вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.07.2021м. ДніпроСправа № 904/4398/21
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" м. Нікополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" м. Кривий Ріг
про стягнення пені в розмірі 7985грн.60коп., 3%річних в розмірі 1378грн.45коп.
Без представників сторін.
ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" з позовом про стягнення пені в розмірі 7985грн.60коп., 3%річних в розмірі 1378грн.45коп.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язання зі своєчасної та повної оплати товару, поставленого на підставі специфікацій №3, №6, №7, №8, №9, №11 до договору №191520/1808128 від 28.12.2018.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
На адресу суду 20.05.2021 надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" на позовну заяву. Відповідач зазначає, що на момент звернення позивача до суду, заборгованість за договором №191520/1808128 від 28.12.2018 погашена у повному обсязі. Із посиланням на скрутне фінансове становище, незначний період прострочення та погашення суми основного боргу відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%.
Позивач 01.06.2021 надав до суду відповідь на відзив. Позивач заперечує проти зменшення пені, просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність обставин для зменшення пені.
Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.
Предметом доказування у справі є наявність або відсутність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" умов договору поставки №191520/1808128 від 28.12.2018, в частині строків оплати поставленого товару; наявність або відсутність підстав для стягнення пені та 3% річних за порушення строків оплати товару.
Між Акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" (далі - покупець) укладений договір поставки №191520/1808128 від 28.12.2018 (далі - договір).
За умовами вказаного договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити відповідно до пункту 3.4 цього договору феросплави (далі - товар), протягом строку з 01.01.2020 по 31.12.2020, на умовах, в кількості та строки, вказані у специфікаціях до цього договору, які є невід'ємною його частиною (пункт 1.1 договору).
Положеннями пункту 2.1 договору визначена можливість поставки товару автомобільним транспортом. При поставці товару автомобільним транспортом, датою поставки та переходу права власності за цим договором є дата передачі товару покупцю.
Відповідно до пункту 3.1 договору поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікації та включають в себе усі збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інші видатки постачальника, пов'язані з поставкою товару. Ціна на товар може бути змінена тільки за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін до договору.
Згідно пункту 3.4 договору покупець здійснює оплату товару, що поставляється шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 30 банківських днів з дати поставки товару. Оплата за поставлений товар здійснюється за курсом НБУ на дату зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Пунктом 3.8 договору визначено, що при перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов'язаний зазначити "оплата за товар згідно договору №191520/1808128 від 28.12.2018". При цьому, отримані грошові кошти розподіляються постачальником наступним чином: 1) сплачуються рахунки, які виписані на різницю між базовою ціною продукції на дату відвантаження та ціною такої продукції на дату зарахування грошових коштів від покупця; 2) сплачуються рахунки, виписані за базовою ціною продукції на дату відвантаження (такі рахунки сплачуються в порядку календарної черги виникнення заборгованості). В день оплати покупець інформує постачальника про заплановану суму перерахування. На підставі наданої інформації виставляється коригувальний рахунок. В цей же день коригувальний рахунок формується постачальником, передається на електронну пошту покупця та сплачується покупцем разом з оплатою осново рахунку (виписаного за базовою ціною продукції на дату відвантаження).
Пунктом 7.6 договору передбачено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товару, передбачених договором поставки, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати, включаючи день оплати.
Відповідно до пункту 8.6 договору, він вступає в силу з 01.01.2020 та діє до 01.03.2021. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань.
Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.
На підставі специфікації №3 від 02.03.2020 позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних №000689 від 12.03.2020, №000688 від 12.03.2020. Позивач також виставив відповідачу рахунки №231948 від 12.03.2020 та №231949 від 12.03.2020.
З огляду на положення пункту 3.4 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість товару, поставленого згідно видаткових накладних №000689 від 12.03.2020, №000688 від 12.03.2020 в строк до 24.04.2020 (включно).
Відповідач розрахувався за поставлений товар із порушенням строків оплати, визначених договором. Вартість товару, поставленого за видатковими накладними №000689 від 12.03.2020, №000688 від 12.03.2020, відповідач сплатив 27.04.2020.
На підставі специфікації №6 від 01.06.2020 позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних №000723 від 18.06.2020, №000724 від 18.06.2020. Позивач також виставив відповідачу рахунки №233616 від 18.06.2020 та №233617 від 18.06.2020.
З огляду на положення пункту 3.4 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість товару, поставленого згідно видаткових накладних №000723 від 18.06.2020, №000724 від 18.06.2020 в строк до 31.07.2020 (включно).
Відповідач розрахувався за поставлений товар із порушенням строків оплати, визначених договором. Вартість товару, поставленого за видатковими накладними №000723 від 18.06.2020, №000724 від 18.06.2020, відповідач сплатив 03.08.2020.
