вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
24.06.2021м. ДніпроСправа № 904/3476/21
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г. за участю секретаря судового засідання Головахи К.К., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ПРОДУКТИ", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАСОН", м. Дніпро
про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 268 964,90 грн. за Договором підряду №19/03/2020-Д від 19.03.2020
Представники:
Від Позивача Шкробтак І.В. -адвокат
Від Відповідача Воронов Ю.В. -адвокат
Вільний слухач Олефір В.В. - начальник відділу збуту ТОВ "Діасон"
Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВІ ПРОДУКТИ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАСОН" (далі - відповідач) штрафних санкцій у розмірі 1 268 964,90 грн. за Договором підряду №19/03/2020-Д від 19.03.2020.
Також за змістом позову позивач просить стягнути на його користь суму сплаченого судового збору у розмірі 19 030,42 грн.
Ухвалою суду від 05.04.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 20.04.2021.
20.04.2021 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечив та зазначив, що позивачем не погоджено проектну документацію розроблену відповідачем з посиланням на необхідність внесення додаткових, не передбачених умовами договору критеріїв, яким має відповідати обладнання.
Таким чином, уклавши договір на визначення сторонами умов, отримавши першу частину оплати та розбивши проектну документацію, відповідач зіштовхнувся з додатковими (не передбаченими умовами договору) вимогами позивача.
В свою чергу, за приписами п. 1.2. договору, роботи мають бути виконані підрядником в повному обсязі протягом 70 календарних днів відповідно до проектної документації з моменту отримання підрядником 1-ої частини оплати згідно п.п. 5.2.1.
Відсутність погодженої проектної документації викликана саме зволіканнями позивачем, що в силу приписів п. 1.2. договору виключною можливістю початку виконання робіт відповідачем.
При цьому, відповідно до положень ч. 4 ст. 612 ЦК України прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
В будь-якому разі, поговором момент початку виконання робіт (п. 1.2.) пов'язано з двома обставинами, а саме оплата в порядку п.п. 5.2.1. та наявність проектної документації.
Ухвалою від 20.04.2021 підготовче засідання відкладено до 12.05.2021.
27.04.2021 позивач надав клопотання про залучення документів до матеріалів справи.
05.05.2021 позивач надав відповідь на відзив в якій просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та зазначив, що викладені у відзиві на позов доводи відповідача не спростовують тверджень позивача про безпідставне порушення строків виконання робіт, та, як наслідок, застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій.
12.05.2021 відповідач надав заперечення до відповіді на відзив, в яких зазначив, що у відзиві на позов позивач звертає увагу суду на три обставини: зобов'язання щодо поставки обладнання мало бути виконано в строк встановлений п. 1.2. договору; відповідач не приступив до виконання робіт; надана разом із відзивом на позов переписка повноважних представників сторін договору стосується питань пов'язаних з виконанням взятих на себе зобов'язань згідно умов договору.
Відповідач з доводами, викладеними у відповіді на відзив, не погоджується з наступних підстав.
Що стосується умов виконання робіт згідно п. 1.2. договору.
Сторонами в п. 1.2. договору погоджено строк виконання зобов'язань щодо виконання робіт. Поряд із цим , в тому ж п. 1.2, сторони вказали, що такі роботи виконуються відповідно до проектної документації.
В свою чергу, відповідач надав до суду відповідні докази відмови позивача у погодженні проектної документації без внесення до неї не передбачених умовами договору змін. Разом із тим, абзац 2 п. 1.2. договору визначає, що замовник має право вносити зміни, доповнення, уточнення в надану технічну документацію, шляхом укладення додаткових угод до даного договору з метою внесення змін та доповнень до технічного завдання.
Позиція відповідача в цій частині зводиться до твердження щодо рівнозначності вказаних у п. 1.2. договору елементів, а саме строку виконання робіт та наявності погодженої проектної документації без наявності якої є неможливим початок робіт, як головного елементу визначення подальших параметрів замовленого обладнання.
Також відповідач звертає увагу на те, що позивач своєю відповіддю на відзив підтвердив факт достовірності наданих відповідачем доказів щодо листування повноважних представників сторін щодо обставин погодження технічної документації, отримання позивачем проекту такої документації та його незгоду з нею.
