ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2021Справа № 910/17629/18 (910/12685/20)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37; ідентифікаційний код 35235769) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с 210)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 57, літ "Б"; ідентифікаційний код 37033665)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 9-11; ідентифікаційний код 14274600)
про визнання недійсним правочину та стягнення коштів у розмірі 2 281 892,00 грн
в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"
Суддя Івченко А.М.
Представники:
від позивача: Петросян А.С.;
від ТОВ "ЕНВЦ"Фобос": Ходак А.В.;
від ТОВ "Фактор Енерго": Галь А.М.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос", в якому позивач просить суд визнати недійсним договір переведення боргу №11-04/18 від 11.04.2018 та стягнення коштів у розмірі 2 281 892,00 грн на підставі договору про переведення боргу від 02.11.2017 № 021117ТДБФ в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2020 прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 21.10.20.
21.10.2020 від відповідча-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 відкладено підготовче засідання на 02.12.20.
02.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енерго" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 відкладено підготовче засідання на 13.01.21.
13.01.2021 судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 призначено підготовче засідання на 24.03.21.
24.03.2021 від відповідача -2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
24.03.2021 від відповідача -1 надійшов відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в межах справи № 910/17629/18; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 28.04.21; запропоновано учасникам провадження у справі надати суду додаткові пояснення та докази у строк до 28.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 відкладено розгляд справи на 30.06.21.
В судовому засіданні 30.06.2021 представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті.
Суд розглянувши заяву, додані матеріали справи, відзив та пояснення, встановив таке.
Позивач просить суд визнати недійсним договір переведення боргу №11/04/18 від 11.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» (код 35235769), Товариством з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» (код 14274600) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фактор Енерго» (код 37033665) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експериментальний науково-виробничий центр «Фобос» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» 2 281 892 (два мільйони двісті вісімдесят одну тисячу вісімсот дев'яносто дві) грн 00 грн неповернутої заборгованості на підставі договору про переведення боргу №021117ТДБФ від 02.11.2017.
В ході виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Бестом», арбітражним керуючим Демчаном О.І. отримано від попереднього керівника ТОВ «Бестом» Сахно С.А. за актом приймання-передачі від 28.07.2020 установчих документів та бухгалтерської документації, крім іншого: оригінал договору поставки №191216БТД від 19.12.2016, укладений між ТОВ «Бестом» (код 35235769) та ТОВ Торговий дім «Житомирські ласощі» (код 38092323), оригінал видаткової накладної №РН-0000002 від 20.12.2016, оригінал договору про переведення боргу №021117ТДБФ від 02.11.2017, укладений між ТОВ Торговий дім «Житомирські ласощі» (код 38092323), ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» (код 14274600) та ТОВ «Бестом» (код 35235769), оригінал договору переведення боргу №11/04/18 від 11.04.2018, укладений між ТОВ «Бестом» (код 35235769), ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» (код 14274600) та ТОВ «Фактор Енерго» (код 37033665).
19.12.2016 між ТОВ «Бестом» (надалі - постачальник) та ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» (надалі - покупець) укладено договір поставки №191216БТД (далі - договір поставки).
Відповідно до п. 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар (а саме продовольчі товари) у повному розмірі на у мовах та в порядку, визначених цим договором.
Пунктами 1.2., 1.3. та 2.1. договору постави встановлено, що постачальник зобов'язується поставляти товар в кількості і асортименті, визначених у видаткових накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід'ємними частинами даного договору. Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі видаткової накладної, що підписується постачальником та покупцем, і яка є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно з п. 4.3. договору поставки, моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в видатковій накладній.
Відповідно до п. 5.1. та 5.2. договору поставки, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 20 календарних днів з моменту поставки товару. У випадку не здійснення покупцем 100% оплати поставленого товару в строк, визначений п. 5.1. цього договору, покупець протягом 10 календарних днів після спливу строку на оплату повертає товар постачальникові.
Пунктом 6.3. договору поставки передбачено, що покупець зобов'язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог даного договору.
На виконання умов вказаного договору, 20.12.2016 ТОВ «Бестом» поставило, а ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» отримало цукор у кількості 195,5 тонн на суму 2 750 685,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000002 від 20.12.2016.
Однак, покупець не виконав умови договору поставки та не провів розрахунки з постачальником за поставлений останнім товар (цукор) на загальну суму 2 750 685,00 грн.
В подальшому, 02.11.2017 між ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» (надалі - первісний боржник), ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» (надалі - новий боржник) та ТОВ «Бестом» (надалі - кредитор) укладено договір про переведення боргу №021117ТДБФ (далі - договір про переведення боргу).
