відповідальності визначено ст.69 цього Закону, зокрема, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинний зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина.
Наявність всіх зазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20.07.2009 (далі - Методика).
Відповідно до п. 1.7. Методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.
Згідно із пунктами 9.1, 9.2 Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою: З сам = 5 х W х Тар (грн.), де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води.
Фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).
Розрахунок розміру збитків, який додано позивачем до позовної містить посилання на встановлення факту забору води зі свердловини № 500-В в кількості 242423 кубічних метрів.
При цьому, будь-яких документів, на основі яких визначено фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, позивачем не зазначено.
Позивачем не надано доказів, які б вказували на визначення фактичного об'єму води, що використана самовільно без дозвільних документів в кількості 242423 кубічних метрів, у відповідності до п. 9.2. Методики.
Будь-які документи, які визначені в п. 9.2. Методики, позивачем не надані.
В п. 10 Акту перевірки також не зазначено фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів, встановлено лише, що відповідно до журналу Обліку споживання води кількість забраної води перевищує 300 м3/добу. Журнал Обліку споживання води суду не надано.
Відповідачем заперечується вірність розрахунку розміру збитків відповідно до формули З сам = 5 х W х Тар (грн.), в тому числі щодо правильного визначення показника W (фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів)
Позивачем не заявлялись клопотання щодо витребування доказів на підтвердження факту забору води зі свердловини № 500-В в кількості 242423 кубічних метрів.
Відсутність доказів на підтвердження визначення фактичного об'єму води, що використана самовільно без дозвільних документів в кількості 242423 кубічних метрів унеможливлює встановлення розміру відшкодування збитків відповідно до Методики за вказаною формулою та вказує на безпідставність позовних вимог про стягнення 254 907,98 грн. збитків.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на визначене вище, за відсутності інших доказів, на підтвердження заподіяння відповідачем збитків, у визначеному позивачем розмірі, суд дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.07.21 р
Суддя Киричук О.А.