номер провадження справи 27/194/20
22.06.2021 Справа № 908/2698/20
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (50069 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Миру, 15-А, ідентифікаційний код юридичної особи 00191017)
до відповідача: Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (69096 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи 00130872)
про стягнення 673755 грн. 63 коп.
за участю
представника позивача: Булгаков В.С., довіреність № 16-04-28 від 11.01.2021
представник відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області звернулося Державне промислове підприємство “Кривбаспромводопостачання” з позовом до Акціонерного товариства “ДТЕК Дніпроенерго” про стягнення 7 214 466 грн. 96 коп. основного боргу, 220 593 грн. 80 коп. пені, 54 970 грн. 50 коп. 3% річних, 2 171 грн. 01 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2020 позовні матеріали № 908/2698/20 передано на розгляд судді Федоровій О.В.
Ухвалою суду від 22.10.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
16.11.2020 на адресу суду від Державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання” надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2020 позовні матеріали № 908/2698/20 передано на розгляд судді Дроздовій С.С., враховуючи перебування на лікарняному судді Федорової О.В.
Ухвалою суду від 23.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2698/20, присвоєно справі номер провадження 27/194/20, розгляд справи призначено на 21.12.2020.
Ухвалою суду від 21.12.2020., відповідно до ст. 183 ГПК України, підготовче засідання було відкладено на 19.01.2021.
12.01.2021 представник Державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання” звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Ухвалою суду від 12.01.2021 заяву представника Державного промислового підприємства “Кривбаспромводопостачання” про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з використання власних технічних засобів залишено без задоволення.
18.01.2021 представник позивача надіслав на адресу суду письмову заяву № 16-04-68 від 14.01.2021 (вх. № 1039/08-028/21 від 18.01.2021), в порядку ст. 46 ГПК України, про зменшення розміру позовних вимог, в обґрунтування посилається на те, що 28.12.2020 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до якої суму основного боргу сплачено в повному обсязі.
Разом з тим розмір нарахованих інфляційних втрат, 3% річних, пені збільшився, а саме: розмір пені складає - 375 976,45 грн.; розмір нарахованих інфляційних втрат складає - 202 005,07 грн., розмір 3% річних - 95 773,63 грн. Стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
У зв'язку зі зменшенням розміру суми основного боргу та оновленим розрахунком штрафних санкцій, зменшенню підлягає і розмір судового збору. Ціна позову з урахуванням оплати відповідача складає 673 755,15 грн. Таким чином сума судового збору, що підлягає сплаті за подання такого позову складає 10 106,33 грн. Оскільки позивачем сплачено судовий збір в більшому розмірі (платіжне доручення № 2214 від 12.11.2020 у сумі 112 383,03 грн.) то переплачена сума судового збору в розмірі -102 276,70 грн. підлягає поверненню.
З огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути з АТ “ДТЕК Дніпроенерго” на користь ДПП “КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ” заборгованість у розмірі 673 755,15 грн., з яких: 3% річних - 95 773,63 грн.; пені - 375 976,45 грн.; інфляційні втрати - 202 005,07 грн. крім того, просить повернути ДПП “КРИВБАСПРОМВОДОПОСТАЧАННЯ” розмір переплаченої суми судового збору - 102 276,70 грн. Судові витрати в іншій частині покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 19.01.2021, згідно ст. 177 ГПК України строк підготовчого провадження у справі № 908/2698/20 було продовжено до 23.02.2020, підготовче засідання відповідно до ст. 183 ГПК відкладено на 17.02.2021 за клопотанням представника позивача проведення підготовчого засідання було постановлено у режимі відеоконференцзв'язку за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Ухвалою суду від 17.02.2021, строк підготовчого провадження у справі № 908/2698/20 відповідно до Конвенції про захист прав людини і основних свобод продовжено, підготовче засідання відповідно до ст. 183 ГПК відкладено на 15.03.2021 за клопотанням представника позивача проведення підготовчого засідання було постановлено у режимі відеоконференцзв'язку за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Представник позивача підтримав заяву (вх. № 5210/08-08/21 від 11.0.32021) надіслану на адресу суду 11.03.2021, в порядку ст. 46 ГПК України, про зменшення розміру позовних вимог, мотивуючи тим, що після відкриття провадження у справі 28.12.2020 між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої суму основного боргу сплачено в повному обсязі.
