"22" червня 2021 р.
м. Київ
Справа № 911/535/21
Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Парасочки Т.О., розглянув в порядку загального позовного провадження
позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лище" (45638, Волинська обл., Луцький р-н, с. Лище, вул. Центральна, буд. 83А, код ЄДРПОУ 32644500)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконсорціум медоїд груп" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Травнева, буд. 3А, код ЄДРПОУ 41921840)
про стягнення 717784,40 грн,
за участю представників:
позивача: не з'явились;
відповідача: не з'явились.
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 17.02.2021 Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лище" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконсорціум медоїд груп" про стягнення 710677,62 грн та 7106,78 грн пені.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що на день звернення до суду відповідачем не поставлено позивачу 65,5 тонн добрива азотно-фосфорно-калійного комплексної марки 16-16-16-6(S) по ціні 9041,70 гривень за тонну на суму 710677,62 грн з ПДВ, тоді як позивачем попередньо оплачено 128 тон добрив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2021 вказану позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лище" залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду відомостей про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися, надання доказів відправлення позовної заяви без додатків відповідачу та доказів неповернення коштів від відповідача (довідки з банку, банківські виписки).
Ухвалою від 11.03.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, судом відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 22.03.2021. Цією ж ухвалою суд встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом 15 днів з дня вручення зазначеної ухвали.
У підготовчому судовому засіданні 22.03.2021 суд вирішив відкласти розгляд справи у зв'язку з неявкою учасників справи до суду на 12.04.2021.
Від представника позивача 26.03.2021 до суду надійшла заява б/н від 24.03.2021 з проханням проводити судові засідання в режимі відеоконференції. У задоволенні вказаної заяви судом відмовлено у зв'язку з тим, що в день та час проведення наступного судового засідання зал в якому проводяться відеоконференції заброньований для здійснення відеоконференції в іншому провадженні. Поряд з тим суд повідомив, що заявник вправі повторно звернутися з такою заявою.
У підготовчому судовому засіданні 12.04.2021 з огляду на надходження від представника Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лище" заяви про призначення наступного засідання у режимі відеоконференції суд ухвалою задовольнив останню та призначив судове засідання на 26.04.2021 у режимі відеоконференції між Господарським судом Київської області та Господарським судом Волинської області. Вказану ухвалу надіслано учасникам справи та Господарському суду Волинської області для повідомлення про проведення відеоконференції.
У судове засідання 26.04.2021, яке проводилося у режимі відеоконференції з'явився представник позивача адвокат Максимчук Ю. П. (перебував у приміщенні Господарського суду Волинської області на прямому зв'язку з Господарським судом Київської області). Враховуючи, що станом на день проведення судового засідання суд не мав відомостей про обізнаність відповідача про судове засідання (рекомендоване повідомлення про вручення останньої ухвали не повернулося до суду на той момент) суд вирішив продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів у порядку частини 3 статті 177 Господарського процесуального кодексу України, а розгляд справи відкласти на 17.05.2021.
29.04.2021 до суду надійшло повідомлення відповідача про те, що Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лище" було повторно направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Агроконсорціум медоїд груп" копію позовної заяви у зв'язку з тим, що остання була повернута позивачу без вручення у зв'язку з закінченням терміну зберігання. На підтвердження цього заявником надано оригінал титульного листа з довідкою під поштового оператора про причини повернення, опис поштового вкладення та поштова накладна.
17.05.2021 у підготовчому судовому засіданні, що вдруге відбулося у режимі відеоконференції, представник позивача повідомив, що відзиву на позовну заяву позивач не отримував, а позовну заяву Товариство направило відповідачу вдруге у зв'язку з неотриманням. Суд беручи до уваги те, що відповідач все ж отримував поштову кореспонденцію суду, є обізнаний у наявності судового провадження, враховуючи закінчення процесуального строку відведеного на проведення підготовчого провадження вирішив призначити розгляд справи по суті на 31.05.2021. Судове засідання призначалося судом у режимі відеоконференції, між тим, ухвалою Господарського суду Київської області від 17.05.2021 за наслідками проведення підготовчого засідання суд запропонував представнику позивача з'явитися до Господарського суду Київської області особисто з огляду на наявність технічних проблем зі звуком, що регулярно виникали під час проведення попередніх засідань в режимі відеоконференції.
31.05.2021 у судове засідання до Господарського суду Київської області з'явилися представники позивача - адвокат Максимчук Ю.П. та фінансовий директор Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лище" Крикавський І.В. У судовому засіданні адвокатом позивача подано заяву з повідомленням про те, що станом на 30.05.2021 згідно з відомостями оператора поштового зв'язку «Укрпошта», відправлення з повторно направленою позовною заявою було доставлено на поштове відділення с. Софіївська Борщагівка та представнику відповідача не вручене про що свідчить доданий знімок екрану зі офіційної Інтернет сторінки оператора поштового зв'язку.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 31.05.2021 суд на стадії судових дебатів оголосив перерву до 22.06.2021.
22.06.2021 учасники справи до Господарського суду Київської області не з'явилися. Суд ухвалив рішення у справі.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.
