61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002
іменем України
29.06.2021 Справа № 905/695/21
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», м.Дніпро, Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Державного підприємства «Артемсіль», м.Соледар, Бахмутський район Донецької області,
про стягнення штрафу у розмірі 76' 390,00грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи -,
Акціонерне товариство «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства «Артемсіль» про стягнення штрафу у розмірі 76' 390,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невідповідність фактичної маси вантажу у вагоні №65252611 тій, що зазначена вантажовідправником у накладній №51251122, у підтвердження чого посилається на складений комерційний акт №450003/627/9 від 27.10.2020.
Ухвалою господарського суду від 28.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/695/21; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У зв'язку з недостатніми бюджетними призначеннями на 2021 рік та відсутністю знаків поштової оплати, було зупинено прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярією) документів для відправлення за межі суду. Разом з цим, судом вживались додаткові заходи для повідомлення сторін про розгляд справи шляхом направлення телефонограм позивачу та ухвали суду від на 28.04.2021 на електронну адресу Державного підприємства «Артемсіль».
Відповідно до статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
На виконання приписів чинних нормативно-правових актів ухвалу суду від 28.04.2021 було у встановленому порядку оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Таким чином, сторони у справі не були позбавлені можливості своєчасно ознайомитись з процесуальними документами у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Учасники справи у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження та зобов'язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами.
20.05.2021 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив №27/03-16 від 18.05.2021 на позовну заяву, в якому заперечує проти позовних вимог, посилаючись на правильність внесення ДП «Артемсіль» відомостей про вагу вантажу у спірній накладній, зокрема стверджує, що спірний вагон був оглянутий прийомоздавальником станції Сіль і без зауважень прийнятий до перевезення. Крім того, відповідач звертає увагу на відсутність у комерційному акті відомостей про те, у який спосіб залізницею було перевантажено вантаж. Відповідач також вказує на наявність підстав для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій до однієї провізної плати.
02.06.2021 через канцелярію суду від представників Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» надійшла відповідь на відзив б/н від 31.05.2021, у якій не погоджується з аргументами відповідача, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ст.248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:
18.10.2020 Державне підприємство "Артемсіль" (вантажовідправник) зі станції Соль Донецької залізниці відправило вантажоодержувачу - ПП "Лара" на станцію Мукачево Львівської залізниці за залізничною накладною №51251122 у вагоні №65252611 вантаж - "сіль технічну (сіль кам'яну)".
При оформленні вказаної залізничної накладної маса вантажу визначена вантажовідправником, що підтверджується графою 24 перевізного документу, так відповідачем вказано масу вантажу у вагоні №65252611 - 69000кг, також у накладній зазначено, що вантаж розміщено і закріплено згідно з п.1, 2, 3.1, 4, 5 гл.14 Додатка 3 до СМГС; власний вагон; пакування «мішок».
Отже, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Згідно з п.28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644, вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу. Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України, залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Так, 22.10.2020 під час прибуття вагону №65252611 з вантажем на проміжну станцію Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на підставі акту загальної форми №1446 від 22.10.2020 вказаної станції було здійснено перевірку маси вантажу, під час якої виявлено, що маса вантажу у спірному вагоні не відповідає масі, вказаній відправником у накладній, у зв'язку з чим був складений комерційний акт №450003/627/9, відповідно до якого за результатами переважування на справних вагонних 150-тонних електронно-тензометричних вагах станції Нижньодніпровськ-Вузол №032, що повірені 30.09.2020 у вагоні виявилось: маса брутто 99650кг, нетто 78750кг, тара 20900кг, що більше ваги вказаної у документі, понад вантажопідйомність вагону на 9750кг. Навантаження вантажу вкрите тентом, нерівномірне, за рухом поїзду на 1 люками нижче бортів на 100см, на 7 люками на рівні бортів. Укриття не порушене. Виявлена різниця завантаження візків - 8850кг, що перевищує половину вантажопідйомності на 9300кг. Вагон без торцевих дверей, розвантажувальні люка з обох сторін закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний. При повторному зважуванні вагону вага підтвердилась. Начальник вантажного району по штату відсутній. Вагон затриманий для відвантаження надлишку.
Комерційний акт №450003/627/9 від 22.10.2020 підписаний заступником начальника станції Швець А.О. (Заст ДС), прийомоздавальником поїздів Здор Ю.Ю., агентом з розшуку (АРВ) ОСОБА_1 .
Вказані у комерційному акті результати зважування підтверджуються випискою з книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагонах від 19.06.2020 станції Нижньодніпровськ-Вузол.
Згідно наявного в матеріалах справи технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки №14 (заводський №032) станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці дата прийняття ЗВВТ в експлуатацію - 26.12.2012р., міжпровірочний інтервал ЗВВТ становить 12 місяців, інтервал між оглядами-перевірками - 6 місяців, відміткою у паспорті підтверджено, державна повірка здійснювалась 30.09.2020, за результатами якої ваги придатні для зважування. Тобто ваги, на яких проводилось контрольне переважування вантажу, проходили своєчасну перевірку та повірку. В свою чергу, представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
Представником відповідача не надано доказів, які б викликали сумніви у достовірності показів зазначеного засобу ваговимірювальної техніки.
