ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2021Справа № 910/17629/18 (910/12093/20)
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37; ідентифікаційний код 35235769) в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 88, а/с 210)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126/1; ідентифікаційний код 37036907)
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 9-11; ідентифікаційний код 38092323)
про визнання недійсним правочину та стягнення коштів у розмірі 2 750 000,00 грн
в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"
Суддя Івченко А.М.
Представники:
від позивача: Петросян А.С.;
від ТОВ "ТД "Житомирські ласощі": Дяченко О.Л.;
від ТОВ "Укройлпродукт": Гурська Н.П.
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі", в якому позивач просить суд визнати недійсним договір переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 та стягнення коштів у розмірі 2 750 000,00 грн на підставі договору поставки 27/12/16БТД від 27.12.2016 в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 прийнято позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича визнання недійсним правочину та стягнення коштів у розмірі 2 750 000,00 грн в межах справи № 910/17629/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом"; позовну заяву вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; відкрито провадження та призначити підготовче засідання на 09.09.20.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2020 відкладено підготовче засідання на 28.10.20.
28.10.2020 від відповідача-1 надійшов відзив.
28.10.2020 від відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2020 відкладено підготовче засідання на 02.12.20.
02.12.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Житомирські ласощі" надійшло повідомлення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 відкладено підготовче засідання на 13.01.21.
13.01.2021 судове засідання не відбулося.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2021 призначено підготовче засідання на 24.03.21.
24.03.2021 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 закрито підготовче провадження з розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Бестом" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича в межах справи № 910/17629/18; призначено розгляд заяви до розгляду по суті на 28.04.21; запропоновано учасникам провадження у справі надати суду додаткові пояснення та докази у строк до 28.04.2021.
28.04.2021 від відповідача-1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2021 відкладено розгляд справи на 30.06.21.
В судовому засіданні 30.06.2021 представники учасників провадження у справі надали пояснення по суті.
Суд розглянувши заяву, додані матеріали справи, відзив та пояснення, встановив таке.
Позивач просить суд визнати недійсним договір переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (код 38092323), Товариством з обмеженою відповідальністю «Укройлпродукт» (код 37036907) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бестом» (код 35235769) та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бестом» 2 750 000 (два мільйони сімсот п'ятдесят тисяч) грн 00 коп. попередньої оплати за договором поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Частиною 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав:
1. боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;
2. боржник уклав договір із заінтересованою особою;
3. боржник уклав договір дарування.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 13 Цивільного кодексу України, при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 та 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Частиною 2 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В ході виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Бестом», арбітражним керуючим Демчаном О.І. отримано від попереднього керівника ТОВ «Бестом» ОСОБА_1 за актом приймання-передачі від 28.07.2020 установчих документів та бухгалтерської документації, крім іншого: оригінал договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016, укладений між ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» (код 38092323) та ТОВ «Бестом» (код 35235769); оригінал договору переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018, укладений між ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» (код 38092323), ТОВ «Укройлпродукт» (код 37036907) та ТОВ «Бестом» (код 35235769).
Так, 27.12.2016 між ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» (надалі - постачальник) та ТОВ «Бестом» (надалі - покупець) укладено договір поставки №27/12/16БТД (далі - договір поставки).
Відповідно до п. 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар (а саме кондитерські вироби) у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.
Згідно з п. 5.2. договору постави, поставка товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту попередньої оплати.
Пунктами 5.3. та 5.4. договору поставки встановлено, що розрахунок здійснюється в безготівковій формі в національній грошовій одиниці України. Днем здійснення платежу вважаться день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника.
Як вбачається з отриманої банківської виписки по особовому рахунку ТОВ «Бестом» № НОМЕР_1 , який відкритий в АТ «Фортуна-Банк» (код МФО банку 300904), 30.12.2016 ТОВ «Бестом» перераховано ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» грошові кошти у розмірі 2 750 000,00 грн у якості передплати за кондитерські вироби згідно договору постави №27/12/16БТД від 27.12.2016.
Вказаний факт також підтверджується поданою до органів ДПС податковою накладною від 30.12.2016 №541.
