вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" липня 2021 р. Справа№ 910/15950/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів: Кропивної Л.В.
Мартюк А.І.
розглянувши апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва (суддя - Котков О.В.) від 09.03.2021 (повний тест складено 23.03.2021) у справі №910/15950/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот.Лігал"
до 1. Житомирської обласної прокуратури;
2. Корольовського районного суду м. Житомира;
3. Державної казначейської служби України
про стягнення грошових коштів
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/15950/20 закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог до держави в особі Корольовського районного суду м. Житомира на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот.Лігал" збитки у розмірі 157 000,00 грн. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 2355,00 грн. Стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Патріот.Лігал" витрати на правову допомогу в сумі 57 915,00 грн.
Мотивуючи ухвалене рішення щодо закриття провадження у справі в частині позовних вимог до держави в особі Корольовського районного суду м. Житомира, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду лише у випадках, передбачених ст. 1176 ЦК України. У разі надходження позовної заяви з вимогами про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду(судді) шкоди з підстав, не передбачених ст. 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі. Встановивши, що позовні вимоги до держави в особі Корольовського районного суду м. Житомира про відшкодування збитків заявлені товариством з іншої підстави, ніж передбачені ст. 1176 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов висновку, що останні не можуть розглядатися судом, у тому числі, й у порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим закрив провадження у справі в частині позовних вимог до держави в особі Корольовського районного суду м. Житомира відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь ТОВ "Патріот.Лігал" 157 000,00 грн збитків, суд першої інстанції виходив того, що факт незаконності дій прокурора та рішення слідчого судді встановлений в ухвалі Житомирського апеляційного суду 09.07.2020 року. Унаслідок таких незаконних дій прокурора та слідчого судді позивачу було завдано збитки у вигляді витрат на правову допомогу адвоката для відновлення порушеного права на володіння, користування і розпорядження належним йому майном, розмір яких становить 157 000,00 грн. Таким чином, суд першої інстанції зазначив про доведеність позивачем протиправності поведінки відповідача, розміру шкоди та причинного зв'язку між ними, а відтак дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення збитків є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Житомирська обласна прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/15950/20 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Стягнути на користь Житомирської обласної прокуратури здійснені нею судові витрати.
В обґрунтування поданої скарги апелянт посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції дійсним обставинам справи, а також стверджує про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що заявляючи вимогу про відшкодування шкоди на підставі ст. ст. 1173, 1174 ЦК України, позивач мав довести протиправність поведінки відповідача, розмір шкоди та причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. Однак, позивачем до матеріалів справи не надані належні та допустимі докази на підтвердження протиправності поведінки відповідача. В ухвалі Житомирського апеляційного суду від 09.07.2020, на яку посилається позивач, не встановлено факту незаконності дій відповідача, натомість, йдеться лише про недоведеність потреби для досудового розслідування такого ступеню втручання у права та свободи товариства, як накладення арешту на майно. Отже, прокурор при поданні клопотання до Корольовського районного суду м. Житомира, як і суд при винесенні ухвали про накладення арешту на майно діяли в межах та у спосіб, визначений чинним законодавством. Більше того, місцевий господарський суд залишив поза увагою, що постановою заступника Генерального прокурора від 24.06.2020 досудове розслідування у кримінальному провадженні №22020000000000032 доручено здійснювати Головному слідчому управлінню СБУ, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням даного кримінального провадження здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора, а відтак Житомирська обласна прокуратура є неналежним відповідачем у справі. Крім цього, судом першої інстанції не взято до уваги й правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, у постановах від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 19.09.2019 у справі №925/245/19, від 01.06.2020 у справі №910/12945/19, згідно з якою витрати, пов'язані із наданням правової допомоги (оплата послуг адвоката) не є тотожними реальним збиткам (грошовій вартості втраченого майна та додатковим витратам на його відновлення) та не набувають відповідних ознак унаслідок нереалізації права на їх відшкодування у передбаченому законом порядку. Тобто процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову, такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
21.04.2021 матеріали справи разом з апеляційною скаргою надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/15950/20, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.