02.11.2020 надлишок вантажу масою 9750кг у вагоні №65252611 було відправлено за накладною №47664206 зі станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці на станцію призначення Мукачево Львівської залізниці.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334, якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі "Є" комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: "Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено". Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається.
При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Так, на станції призначення був заповнений розділ "Є" комерційного акту №450003/627/9 від 22.10.2020 про те, що при переважуванні вантажу різниця проти цього акту не виявлена.
Посилаючись на положення статей 118 та 122 Статуту залізниць України, позивач нарахував та пред'явив до стягнення з відповідача штраф за невірно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за спірний вантаж у розмірі 76' 390,00грн.
Вказані обставини і стали підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Згідно ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст.173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Як зазначено в ст.6 глави 1 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно ч.2 ст. 908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України, умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
Статтею 37 Статуту встановлено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №863/5084, а також ст.23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, а саме п.2.1 та п.2.2, графи "Маса вантажу, визначена відправником, кг" та "Спосіб визначення маси" заповнюються вантажовідправником. Маса вантажу згідно ст.37 Статуту та п.5 Правил приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за №861/5082, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 Правил оформлення перевізних документів, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.24 Статуту, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно ч.1 ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Для засвідчення обставини невідповідності маси вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах законодавцем у ст.129 Статуту визначено складання комерційного акту. Таким чином, підставою для матеріальної відповідальності вантажовідправника є обставини, викладені у комерційному акті.
Отже, допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем, в розумінні ч.1 ст.77 ГПК України, є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Пунктом 10 Правил складання актів, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. №334, передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажною двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, комерційний акт повинні підписати три працівники залізниці. Однак, зазначена норма не виключає можливості залучення до складення комерційного акту й інших працівників залізниці.
Така правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 01.06.2018р. у справі №910/3930/17 та від 18.06.2018р. у справі №910/11397/17.
Як було зазначено вище, комерційний акт №450003/627/9 від 22.10.2020 підписаний заступником начальника станції Швець А.О. (Заст ДС), прийомоздавальником поїздів Здор Ю.Ю., агентом з розшуку (АРВ) ОСОБА_1 .
У підтвердження кола працівників станції, які мають право підписувати комерційні акти, позивачем надані суду копії:
- посадової інструкції начальника станції Нижньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці Швець А.О., що затверджена 19.08.2020 першим заступником начальника Дніпровської дирекції залізничних перевезень Гуня К.А.;
- робочої інструкції агента з розшуку вантажів та багажу виробничо-технологічного підрозділу станції Нижньодніпровськ-Вузол структурного підрозділу "Дніпровська дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Кузміч Т.К., що затверджена 15.03.2019 начальником станції Нижньодніпровськ-Вузол Цап Д.М., відповідно до п. 1, п.13 якої вказана особа має повноваження на складання комерційних актів, виконує зважування вагонів, що потребують перевірки ваги в статичному режимі згідно Технологічного процесу ПКО станції та за результатами перевірки в разі потреби складає акти загальної форми ГУ-23;
- наказу №26 від 03.01.2020 про призначення відповідальних осіб, які мають право підписувати комерційні акти станції Нижньодніпровськ-Вузол замість в тому числі начальника вантажного району, яким уповноважено, зокрема, прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_2 .
Суд відзначає, що начальник станції має повноваження на підписання комерційних актів в силу прямої вказівки в п.10 Правил складання актів.
Між тим, в матеріалах справи відсутні та сторонами не надано жодних доказів, які б свідчили про намагання оскаржити відомості викладені у комерційному акті. Наразі, вантажоотримувач прийняв спірний вантаж з комерційним актом без будь-яких заперечень, інше не доведено матеріалами справи.
Таким чином, з огляду на наявні у справі докази, наявний в матеріалах справи комерційний акт за своєю формою та змістом відповідає вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнається судом належним доказам на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу, а заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву не спростовують викладене вище.
Підставою позову є обставини, які підтверджують правову позицію позивача щодо неправильного зазначення у накладній маси вантажу. З позиції процесуального права ці та інші обставини становлять предмет доказування.
Так, статтею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими, речовими і електронними доказами;
- висновками експертів;
- показаннями свідків.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частини 1 - 2 статті 91 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.
Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у визначенні прав та обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому. Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.
Належність доказів по суті це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.
Враховуючи описані вимоги процесуального законодавства, у даному спорі належними та допустимими доказами неправильного зазначення маси вантажу у перевізному документі є документи (їх копії), що вимагаються законом. При цьому, такі докази мають бути отримані у законний спосіб. Саме такі докази і були оцінені судом в ході розгляду цієї справи.