Відповідно до п. 6.4. договору поставки, покупець має право: вимагати від постачальника поставки якісного і конкурентоздатного товару в кількості і строк передбаченого замовленням покупця і даним договором; вимагати від постачальника належного виконання його обов'язків.
Однак, постачальник не виконав умови договору поставки та не поставив покупцеві товар (а саме кондитерські вироби), за який останнім 30.12.2016 було сплачено грошові кошти у розмірі 2 750 000,00 грн.
В подальшому, 01.10.2018 між ТОВ «Торговий дім «Житомирські ласощі» (надалі - первісний боржник), ТОВ «Укройлпродукт» (надалі - новий боржник) та ТОВ «Бестом» (надалі - кредитор) укладено договір переведення боргу №01-10/18 (далі - договір переведення боргу).
Пунктом 1.1. договору переведення боргу встановлено, що цим договором регулюються відносини, пов'язані з заміною сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникає з договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016, укладеного між первісним боржником та кредитором (надалі - основний договір).
Відповідно до п. 2.1. договору переведення боргу, первісний боржник переводить на нового боржника основний борг (грошове зобов'язання), що виник на підставі основного договору, та, станом на 1 жовтня 2018 року, складає 2 750 000,00 (два мільйона сімсот п'ятдесят тисяч) гривень.
Згідно п. 2.2. договору переведення боргу, новий боржник повинен оплатити кредитору загальну суму заборгованості, зазначену в п. 2.1. цього договору, протягом 10 (десяти) робочих днів після його підписання.
Однак, визнаний первісним боржником та новим боржником борг перед кредитором у загальному розмірі 2 750 000,00 грн, станом на дату подання заяви про визнання недійсним договору не був сплачений.
Станом на дату укладання договору переведення боргу, у ТОВ «Бестом» вже була наявна заборгованість перед ТОВ «Укройлпродукт» на суму 1136800,00 грн, яка підтверджена наступними рішеннями: рішенням Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 у справі № 910/9844/17 стягнуто з ТОВ «Бестом» на користь ТОВ «Укройлпродукт» суму боргу в розмірі 1000000,00 грн та 15000,00 грн судового збору; рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/20948/17 стягнуто з ТОВ «Бестом» на користь ТОВ «Укройлпродукт» 120000,00 грн та 1800,00 грн судового збору.
Вказані обставини встановлені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 20.02.2019, якою відкрито провадження у справі № 910/17629/18 про банкрутство ТОВ «Бестом» за заявою ТОВ «Укройлпродукт».
В подальшому, ліквідатором банкрута встановлено, що станом на дату укладання договору переведення боргу - кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «Укройлпродукт» (код 37036907) значився ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ).
Позивач зазначає, що ініціюючий кредитор у справі про банкрутство ТОВ «Бестом» є пов'язаною особою із ОСОБА_2 (код НОМЕР_2 ).
Позивач зазначає, що станом на дату укладання договору переведення боргу, ТОВ «Укройлпродукт» вже знаходилось у скрутному майновому стані та ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 відкрито провадження у справі № 910/18966/19 про банкрутство ТОВ «Укройлпродукт» та визнано грошові вимоги ТОВ «Фактор Нафтогаз» (код 36134497) до ТОВ «Укройлпродукт» в розмірі 17 532 204,85 грн.
Зокрема, у вищевказаній ухвалі зазначається наступне: «На підтвердження своїх посилань, звертаючись до суду про ініціювання процедури банкрутства Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" заявником подано суду копії договору поставки нафтопродуктів № 2107ФН від 21.07.2015, банківської виписки по рахунку заявника за період з 21.07.2015 по 20.10.2016, рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 910/2471/19, наказу Господарського суду м. Києва від 05.06.2019 у справі № 910/2471/19, постанови Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження ВП№ 59513353 від 16.07.2019.
Судом встановлено, рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2019 у справі № 910/2471/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Нафтогаз" заборгованість в сумі 1 500 000 грн. 00 коп. та 22 500 грн. 00 коп. судового збору.
При цьому, у наведеному рішенні судом встановлено, що банківськими виписками по рахунку позивача за період з 21.07.2015 по 20.10.2016, підтверджується здійснення позивачем передоплати за товар на загальну суму 17 506 704,85 грн. При цьому матеріали справи містять акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2015 по 12.02.2019, підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплений печатками. Відповідно до зазначеного акту звірки взаєморозрахунків, підтверджено, що станом на 12.02.2019 заборгованість відповідача перед позивачем становить 17 506 704,85 грн.