На підставі специфікації №7 від 01.07.2020 позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткової накладної №000733 від 16.07.2020. Позивач також виставив відповідачу рахунок №234128 від 16.07.2020.
З огляду на положення пункту 3.4 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість товару, поставленого згідно видаткової накладної №000733 від 16.07.2020 в строк до 28.08.2020 (включно).
Відповідач розрахувався за поставлений товар із порушенням строків оплати, визначених договором. Вартість товару, поставленого за видатковою накладною №000733 від 16.07.2020 відповідач сплатив 01.09.2020.
На підставі специфікації №8 від 03.08.2020 позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних №000745 від 13.08.2020, №000746 від 13.08.2020. Позивач також виставив відповідачу рахунки №234618 від 13.08.2020 та №234651 від 13.08.2020.
З огляду на положення пункту 3.4 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість товару, поставленого згідно видаткових накладних №000745 від 13.08.2020, №000746 від 13.08.2020 в строк до 25.09.2020 (включно).
Відповідач розрахувався за поставлений товар із порушенням строків оплати, визначених договором. Вартість товару, поставленого за видатковими накладними №000745 від 13.08.2020, №000746 від 13.08.2020, відповідач сплатив 28.09.2020.
На підставі специфікації №9 від 01.09.2020 позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних №000772 від 23.09.2020, №000770 від 23.09.2020. Позивач також виставив відповідачу рахунок №235411 від 23.09.2020.
З огляду на положення пункту 3.4 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість товару, поставленого згідно видаткових накладних №000772 від 23.09.2020, №000770 від 23.09.2020 в строк до 05.11.2020 (включно).
Відповідач розрахувався за поставлений товар із порушенням строків оплати, визначених договором. Вартість товару, поставленого за видатковими накладними №000772 від 23.09.2020, №000770 від 23.09.2020 відповідач сплатив 09.11.2020.
На підставі специфікації №11 від 02.11.2020 позивач здійснив поставку товару відповідачу згідно видаткових накладних №000799 від 11.11.2020, №000798 від 11.11.2020. Позивач також виставив відповідачу рахунки №236521 від 11.11.2020 та №236529 від 11.08.2020.
З огляду на положення пункту 3.4 договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість товару, поставленого згідно видаткових накладних №000799 від 11.11.2020, №000798 від 11.11.2020 в строк до 23.12.2020 (включно).
Відповідач розрахувався за поставлений товар із порушенням строків оплати, визначених договором. Вартість товару, поставленого за видатковими накладними №000799 від 11.11.2020, №000798 від 11.11.2020, відповідач сплатив 28.12.2020.
Внаслідок порушення відповідачем строків оплати поставленого товару, позивач на підставі пункту 7.6 договору нарахував та просить стягнути пеню у розмірі 7985грн.60коп. за загальний період з 25.04.2020 по 28.12.2020.
Дослідивши розрахунок пені наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 7985грн.60коп.
Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивачем заявлено до стягнення суму 3% річних в розмірі 1378грн.45коп. за загальний період з 25.04.2020 по 27.12.2020.
Дослідивши розрахунок 3% річних наданий позивачем, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним та відповідає вимогам чинного законодавства. Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає 3% річних в розмірі 1378грн.45коп.
Клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90% задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі №908/868/18, від 13.05.2019р. у справі №904/4071/18, від 22.04.2019р. у справі №925/1549/17, від 30.05.2019р. у справі №916/2268/18, від 04.06.2019р. у справі №904/3551/18.
Посилання відповідача на скрутне фінансове становище, не є тією достатньою обставиною, що надає право суду на зменшення розміру неустойки, без дослідження всіх доказів для зменшення неустойки у сукупності. Крім того, належним та допустимих доказів на підтвердження вказаного факту відповідачем до матеріалів справи не надано.
Інші доводи, зокрема посилання на відсутність збитків внаслідок строків оплати є недостатніми для зменшення розміру заявленої пені.
Отже, в матеріалах справи відсутні належні докази, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру пені, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, а тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про зменшення штрафу.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи задоволення позовних вимог та відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2270грн.00коп.
Керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, ст. 3, 4, 13, 41, 42, 74, 76-80, 86, 91, 129, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" про стягнення пені в розмірі 7985грн.60коп., 3%річних в розмірі 1378грн.45коп. - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест - Криворізький ремонтно-механічний завод" (ідентифікаційний код: 35484610; місцезнаходження: 50057, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Заводська, буд. 1) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (ідентифікаційний код: 00186520; місцезнаходження: 53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310) пеню в розмірі 7985грн.60коп., 3%річних в розмірі 1378грн.45коп. та витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2270грн.00коп.
Видати наказ після набрання чинності рішенням.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 05.07.2021.
Суддя Р.Г. Новікова