Таким чином, станом на 28.12.2020 сума позовних вимог склала: основний борг - 0,00 грн.; інфляційні втрати - 2 171,01 грн.; 3% річних - 54 970,50 грн.; пені-220 593,80 грн.
Направлену на адресу господарського суду Запорізької області заяву від 14.01.2021 року № 16-04-68 представник позивача, просив залишити без розгляду.
Ціна позову з урахуванням оплати відповідача складає 277 735,31 грн. Таким чином сума судового збору, що підлягає сплаті за подання такого позову складає 4 166,03 грн. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 112 383,03 грн. (платіжне доручення № 2214 12.11.2020 р.)
У зв'язку з викладеним, просить суд зменшити розмір позовних вимог в частині суми основного боргу та повернути суму зайво сплаченого судового збору.
Крім того, представник позивача підтримав заяву (вх. № 5206/08-08/21 від 11.03.2021) надіслану на адресу господарського суду Запорізької області 11.03.2021, в порядку ст. 46 ГПК України, про збільшення розміру позовних вимог, в обґрунтування посилається на те, що після відкриття провадження у справі 23.11.2020 сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої суму основного боргу сплачено в повному обсязі.
Направлену на адресу суду заяву від 14.01.2021 року № 16-04-68 представник позивача просить залишити без розгляду та розглянути заяву про зменшення розміру позовних вимог від 03.03.2021 № 16-04-290, відповідно до якої сума позовних вимог складає 277 735,31 грн., у зв'язку з чим позивач збільшив розмір нарахованих інфляційних втрат, 3% річних та пені (розрахунок додається), а саме: розмір пені складає 375 976,45 грн.; (розрахунок додається), розмір нарахованих інфляційних втрат складає 202 005,07 грн. (розрахунок додається), а також розмір нарахованих, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України 3% річних, складає 95 773,63 грн.; (розрахунок додається). Стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. Ціна позову складає 673 755,15 грн. Таким чином сума судового збору, що підлягає сплаті за подання такого позову складає 10 106,33 грн. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 112 383,03 грн. (платіжне доручення № 2214 від 12.11.2020).
З огляду на вищевикладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 673 755,15 грн. з яких: 3% річних - 95 773,63 грн.; пені - 375 976,45 грн.; інфляційні втрати - 202 005,07 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
Заяви позивача про зменшення та збільшення розміру позовних вимог прийняті судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Судом розглядаються позовні вимоги про стягнення 3% річних - 95 773,63 грн.; пені - 375 976,45 грн.; інфляційних втрат - 202 005,07 грн.
15.03.2021 представник відповідача в підготовче засідання не з'явився. 10.03.2021 надіслав на електрону адресу суду клопотання (вх. № 5129/08-08/21 від 10.03.2021) про зменшення розміру штрафних санкцій. В обґрунтування посилається на те, що у зв'язку з наявністю обставин, які позбавляли відповідача належним чином виконати власні зобов'язання за договором № 5т/н від 12.12.2019, відповідач змушений на підставі ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 42 ПІК України клопотати перед судом про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 100%.
Ухвалою суду від 15.03.2021 підготовче засідання відповідно до ст. 183 ГПК відкладено на 06.04.2021 за клопотанням представника позивача проведення підготовчого засідання було постановлено у режимі відеоконференцзв'язку за допомогою технічних засобів та програмного забезпечення “ЕasyСоn”.
Позивач надіслав на електрону адресу суду заперечення (вх. № 6930/08-08/21 від 06.04.2021) щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.
Ухвалою суду від 06.04.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/2698/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 28.04.2021.
Ухвалою суду від 28.04.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 27.05.2021, у зв'язку з неможливість з'єднатися з представником позивача в мережі Інтернет.
Ухвалою суду від 27.05.2021 оголошено перерву на підставі ст. 216 ГПК України до 22.06.2021.
У судовому засіданні 22.06.2021 року справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні 22.06.2021, відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Технічна фіксація здійснюється на комплексі "Акорд".
Суддею оголошено, яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
22.06.2021 представник позивача підтримав заявлені вимоги, на підставах викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та збільшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 673 755,15 грн., з яких: 3% річних - 95 773,63 грн.; пені - 375 976,45 грн.; інфляційні втрати - 202 005,07 грн.