Дослідивши обставини справи, суд встановив, що наявним в матеріалах справи комерційним актом підтверджується, що спірний вантаж прибув на проміжну станцію у завантаженому засобами відправника вагоні, навантаження вантажу вкрито тентом, укриття не порушено, розвантажувальні люки закриті, за відсутності ознак доступу до вантажу під час перевезення. Викладені обставини дають підстави вважати що саме відправник неправильно зазначив масу вантажу у спірній накладній. Відповідач не спростував фактів, встановлених у розділі “Д”, “Є” комерційного акта №450003/627/9 від 22.10.2020, суду не додано ніяких доказів, які б ставили під сумнів дані, зазначені у доданих до позову документах, зокрема у комерційному акті. Зокрема, розділ “Є” засвідчений штемпелем станції призначення та підписами як представників залізниці так і отримувача, тим самим підтверджує факт правильності вказаних у ньому відомостей.
Судом відхилені доводи відповідача в частині посилання на прийняття до перевезення спірного вагону без зауважень за наслідками огляду спірного завантаженого вагону приймоздавальником станції судом до уваги не приймаються, враховуючи, що за приписами п.28 Правил приймання вантажів до перевезення вантаж приймався залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, без перевірки маси вантажу. При цьому відомості про масу вантажу внесено до спірної накладної саме відправником, а не залізницею. У даному випадку контрольне зважування, яке б проводилось залізницею на підставі ст. 24 Статуту залізниць в якості контрольного переважування або перевірки відповідності маси вантажу і результати якого заносяться до книги форми ГУ-78, на станції відправлення за участю представників залізниці не здійснювалося.
Твердження відповідача про відсутність відомостей про те, як саме зважувався вагон спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки в розділі Д комерційного акту №450003/627/9 від 22.10.2020 року міститься запис про те, що контрольне зважування спірного вагону проводилось у статичному режими.
Таким чином, факт невірного зазначення маси вантажу підтверджується матеріалами справи та не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.
Згідно з п.5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. за №644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 24.11.2000 №863/5084, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно із ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Враховуючи, що провізна плата за перевезення вантажу у спірному вагоні складала 15' 278,00грн., позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 76' 390,00грн. Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу є арифметично вірним, та відповідає ст.ст.118, 122 Статут залізниць України.
Щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд зазначає наступне.
Позиція відповідача щодо зменшення розміру штрафу обґрунтована, зокрема, тим, що підприємство належить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; здійсненням підприємством господарської діяльності на території проведення операції об'єданих сил поруч із лінією розмежування; фінансовими результатами підприємства; а також відсутність збитків у позивача.
Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно з ч.1 ст.233 Господарського суду України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст.86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що зменшення розміру неустойки є правом суду, при реалізації якого повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість такого випадку. При цьому, саме на відповідача покладається обов'язок довести винятковість конкретного випадку та надати відповідні належні та допустимі докази на підтвердження цього.
Разом з цим, відповідач не надав суду жодних доказів у підтвердження посилань на фінансові результати підприємства, що унеможливлює встановлення судом обставин на які посилається заявник.
Суд також зауважує на тому, що позивач є також господарюючим суб'єктом як і відповідач та несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.
При цьому здійснення господарської діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.
Суд вважає за необхідне звернути увагу також на наступне.
Частиною 5 статті 307 Господарського суду України, яка кореспондується із частиною 4 статті 909, статтею 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, норми Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють в тому числі питання відповідальності за наслідки неправильного зазначення вантажовідправником у накладній маси вантажу.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року №457, якими чітко визначено розмір штрафу.
Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача).
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, при застосуванні статті 118 Статуту залізниць слід мати на увазі, що штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником зазначених у цій статті порушень, встановлених залізницею на станції призначення або під час перевезення та на станції відправлення після пред'явлення вантажу до перевезення, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Положення статті 122 Статуту залізниць України не пов'язує стягнення штрафу з наявністю (відсутністю) наслідків у перевізника від неправильності відомостей, зазначених у накладній, чи з наявністю вини вантажовідправника.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 05.02.2019р. у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018р. у справі №906/434/17.
Судом також враховано, що розмір штрафу за дане правопорушення визначений Кабінетом Міністрів України і підстав вважати його надмірно великим у порівнянні з допущеним правопорушенням у суду не має.
Крім того суд приймає до уваги, що спірним комерційним актом засвідчено факт навантаження понад вантажопідйомність вагону, що є загрозою безпеки пуху.
Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
Оскільки саме відповідач, як вантажовідправник, визначає масу вантажу, заповнює і підписує накладну, яка є основним перевізним документом, який надається залізниці відправником разом з вантажем, і є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, а згідно статті 24 Статуту саме вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній, то вимоги позивача до відповідача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.12, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 236-238, 247, 252 ГПК України, господарський суд, -
В И Р I Ш И В:
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Державного підприємства «Артемсіль» про стягнення штрафу у розмірі 76' 390,00грн - задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Артемсіль» (84545, Донецька область, Бахмутський район, м.Соледар, вул.Чкалова, буд.1-А; код ЄДРПОУ 00379790) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м.Київ, вул.Єжи Гедройця, 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (49602, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд.108; код ЄДРПОУ ВП 40081237) штраф у розмірі 76' 390,00грн, судовий збір в розмірі 2270грн.00коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень ГПК України).
Повний текст рішення складено та підписано 29.06.2021.
Суддя Ю.В. Макарова