Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
25 червня 2021 рокуСправа № 912/574/21
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Бестаченко О.Л., за участю секретаря судового засідання Буніна О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/574/21
за позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі", 25018, Кіровоградська обл., м. Кропивницький, пров. Козацький, буд. 20,
про визнання недійсним договору дарування,
представники:
від позивача - ОСОБА_1 (особисто);
від позивача - Пушкарьов Д.Є., ордер від 14.04.2021 КР № 110411;
від відповідача - Павліченко О.І., довіреність від 07.04.2021 № 1379;
від третьої особи - Тимошенко А.А., ордер від 12.04.2021 КР № 141083.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі Житлово - будівельного кооперативу "Княжичі" в розмірі 3 865 616,00 грн, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що укладений 15.08.2014 між ним та відповідачем договір дарування частки у статутному капіталі Житлово - будівельного кооперативу "Княжичі" в розмірі 3 865 616,00 грн є недійсним, оскільки:
- по-перше, був фіктивним, тому що не був спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не відповідав внутрішній волі позивача, тому що позивач не мав наміру безоплатно віддавати комусь належні йому корпоративні права, що мають таку значну вартість;
- по-друге, мали місце помилки з боку позивача щодо правової природи документів, що складалися за його участі, оскільки позивач не розумів і не міг розуміти, що складені ним документи становлять письмовий договір дарування, тому що без дотримання письмової форми, договір дарування корпоративних прав є нікчемним;
- по-третє, передача позивачем іншій особі належних йому корпоративних прав на Житлово-будівельний кооператив "Княжичі", мала місце виключно внаслідок загрози звернення на ці права стягнення за борги іншої особи.
Господарським судом на виконання вимог ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 22.02.2021 здійснено запит до Управління ДМС у Кіровоградській області щодо доступу до персональних даних про реєстрацію місця проживання (перебування) відповідача - ОСОБА_2 .
02.03.2021 на виконання вказаного запиту до суду від Управління ДМС у Кіровоградській області надійшли відомості про реєстрацію місця проживання відповідача ( ОСОБА_2 ), а саме: АДРЕСА_2 . Зазначене місце проживання зареєстровано з 04.02.2004.
Ухвалою від 09.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 , викладеного у п. 1 прохальної частини позовної заяви, про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, виявлених при її поданні.
12.03.2021 на адресу господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання від 12.03.2021 № б/н про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 17.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 912/574/21 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 14.04.2021 на 11:00 год та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
08.04.2021 до господарського суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву від 06.04.2021 № б/н, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У відзиві відповідач повідомляє суд про дійсність і свідомість власних намірів на прийняття пропозиції позивача ОСОБА_1 саме на безоплатну передачу належної йому частки у статутному капіталі, оскільки мав наміри побудувати власний будинок на земельній ділянці, що належить ЖБК "Княжичі", як його засновник. Відповідач вказує, що поєднання взаємовиключних підстав позову є юридично неспроможною правовою конструкцією, оскільки, наприклад, не може бути вчинений правочин одночасно під впливом помилки та тяжкого збігу обставин, зокрема, загрози банкрутства тощо, але, натомість лише підтверджує намір позивача визнати вчинений ним правочин недійсним за будь якої підстави. Проте, окремо жодна з наведених підстав не обґрунтована належними і допустимими доказами.
13.04.2021 до господарського суду від Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі" надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову, в яких третя особа просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. У заяві про вихід ОСОБА_1 із складу засновників ЖБК "Княжичі" останній відступив безоплатно свою частку статутного капіталу засновника (члена) ЖБК "Княжичі", яка дорівнює 3865616,00 гри. Вказана заява ОСОБА_1 про вихід із членів ЖБК "Княжичі" посвідчена приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Нестеренко С.А., адресована "відповідно уповноваженим компетентним органам та всім кого це стосується". У вказаній заяві зазначено, що ОСОБА_1 повністю розуміє значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь якого тиску зі сторони. згідно з власним волевиявленням заявив про свій вихід із складу засновників (членів) ЖБК "Княжичі" та відступленя своєї частки засновника (члена) ЖБК "Княжичі". Крім того заявив, що не має майнових, фінансових та інших претензій до ЖБК "Княжичі". Корпоративне право члена ЖБК "Княжичі" ОСОБА_1 обмежувалося правом на участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, правом голосу на його загальних зборах, правом обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; правом вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; правом звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити. А вступний внесок в розмірі 3865616,00 гри. па підставі п. 7.2.1. Статуту зараховано до неподільного фонду кооперативу, який не підлягає поверненню. Статут ЖБК "Княжичі" в редакції 2014 року підписаний позивачем ОСОБА_1
14.04.2021 суд відкрив підготовче засідання.