Вказаний факт підтверджується отриманими відповідачем ухвалами суду, про що свідчать рекомендовані повідомлення з відмітками про вручення відповідачу.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.
Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.
Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лище" (Покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконсорціум медоїд груп" (Постачальник, відповідач) 25.05.2020 було укладено Договір поставки № 1-052020 (далі - Договір) за яким постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець прийняти у свою власність і оплатити мінеральні добрива. Найменування, кількість, одиниця виміру, упаковка, ціна, загальна вартість, умови оплати і термін поставки кожної партії товару визначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п. 2.1. Договору Постачальник здійснює поставку Товару Покупцю партіями в межах Обсягу, який узгоджений Сторонами у відповідних Специфікаціях на поставку Товару, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Ціна Товару є договірною, вказується з урахуванням ПДВ, встановлюється в гривнях за одиницю Товару і узгоджується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору (пункт 3.1. Договору)
Пунктом 3.2. Договору передбачено: загальна сума (вартість) цього Договору обчислюється, як вартість усього товару поставленого Постачальником Покупцю, згідно із специфікаціями до Договору, протягом строку дії Договору.
Як вказано у пункті 4.1.Договору, підставою для оплати є рахунок-фактура, який надається Постачальником Покупцю.
У відповідності до пункту 6.8. Договору поставка Товару здійснюється у термін, який вказаний у Специфікації на поставку Товару, після 100 % оплати, якщо інше не вказане в Специфікації на поставку Товару. Термін поставки може бути збільшено, за попередньою згодою Сторін, у разі виникнення негативної економічної ситуації в Україні. Постачальник сповіщає Покупця про готовність Товару до постачання (прибуття Товару на склад Постачальника або про відвантаження Товару на адресу Покупця) факсом або телефоном.
Згідно пункту 8.5 Договору У разі недотримання поставки Товару Постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не відвантаженого в строк Товару, за кожен день прострочення, але не більше 1 % від вартості не відвантаженого Товару.
З пункту 11.5. Договору вбачається, що даний договір підписаний в 2-х примірниках українською мовою, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної з Сторін. Договір набуває чинності з моменту (дати) його підписання і діє по 31.12.2020 р., а в частині розрахунків - до повного їх завершення.
Пунктами 10.1. та 10.2 сторони узгодили, що усі суперечки та розбіжності, які можуть виникнути з цього Договору або у зв'язку з ним, вирішуються шляхом переговорів. У випадку якщо Сторони при виникненні суперечок і розбіжностей не досягнуть згоди шляхом переговорів, то спір передається на розгляд до суду за місцем знаходження відповідача в порядку, що визначений чинним законодавством України.
Разом з тим, між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Лище" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроконсорціум медоїд груп" також укладено Специфікацію № 1 від 25.05.2021 згідно якої Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити 128, тонн Азотно-фосфорно-калійного добрива комплексної марки 16-16-16-6(S) запакованого у Біг-бег загальна ціна якого становить 1388805,12 грн з ПДВ.
Специфікацією узгоджено наступне: Покупець здійснює оплату вартості Товару у строк до 26.05.2020 р. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в розмірі 100 % загальної вартості об'єму Товару, яка вказана у п. 2 даної Специфікації. Строк поставки Товару: травень-червень 2020 року. В іншому, що не передбачено Специфікацією, Сторони керуються положенням Договору.
Відтак, 25.05.2020 Постачальником виставлено рахунок на оплату № 15 від 25.05.2020 згідно Специфікації № 1 до Договору поставки №1-052020 від 25.05.2020. Покупець 25.05.2020 оплатив Постачальнику 1388805,12 грн на розрахунковий рахунок НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням № 3652 від 25.05.2020.
18.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Агроконсорціум медоїд груп" поставило Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Лище" 62,5 тонн Азотно-фосфорно-калійного добрива комплексної марки 16-16-16-6(S), що підтверджується Накладною № 16 від 18.06.2020.
За твердженнями позивача в подальшому відвантаження недопоставленого товару відповідачем не здійснювалося. 09.11.2020 та 02.12.2020 на адресу відповідача надсилалися листи з проханням відвантажити недопоставлені 65,5 тонн (з оплачених 128 тонн) добрив згідно Договору та Специфікації укладених між сторонами.
Між тим, листом від 02.12.2020 № 109 позивач запропонував відповідачу у разі відсутності Азотно-фосфорно-калійного добрива комплексної марки 16-16-16-6(S) відвантажити 65,5 тонн Азотно-фосфорно-калійного добрива комплексної марки 8-19-29 або повернути до 08.12.2020 кошти в сумі 710677,62 грн.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором, правовідносини за якими регулюються Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України щодо поставки.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Так, в силу ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки (до якої віднесено штраф і пеню) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за необхідне наголосити на наступному.
Згідно наявних у матеріалах справи доказів терміни поставки не збільшувалися за згодою сторін, як це передбачалося пунктом 6.8. Договору (Термін поставки може бути збільшено, за попередньою згодою Сторін, у разі виникнення негативної економічної ситуації в Україні).