Представник відповідача в судове засідання 22.06.2021 не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
В засіданні суду 22.06.2021 здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).
У судовому засіданні 22.06.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.
Заслухавши представника позивача, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.
Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.
У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
12.12.2019 Державним промисловим підприємством «Кривбаспромводопостачання» (Виконавець) та Акціонерним товариством «ДТЕК Дніпроенерго» (Замовник) укладено Договір на послуги з постачання технічної води № 5 т/н 3068-ДЄ-КрТЄС (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Виконавець зобов'язується надавати Замовнику вчасно та відповідної якості послуги з постачання технічної води з каналу Дніпро-Кривий Ріг до межі розподілу балансової належності мереж Сторін, а Замовник зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених Договором.
Згідно з п. 3.4 Договору встановлено, що визначення місячних обсягів водоспоживання (п. 2.1), розрахунок обсягу згідно балансу каналу (п. 3.2) та середньодобова витрата (п. 3.3) здійснюється шляхом підписання Акту надання послуг з постачання технічної води за 6 днів до закінчення розрахункового (поточного) місяця. Акт надання послуг з постачання технічної води з рахунком виставленим до оплати за надані послуги водопостачання надається Замовнику для проведення кінцевого розрахунку за поточний місяць.
На виконання умов Договору, Виконавець надав передбачені Договором послуги з постачання технічної води, про що сторонами складено Акти про надання послуг від 28.05.2020, від 30.06.2020 та від 28.07.2020, що містяться в матеріалах справи, а Виконавцем виставлено у відповідні дати рахунки за кожен розрахунковий місяць.
Відповідно до п. 4.1 Договору ціна на послуги з постачання технічної води встановлюється згідно із погодженими тарифами.
Згідно укладеного Договору позивачем було подано відповідачу з травня 2020 по липень 2020 включно 3 340 031 м3 технічної води на суму 7 214 466,96 грн., які, станом на дату подачі позову, не сплачені. Таким чином сума основного боргу станом на дату подачі позову складає 7 214 466,96 грн.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору, позивач надав відповідачеві відповідні послуги, що підтверджується двосторнньопідписаними без заперечень та зауважень актами, в свою чергу відповідачем своєчасно не виконано свої зобов'язання з оплати послуг.
28.12.2020 сторонами Договору укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої вбачається, що заборгованість відповідача за Договором є залікованою та не значиться за відповідачем.
В зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов Договору, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 95773 грн. 63 коп. - 3 % річних, 375976 грн. 45 коп. - пені, 202005 грн. 07 коп. втрат від інфляції.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За умовами ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору а відтак договір є укладеним.
Доказів розірвання договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об'єктивних обставин.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надані відповідачу послуги за Договором на загальну суму 7214466 грн. 96 коп., що підтверджується двосторонньопідписаними актами, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи були оплачені, шляхом зарахування однорідних вимог, з порушенням строків, встановлених умовами Договору.
Відповідно до п. 4.4 Договору, Замовник здійснює оплату отриманих від Виконавця рахунків за послуги з постачання технічної води шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця в повному обсязі, але не пізніше 05 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 4.5. у разі несвоєчасного розрахунку за поточний місяць до Замовника застосовуються положення розділу 7 «Відповідальність сторін» цього Договору.
Пунктом 7.4 Договору встановлено, що при порушенні зобов'язань щодо терміну проведення розрахунків, Замовник сплачує заборгованість з урахуванням штрафних санкцій, інфляційних та 3 % річних за користування чужими грошовими коштами, згідно діючого законодавства.
У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.
До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відноситься 3 % річних та інфляційні втрати.
Позивачем заявлені вимоги за період з 06.06.2020 по 28.12.2020 про стягнення 95773 грн. 63 коп. 3 % річних (по кожному акту окремо) та з вересня 2020 по листопад 2020 (по кожному акту окремо) 202005 грн. 07 коп. втрат від інфляції.
Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.
Наданий розрахунок 3 % річних та втрат від інфляції перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що нарахування позивачем даних сум, у зв'язку з порушенням умов Договору, є вірними та не суперечать нормам діючого законодавства України.