Відповідач зазначає, що як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач вказує на допущені відповідачем недоліки, а саме: відсутній проект на встановлення та експертизу проекту з питань охорони праці; проект виробництва робіт № 19612020/20 ППР-1 є типовою інструкцією по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт автомобільним транспортом, а не встановлення вантажної платформи в приміщенні виробничо-складської будівлі; невідповідність паспорту на платформу умовам договору та законодавству України.
При цьому, безпідставність посилань позивача на допущені відповідачем недоліки прямо вбачається з тексту договору, а саме п. 7 розділу 4 додатку № 1 до договору, де вказано, що відповідач має розробити технологічну карту або ПВР (паспорт виконання робіт) на встановлення робіт. В комплекті з обладнанням повинні бути: паспорт на обладнання (інструкції з експлуатації), копії сертифікатів на обладнання про відповідність технічним регламентам, електронну схему, габаритні та установчі креслення, кінематичну схему, копію технічних умов, копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та копію дозволу на використання.
Факт надання відповідачем на погодження документів наявність яких обумовлена вимогами п. 7 р. 4 додатку № 1 до договору підтверджена належними та допустимими доказами.
В свою чергу, відповідач за договором не брав на себе зобов'язань щодо розробки проекту на встановлення та експертизу проекту з питань охорони праці, оскільки відповідач не є проектною організацією.
Відповідач на вимогу позивача здійснив повторне розроблення проекту виробничих робіт (№ 19612020) з урахуванням індивідуальних особливостей побажань замовника, для чого було здійснено виїзд співробітників ТОВ «ДІАСОН» на місце майбутнього монтажу обладнання.
Що стосується посилань позивача на невідповідність паспорту на платформу умовам договору та законодавству України, то ані позов, ані відповідь на відзив не містять в собі жодних пояснень в частині того в чому така невідповідність полягає.
Щодо можливості застосування неустойки в порядку п. 9.3. договору відповідач зазначив наступне.
Наявними у матеріалах справи доказами спростовується факт наявності в діях відповідача вини щодо початку виконання робіт, а згідно п. 9.3. вина є обов'язковою умовами застосування неустойки.
В свою чергу, за приписами п.п. 6.2.3. п. 6.2. підрядник має право на затримку виконання робіт на термін, відповідний затримці виконання своїх обов'язків замовником, що передбачені цим договором.
Відповідач зазначає, що враховуючи той факт, що відсутність погодженої проектної документації на обладнання зумовлена саме діями позивача (висування вимог до проектної документації, які не було передбачено договором), вина в діях відповідача відсутня.
Ухвалою суду від 12.05.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.05.2021.
27.05.2021 відповідач надав до суду додаткові документи для залучення їх до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.05.2021 оголошено перерву до 24.06.2021.
У судовому засіданні 24.06.2021 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
В судовому засіданні 24.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд встановив.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:
Предметом доказування у даній справі є обставини укладання договору, строки виконання робіт, встановлення факту прострочення виконання робіт та вини відповідача.
Як зазначено в повній заяві, 19.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВІ ПРОДУКТИ» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІАСОН» (далі - підрядник, відповідач) укладено договір підряду № 19/03/2020-Д (далі - договір).
Пунктом 1.1. договору встановлено, що підрядник зобов'язується відповідно до умов даного договору та державних будівельних норм і правил, виконати роботи з влаштування гідравлічної підйомної платформ стійкового типу - (далі - роботи) згідно додатку № 1 «Комерційна пропозиція на влаштування Платформи гідравлічної стоїчної підіймальної St4000-9,6-0,8-2,0х2,9» до цього договору, на об'єкті замовника, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх.
За даним договором роботи мають бути виконані підрядником в повному обсязі протягом 70 календарних днів відповідно до проектної документації з моменту отримання підрядником 1-ої частини оплати згідно п.п. 5.2.1. Замовник має право вносити зміни, доповнення, уточнення в надану технічну документацію, шляхом укладення додаткових угод до даного договору з метою внесення змін та доповнень до технічного завдання (п. 1.2. договору).
Згідно п. 1.3. договору не передбачені умовами цього договору додаткові роботи виконуються підрядником на підставі письмової заявки замовника за підписами уповноважених осіб сторін, після узгодження їх сторонами. Такі роботи будуть в подальшому, в процесі виконання робіт, оформлені відповідними додатками до даного договору.
Підписані додаткові угоди до даного договору є його невід'ємною частиною (п. 1.4. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору підрядник на свій ризик за рахунок своїх та/або залучених сил, матеріалів, засобів, техніки та устаткування зобов'язується виконати роботи згідно проектної документації та додатків до договору (далі - роботи), на об'єкті замовника.