Протокольною ухвалою від 14.04.2021 на підставі ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву в підготовчому засіданні до 29.04.2021 на 12:00 год.
19.04.2021 до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Позивач вказує, що відповідач був чудово обізнаний щодо мотивів його дій та фактичних обставин, які змусили його вдатися до такого кроку. Про це він сам особисто вказав в низці процесуальних та інших документів, і зокрема в своєму відзиві на касаційну скаргу у згаданій в позові справі № 912/2849/19. Відповідач чудово розумів, що передача оформлюється саме без складання окремого договору дарування, оскільки у такому разі він мав би сплачувати податок, тому що угода мала б оформлюватися нотаріально, а нотаріус виступав би як податковий агент. Обрані підстави позову не суперечать вимогам ЦК України і не є взаємовиключними, оскільки в даному випадку: а) передача корпоративних прав здійснювалася через загрозу їх арешту та реалізацію за борги перед банком, що дійсно на той момент було для мене тяжкою обставиною в розумінні ст. 233 ЦК України; б) передача корпоративних прав здійснювалася лише на певний строк до усунення небезпеки арешту та реалізації цих прав за борги перед банком, відмовлятися від них назавжди без оплати позивач не мав наміру, тобто фактично не мав наміру дарувати корпоративні права відповідачу, тому що домовленість передбачала повернення ним мені цих прав в подальшому в такий самий спосіб; передача належних прав вартістю 3865616 грн безоплатно, а не за їх реальну вартість, безумовно було б їх передачею на вкрай невигідних умовах; в) сторони дійсно не розуміли, що фактично шляхом складання зазначеної в позові сукупності документів між ними укладається саме договір дарування в розумінні ЦК України.
29.04.2021 суд продовжив підготовче засідання.
Протокольною ухвалою від 29.04.2021 на підставі ст. 177, 183 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк підготовчого провадження у справі №912/574/21 на тридцять днів та оголошено перерву в підготовчому засіданні по розгляду справи №912/574/21 до 25.05.2021 на 10:00 год.
25.05.2021 суд продовжив підготовче засідання.
Ухвалою від 25.05.2021 закрито підготовче провадження у справі № 912/574/21, справу № 912/574/21 призначено до судового розгляду по суті на 11.06.2021 на 11:00 год.
11.06.2021 до суду надійшло клопотання представника позивача від 11.06.2021 про відкладення розгляду справи по суті через різке погіршення стану здоров'я позивача ОСОБА_1 , який має намір особисто брати участь в судовому розгляді даної справи.
11.06.2021 господарський суд відкрив судове засідання.
Протокольною ухвалою від 11.06.2021 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено судове до 25.06.2021 на 11:00 год.
24.06.2021 до суду надійшло клопотання Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі" від б/д № б/н про витребування у відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців управління у сфері державної реєстрації департаменту надання адміністративних послуг Міської ради міста Кропивницького копії реєстраційної справи Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі". Клопотання обґрунтовано тим, що дослідження копії реєстраційної справи ЖБК "Княжичі" надасть можливість встановити ту обставину, що ОСОБА_2 після виходу із складу членів кооперативу, передав безоплатно своє корпоративне право донькам ОСОБА_1 . Вказане клопотання ЖБК "Княжичі" не подало у строк встановлений у другій та третій статті 80 ГПК України оскільки вважало, що зможе надати такі докази самостійно ознайомившись із оригіналом реєстраційної справи у Кропивницькому районному управлінні поліції.
