вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
05.07.2021 Справа № 904/4403/21
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривий Ріг
про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 21 255, 84 грн.
Суддя Ліпинський О.В
Представники: справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Відповідач) про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 21 255,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані, що в березні 2020 на адресу ПрАТ "Центральний ГЗК", станція призначення Грекувата прийняті під навантаження порожні власні вагони. На шляху прямування дані вагони затримано на підставі наказів №264 від 13.03.2020, №265 від 13.03.2020, №266 від 14.03.2020 у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу з колії станції призначення через зайнятість колій станції призначення Грекувата з вини ПрАТ "Центральний ГЗК". За цим фактом станцією затримки Кривий Ріг Західний у порядку передбаченому п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №№53,54 від 13.03.2020, №53,54 від 14.03.2020, №10 від 14.03.2020, №9 від 16.03.2020 і акти загальної форми ГУ-23 №№53,54 від 13.03.2020, №10 від 14.03.2020, №847 від 17.03.2020 та станцією призначення Грекувата вручено представнику комбінату повідомлення про затримку цих вагонів. За весь час затримки вагонів з вини вантажовласника нарахована плата за користування вагонами за відомостями форми ГУ-46 №№16039046, 16039047, 16039048, 17039050, 17039051, 20039056. Відомості плати ф. ГУ-46 підписано відповідачем із запереченням, визнав нараховані суми частково.
Ухвалою суду від 05.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
27.04.2021 позивач подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для пред'явлення даного позову до суду.
13.05.2020 відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності та наслідків спливу строку позовної давності.
Станом на дату винесення рішення у даній справі, відповідач відзив на позовну заву не надав, в зв'язку із чим, керуючись ч.9 ст.165 ГПК України, справа вирішується за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
24.06.2016 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - позивач, перевізник) та Приватним акціонерним товариством "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач, власник колії) укладено договір №ПР/М-16-2/13-425/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Приватного акціонерного товариства "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат", яка примикає до станції Грекувата регіональної філії "Придніпровська залізниця Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - договір).
Згідно п.1 договору, згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів залізничним транспортом України, і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику, що примикає до станції Грекувата Залізниці стрілкою №6 у парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля маневрового світлофору "НП" станції Грекувата-Промислова власника колії.
Рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України, Інструкції з сигналізації на залізницях України, Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії. (пункт 4 договору).
Пунктом 5 договору визначено, що передача вагонів на під'їзну колію здійснюється за повідомленням, які передає прийомоздавальник вантажу та багажу станції Грекувата залізниці по телефону начальнику зміни цеху зовнішнього транспорту УЗТ ПРАТ “ЦГЗК” не пізніше, як за 2,0 години до пред'явлення вагонів до здавання, з реєстрацією у “Книзі повідомлень про час подання вагонів під навантаження або вивантаження” форми ГУ-2.
Відповідно до п. 6 договору, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№ 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12 станції Грекувата залізниці, за вказівкою чергового по станції Грекувата, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному і комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.
Згідно п. 7. договору всі вагони здаються на під'їзну колію у тій кількості, в якій прибули на станцію Грекувата Залізниця, але не більше 240 осей, вагою 5 500 тонн.
Пунктом 9 договору встановлено, що час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів Залізницею Власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів Залізниці.
Власник колії сплачує Залізниці плату:
за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифного керівництвах” 1);
за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з причин, залежних від Власника колії, після закінчення терміну безоплатного зберігання, сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів;
інші збори і плати за додаткові роботи і послуги, що виконує Залізниця для власника колії - згідно з діючими нормативними документами. Збори і плати вносяться на підставі ст. 62 Статуту залізниць України по передоплаті через розрахунковий підрозділ залізниці з відповідними оголошеннями Укрзалізницею коефіцієнтів підвищення (п. 13 договору).
Договір укладається терміном на 5 років і діє з моменту його підписання сторонами (п. 19 договору).
Цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами та скріплення печатками сторін і діє з 01.07.2016 року до 30.06.2021 року включно (п. 19 договору).