24.05.2021 до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який був надісланий останній засобом поштового зв'язку 20.05.2021, тобто в межах строку, визначеного ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.04.2021. Так, у поданому відзиві позивач стверджує про необґрунтованість доводів апелянта та відсутність правових підстав для задоволення поданої ним скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2021 відмовлено Житомирській обласній прокуратурі та ТОВ «Патріот. Лігал» у задоволенні клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
14.06.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Житомирської обласної прокуратури надійшли пояснення у справі за вих. № 15/2-553вих-21, датовані вже 11.06.2021. Суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки доводам відповідача-1, наведеним у вказаних поясненнях, оскільки останні складені та подані поза межами строку, визначеного ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2021, без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та клопотання про продовження останнього.
29.06.2021 на адресу Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Патріот. Лігал» надійшла відповідь на пояснення Житомирської обласної прокуратури від 11.06.2021, у якій товариство зазначає про пропуск відповідачем-1 встановленого судом строку на їх подання без обґрунтування поважності причин такого пропуску та клопотання про його поновлення, з огляду на що просить суд не приймати останні до розгляду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 24.06.2021 у справі №910/15950/20, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Руденко М.А., визначено колегію суддів у складі: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Мартюк А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2021 прийнято апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/15950/20 до провадження у новому складі суддів: Поляк О.І. (головуючий), Кропивна Л.В., Мартюк А.І.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, у провадженні Слідчого відділу Управління Служби безпеки України у Житомирській області під процесуальним керівництвом Прокуратури Житомирської області (з 11.09.2020 року - Житомирська обласна прокуратура) перебувало кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 22020000000000032, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 258-5, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 361 Кримінального кодексу України.
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 30.04.2020 надано дозвіл на проведення обшуку нежилого приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і яким користується ОСОБА_4 - з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення знарядь кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте в результаті його вчинення, згідно з наведеним в ухвалі переліком.
З наявного у матеріалах справи протоколу обшуку від 07.05.2020 вбачається, що старшим слідчим в ОВС 5 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 30.04.2020 року було проведено обшук в нежилому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , у ході якого встановлено, що об'єктом обшуку є нежиле приміщення, яке орендується ТОВ «Патріот.Лігал» та складається з двох кімнат. У приміщенні наявні робочі місця із комп'ютерною технікою та робочою документацією. У ході проведення обшуку були виявлені та вилучені предмети, речі та документи, згідно з переліком, наведеним у протоколі.
У подальшому прокурор групи прокурорів у кримінальному провадженні Шведок Ж.О. звернувся до слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира із клопотанням про арешт майна: документів, предметів, речей, виявлених та вилучених згідно з протоколом проведення обшуку від 07.05.2020 під час проведення обшуку офісних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72-а (7 поверх).
Ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 року вказане клопотання задоволено, накладено арешт на документи, предмети, речі, які вилучено 07.05.2020 під час проведення обшуку офісних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72-а (7 поверх), (ухвала 30.04.2020, справа № 296/3448/20), відповідно до протоколу обшуку від 07.05.2020.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09.07.2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Патріот. Лігал» - адвоката Большакова Д.В., задоволено. Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 року, якою задоволено клопотання прокурора групи прокурів у кримінальному провадженні Шведка Ж.О. про арешт майна у кримінальному провадженні № 22020000000000032, скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Шведка Ж.О. про накладення арешту на документи, предмети, речі, які вилучені 07.05.2020 під час проведення обшуку офісних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72-а (7 поверх), (ухвала 30.04.2020, справа № 296/3448/20), відповідно до протоколу обшуку від 07.05.2020 відмовлено. Зобов'язано орган досудового розслідування повернути зазначене майно ТОВ «Патріот.Лігал».
Звертаючись до господарського суду, ТОВ «Патріот.Лігал» зазначило, що 11.12.2019 року між товариством (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Гравітас» (адвокатське об'єднання) було укладено договір № 11/12 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого адвокатське об'єднання зобов'язується в інтересах клієнта надавати правову допомогу (здійснити певні дії та/або здійснювати певну діяльність), передбачені цим договором та додатковими угодами до нього, а клієнт зобов'язується оплатити послуги адвокатського об'єднання та виконати інші обов'язки, передбачені цим договором та додатковими угодами до нього.