25.06.2021 господарський суд продовжив розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 25.06.2021 брали участь позивач та представники позивача, відповідача та третьої особи.
Представником позивача надано суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії листа Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 10.06.2021 № 321/Ц/11-28-24-01-12 "Про розгляд звернення".
Протокольними ухвалами від 25.06.2021 господарський суд задовольнив клопотання представника позивача про долучення доказів та відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про витребування доказів.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі.
15.08.2014 року, у присутності приватного нотаріуса Нестеренко С.А., ОСОБА_1 , засновником (членом) Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі", зареєстрованого в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15.10.2008 року державним реєстратором Кіровоградського міськвиконкому Білоусовою Т.В. за номером 1 444 102 0000 006220 (свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО №748160), повністю розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, без будь-якого тиску зі сторони, згідно з власним волевиявленням, заявлено про свій вихід зі складу засновників (членів) Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі" та відступлення своєї частки засновника (члена) Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі".
При цьому ОСОБА_1 повідомив Житлово-будівельному кооперативу "Княжичі", його загальним зборам та всім зацікавленим у тому особам, що ним в інтересах Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі" відступається безоплатно належна йому частка статутного капіталу, яка дорівнює 3 865 616,00 грн на користь ОСОБА_2 .
Згідно заяви від 15.08.2014 ОСОБА_1 просить Житлово-будівельний кооператив "Княжичі" у встановленому для того законодавством порядку розглянути цю заяву та з урахуванням викладеного у ній затвердити відповідні зміни до статутних документів Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі". Цією заявою також повідомлено, що ОСОБА_1 не має до Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі", його засновників (членів) майнових, фінансових та інших претензій.
15.08.2014 відбулися загальні збори засновників (членів) Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі". Рішеннями загальних зборів засновників (членів) Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі" вирішено:
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу засновників (членів) кооперативу та надати згоду на відступлення належної йому частки в розмірі 3 865 616 грн. на користь ОСОБА_2 .
2. Прийняти до уваги, що засновники (члени) кооперативу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 відмовились від свого переважного права придбати частку у статутному капіталі кооперативу, що відступається.
3. Надати згоду на передачу ОСОБА_2 частки в статутному капіталі кооперативу в розмірі 3 865 616 грн., яка відступається ОСОБА_1 .
4. Прийняти ОСОБА_2 до складу засновників (членів) кооперативу із часткою в статутному капіталі кооперативу 3 865 616 грн.
5. Внести зміни до статуту Кооперативу відносно зміни складу засновників (членів) кооперативу та розподілу статутного капіталу між Засновниками (членами) кооперативу.
6. Підтвердити повноваження Голови кооперативу Цариченка Олександра Олександровича та доручити йому (з правом передоручення тертім особам) провести державну реєстрацію змін до установчих документів кооперативу, згідно чинного законодавства України.
У 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі", в якій просив суд визнати недійсним рішення загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі", оформлене протоколом № 1/08 від 15.08.2014 та скасувати реєстраційний запис № 14441050010006220 від 18.08.2014 про внесення змін до установчих документів юридичної особи, що пов'язані зі зміною складу, а саме інформації про засновників, здійснену державним реєстратором Кіровоградського міського управління юстиції Кіровоградської області Класовим Євгеном Михайловичем.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 16.01.2020 у справі № 912/2849/19 позов задоволений повністю. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2020 рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, відмовлено в задоволенні позовних вимог. Постановою Верховного Суду від 01.12.2020 постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2020 у справі № 912/2849/19 залишено без змін.
У постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 912/2849/19 встановлено наступне:
"Відповідно до п. 1.1 Статуту Кооператив створений фізичними особами, які добровільно об'єднались на основі членства з метою спільного вирішення та задоволення соціально-побутових потреб та забезпечення житлом членів кооперативу та їх сімей шляхом організації будівництва житлових будинків (котеджів) або двох-, трьох- та багатоквартирних блокованих жилих будинків з прибудинковими будівлями, нежитлових приміщень та спортивно-оздоровчого комплексу за кошти Кооперативу або за допомогою банківських кредитів, а також для наступної експлуатації та управління цими будинками та спорудами, за рішенням установчих зборів засновників від 25.09.2008 та згідно Конституції України, Закону України "Про кооперацію", Цивільного кодексу України, Закону України "Про власність", інших нормативно-правових актів з питань кооперації.
Згідно з пунктом 1.10 Статуту (в редакції, затвердженій загальними зборами членів (засновників) Кооперативу, результати яких оформлені протоколом №1 від 25.09.2008) засновниками (членами) Кооперативу із статутним капіталом, розмір якого становить 1500 грн і поділений на три рівних частки по 500 грн, є: Позивач (має 1 частку, що дорівнює 500 грн), ОСОБА_5 (має 1 частку, що дорівнює 500 грн), ОСОБА_1 (має 1 частку, що дорівнює 500 грн). Статутний капітал може складатися з грошових та майнових внесків.
Згідно з пунктом 1.10 Статуту (в редакції зі змінами, внесеними рішенням загальних зборів засновників, оформленим протоколом №2 від 05.11.2008) засновниками (членами) Кооперативу зі статутним капіталом, сформованим за рахунок грошових та майнових внесків, розмір якого становить 3866616 грн, є: Позивач (має 1 частку, що дорівнює 3865616 грн), ОСОБА_5 (має 1 частку, що дорівнює 500 грн), ОСОБА_1 (має 1 частку, що дорівнює 500 грн). Статутний капітал може складатися з грошових та майнових внесків.
Членами Кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай в порядку та розмірах, визначених статутом Кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу (п. 3.1 Статуту).
Вступ до Кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до Кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених загальними зборами Кооперативу (п. 3.2.1 Статуту).
Член або асоційований учасник Кооперативу, який бажає вийти з Кооперативу, повинен подати заяву голові Кооперативу (п. 3.6.1 Статуту).
Громадянин, юридична особа вважається таким, що добровільно вийшов з Кооперативу: а) з дня подачі заяви голові Кооперативу - при виході з Кооперативу до отримання об'єкта нерухомості в користування; б) з дня передачі об'єкта нерухомості по акту прийому-передачі - при виході з Кооперативу до повної оплати пайового внеску; в) з дня надання до Кооперативу документа, який свідчить про відчуження об'єкта нерухомості та про перехід права власності - при виході з Кооперативу власника об'єкта нерухомості (п. 3.6.2 Статуту).
Особі, яка вибула з Кооперативу на підставах, передбачених пунктами (а), (б) статті 3.6.2 Статуту, повертається внесена нею сума паєнагромадження. Повернення паєнагромадження проводиться не пізніше 10 днів після внесення відповідної суми новоприйнятим членом Кооперативу (пункт 3.6.3 Статуту).
Пай кожного члена та асоційованого учасника кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір, порядок, строки внесення пайового внеску визначаються загальними зборами членів Кооперативу (п. 9.1 Статуту).
Пай, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена та асоційованого учасника у майні кооперативу. Кооператив веде персоніфікований облік загальної частки кожного члена кооперативу (п. 9.2 Статуту).
У разі виходу або виключення з кооперативу фізична особа чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки (п. 9.3 Статуту).
Розмір загальної частки паю визначається згідно з даними бухгалтерського обліку станом на дату подачі заявки про вихід і виплачується не пізніше 3 місяців з дня подачі заявки (п. 9.4 Статуту).
Право власності членів та асоційованих членів та асоційованих учасників кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується (п. 9.5 Статуту).
Органами управління Кооперативу є загальні збори членів кооперативу, правління кооперативу і голова кооперативу (п. 10.1 Статуту).
Вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу (п. 10.2 Статуту). До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема прийняття рішення про прийняття в кооператив та виключення з нього (п. 10.3.8 Статуту). Про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення (10.6 Статуту).".
