ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.07.2021Справа №910/6161/21
Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон"
про стягнення 130 101,58 грн.,
У квітні 2021 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" про стягнення 130 101,58 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" на підставі Договору №28-2820-00024 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті від 14.11.2019 та внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Mercedes-Benz Actros, державний номер НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Mazda 6, державний номер НОМЕР_2 , водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, станом на дату настання останньої була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/004001266, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування спричинених збитків у розмірі 127 400,00 грн. покладається на відповідача.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 2 188,49 грн. та 3% річних у розмірі 513,09 грн., нарахованих за неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" своїх грошових зобов'язань у період з 23.02.2021 по 12.04.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 відкрито провадження у справі №910/6161/21; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Вказана ухвала суду від 16.04.2021 була надіслана відповідачу 20.04.2021 на адресу, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105480243141 дана ухвала вручена Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" 28.04.2021.
Статтею 113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
За приписами ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.04.2021 у справі №910/6161/21 встановлено Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Еталон" строк на подання відзиву з долученими до нього доказами та з доказами його направлення позивачу - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Отже, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" повинне було подати відзив на позов у строк до 13.05.2021 включно.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений судом у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.
14.11.2019 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (страхувальник) укладено Договір №28-2820-00024 добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті (надалі - Договір), предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами, зокрема, автомобілем Mercedes-Benz Actros, державний номер НОМЕР_1 .
Відповідно до Договору строк його дії встановлено з 24.11.2019 по 23.11.2020.
03.09.2020 близько 17 год. 00 хв. на автомобільній дорозі М-19 в с. Білокриниця Кременецького району Тернопільської області сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю застрахованого автомобіля Mercedes-Benz Actros, державний номер НОМЕР_1 , та автомобіля Mazda 6, державний номер НОМЕР_2 , а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Mazda 6, виконуючи поворот праворуч, виїжджаючи з другорядної дороги, не впорався з керуванням, допустив виїзд на смугу зустрічного напрямку та допустив зіткнення із автомобілем Mercedes-Benz Actros під керуванням ОСОБА_2 , у зв'язку з чим обидва автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Факт настання ДТП підтверджується довідкою Кременицького відділу поліції ГУНП в Тернопільській області №3020248622866511 про дорожньо-транспортну пригоду.
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 29.09.2020 у справі №601/1768/20, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
У зв'язку з зверненням власника автомобіля Mercedes-Benz Actros, державний номер НОМЕР_1 , - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до страховика за Договором із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування від 04.09.2020, позивачем на підставі страхових актів №ДККА-72913 від 25.09.2020 та №ДККА-72913/1 від 21.10.2020, розрахунків суми страхового відшкодування від 25.09.2020 та від 21.10.2020, здійснених з урахуванням виставлених Приватним акціонерним товариством "АТП "Атлант" (СТО) рахунків №0011016 від 14.09.2020 на суму 340 275,34 грн. та №0012451 від 16.10.2020 на суму 14 363,89 грн., виконано свої зобов'язання за Договором та здійснено відшкодування завданої внаслідок спірної ДТП шкоди шляхом виплати коштів (на рахунок СТО) у загальній сумі 354 639,23 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №23541 від 25.09.2020 на суму 340 275,34 грн. та №25959 від 21.10.2020 на суму 14 363,89 грн.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із постанови Кременецького районного суду Тернопільської області від 29.09.2020 у справі №601/1768/20 вбачається, що транспортний засіб - Mazda 6, державний номер НОМЕР_2 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Mercedes-Benz Actros, державний номер НОМЕР_1 , знаходився під керуванням ОСОБА_1 .
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Mazda 6, державний номер НОМЕР_2 , - ОСОБА_1 , встановлена у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи (з наданого позивачем витягу з бази Моторного (транспортного) страхового бюро України) цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Mazda 6, державний номер НОМЕР_2 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/004001266.
Наведеним договором (поліс №АР/004001266) передбачено, що франшиза становить 2 600,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 130 000,00 грн.
Суд відзначає, що в силу приписів ч. 3 ст. 5 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в редакції, чинній на момент страхового випадку (ДТП), тобто, станом на 03.09.2020.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
На підтвердження розміру витрат, завданих спірною ДТП автомобілю страхувальника за Договором, позивачем було надано суду страхові акти №ДККА-72913 від 25.09.2020 та №ДККА-72913/1 від 21.10.2020, розрахунки суми страхового відшкодування від 25.09.2020 та від 21.10.2020, виставлені Приватним акціонерним товариством "АТП "Атлант" (СТО) рахунки №0011016 від 14.09.2020 на суму 340 275,34 грн. та №0012451 від 16.10.2020 на суму 14 363,89 грн., платіжні доручення №23541 від 25.09.2020 на суму 340 275,34 грн. (з призначенням платежу страхове відшкодування 28-2820-00024 від 14.11.2019, страховий акт ДККА-72913 від 25.09.2020, ТОВ "Сільпо-Фуд", АА9163СС, без ПДВ) та №25959 від 21.10.2020 на суму 14 363,89 грн. (з призначенням платежу страхове відшкодування 28-2820-00024 від 14.11.2019, страховий акт ДККА-72913/1 від 21.10.2020, ТОВ "Сільпо-Фуд", АА9163СС, без ПДВ).