За таких обставин, судом підлягає задоволенню сума 95773грн. 63 коп. - 3 % річних, 202005 грн. 07 коп. - втрат від інфляції.
Також позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума пені в розмірі 375976 грн. 45 коп. за період з 06.06.2020 по 28.12.2020 (по кожному акту окремо).
Пунктом 7.2 Договору встановлено, що при несвоєчасній сплаті (порушенні п.4.4. Договору) за надані послуги з водопостачання Замовник зобов'язаний сплатити пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною шостою ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Наданий розрахунок пені перевірений судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство” та встановлено, що нарахування позивачем є вірним, отже, сума пені, що підлягає стягненню складає 375976 грн. 45 коп.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення суми пені на 100 %, суд відмовив в його задоволенні, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на те, що в зв'язку з наявністю обставин, які позбавляли відповідача належним чином виконати власні зобов'язання за договором № 5т/н від 12.12.2019, відповідач змушений на підставі ст. 233 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 42 ПІК України клопотати перед судом про зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій на 100% з огляду па наступне. Відповідач зазначив, що позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 285 906,15 грн. Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитор, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011 року, визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, нені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Причиною затримки та несвоєчасної оплати відповідачем заборгованості позивачу є суттєві обставини, які пов'язані з існуючою системою розрахунків за вироблену електричну енергію. АТ “ДТЕК ДНІПРОЕНЕРГО” є членом оптового ринку електричної енергії та одним з найбільших снергогенеруючих підприємств в Україні, основним джерелом доходів якого є реалізація виробленої електричної енергії. Несвоєчасні розрахунки споживачів з Відповідачем, призвели до несвоєчасного розрахунку з Позивачем. Позивач, заявляючи вимоги щодо стягнення пені, не обґрунтовує наслідків порушення зобов'язання. Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що порушене зобов'язання завдало йому збитків, що також може бути підставою для зменшення розміру нені. Згідно звіту про фінансові результати за 9 місяців 2020 року (період виникнення заборгованості), підприємство відповідача було збитковим, збиток склав 1 874 491 000,00 грн. Тобто, неналежне виконання споживачами електричної енергії призвело до негативного фінансового результату в господарській діяльності відповідача, до його збитковості. В свою чергу, відповідач має першочергові зобов'язання з виплати заробітної плати перед працівниками, сплати до загальнодержавного та місцевого бюджетів податків, зборів та обов'язкових платежів, має нести витрати па утримання електричних станцій. Як наслідок, після першочергових розрахунків, відповідач просто не мав фінансової можливості розрахунків з позивачем не з власної вини або ініціативи. Відповідач вважав, що вищевказані обставини та докази, що їх підтверджують дають достатні підстави для зменшення розміру пені на 100%.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Згідно п. 2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року розмір неустойки може бути зменшений за рішенням господарського суду.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Підписавши договір на послуги з постачання технічної води, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Крім того, підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість останнього належним чином виконати свої зобов'язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням та не є надмірно великим.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання щодо зменшення суми пені.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
За таких обставин, позовні вимоги Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 10106 грн. 33 коп. покладаються на відповідача.
Сума переплачено судового збору в розмірі 102276 грн. 70 коп. підлягає поверненню позивачу, про що прийнято відповідну ухвалу.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» до Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Дніпроенерго» (69096 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, буд. 20, ідентифікаційний код юридичної особи 00130872) на користь Державного промислового підприємства «Кривбаспромводопостачання» (50069 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Миру, 15-А, ідентифікаційний код юридичної особи 00191017) 375976 (триста сімдесят п'ять тисяч дев'ятсот сімдесят шість) грн. 45 коп. пені, 95773 (дев'яносто п'ять тисяч сімсот сімдесят три) грн. 63 коп. 3 % річних, 202005 (двісті дві тисячі п'ять) грн. 07 коп. втрат від інфляції, 10106 (десять тисяч сто шість) грн. 33 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повернути Державному промисловому підприємству «Кривбаспромводопостачання» (50069 Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Миру, 15-А, ідентифікаційний код юридичної особи 00191017) з Державного бюджету України суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 102276 (сто дві тисячі двісті сімдесят шість) грн. 70 коп.
Рішення оформлено та підписано 02.07.2021.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.