Крім того, у постанові від 01.12.2020 у справі № 912/2849/19 Верховний Суд дійшов висновку, що заява члена кооперативу про його вихід зі складу засновників (членів) кооперативу не може бути самостійною правовою підставою для переходу права власності на частку. Водночас письмова форма договору дарування частки може вважатися дотриманою, зокрема, якщо волевиявлення сторін викладено в заяві учасника на ім'я кооперативу та протоколі загальних зборів учасників за умови, що в цих документах зазначено про безоплатність передачі частки, і протокол містить підписи обох сторін правочину (дарувальника і обдаровуваного). Викладене відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 01.10.2019 у справі №909/1294/15, щодо застосування положень статей 717, 719 Цивільного кодексу України. Врахувавши зазначену правову позицію, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про вчинення Позивачем і Третьою особою-2 договору дарування паю (частки) із дотриманням простої письмової форми, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою Позивача і протоколом Зборів, який містить підписи Позивача і Третьої особи-2, а також виконанням рішення Зборів, здійснення на його підставі державної реєстрації змін до статуту Кооперативу.
Враховуючи позиції судів у справі № 912/2849/19 щодо укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору дарування, позивач вважає, що укладений між ним та відповідачем 15.08.2014 договір дарування належної йому частки у статутному капіталі Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі" в розмірі 3 865 616 грн є недійсним, оскільки, по-перше, був фіктивним, тому що не був спрямований на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не відповідав його внутрішній волі, тому що він не мав наміру безоплатно віддавати комусь належні йому корпоративні права, що мають таку значну вартість, по-друге, мав місце внаслідок помилки з його боку щодо правової природи документів, що складалися за його участі, оскільки він не розумів і не міг розуміти, що складені ним документи становлять письмовий договір дарування, тому що без дотримання письмової форми договір дарування корпоративних прав є нікчемним, і, по-третє, передача ним іншій особі належних йому корпоративних прав на Кооператив мала місце виключно внаслідок загрози звернення на ці права стягнення за борги іншої особи.
На думку позивача, про фіктивність правочину свідчить також і той факт, що відповідач не повідомив податкові органи про отримання частки в статутному капіталі ЖБК "Княжичі" вартістю 3 865 616 грн, зокрема шляхом включення відповідної суми доходу до його річної декларації про доходи, а також не сплатив до Державного бюджету України та/або до бюджету місцевого рівня податок на доходи громадян (18 %) з названої вище суми та інші обов'язкові платежі на ці доходи.
Правовими підставами позову є ст. 229, 233, 234 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає: "У липні 2014 року мені стало відомо, що Кіровським районним судом міста Кіровограда відкрито провадження у цивільній справі № 404/5384/14-ц за позовом ПУАТ «Фідобанк» (копія позовної заяви додається, оригінал в мене відсутній) до мене, моєї доньки ОСОБА_1 та моєї колишньої дружини ОСОБА_6 , з якою я на той час спільно продовжував мешкати однієї сім'єю, про стягнення з нас як з поручителів ТОВ «Новісан» солідарно заборгованості за кредитним договором в загальній сумі 5776249 грн. Одночасно з подачею позову банк подав до суду також заяву про його забезпечення у вигляд накладення арешту на належну мені частку у статутному капіталі Кооперативу вартістю 3865616 грн.
Слід відзначити, що з ОСОБА_6 ми в той час не лише формально спільно проживали, а й вели спільне господарство, тобто перебували у фактичних шлюбних стосунках, що призводило до виникнення в порядку ст. 74 СК України права спільної сумісної власності на набуте нами під час такого проживання майно. Зокрема це стосувалось і права приватної власності на згаданий вище комплекс будівель, розташованих у АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 . Відтак можливість звернення банком стягнення на належну мені частку у статутному капіталі Кооперативу ОСОБА_6 також хвилювало.
Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07.07.2014 р. (копія додається, оригінал в мене відсутній) у задоволенні заяви ПУАТ «Фідобанк» про накладення арешту на належну мені частку у статутному капіталі Кооперативу було відмовлено. Цю ухвалу банк оскаржив в апеляційному порядку і за його апеляційною скаргою ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24.07.2014 р. було відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 07.08.2014 р. ухвалу Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07.07.2014 р. про відмову у задоволенні заяви ПУАТ «Фідобанк» про накладення арешту на належну мені частку у статутному капіталі Кооперативу було скасовано, а саме питання забезпечення позову передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Після постановлення Апеляційним судом Кіровоградської області 07.08.2014 р. вказаної ухвали я та ОСОБА_6 вирішили, що для убезпечення нашого спільного майна краще буде його тимчасово передати іншій особі. Це була ідея ОСОБА_6 , яка, як особа з вищою юридичною освітою та як нотаріус з великим стажем практичної роботи, сказала, що найбільш правильним з точки зору права буде варіант з тимчасовим переоформленням належної мені частки у статутному капіталі Кооперативу на іншу особу шляхом прийняття відповідного рішення про передачу частки вищим органом управління Кооперативу, тобто загальними зборами засновників (учасників) Кооперативу.
Мова йшла виключно про тимчасову передачу частки на певний строк, а не про її відступлення на безоплатній основі. До того ж я мав залишитися на посаді керівника Кооперативу для здійснення контролю за діями товариства відносно переданого мною Кооперативу нерухомого майна..."
На підтвердження вказаного позивачем до позовної заяви додано заяви свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 .
Зокрема, в заяві свідка ОСОБА_1 вказано: "У липні 2014 року мені від батька стало відомо, що Кіровським районним судом міста Кіровограда відкрито провадження у цивільній справі № 404/5384/14-ц за позовом ПУАТ "Фідобанк" до мене, мого батька та моєї матері ОСОБА_6 про стягнення з нас як з поручителів ТОВ "Нівісан" солідарно заборгованості за кредитним договором в загальній сумі понад 5 мільйонів гривень.
В якості забезпечення позову банк хотів накласти арешт на частку мого батька у статутному капіталі кооперативу.
Оскільки мова йшла про сімейне майно, моя мати та мій батько (вони хоч формально давно розлучилися, але продовжували проживати разом однією сім'єю) спільно вирішили не допустити можливості втрати майна. Моя мати тривалий час працює приватним нотаріусом, має гарну юридичну освіту та значну юридичну практику. Вона запропонувала тимчасово формально переоформити частку мого батька у статутному капіталі кооперативу на якусь іншу особу. Зробити це вона запропонувала у формі відповідного рішення загальних зборів засновників (учасників) кооперативу. Такий варіант не був ані продажем, ані даруванням і передбачав в подальшому після завершення суперечки з банком повернення частки моєму батькові в такий самий спосіб.
Моя мати порадила моєму батьку пошукати особу, якій він довіряє. Коли ж він таку особу знайти не зміг, моя мати запропонувала свого знайомого ОСОБА_2 , якого вона особисто давно знала та якому довіряла. Мій батько на це погодився, тому що довіряв моїй матері. Надалі моя мати познайомила мене та мого батька з ОСОБА_2 .
Моя мати сама підготувала усі документи для переоформлення частки батька на ОСОБА_2 . Зокрема вона підготувала текст заяви від імені мого батька на ім'я загальних зборів учасників кооперативу, а також текст протоколу цих зборів.
Надалі 15 серпня 2014 року ми підписали складений моєю матір'ю текст протоколу загальних зборів учасників кооперативу, згідно якого до складу засновників кооперативу замість мого батька було введено ОСОБА_2 .
Можу засвідчити, що насправді це рішення було суто формальним, оскільки жодного наміру реально відступати свою частку іншій особі у мого батька не було, переоформлення його частки у статутному капіталі кооперативу на ОСОБА_2 було удаваним. За інших обставин я ніколи б не підписала вказаний протокол.
Коли в подальшому у 2016 році постало питання про переоформлення частки мого батька знов на нього. її поточний власник зробити це відмовився. Моя мати на той час вже перебувала з моїм батьком у ворожих стосунках, а відтак зайняла бік поточного власника частки ОСОБА_9 ".