Підрядник несе перед замовником відповідальність в повному обсязі за неякісне та/або несвоєчасне виконання робіт, вт ому числі субпідрядниками (п. 2.2. договору).
Замовник зобов'язується забезпечити підряднику всі необхідні умови для проведення робіт (п. 2.3. договору).
Пунктом 5.1. договору встановлено, що договірна вартість згідно цього договору складає 516 780,00 грн. в т.ч. ПДВ - 86 130,00 грн.
Розрахунки за виконання робіт проводяться замовником в наступному порядку:
- 1 частина оплати: 10 % передоплати передоплата від загальної вартості у гривні , що складає 51 678,00 грн. за ПДВ сплачується після підписання скан копії чи оригіналу даного договору підряду протягом 3 банківських днів від дати рахунка на оплату;
- 2 частина оплати: 40 % оплата від загальної вартості у гривні, що складає 206 712,00 грн. з ПДВ сплачується після передачі виконавцем замовнику повного пакету проектної документації (перелік відповідно до п. 7 розділу 4 додатку № 1до даного договору підряду), для його погодження у органах Держохоронпраці України замовником та отримання позитивного висновку про відповідність вище вказаної документації державним нормам та вимогам. Оплата цієї частини передача повного пакету проектної документації підтверджується підписанням обома сторонами Акту прийму-передачі документів.
- 3 частина оплати: 25% оплата від загальної вартості у гривні, що складає 129 195,00 грн. з ПДВ сплачується після виконання першого етапу робіт, а саме робіт по демонтажу існуючого підйомного обладнання на об'єкті замовника протягом 5 банківських днів від жати акту приймання-передачі виконаних робіт.
- 4 частина оплати: 25% доплата від загальної вартості у гривні, що складає 129 195,00 грн. з ПДВ сплачується після виконання та здачі у повному обсязі виконавцем робіт згідно даного договору та проведення замовником первинного технічного огляду та проведення замовником первинного технічного огляду уповноваженого експертною організацією протягом 5 банківських днів від дати акту приймання-передачі виконаних-робіт (пп.пп. 5.2.1.-5.2.4. п. 5.2. договору).
Підрядник зобов'язаний: виконані визначені цим договором роботи якісно і в узгоджений строк. У разі виникнення необхідності внесення змін в кошторис узгоджувати ці питання із замовником, в порядку визначеному пунктами цього договору (пп.пп. 6.1.1., 6.1.3. п. 6.1. договору).
Підрядник має право одержувати оплату за виконані обсяги робіт у розмірі та у строки, передбачених даним договором (пп. 6.2.1. п. 6.2. договору).
Пунктом 7.1. договору встановлено, що підрядник зобов'язаний виконати роботи в термін, визначений в п. 1.2. цього договору.
Згідно п. 7.2. договору строки виконання робіт за договором можуть бути з внесенням відповідних змін у договір підряду в разі внесення змін до проектно-кошторисної документації.
Відповідно до п. 7.8. договору замовник вправі відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які не можуть бути усунені підрядником, або третьою особою, та вимагати від підрядника повернення всіх раніше сплачених коштів за неякісно виконані роботи. А також пеню в розмірі 10% від вартості неякісно виконаних робіт. Кошти повинні бути повернені протягом 5 банківських днів з дати офіційного звернення замовника, направленого підряднику або електронною поштою або листом.
Пунктом 7.9. договору встановлено, що у випадку якщо, замовник не направляє в трок (згідно п. 7.3.) комісію для приймання виконаних підрядником робіт, та/або не направляє підряднику в строк (згідно п. 7.6) підписаний акт прийому-передачі виконаних робіт, відповідний акт виконаних робіт вважається підписаним до ДБН та умов даного договору, і прийняті замовником без зауважень.
У відповідності до п. 9.3. договору за несвоєчасне закінчення робіт з вини підрядника замовник має право стягнути з підрядника неустойку у розмірі 1,5% від вартості робіт по яким відбувається порушення за кожен день прострочення. При затримці понад 15 календарних днів замовник має право додатково стягувати з підрядника штраф у розмірі 15% від вартості робіт по яким відбулося порушення. При затримці понад 30 календарних днів замовник має право додатково стягнути з підрядника штраф у розмірі 25% від договірної вартості робіт (п. 5.1. договору).