08.05.2020 року між позивачем та адвокатським об'єднанням було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 11/12 від 11.12.2019 року, предметом якої є юридичні послуги (правова допомога) щодо представництва інтересів та захисту клієнта, які полягають у поверненні майна клієнта, вилученого 07.05.2020 року у результаті проведення обшуку у рамках кримінального провадження № 22020000000000032 від 26.02.2020 року (п. 1 додаткової угоди).
Сума юридичних послуг (правової допомоги) є фіксованою та становить 157 000,00 грн. (п. 2 додаткової угоди).
11.08.2020 року між позивачем та адвокатським об'єднанням було підписано акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг (правової допомоги) № 1 до договору № 11/12 від 11.12.2019 року та додаткової угоди № 1 від 08.05.2020 року, відповідно до якого адвокатським об'єднанням надано, а клієнтом прийнято юридичні послуги (правову допомогу) щодо представництва інтересів та захисту клієнта, які полягають у поверненні майна клієнта, вилученого 07.05.2020 року у результаті проведення обшуку у рамках кримінального провадження № 22020000000000032 від 26.02.2020 року, а саме:
1. вивчено матеріали кримінального провадження № 22020000000000032 від 26.02.2020 року, у тому числі щодо вилучення та арешту майна клієнта 07.05.2020 у результаті проведення обшуку (ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 30.04.2020 у справі № 296/3448/20, протокол обшуку від 07.05.2020, ухвала Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 у справі № 296/4232/20, клопотання про арешт майна від 22.05.2020 з додатками та інші матеріали);
2. здійснено аналіз матеріалів кримінального провадження № 22020000000000032 від 26.02.2020 року та підготовлено правову позицію клієнта у вказаному кримінальному провадження;
3. підготовлено та подано наступні заяви, скарги клопотання: до Житомирського апеляційного суду - апеляційну скаргу на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 у справі № 296/4232/20; до Офісу Генерального Прокурора - клопотання про повернення арештованого майна від 09.07.2020 та клопотання про повернення арештованого майна (повторне) від 03.08.2020; до СБ України - клопотання про повернення арештованого майна від 09.07.2020 та клопотання про повернення арештованого майна (повторне) від 03.08.2020; до Шевченківського районного суду м. Києва - скаргу на бездіяльність слідчого ГСУ СБ України, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна від 27.07.2020; до Офісу Генерального Прокурора - заяву про вчинення кримінального правопорушення за фактом умисного невиконання службовими особами Головного Слідчого Управління СБ України ухвали Житомирського апеляційного суду у справі № 296/4232/20 від 09.07.2020;
4. прийнято участь у розгляді наступних скарг та клопотань: 01.07.2020, 03.07.2020, 09.07.2020 - у Житомирському апеляційному суд у розгляді апеляційної скарги на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 у справі № 296/4232/20; 04.08.2020 - у Шевченківському районному суді м. Києва у розгляді скарги на бездіяльність слідчого ГСУ СБ України, яка полягає у неповернення тимчасово вилученого майна від 27.07.2020;
5. прийнято участь у наступних процесуальних та слідчих діях: 28.05.2020 - у Головному слідчому управлінні СБУ у допиті директора клієнта - ОСОБА_4.; 12.08.2020 - у Головному слідчому управлінні СБУ у фактичному поверненні клієнту вилученого майна.
Вартість вищевказаної професійної правничої допомоги становить фіксовану суму у розмірі 157 000,00 грн.
На підставі рахунків № 3 від 14.05.2020 року, № 4 від 12.08.2020 року ТОВ "Патріот.Лігал" здійснено оплату за юридичні послуги (правову допомогу), що підтверджується платіжними дорученнями № 371 від 15.05.2020 року на суму 75 320,00 грн, № 453 від 05.10.2020 року на суму 81 680,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначив, що в результаті незаконних дій відповідачів йому було завдано збитків, які полягають у понесені витрат на правову допомогу адвоката для відновлення порушеного права на володіння, користування і розпорядження належним йому майном, розмір яких становить 157 000,00 грн, а обов'язок по відшкодуванню яких покладається на державу на підставі ст. ст. 22, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України.
Встановивши вказані обставини справи, місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі №910/15950/20 в частині позовних вимог до держави в особі Корольовського районного суду м. Житомира підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом стягнення з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь ТОВ "Патріот.Лігал" збитків у розмірі 157 000,00 грн.
Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом правомірно закрито провадження у даній справі в частині позовних вимог до держави в особі Корольовського районного суду м. Житомира на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, однак, з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог не погоджується, виходячи з такого.
Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 757/43355/16-ц викладено висновок, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених ст. 1176 ЦКУкраїни.
У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов'язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов'язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду(судді) шкоди з підстав, не передбачених ст. 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі.
Так, ч. 1 ст. 1176 ЦК України закріплено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (частина 5 наведеної норми).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Встановивши, що вимога товариства до держави в особі Корольовського районного суду м. Житомира про відшкодування матеріальної шкоди не ґрунтується на підставах, передбачених ст. 1176 ЦК України, місцевий господарський суд дійшов мотивованого висновку про те, що вона взагалі не підлягає розгляду судом, у тому числі, й у порядку господарського судочинства, у зв'язку з чим правомірно закрив провадження у даній справі у цій частині відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, що узгоджується і з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.05.2020 року у справі № 910/5578/19.
Утім, як вбачається з матеріалів справи, позов про стягнення збитків товариством було подано проти держави не лише в особі Корольовського районного суду м. Житомира, а й в особі Житомирської обласної прокуратури.
Так, ст. 1166 ЦК України передбачає загальне правило, за яким майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, за приписами наведеної норми для застосування такого виду цивільно-правової відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди та її розміру; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Однак, деліктній відповідальності органів державної влади, їх посадових або службових осіб притаманні певні особливості, відмінні від загальних правил деліктної відповідальності, які обумовлені законодавцем у спеціальних нормах ЦК України, а саме: у ст. ст. 1173, 1174 останнього.
Так, за приписами ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У силу ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Зі змісту наведених норм слідує, що відповідальність органів державної влади, їх посадових або службових осіб має місце незалежно від наявності вини цих органів чи осіб, тобто вина останніх, як елемент складу цивільного правопорушення, не є обов'язковою.
При цьому для притягнення органу державної влади, його посадових чи службових осіб до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю при здійсненні ними своїх повноважень, наведеними нормами визнається необхідною наявність трьох елементів, а саме: неправомірних дій цього органу (його посадової чи службової особи), наявності шкоди та причинного зв'язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, обов'язок з доведення яких покладається на позивача.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, постанові Верховного Суд від 27 травня 2020 року у справі № 910/5578/19.
Як уже зазначалося, обґрунтовуючи заявлену вимогу, позивач зазначив, що в результаті незаконних дій відповідачів-1, 2, які полягали у подані необгрунтованого клопотання та постановленні незаконної ухвали про арешт майна, ним було понесено збитки - витрати на правову допомогу адвоката для відновлення порушеного права на володіння, користування і розпорядження належним йому майном, розмір яких становить 157 000,00 грн.
Статтею 16 КПК України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За приписами ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно зі ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов'язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна.
Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.
Як уже зазначалося, ухвалою слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 року було задоволено клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22020000000000032 Шведка Ж.О. та накладено арешт на документи, предмети, речі, вилучені 07.05.2020 під час проведення обшуку офісних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72-а (7 поверх), відповідно до протоколу обшуку від 07.05.2020.
Однією із засад кримінального провадження відповідно до ст. 24 КПК України гарантоване право кожного на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У силу ст. 173 КПК України підозрюваний, обвинувачений, треті особи мають право на захисника, право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.
Так, ТОВ "Патріот.Лігал", як третьою особою, на майно якої було накладено арешт за клопотанням прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні № 22020000000000032, на підставі ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020, було реалізоване право на оскарження останньої.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 09.07.2020 року апеляційну скаргу представника ТОВ «Патріот. Лігал» - адвоката Большакова Д.В., задоволено. Ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 року, якою задоволено клопотання прокурора групи прокурів у кримінальному провадженні Шведка Ж.О. про арешт майна у кримінальному провадженні № 22020000000000032, скасовано. Постановлено нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Шведка Ж.О. про накладення арешту на майно відмовлено. Зобов'язано орган досудового розслідування повернути зазначене майно ТОВ «Патріот.Лігал».