14.09.2016 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до вищезазначеного договору, якою внесли зміни до п.5 та визначили час користування вагонами який рахується з моменту передачі навантаження першої групи вагонів до моменту повернення Залізниці цілого маршруту, з виключенням часу від моменту закінчення навантаження першої групи вагонів до моменту передачі під навантаження другої групи вагонів., та п. 15 , що останній відповідальний термін подачі усіх порожніх вагонів загального парку у звітну добу під навантаження 12 г. 30 хв.
В подальшому сторонами було підписано наступні додаткові угоди:
- 01.09.2017 року додаткову угоду № 2;
- 26.12.2017 року додаткову угоду № 3;
- 17.05.2018 року додаткову угоду № 4;
- 08.04.2019 року додаткову угоду №5;
- 16.07.2019 року додаткову угоду № 6 про внесення змін до п. 13 договору, щодо оплати послуг. Власник колії відшкодовує Залізниці витрати на утримання смуги. Про зміну розміру витрат на утримання смуги відведення, Залізниця письмово повідомляє Власника колії із зазначенням суми витрат.
У зв'язку зі зміною типу Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” та перейменування його в Акціонерне товариство “Українська залізниця” сторони договору № ПР/М-16-2/13-425/Нюдч від 24.06.2016 року підписали додаткову угоду № 5 від 08.04.2019 року, відповідно до якої надалі сторонами договору було визначено Акціонерне товариство “Українська залізниця” та Приватне акціонерне товариство “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” та внесено відповідні зміни до назви, преамбули та тексту договору. Дана додаткова угода набрала чинності з дати підписання її сторонами договору. Вищевказані додаткові угоди є невід'ємною частиною договору ПР/М-16-2/13-425/Нюдч від 24.06.2016 року про експлуатацію залізничної під'їзної колії ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” яка примикає до станції Грекувата регіональної філії “Придніпровська залізниця” акціонерного товариства “Українська залізниця”.
Так, в березні 2020 на адресу ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, станція призначення Грекувата прибули порожні вагони.
Відповідно до вимог пунктів 9, 10 Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 року за № 165/3458, вагони затримані на шляху прямування, через зайнятість колій на станції призначення Грекувата з вини ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, у зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу одержувачем на свою під'їзну колію. Факти затримки вагонів на коліях станції призначення з вини одержувача засвідчені в актах загальної форми ГУ-23, підписаних комбінатом без заперечення.
У зв'язку з несвоєчасним забиранням вантажу з колій станції призначення, вищезазначений вантаж затримано на шляху прямування за наказами №264 від 13.03.2020, №265 від 13.03.2020, №266 від 14.03.2020 про затримку спірних вагонів на підходах до станції призначення.
За цим фактом станцією затримки Кривий Ріг Західний у порядку передбаченому п. 9, 10 Правил користування вагонами та контейнерами, складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а: №№53,54 від 13.03.2020, №53,54 від 14.03.2020, №10 від 14.03.2020, №9 від 16.03.2020 і акти загальної форми ГУ-23 №№53,54 від 13.03.2020, №10 від 14.03.2020 та станцією призначення Грекувата вручено представнику комбінату повідомлення про затримку цих вагонів. Накази на початок і кінець затримок надавались враховуючи наявність (відсутність) затримок в просуванні вагонів, які слідують на адресу підприємства, з метою уникнення заторів на шляху прямування через скупченість вагонів на станції призначення з вини цього підприємства.
Інформація про несвоєчасне забирання ПрАТ “Центральний ГЗК” вантажу, що надійшов на його адресу, з колій станції Грекувата відображена в актах загальної форми ГУ-23 №812 від 11.03.2020, №813 від 12.03.2020, №815 від 12.03.2020, №816 від 13.03.2020, №817 від 13.03.2020, №818 від 12.03.2020, №821 від 14.03.2020, №822 від 14.03.2020, №823 від 14.03.2020, №825 від 14.03.2020, №829 від 15.03.2020, №835 від 13.03.2020, №836 від 13.03.2020, №839 від 13.03.2020, №840 від 15.03.2020, №842 від 15.03.2020.