У разі розірвання договору, відповідно до п.п. 11.2.-11.5., підрядник протягом 3 банківських днів повертає на розрахунковий рахунок замовника передплату (п. 5.2. договору) та відповідні штрафні санкції відповідно до розділу 9 договору, за виключенням вартості фактично виконаних робіт (згідно з підписаними обома сторонами актів прийому-передачі виконаних робіт) виконаних робіт, та фактично поставлених на об'єкт матеріалів (згідно товаро-транспортних накладних підрядника) відповідно ДБН та умов даного договору (п. 9.6. договору).
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення його печатками сторін і діє до 31.12.200, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 11.1. договору).
Пунктом 11.2. договору встановлено, що замовник має право розірвати договір, надіславши повідомлення підряднику, у разі: приймання рішення про припинення будівництва, в тому числі шляхом консервації або ліквідації незавершеного будівництва, попередньо оплативши підряднику вже виконані роботи у повному обсязі; затримки підрядником початку виконання робіт більше ніж на 5 календарних днів по причинам, не залежним від замовника; відставити термін виконання робіт від передбачених договором виконання робіт на 5 календарних днів по причинам, не залежним від замовника; систематичного недотримання підрядником вимог до якості виконуваних ним робіт, анулювання ліцензій на будівельну діяльність, інших актів державних органів у рамках діючого законодавства, що позбавляють підрядника права на виконання робіт (пп.пп. 11.2.1.-11.2.4. договору).
Замовник має право ініціювати розірвання договору, якщо підрядник за своєї вини: виконав роботи або роботи на певному етапі, з істотними недоліками і не забезпечив їх усунення у визначений сторонами строки; допустив недоліки (дефекти), які виключають можливість використання робіт для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником; у інших випадках, визначених чинним законодавством України (пп.пп. 11.3.1., 11.3.2. п. 11.3 договору).
Пунктом 11.5. договору встановлено, що в усіх інших випадках дострокове розірвання даного договору можливе лише за взаємною згодою сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного договору.
Сторонами підписано комерційну пропозицію на влаштування Платформи гідравлічної стоїчної підіймальної St4000-9,6-0,8-2,0х2,9 (а.с. 19-21).
Пунктом 7 зазначено пропозиції передбачено вимоги щодо документації: розробити технологічну карту або ПВР на встановлення платформи. В комплекті з обладнанням повинні бути: паспорт на обладнання (інструкція з експлуатації), копії сертифікатів на обладнання про відповідність технічним регламентам, електричну схему, габаритні та установчі креслення, кінематичну схему, копію технічних умов, копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та копію дозволу на використання. Після виконання робіт: акт технічної готовності платформи, акт вводу в експлуатацію (між замовником та виконавцем). Замовник за власний рахунок виконує: навчання персоналу, вимір опору ізоляції, виклик експерта (ЕЦП) та інше.
15.05.2020 на виконання вимог п. 5.2.1. договору, позивачем на рахунок відповідача перераховано 541 678,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № D1081760 від 15.05.2020 (а.с. 23).
Позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач під час виконання робіт неодноразово допускав значні недоліки (дефекти), які виключали можливість використання результату робіт, а саме:
- відсутній Проект на встановлення та експертиза проекту з питань охорони праці;
- проект виробництва робіт № 19612020/20 ППР-1, наданий відповідачем, є типовою інструкцією по проведенню вантажно-розвантажувальних робіт автомобільним краном, а не встановлення вантажної платформи в приміщенні виробничо-складської будівлі;
- невідповідність паспорту на платформу умовам договору та законодавству України.
17.12.2020 позивачем на адресу відповідача направлено претензію за № 1169/1 від 08.12.2020 (а.с. 59-62), з вимогами повернути сплачені позивачем авансові кошти у розмірі 51 678,00 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 1 320 372,90 грн.
Також, 17.12.2020 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення про розірвання договору за № 1169/2 від 08.11.2020 (а.с. 56-57), відповідно до якого, договір вважається розірваним з 09.12.2020.
30.12.2020 від відповідача на адресу позивача надійшла відповідь на претензію за № 3012 від 30.12.2020 (а.с. 66-67), відповідно до положень якої відповідач не заперечує проти розірвання договору та повертає суму попередньої оплати у розмірі 51 678,00 грн. Вимоги позивача щодо сплати штрафних санкцій відповідачем залишені без задоволення, при цьому належної аргументації такої відмови відповідачем не наведено.