Вказана ухвала Житомирського апеляційного суду від 09.07.2020 року мотивована, зокрема, тим, що:
- вирішення слідчим суддею клопотання про арешт документів, предметів, речей, які вилучено 07.05.2020 під час проведення обшуку офісних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72-а (7 поверх), відбулося з істотним порушенням вимог ст.ст. 98, 131, 132, 171, 172, 173, 370 КПК України;
- у порушення положень ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею без повідомлення та участі власника майна;
- неповідомлення заінтересованої особи про судовий розгляд (без будь-якого обґрунтування в прийнятому рішенні) позбавило такої особи можливості доступу до суду, що є грубим порушенням норм кримінального процесуального законодавства;
- слідчий суддя, приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора щодо накладення арешту на документи, предмети, речі, які вилучено 07.05.2020 під час проведення обшуку офісних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72-а (7 поверх), не переконався в обгрунтованості доводів клопотання прокурора та не перевірив їх під час судового розгляду;
- клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України. Так, з клопотання прокурора та додатних до нього матеріалів не вбачається, що кримінальне провадження № 22020000000000032 від 26.02.2020 року, у рамках якого проводиться досудове розслідування, здійснюється відносно ТОВ "Патріот.Лігал". Крім того, у поданому прокурором клопотанні відсутні будь-які фактичні обставини, що підтверджують відношення ТОВ "Патріот.Лігал" до вказаного кримінального провадження;
- жодних об'єктивних даних, які б підтверджували, що вищевказані документи, предмети, речі, які вилучено 07.05.2020 під час проведень обшуку офісних приміщень, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 72-а (7 поверх), які належать ТОВ «Патріот. Лігал», є речовими доказами у кримінальному провадженні, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, у тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, колегія суддів з наданих до суду матеріалів провадження не вбачає;
- прокурором під час звернення до суду з клопотанням не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання у якості речових доказів вищевказаних документів, предметів, речей, які вилучені під час обшуку та арештовані;
- будь - яких посилань на те, що вказані документи, предмети, речі, які вилучені під час обшуку та на які накладено арешт, були набуті кримінально- протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідають вимогам ст.98 КПК України, клопотання прокурора не містить;
- не містить таких даних щодо обставин кримінального провадження з посиланням на відповідні докази і оскаржувана ухвала слідчого судді;
- прокурором також не було надано доказів на підтвердження обгрунтованості накладення арешту на документи, предмети, речі, які вилучені під час обшуку ТОВ "Патріот.Лігал"; арешт накладено на документи, предмети, речі, які вилучені під час обшуку у товариства, відносно якого відсутні відомості про вчинення його уповноваженими особами від імені та в інтересах юридичної особи відповідних кримінальних порушень;
- відповідно до ст. 132 КПК України, слідчим не надано достатніх і належних доказів на підтвердження тих обставин, на які орган досудового розслідування вказує у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, відповідно до положень ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив їх з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення;
- слідчий суддя прийняв рішення, яке за відсутності належних процесуальних підстав, порушує права та інтереси ТОВ «Патріот.Лігал», яке не являється безпосередньо ні підозрюваними, ні обвинуваченими у даному кримінальному провадженні;
- такий захід заблокує господарську діяльність ТОВ «Патріот.Лігал» та його клієнтів;
- в матеріалах провадження відсутні дані, які б свідчили що документи, предмети, речі, які вилучені під час обшуку ТОВ «Патріот.Лігал», набуті кримінально-протиправним шляхом, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження;
- всупереч ст. 170, ч. 2 ст. 171 КПК України в клопотанні слідчого відсутнє належне посилання на підстави і мету накладення арешту на майно та відповідне обгрунтування такого арешту;
- прокурором не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання як накладення арешту на майно у права і свободи товариства.
Отже, вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції встановлено факт наявності певних недоліків у процесуальній діяльності прокурора групи прокурів у кримінальному провадженні № 22020000000000032 при складанні клопотання про арешт майна та слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира при постановленні ухвали від 29.05.2020 року про накладення арешту на майно, які призвели до незаконного арешту майна позивача.
Утім, такі недоліки у процесуальній діяльності зазначених осіб, хоча і мали своїм наслідком незаконність арешту майна позивача, самі по собі не є підставою для безумовного відшкодування державою спірної суми, що заявлена позивачем як збитки.