Після прибуття на станцію призначення Грекувата спірні вагони затримані на коліях станції, про що працівниками станції складений акт загальної форми ГУ - 23 № 847 від 17.03.2020, який підписаний представниками ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” без заперечень.
Повідомлення про прибуття власних вагонів на адресу ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат” зареєстровані у Книзі повідомлень ф.ГУ-2.
Несвоєчасне забирання з колій станції Грекувата одержувачем ПАТ “Центральний гірничо-збагачувальний комбінат”, вантажів які прибували на його адресу є порушенням вимог п.33 Правил видачі вантажу та ст.ст. 46, 47, 125 Статуту залізниць України та п.5 Договору № ПР/М-16-2/13-425/НЮдч від 24.06.2016 року.
За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами-суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів, що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника під'їзної колії. За час затримки на коліях залізниць вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
За приписами пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Відповідно до пункту 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Відповідно до п.12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Враховуючи вищевикладені вимоги, по прибуттю спірних вагонів, на станцією призначення Грекувата на підставі актів ф. ГУ-23-а, ф.ГУ-23 складних станціями затримки через їх затримку з вини ПрАТ "Центральний ГЗК" нарахована плата за користування вагонами по відомостям ф. ГУ-46 №№ 16039046, 16039047, 16039048, 17039050, 17039051, 20039056 в розмірі 21 255,84 грн.
Відповідач плату за користування вагонами не сплатив, що й стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р № 457 затверджений Статут залізниць України, з подальшими змінами (далі - Статут), який згідно з п. 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 3 Статуту визначено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії (ст. 64 Статуту).
Згідно зі ст. 71 Статуту взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
За приписами ст. 42 Статуту залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Відповідно до ст 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
За приписами ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Відповідно до абз. 3 п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, (далі Правила) визначено порядок і умови користування вагонами і контейнерами.
Відповідно до п. 2 Правил за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
За приписами п. 3 Правил облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.
Згідно з п. 4 Правил відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями. Відомість плати за користування вагонами (контейнерами) складається у трьох примірниках - два для залізниці і один для вантажовласника, окремо для вагонів і для контейнерів. Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. У всіх випадках повідомлення про подавання вагонів повинно передаватися станцією не пізніше ніж за дві години до їх подавання. Для запису повідомлень на станції ведеться "Книга повідомлень" (додаток 7). Термін користування вагонами, що подаються залізницею, обчислюється не раніше часу, зазначеного у повідомленні.
За приписами п. 5 Правил плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника.
Пунктом 7 Правил передбачено, що час користування вагонами на залізничних під'їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.
Відповідно до п.п. 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Пунктами 9, 10 Правил передбачено, що про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п. 12 Правил загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
За приписами п. 13 Правил плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно з п. 14 Правил розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством.
Ставки за користування вагонами встановлені у таблиці 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 №317 (далі - Збірник тарифів). При визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Збірником тарифів передбачено погодинні ставки плати за користування вантажними вагонами від 1 до 45 годин окремо для випадків виконання однієї вантажної операції . ставка плати за користування вантажними вагонами понад 45 годин становить 16 грн. за кожну годину за 1 вагон незалежно від виду вантажної операції
За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1 (п. 5 розділу V Збірника тарифів).
Відповідно до наказу Міністерства транспорту та заявку України від 26.03.2009 № 317 в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.03.2019 № 205, до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3, 023.
Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2020 передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми (п. 1 Правил складання актів).
Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, не менш як двома особами (п. 3 Правил складання актів).
Станціями затримки та призначення оформлені відповідні документи, у тому числі акти форми ГУ-23а, ГУ-23, на підставі яких за час затримки вагонів на коліях залізниці відповідно до наказів №264 від 13.03.2020, №265 від 13.03.2020, №266 від 14.03.2020, згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами і Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, розраховані плата за користування вагонами, яка включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 №№16039046, 16039047, 16039048, 17039050, 17039051, 20039056 у розмірі 21 255,84 грн.