20.01.2021 відповідач повернув позивачеві сплачені авансові кошти у розмірі 51 678,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1395 (а.с. 68)., однак штрафні санкції не перерахував.
Викладене стало підставою для звернення позивача з позовом до суду для захисту свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог на підставі наступного.
Відповідно до ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст.179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України).
Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). (ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що сторони вправі самостійно врегулювати договірні відносини на обраних та погоджених ними умовах, зокрема, й у спосіб, обраний в даному випадку.
Судом встановлено, що відповідно до змісту п.1.1. договору, підрядник зобов'язався відповідно до умов даного Договору та державних будівельних норм і правил, виконати роботи з влаштування гідравлічної підйомної платформи стійкового типу згідно додатку № 1 «Комерційна пропозиція на влаштування Платформи гідравлічної стоїчної підіймальної St4000-9,6-0,8-2,0x2,9» до цього договору, на об'єкті Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх.
В свою чергу, п.7 розділу 4 додатку № 1 «Комерційна пропозиція на влаштування Платформи гідравлічної стоїчної підіймальної St4000-9,6-0,8-2,0x2,9» до договору, встановлено вимоги до технічної документації на Обладнання, а саме: розробити технологічну карту або ПВР на встановлення платформи. В комплекті з обладнанням повинні бути: паспорт на обладнання (інструкція з експлуатації), копії сертифікатів на обладнання про відповідність технічним регламентам, електричну схему, габаритні та установчі креслення, кінематичну схем, копію технічних умов, копію дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та копію дозволу на використання.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується факт розробки вказаної вище проектної документації у відповідності до вимог договору та передання її на погодження замовнику.
Позивачем у погодженні проектної документації відмовлено з посиланням на наступні підстави:
- відсутній проект на встановлення та експертиза проекту з питань охорони праці;
- дозвіл на монтаж № 0520.14.12 діє до 22 квітня 2019 року;
- невідповідність величин навантаження при динамічному та статичному випробуванні;
- невідповідність кількості стійок платформи заявленим у договорі умовам;
- невідповідність даних щодо властивостей платформ на предмет її прохідних властивостей.
В ході розгляду спору по суті заявлених вимог, обставини на які посилався позивач свого підтвердження не знайшли та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Також судом встановлено та визнано представником позивача, що договір не містить вимог щодо обов'язку ТОВ «ДІАСОН» по розробці проекту на встановлення та експертизи проекту з охорони праці.
При дослідженні розробленої Відповідачем технічної документації, встановлено відповідність наявної в ній інформації вихідним даним, що погоджено Сторонами у Договорі.
В матеріалах справи міститься паспорт на платформу гідравлічну стоїчну підіймальну (модель ST4000-9,6-0,8-2,0х3,1) та проект на платформу гідравлічну стоїчну підіймальну (модель ST4000-9,6-0,8-2,0х3,1), які розроблено Відповідачем у відповідності до вимог Договору, зокрема, щодо величин навантаження.
Судом досліджено та встановлено, що наявні в паспорті та проекти креслення в повній мірі відображають заявлені у договорі вихідні дані щодо наявності двох стійок платформи та прохідної частини кабіни.
Таким чином, жодна з обставин на які позивач посилався, як у претензії так і позовній заяві свого підтвердження не знайшли та спростовуються належними та допустимими доказами наявними у матеріалах справи.
Таким чином, незважаючи на прострочення відповідачем виконання взятого на себе зобов'язання, судом вини в його діях не встановлено.
Натомість встановлено, що саме відсутність погодженої позивачем проектної документації на обладнання унеможливила подальше виконання умов договору.
В свою чергу, за приписами п. 9.3. договору, застосування неустойки за несвоєчасне завершення робіт можливе саме за наявності вини відповідача, що в рамках даного спору свого підтвердження не знайшло.
Це позбавляє позивача права нараховувати заявлену до стягнення неустойку.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.
Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.
При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому сааме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Суд також відзначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші протиУкраїни" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха протии Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук протии України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З урахуванням вказаного, суд відзначає, що інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІАСОН» штрафу в розмірі 1 268 964,90 грн., у зв'язку з чим суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВІ ПРОДУКТИ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАСОН" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 268 964,90 грн. за Договором підряду №19/03/2020-Д від 19.03.2020 - відмовити.
Судові витрати за позовом покласти на позивача .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст. 241,284 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05.07.2021
Суддя Н.Г. Назаренко