Як уже зазначалося вище, одночасному доведенню позивачем підлягає факт наявності шкоди та її розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями органу державної влади і шкодою.
Щодо визначення поняття майнової шкоди, колегія суддів виходить з того, що для цілей глави 82 ЦК України під нею розуміють зменшення майнової сфери потерпілого внаслідок пошкодження чи знищення його майна або внаслідок порушення його особистих немайнових прав.
Грошове вираження майнової шкоди іменується збитками.
Так, за приписами ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Тобто реальні збитки - це об'єктивне зменшення майнових благ особи, до якого включається: вартість втраченого або пошкодженого майна потерпілого, а також витрати, необхідні до здійснення потерпілим для усунення наслідків правопорушення.
Причинний зв'язок, як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки, полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. Отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки - безпосереднім наслідком такої протиправної поведінки.
Судом першої інстанції встановлено та позивачем не заперечується, що на виконання ухвали Житомирського апеляційного суду від 09.07.2020 року належне ТОВ "Патріот.Лігал" майно (предмети, речі та документи) було повернуте останньому у повному обсязі та в належному стані.
Натомість, в обґрунтування збитків, завданих товариству незаконним арештом його майна, останнє посилається на понесення витрат у розмірі 157 000,00 грн на оплату юридичних послуг адвоката щодо представництва інтересів та захисту клієнта, які полягають у поверненні майна клієнта, вилученого 07.05.2020 року у результаті проведення обшуку у рамках кримінального провадження № 22020000000000032 від 26.02.2020 року.
Статтею 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Статтею 1 названого Закону закріплено поняття договору про надання правової допомоги, як домовленості, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Тобто укладення договору про надання правової допомоги є не обов'язком, а правом особи, яке реалізується нею на власний розсуд, при цьому особа є вільною у своєму виборі, у тому числі, і стосовно здійснення витрат на правничу допомогу адвоката та їх розміру, який визначається на договірних засадах шляхом погодженням адвоката і клієнта.
Отже, витрати на оплату правової допомоги адвоката, незалежно від умов їх виникнення, не мають обов'язкового характеру, виникають з договірного зобов'язання замовника, взятого на себе на власний розсуд і за самостійно визначеною потребою, у зв'язку з чим вказані витрати не є безпосереднім (прямим) наслідком неправомірних дій відповідача щодо накладення арешту на майно позивача.
Дію або діяльність, яка не пов'язана з наслідками, що наступили, необхідним причинно-наслідковим зв'язком, слід розглядати лише як мотив, а не причину таких наслідків.
Дії відповідача щодо накладення арешту на майно товариства стали приводом (мотивуючим фактором) до укладення позивачем з адвокатським об'єднанням додаткової угоди про надання правової допомоги у поверненні вилученого майна, адже позивач вважав, що без професійної правової допомоги відновлення його порушеного права є неможливим, переконання у чому і стало причиною понесення ним витрат на оплату правової допомоги в розмірі 157 000,00 грн.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Аналогічне положення закріплено і ч. 1 ст. 74 ГПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У силу ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим, позивачем не доведено, що здійснені ним витрати на оплату юридичних послуг адвоката є об'єктивним (прямим) наслідком неправомірного накладення арешту на майно товариства, тобто не доведено наявності безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між збитками позивача та неправомірними діями відповідача, як обов'язкового елементу деліктної відповідальності.
Відповідальність за наслідки, які наступили, можлива лише тоді, коли ці наслідки є закономірним результатом вчиненого суб'єктом діяння.
Зважаючи на викладене, а також беручи до уваги недоведеність позивачем усіх елементів, наявність яких є необхідною для деліктної відповідальності органів державної влади, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявленої вимоги товариства, враховуючи при цьому, що відшкодування витрат суб'єкта на оплату послуг адвоката не може покладатися на державу за самим лише фактом їх понесення у будь-якому разі.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та не надав їм правової оцінки, чим порушив норми процесуального права та припустився неправильного застосування норм матеріального права, ухвалюючи оскаржуване рішення.
Разом з тим, твердження скаржника про те, що він не є належним відповідачем у даній справі, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріали справи свідчать, що на момент заявлення клопотання про арешт майна позивача та постановлення ухвали про його задоволення, тобто до 24.06.2020, процесуальне керівництво досудовим розслідуванням кримінального провадження № 22020000000000032 здійснювала прокуратура Житомирської області (з 11.09.2020 - Житомирська обласна прокуратура).