Судом здійснено перевірку наданих позивачем розрахунків плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів та встановлено, що розрахунки здійснено правильно.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач своєчасно повідомив відповідача про свою готовність передати вагони на під'їзну колію, стосовно яких складено вищевказані акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника; відповідні записи-повідомлення відображені у Книгах форми ГУ-2 повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження станції Грекувата Придніпровської залізниці.
В силу приписів ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач належних і допустимих доказів відсутності своєї вини у скупченні вагонів на станції призначення суду не надав. Натомість його вина підтверджується наступним.
Факти скупчення вагонів через несвоєчасне забирання відповідачем з колій станції призначення на свою під'їзну колію вантажів, які прибули на його адресу, підтверджується вказаними вище актами загальної форми ГУ-23 та є порушенням вимог пункту 33 Правил видачі вантажів та статей 46, 47 Статуту, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом, договором, контрактом, замовленням тощо.
Слід також зазначити, що відповідач не надав жодного документального доказу в обґрунтування відсутності вини в затримці вагонів на станції та викладених у відомостях форми ГУ-46 зауважень, які не підпадають під жоден з випадків звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами, передбачених пунктом 16 Правил користування.
У постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 904/7360/17 та від 22.06.2018 у справі № 904/7535/17 викладено правову позицію про наявність вини відповідача у затримці вагонів на станціях підходу і правомірність нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вагонів, як вантажу.
Підставою для нарахування плати за користування вагонами є доведений залізницею факт затримки на підходах до станції призначення, порожніх власних вагонів, які прямували на адресу відповідача по перевізним документам, через скупченість вагонів на зазначеній станції призначення по причині несвоєчасного забирання з колій станції одержувачем ПАТ "Центральний ГЗК" вантажів, які вже прибули на його адресу.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчасного вивільнення ним колій станції призначення від вантажу, що прибув на його адресу, а приймання потягів визначається диспетчером з урахуванням цілої низки поточних факторів, а не тільки наявністю вільних колій на станції.
На підставі викладеного, позовні вимоги є законними й обґрунтованими.
Судом встановлено, що відповідачем подано до суду заяву про застосування строку позовної давності.
Заява обґрунтована ти, що підставою для подання позову є затримка та неприйняття відповідачем вагонів за наказами №264 від 13.03.2020, №265 від 13.03.2020, №266 від 14.03.2020, про що позивачем складено акти загальної форми ГУ-23а: №№53,54 від 13.03.2020, №53,54 від 14.03.2020, №10 від 14.03.2020, №9 від 16.03.2020 і акти загальної форми ГУ-23 №№53,54 від 13.03.2020, №10 від 14.03.2020, №847 від 17.03.2020 на підставі яких нараховано плату за користування в розмірі 21 255,84 грн.
Враховуючи те, що останній акт датовано 17.03.2020, то строк позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення з відповідача плати за користування вагонами в розмірі 21 255,84 грн. на підставі вказаних вище актів сплинув відповідно 18.09.2020, наявні підстави для застосування наслідків його пропуску згідно з приписами ч.4 ст. 267 Цивільного кодексу України
Відповідно до ст. ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
За змістом ч. 1 ст. 261 названого Кодексу позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Положеннями ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а статті 258 - до окремих вимог встановлено позовну давність в один рік.
Частиною 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Відповідно до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
За нормами ст. 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Вказане положення пов'язує шестимісячний строк для пред'явлення перевізником позову саме з моментом настання події, що є підставою для подання позову.
Визначаючи початок перебігу позовної давності, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.09.2019 у справі № 911/341/18, відповідно до якої моментом, з якого розпочинається перебіг позовної давності є день настання події, що стала підставою для подання позову, а саме: день закінчення затримки вагонів (день складання відповідного акта загальної форми про закінчення затримки вагонів), а не день складання кожного окремого акта загальної форми на різні операції, здійснені в межах єдиного періоду часу, протягом якого мала місце затримка вагонів.