Пунктом 1 договору про переведення боргу встановлено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає із договору №191216БТД від 19.12.2016, укладеного між первісним боржником та кредитором.
Відповідно до п. 2 договору про переведення боргу, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) яке виникло на підставі договору поставки, у розмірі 2 750 685 (два мільйони сімсот п'ятдесят тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн 00 коп., а новий боржник погоджується виконати зазначене грошове зобов'язання в межах частини боргу на суму 2 750 685 (два мільйони сімсот п'ятдесят тисяч шістсот вісімдесят п'ять) грн 00 коп. Відповідно до цього договору новий боржник зобов'язується виконати зазначене грошове зобов'язання перед кредитором за основним договором до 30.06.2018 включно.
Відтак, підписавши договір про переведення боргу, новий боржник підтвердив факт заборгованості перед кредитором на загальну суму 2 750 685,00 грн.
Як вбачається з отриманої банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «Бестом» № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Айбокс-Банк» (код МФО банку 322302), ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» перераховано на користь ТОВ «Бестом» грошові кошти у розмірі 374 993,00 грн.
Вищевикладені обставини підтверджують, що ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» виконувало своє зобов'язання, яке виникло на підставі договору про переведення боргу.
11.04.2018 між ТОВ «Бестом» (надалі - кредитор), ТОВ «ЕНВЦ «Фобос» (надалі - первісний боржник) та ТОВ «Фактор Енерго» (надалі - новий боржник) укладено договір переведення боргу №11/04/18 від 11.04.2018 (далі - договір переведення боргу).
Пунктом 1 договору переведення боргу передбачено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника на нового боржника) у зобов'язаннях, що виникли із договору про переведення боргу №021117ТДБФ від 02.11.2017 (з усіма змінами та доповненнями до нього) в сумі 2 281 892,00 грн, який укладений між кредитором та первісним боржником. Кредитор та первісний боржник підтверджують факт наявності заборгованості за основним договором у первісного боржника перед кредитором на суми зазначені в п. 1 цього договору.
Відповідно до п. 2 договору переведення боргу, первісний боржник переводить на нового боржника борг (грошове зобов'язання) у розмірі 2 281 892,00 грн, а новий боржник приймає борг та погоджується виконати зазначені грошові зобов'язання перед кредитором строк до 10.07.2020. Борг вважається переведеним з дати укладення цього договору.
Однак, визнаний первісним боржником та новим боржником борг (грошове зобов'язання) перед кредитором у загальному розмірі 2 281 892,00 грн, станом на дату подання цієї заяви про визнання недійсним договору не був сплачений.
Відповідно до інформації розміщеній на офіційному сайті Державної податкової служби України, 31.10.2018 ТОВ «Фактор Енерго» анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість за самостійним рішенням контролюючого органу у зв'язку з відсутністю поставок та ненадання декларацій.
Згідно з інформаційної довідки від 20.08.2020 №221092671 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта за ТОВ «Фактор Енерго» нерухоме майно не значиться.
Тому, на думку позивача, договором переведення боргу замінено сторону у зобов'язанні перед кредитором з діючого на неплатоспроможне підприємство, що призвело до неможливості стягнення боргу у розмірі 2 281 892,00 грн за договором поставки.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
2. боржник уклав договір із заінтересованою особою;
3. боржник уклав договір дарування.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Однак, позивачем не додано о заяви доказів того, що саме укладення договору переведення боргу від 11.04.2018 № 11/04/18 призвело до неплатоспроможності боржника.
Як наголошено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, як боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, тощо.
Проте, підписання договору переведення боргу не є відмовою боржника від своїх майнових вимог. З укладанням договору про переведення боргу зобов'язання в первісного боржника припиняється, а новий боржник набуває обов'язку виконати певні зобов'язання перед кредитором. Переведення боргу передбачає перехід від первинного боржника до нового як обов'язків, так і відповідальності за їх невиконання.
Окрім цього, виходячи із матеріалів справи, на момент укладення договору 11.04.2018 року активи ТОВ «Фактор Енерго» становлять близько 43 млн. грн., а власний капітал у вигляді статутного капіталу 153 322 000,00 грн.
У відзиві на позов ТОВ «Факто Енерго» зазначило, що воно не перебуває у процедурі банкрутства, однак, фінансове становище з огляду на економічну кризу погіршилось таких чином, що здійснити погашення заборгованості перед ТОВ «Бестом» у визначений договором строк 10.07.2020 не мало можливості, проте, від свої зобов'язань перед ТОВ «Бестом» не відмовляється та визнає їх.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Слід зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ І 66 - 64 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).
На підставі вище викладеного, позовна заява задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.
Повний текст ухвали складено 05.07.2021
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Івченко