Посилання апелянта на постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 21.11.2018 у справі № 462/6473/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 688/2479/16-ц, від 29.05.2029 у справі № 489/5045/18, у яких викладена правова позиція про те, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки обставини зазначених справ не є аналогічними до тих, що встановлені у даній справі. Позивач не просить про стягнення з відповідачів збитків у розмірі 157 000,00 грн, як розподілу процесуальних витрат, пов'язаних з оскарженням в апеляційному порядку ухвали слідчого судді Корольовського районного суду м. Житомира від 29.05.2020 про накладення арешту на майно, як про те стверджує апелянт. Натомість, товариством заявлена вимога про відшкодування 157 000,00 грн збитків, які полягають у сплаченій вартості правових послуг адвоката не в рамках кримінального провадження № 22020000000000032, а замовлених для відновлення порушеного права володіння, користування і розпорядження вилученим та арештованим майном.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Житомирської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/15950/20 в частині задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України через Державну Казначейську службу України на користь ТОВ "Патріот.Лігал" 157 000,00 грн збитків - скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у позові повністю. Щодо закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог до держави в особі Корольовського районного суду м. Житомира на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, то оскаржуване рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.
Стосовно розподілу витрат на професійну правничу допомогу, то враховуючи, що у результаті апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, підстави для компенсації ТОВ "Патріот.Лігал" за рахунок Житомирської обласної прокуратури витрат на професійну правничу допомогу в сумі 57 915,00 грн, понесених при розгляді даної справи у суді першої інстанції, та 56 000,00 грн, заявлених до компенсації у суді апеляційної інстанції, також відсутні.
Що стосується розподілу судового збору, то відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Отже, товариство звільнене від сплати судового збору при поданні позову у цій справі в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у позові повністю, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь Державного бюджету України судового збору в сумі 2355,00 грн за подання позовної заяви.
Частиною 3 ст. 129 ГПК України закріплено, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 477 від 05.04.2021 підтверджується сплата прокуратурою судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі у сумі 4 835,70 грн.
У силу ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору встановлена у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з розміру спірної суми, який становить 157 000,00 грн, до сплати за подання до господарського суду першої інстанції позовної заяви підлягав би судовий збір у сумі 2355,00 грн, а відтак за подання апеляційної скарги на рішення суду належний до сплати розмір судового збору становить 3532,50 грн.
Отже, саме цю суму судового збору слід компенсувати Житомирській обласній прокуратурі, як про те заявлено останньою у прохальній частині апеляційної скарги, за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судових витрат у цій справі в силу прямої вказівки закону.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що норма ч. 3 ст. 129 ГПК України є бланкетною, тобто містить відсилання на визначений Кабінетом Міністрів України порядок здійснення такої компенсації, який, утім, наразі останнім не затверджений.
Попри вказану обставину, зважаючи на пряму вказівку ГПК України про необхідність компенсації відповідачу-1 сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання має бути здійснена шляхом стягнення з державного бюджету на користь Житомирської обласної прокуратури суми судового збору у розмірі 3532,50 грн.
Стосовно решти суми судового збору у розмірі 1303,20 грн, колегія судді зазначає, що вона є надмірно сплаченою, тобто такою, що внесена в більшому розмірі, ніж встановлено законом, утім, виходячи з положень ст. 7 Закону України «Про судовий збір», може бути повернута особі, що її сплатила, лише за наявності відповідного клопотання останньої.
Керуючись ст. ст. 267-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Житомирської обласної прокуратури задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 у справі №910/15950/20 в частині задоволення позовних вимог скасувати.
3. У цій частині прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
4. В іншій частині рішення залишити без змін.
5. Здійснити новий розподіл судових витрат.
6. Стягнути з Державного бюджету на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11, розрахунковий рахунок UA598201720343110001000011049 в ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02909950, МФО 820172) сплачений нею судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3532,50 грн (три тисячі п'ятсот тридцять дві грн 50 коп.).
7. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.І. Поляк
Судді Л.В. Кропивна
А.І. Мартюк