З аналізу ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України та ст.ст. 25, 26 Закону України "Про страхування" вбачається, що сама по собі відсутність звіту про оцінку витрат, пов'язаних з відновленням транспортного засобу, не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування за умови підтвердження розміру оціненої шкоди іншими доказами по справі.
Пунктом 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003, передбачено, що значення коефіцієнту фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Відповідно до Свідоцтва серії СХЕ №482155 про державну реєстрацію транспортного засобу - вантажного автомобіля Mercedes-Benz Actros, державний номер НОМЕР_1 , рік його випуску - 2019 і на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував 4 роки, а тому коефіцієнт фізичного зносу дорівнював нулю.
У суду відсутні будь-які підстави вважати, що Приватним акціонерним товариством "АТП "Атлант" не було виконано відновлювального ремонту застрахованого за Договором автомобіля після одержання від позивача суми коштів, необхідної для такого ремонту.
Натомість, частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).
Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.
Судом враховано, що позивачем заявлено до стягнення суму матеріального збитку з урахуванням податку на додану вартість (хоча в платіжних дорученнях №23541 від 25.09.2020 та №25959 від 21.10.2020 і зазначається, що оплата коштів здійснена без ПДВ). Такі висновки суду базуються на тому, що суми, перераховані згідно платіжних доручень №23541 від 25.09.2020 та №25959 від 21.10.2020, дорівнюють сумам, зазначеним у рахунках №0011016 від 14.09.2020 та №0012451 від 16.10.2020, а в останніх вказано вартість робіт з ремонту автомобіля Mercedes-Benz Actros, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ.
Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (надалі - "ПДВ"). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17.
Приватне акціонерне товариство "АТП "Атлант" (індивідуальний податковий номер 010045510366) є платником податку на додану вартість з 10.07.1997, що підтверджується даними реєстру платників ПДВ, які міститься на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.
Відтак, керуючись п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд приходить до висновку про правомірність включення до виплаченого страхувальнику за Договором страхового відшкодування сум податку на додану вартість.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджено вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу у розмірі 354 639,23 грн.
Пунктом 9.1 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування (п. 9.4 ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Частиною 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Таким чином, враховуючи визначені полісом №АР/004001266 розмір франшизи - 2 600,00 грн. та ліміт відповідальності за шкоду майну - 130 000,00 грн., розмір вартості відновлювального ремонту, право на відшкодування якого перейшло до позивача, - 354 639,23 грн., у відповідача наявний обов'язок із відшкодування позивачу витрат в розмірі 127 400,00 грн.
З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування (вих. №43709 від 16.11.2020), в якій просив здійснити відшкодування у розмірі 354 639,23 грн. на рахунок Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" за вказаними у даному листі реквізитами. У відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0303807338040 дана заява була одержана Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" 24.11.2020.
У п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" зазначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на дату одержання відповідачем заяви позивача про виплату страхового відшкодування вих. №43709 від 16.11.2020 - 24.11.2020, та враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів прийняття відповідачем вмотивованого рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" повинне було виплати Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" страхове відшкодування у розмірі 127 400,00 грн. до 22.02.2021 включно.
Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" не здійснило відшкодування шкоди (в тому числі, після звернення позивача до суду із даним позовом).
За таких обставин, зобов'язання відповідача перед позивачем у розмірі 127 400,00 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано, а відтак Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" є таким, що прострочило з 23.02.2021 своє зобов'язання із сплати страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовної вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" та наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн.
Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 2 188,49 грн. та 3% річних у розмірі 513,09 грн., нарахованих за неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Еталон" своїх грошових зобов'язань у період з 23.02.2021 по 12.04.2021.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов'язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" не навело обставин, з якими законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 Цивільного кодексу України).
Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Установивши, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Еталон" прострочило виконання зобов'язання з виплати позивачеві страхового відшкодування поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов'язання.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, - 23.02.2021, та визначеної позивачем дати, до якої здійснюється нарахування пені, - 12.04.2021, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" пені у розмірі 2 188,49 грн.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Тотожна правової позиції щодо правомірності застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення зобов'язання з виплати страхового відшкодування дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №758/16044/16-ц та від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.
Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, - 23.02.2021, та визначеної позивачем дати, до якої здійснюється нарахування пені, - 12.04.2021, прийшов до висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" 3% річних у розмірі 513,09 грн.
За таких обставин позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" підлягають задоволенню в повному обсязі, а з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" підлягає стягненню страхове відшкодування у розмірі 127 400,00 грн., пеня у розмірі 2 188,49 грн., 3% річних у розмірі 513,09 грн.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Еталон" (03057, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 33-Б, 2 під'їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування у розмірі 127 400 (сто двадцять сім тисяч чотириста) грн. 00 коп., пеню у розмірі 2 188 (дві тисячі сто вісімдесят вісім) грн. 49 коп., 3% річних у розмірі 513 (п'ятсот тринадцять) грн. 09 коп., та судовий збір у розмірі 2 270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. 00 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 02.07.2021.
Суддя Р.В. Бойко