Отже, вищеописаними обставинами справи підтверджується невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" грошових зобов'язань у сумі 17 532 204 грн. 85 коп. та вжиття заходів примусового стягнення простроченої заборгованості у судовому порядку з наступним пред'явленням виконавчого документа до виконання.»
Однак, доказів того, що станом на момент укладання договору переведення боргу 01.10.2018 № 01-10/18 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укройлпродукт" знаходилось у скрутному майновому стані, матеріали справи не містять, а відкрито провадження у справі № 910/18966/19 про банкрутство ТОВ «Укройлпродукт» ухвалою Господарського суду міста Києва лише 05.02.2020 та ініційовано на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2019 у справі № 910/2471/19.
Недійсними можуть бути визнані не всі без винятку правочини боржника, а саме укладені у підозрілий період і лише ті, підставність визнання недійсними яких передбачена ч. 1 та ч. 2 ст. 42 КУПБ.
Арбітражний керуючий Демчан О.І. посилається на підставу, передбачену ч. 2 ст. 42 КУПБ, а саме: боржник відмовився від власних майнових вимог.
Угода сторін про переведення боргу регулюється главою 47 «Поняття зобов'язання. Сторони у зобов'язанні» Цивільного Кодексу України.
Сам по собі договір про переведення боргу передбачає не що інше, як заміну боржника в зобов'язанні. При цьому ані саме зобов'язання, ані кредитор у ньому не змінюється - лише боржник. Тож з укладанням договору про переведення боргу зобов'язання в первісного боржника припиняється, а новий боржник набуває обов'язку виконати певні зобов'язання перед кредитором. Щодо видів зобов'язань, за якими є можливим переведення боргу, жодних обмежень закон не встановлює.
Переведення боргу передбачає перехід від первинного боржника до нового як обов'язків, так і відповідальності за їх невиконання. Як зазначає відповідач 1, ТОВ «Укройлпродукт» не відмовлялося від виконання своїх обов'язків по договору переведення боргу №0110/18 від 01.10.2018 р. та обов'язків нового боржника по договору поставки №27/12/16БТД від 27.12.2016 року.
Доказами, які підтверджують правову та фактичну мету укладення Договору переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 року є обставини, що 16 січня 2017 року між Стороною 1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» та Стороною 2 Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРОЙЛПРОДУКТ» було укладено договір купівлі - продажу цінних паперів №ЦБ-160117.
Відповідно до Акту приймання-передачі до Договору купівлі - продажу цінних паперів №ЦБ-160117 Сторона 1 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» (Продавець) передав, а Сторона 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРОЙЛПРОДУКТ» (Покупець) прийняв цінні папери (вексель) номінальною вартістю 7 298 650,00 (сім мільйонів двісті дев'яносто вісім тисяч шістсот п'ятдесят грн. 00 коп.) гривень.
Станом на 30.09.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРОЙЛПРОДУКТ» мало борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» у розмірі 6 252 434,11 грн., що підтверджено актом звірки.
У зв'язку з наявністю вищевказаного боргу у сторін Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Житомирські ласощі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРОЙЛПРОДУКТ» були правові підстави укладення Договору переведення боргу №01-10/18 від 01.10.2018 року.
Як наголошено в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до частини 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав, як боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог, тощо.
Проте, підписання договору переведення боргу не є відмовою боржника від своїх майнових вимог. З укладанням договору про переведення боргу зобов'язання в первісного боржника припиняється, а новий боржник набуває обов'язку виконати певні зобов'язання перед кредитором. Переведення боргу передбачає перехід від первинного боржника до нового як обов'язків, так і відповідальності за їх невиконання.
Та, як вже було зазначено судом, позивачем не надано доказів того, що укладання оспорюваної угоди відбулося в період критичної неплатоспроможності боржника.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
За приписами статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Слід зазначити, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ І 66 - 64 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України).
На підставі вище викладеного, позовна заява задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
2. Копію ухвали направити учасникам провадження у справі.
Повний текст ухвали складено 05.07.2021
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом України з процедур банкрутства та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя А.М.Івченко