У даній справі підставою для подання позову є відповідні події - затримка та неприйняття відповідачем вагонів за наказами №264 від 13.03.2020, №265 від 13.03.2020, №266 від 14.03.2020, про що позивачем було складено акти загальної форми ГУ-23а: №№53,54 від 13.03.2020, №53,54 від 14.03.2020, №10 від 14.03.2020, №9 від 16.03.2020, а також, закінчення затримки вагонів - акти загальної форми ГУ-23 №№53,54 від 13.03.2020, №10 від 14.03.2020, №847 від 17.03.2020.
На підставі вказаних актів загальної форми відповідачеві нараховано плату за користування вагонами в розмірі 21 255,84 грн.
Отже, строк позовної давності для пред'явлення вимог про стягнення з ПрАТ "Центральний гірничо-збагачувальний комбінат" плати за користування вагонами в розмірі 21 255,84 грн. на підставі зазначених вище актів сплинув 14.09.2020, 15.09.2020 , 17.09.2020 та 18.09.2020, відповідно.
З позовною заявою про стягнення плати за користування вагонами в розмірі 21 255,84 грн. позивач звернувся до суду 27.04.2021 тобто, з пропуском встановленого законом строку позовної давності, про застосування якої заявлено Відповідачем.
Як вище встановлено судом, позивачем подано клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності для подання даної позовної заяви.
Згідно ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим.
Обґрунтовуючи подане клопотання, позивач вказує на те, що з даним позовом звертався до суду першої інстанції 08.09.2020 в межах строку позовної давності. 29.09.2020 ухвалою суду вказаний позов повернуто без розгляду у справі №904/5077/20. Позивач звернуся з апеляційною скаргою на ухвалу суду від 29.09.2020, яку постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2020 залишено без задоволення, а ухвалу суду від 29.09.2020 залишено без змін. Заява у даній справі є повторним зверненням позивача до суду.
Суд звертає ухвалу на те, що враховуючи приписи ч.1 ст. 265 Цивільного кодексу України, залишення судом першої інстанції вказаного позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності та не є поважною причиною пропуску строку позовної давності.
Крім того, позивач посилається на введені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 (із змінами і доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" обмежувальні заходи та подальше продовження карантину відповідними постановами Кабінету Міністрів України до 30.04.2021 року включно.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" від 11.03.2020 року № 211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 року на усій території України з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року було встановлено карантин.
У подальшому строк дії карантину продовжувався з 03.04.2020 року до 24.04.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 року № 239), з 24.04.2020 року до 11.05.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 22.04.2020 року № 291), з 11.05.2020 року до 22.05.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 04.05.2020 року № 343), з 22.05.2020 року до 22.06.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 року № 392), з 22.06.2020 року до 31.07.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року № 500), з 31.07.2020 року до 31.08.2020 року (постанова Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 641), з 31.08.2020 по 31.10.2020 (постанова Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 року №760), з 31.10.2020 по 19.12.2020
(постанова Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 року №956) з 19.12.2020 по 28.02.2021
(постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236), з 17.02.2021 до 30.04.2021 (постанова Кабінету Міністрів України від 17.02.2021 року №104). Однак, такі карантинні обмеження не призупинили роботу судів на території України та роботу самого позивача.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.02.2021 року по справі №910/18125/19 зазначено, що оголошення карантину внаслідок поширення коронавірусу COVID-19 не зупиняє роботи судів, а правосуддя в Україні здійснюється і в період зазначеного карантину (з дотриманням карантинних обмежень).
Отже, обставини, про які зазначав позивач у клопотанні про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності, не були перешкодою для його звернення з позовом в межах законодавчо встановленого строку, і не приймаються судом як обґрунтовані, оскільки їх наявність не перешкоджала своєчасному пред'явленню позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Отже, оскільки позивач звернувся до господарського суду після спливу позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем до прийняття рішення, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Судові витрати покласти на Позивача.
Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.07.2021
Суддя О.В. Ліпинський