Відтак, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що всі господарські операції між позивачем та відповідачем оформлені належним чином первинними бухгалтерськими документами у вигляді видаткової накладної та платіжного доручення.
Про належне виконання позивачем свого зобов'язання свідчить відсутність скарг та заперечень від відповідача, наявність платіжного доручення № 3652 від 25.05.2020, а також довідка з банку №086140017286-21 від 02.03.2021.
Специфікацією № 1, а також рахунком на оплату передбачалося, що Постачальник зобов'язаний поставити Покупцю 128 тонн Азотно-фосфорно-калійного добрива комплексної марки 16-16-16-6(S). Строк поставки, узгоджений сторонами - травень-червень 2020 року. Так, наявна в матеріалах справи накладна свідчить, що 18.06.2020 відповідачем поставлено позивачу 62,5 тонн Товару.
У матеріалах справи відсутні відомості про здійснення будь яких інших поставок в межах Договору.
Також, згідно вищезгаданої довідки з банку №086140017286-21 від 02.03.2021 за період з 25.05.2020 по 28.02.2021 не було операцій з надходження коштів від відповідача позивачу.
Отже, з наведеного вбачається, що відповідачем не поставлено позивачу 65,5 тонн Азотно-фосфорно-калійного добрива комплексної марки 16-16-16-6(S) станом на день звернення Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лище" до суду. В процесі розгляду справи відомостей про інше до суду не надано.
Таким чином суд констатує порушення відповідачем умов Специфікації, зокрема, пунктів 1 - щодо кількості поставленого товару та 7 - щодо строку поставки товару, яка мала бути здійснена, за згодою сторін, в травні-червні 2020 року.
Суд, вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідач на наявність даного судового провадження жодним чином не відреагував та не надав суду доказів в спростування доводів позивача, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
Отже, суд за відсутністю доказів, які б підтверджували поставку відповідачем Товару згідно договору поставки № 1-052020 від 25.05.2020 або повернення позивачу коштів за недопоставлений товар, вважає за можливе задовольнити позовну вимогу в частині стягнення боргу за непоставлені в повному обсязі мінеральні добрива шляхом стягнення з відповідача 710677,62 грн.
Щодо нарахування пені.
Так, позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 7106,78 грн.
Право на нарахування пені у позивача згідно приписів ст. 530 ЦК України виникло з 01.07.2020. Судом враховано, що пунктом 8.5 Договору поставки передбачається, що у разі недотримання поставки Товару Постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості не відвантаженого в строк Товару, за кожен день прострочення, але не більше 1 % від вартості не відвантаженого Товару.
Відтак, у зв'язку з тим, що відповідачем прострочено умови Договору щодо поставки товару, суд доходить висновків, що позивачем підставно нараховано відповідачу пеню за неналежне виконання умов Договору.
При цьому, суд наголошує на тому, що періоди нарахування штрафних санкцій, позивач може визначати за власним бажанням, позаяк це є правом останнього, при цьому головною умовою таких періодів є те, щоб вони входили у загальний період нарахування штрафних санкцій, протягом якого у позивача існувало право таких нарахувань.
Судом перевірено розрахунки позивача щодо нарахування пені та встановлено, що сума пені розрахована позивачем у правильному розмірі, а тому заявлена до стягнення сума пені у розмірі 7106,78 грн підлягає до стягнення з відповідача у повному обсязі.
Також суд зазначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський Суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський Суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на правову допомогу, вважає їх належними, допустимими та такими, що підтверджують понесення останнім вказаних витрат на правову допомогу, позаяк обсяг та критерії таких доказів відповідають положенням ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
Крім того, у позовних вимогах позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано Договір про надання правової допомоги б/н від 15.02.2021, акт прийому-передачі виконаних робіт б/н від 17.02.2021 на суму 6356,00 та платіжне доручення №5781 від 17.02.2021, з якого вбачається сплата клієнтом (позивачем) 6356,00 грн Адвокату Кондратюку В.В.
Між тим, суд звертає увагу на те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Наведена правова позиція викладена в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19.
Відтак, суд констатує, що судові витрати у розмірі 6356,00 грн документально підтверджені позивачем та підлягають покладенню на відповідача.
Також суд зазначає, що письмових заперечень щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу відповідачем не заявлено.
Отже, у зв'язку з тим, що позивачем надано суду докази понесення судових витрат на правову допомогу, що підтверджуються Договором про надання правової допомоги б/н від 15.02.2021, актом прийому-передачі виконаних робіт б/н від 17.02.2021 на суму 6356,00 та платіжним дорученням №5781 від 17.02.2021, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача у розмірі 6356,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроконсорціум медоїд груп" (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Травнева, буд. 3А, код ЄДРПОУ 41921840) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Лище" (45638, Волинська обл., Луцький р-н, с. Лище, вул. Центральна, буд. 83А, код ЄДРПОУ 32644500) 710677,62 грн боргу, 7106,78 грн пені, 10766,76 грн судового збору та 6356,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2021.
Суддя А.Ф. Черногуз