Згідно заяви свідка ОСОБА_7 : "В серпні 2014 року ОСОБА_1 звертався до мене з приводу того, чи можу я тимчасово оформити його частку в Житлово-будівельному кооперативі "Княжичі", оскільки на цю частку банк хоче звернути стягнення за певні борги, по яким ОСОБА_1 є поручителем. ОСОБА_1 повідомив мені що його частка в статутному капіталі кооперативу складає близько чотирьох мільйонів гривень.
Я відповів йому, що мені потрібен час подумати та порадитись чи не буде якихось негативних наслідків для мене. Обговоривши питання зі своєю дружиною, а також зі знайомими які є власниками приватних підприємств, я з'ясував, що в результаті такого переоформлення можуть виникнути великі податки, тому я повідомив ОСОБА_1 , що, на жаль, погодитися на його пропозицію не можу.".
За текстом заяви свідка ОСОБА_8 : "В серпні 2014 року (більш точну дату пригадати не зможу) ОСОБА_1 звертався до мене з приводу того, чи можу я тимчасово оформити на себе його частку в одному кооперативі, оскільки на цю частку якийсь банк хоче звернути стягнення за певні борги. по яким ОСОБА_1 є поручителем. Коли я запитав його, що це за кооператив та що то за частка, він сказав, що мова йде про Житлово-будівельний кооператив "Княжичі", а його частка в ньому має вартість декілька мільйонів гривень. Я відповів йому, що мені потрібен час подумати та порадитись з дружиною, тому що це дуже серйозне питання. Обговоривши питання зі своєю дружиною я на наступний день повідомив ОСОБА_1 , що, на жаль, погодитися на його пропозицію не можу. Мою відмову він, як мені здалося, сприйняв з розумінням. Він запитав, чи можу я йому когось ще порадити. Я сказав, що не можу, тому що не маю серед знайомих осіб, яким я настільки довіряю.".
Відповідно до відповіді ОСОБА_2 від 05.02.2021 на запит від 29.01.2021 адвоката Пушкарьова відповідач не повідомляв податкові органи України про отримання від ОСОБА_1 частки у статутному капіталі ЖБК "Княжичі" шляхом включення суми доходу до податкової декларації, оскільки не вважав це доходом, так як ЖБК "Княжичі" був неприбутковою організацію, не мав на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між членами.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.
У силу положень статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має право на захист свого права (охоронюваного законом інтересу) у разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.
Корпоративні права визначені у частині 1 статті 167 Господарського кодексу України як права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
Пунктом 1 частини 2 статті 55 Господарського кодексу України до господарських організацій віднесені юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Частиною 5 статті 63 Господарського кодексу України визначено, що корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. До корпоративних підприємств віднесені, зокрема, кооперативні підприємства.
Кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо) (ч. 1 ст. 94 Господарського кодексу України).
Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом (ст.ст. 10, 11 Закону України "Про кооперацію").
Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майнові права та обов'язки вважаються майном як особливим об'єктом.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 Цивільного кодексу України). Відчуження власником свого майна визначено частиною першою статті 346 ЦК України однією з підстав припинення права власності, які залежать від волі власника.
Дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ст. 202 ЦК України).
За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним (ст.ст. 717-719 ЦК України).
За положеннями ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). ( ст. 215 ЦК України)
Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц (провадження № 61-2779св18) вказано, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов'язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Під природою правочину слід розуміти сутність правочину, яка дозволяє відмежувати його від інших правочинів. Причому природа правочину охоплюватиме собою його характеристику з позицій: а) оплатності або безоплатності (наприклад, особа вважала, що укладає договір довічного утримання, а насправді уклала договір дарування); б) правових наслідків його вчинення (наприклад, особа вважала, що укладає договір комісії, а насправді це був договір купівлі-продажу з відстроченням платежу).
Позивач не спростовує, що підписуючи заяву від 15.08.2014 та голосуючи на загальних зборах засновників (членів) кооперативу усвідомлював, що заявив про безоплатне відступлення на користь відповідача частки статутного капіталу. Більш того, позивач стверджує, що свідомо бажав відступити свою частку в кооперативі задля уникнення накладення на неї арешту. Позивачем не доведено, що він не розумів природу правочину і вважав, що укладає інший правочин, адже безоплатне відступлення частки в статутному капіталі та дарування частки в статутному капіталі має однакову правову природу.
Згідно ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.
При визнанні такого правочину недійсним застосовуються наслідки, встановлені статтею 216 цього Кодексу. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.
Ознаками правочину, що підпадає під дію статті 233 ЦК України, є вчинення особою правочину на вкрай невигідних для себе умовах (зокрема, реалізації за низьку оплату майна, що має значну цінність), під впливом тяжкої для неї обставини (наприклад, під загрозою банкрутства) і добровільно, тобто за відсутності насильства, обману чи помилки, можливо, навіть з ініціативи самого позивача. Доведення того, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено або було б вчинено на інших умовах, покладається на позивача. Останній, крім повернення йому одержаного другою стороною, вправі вимагати відшкодування йому завданих збитків і моральної шкоди стороною, яка скористалася тяжкою обставиною.
Як свідчить тлумачення частини першої статті 233 ЦК України умовами, існування яких надає підстави особі звертатися до суду, а суду - виносити рішення про визнання правочину недійсним є:
а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин;
б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.
Тобто для визнання правочину недійсним, на підставі частини першої статті 233 ЦК України, необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов.
Позивач стверджує, що передача ним іншій особі належних йому корпоративних прав на Кооператив мала місце виключно внаслідок загрози звернення на ці права стягнення за борги іншої особи.
В той же час, загальними засадами цивільного законодавства серед іншого є справедливість, добросовісність та розумність.
За положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У загальному розумінні значення слова "банкрутство" - це фінансова неспроможність, розорення, що призводить до припинення виплат по боргових зобов'язаннях.
Згідно ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що був чинним станом на 15.08.2014, банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Крім того, вказаний Закон не передбачав можливості банкрутства фізичної особи, яка не є підприємцем.
Як видно із вказаних вище визначень, неплатоспроможність та як наслідок банкрутство виникає у разі неможливості боржником виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання.
Укладення договору дарування паю (частки)/безоплатне відступлення паю (частки) навпаки сприяє утворенню неплатоспроможності та посилює загрозу банкрутства.
Враховуючи засади справедливості та добросовісності цивільного законодавства та принцип належного виконання зобов'язань, позивач не довів наявність для нього тяжкої обставини, що змусила його вчинити правочин.
Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.
З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.
У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.
Позивачем не доведено, що відповідач не намагався досягти правового результату в спірних правовідносинах, не реалізував свої права, що виникли в результаті укладення оспорюваного правочину. Неподання відповідачем податкової декларації за результатами вчинення правочину може свідчити про недотримання норм чинного податкового законодавства, у разі встановлення відповідними контролюючими органами порушення, та не може самостійно слугувати підтвердженням фіктивності правочину.
Крім того, позивач в позовній заяві вказує на свій намір за оспорюваним правочином тимчасово передати частку.
Учасники справи визнають, що за наслідками укладеного правочину було проведено зміну до установчих документів Житлово-будівельного кооперативу "Княжичі", отже, такий правочин мав правові наслідки, тому не може бути визнаний фіктивним.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, врахувавши предмет спору та встановлені обставини справи, господарський суд приходить до висновку про недоведення позивачем підстав позову.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищевикладене, у суду відсутні підстави для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача.
Господарський суд на підставі повного, всебічного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та встановивши усі обставини справи, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладаються на позивача.
Керуючись ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень одночасно з врученням (надсиланням/видачею) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень можна за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), представнику ОСОБА_1 , адвокату Пушкарьову Д.Є. (на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 ); представнику ОСОБА_2 , адвокату Павліченку О.І. (на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2 ); представнику Житлово-будівельному кооперативу "Княжичі", адвокату Тимошенко А.А. (на електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Повне рішення складено 05.07.2021.
Суддя О.Л. Бестаченко