вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" червня 2021 р. Справа№ 910/11414/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Агрикової О.В.
Чорногуза М.Г.
при секретарі судового засідання Найченко А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Київської міської ради
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020
у справі №910/11414/20 (суддя Смирнова Ю.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві»
до Київської міської ради
про визнання поновленим договору та укладення додаткової угоди
за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології в будівництві» (далі - ТОВ «Сучасні технології в будівництві», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі також - відповідач), в якому просило суд:
- визнати поновленим з 04.06.2019 договір оренди земельної ділянки від 19.05.2004, укладений між ТОВ «Сучасні технології в будівництві» та Київською міською радою, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 за №91-6-00265 (далі - договір), на той самий строк і на тих самих умовах;
- визнати укладеною між ТОВ «Сучасні технології в будівництві» та Київською міською радою додаткову угоду про поновлення договору у наведеній позивачем редакції.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що після закінчення строку дії вказаного договору ТОВ «Сучасні технології в будівництві» продовжує користуватися об'єктом оренди, виконуючи при цьому зобов'язання орендаря за таким правочином належним чином; протягом одного місяця після закінчення строку дії договору відповідач не направляв позивачеві листа-повідомлення із запереченнями щодо його поновлення; протягом більше ніж одного року з моменту закінчення строку дії договору відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди про його поновлення, у зв'язку з чим, за твердженням позивача, вказаний договір оренди земельної ділянки є поновленим з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», на тих самих умовах і на той самий строк.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11414/20 позов задоволено повністю.
Ухвалюючи вказане рішення, суд виходив з того, що доказів неналежного виконання орендарем своїх зобов'язань в частині оплати орендної плати відповідач суду не надав; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач не приступив до використання спірної земельної ділянки згідно умов договору; у встановлений чинним законодавством строк позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору та долучив до вказаного листа підписаний та скріплений печаткою з боку орендаря проект додаткової угоди про поновлення договору; станом на дату розгляду справи по суті орендар продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, а орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору; з огляду на наявність всіх юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за неповного з'ясування обставин, що маються значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
В обґрунтування скарги апелянт вказував на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання ним зобов'язань, передбачених у п. 8.4 договору, зокрема, щодо використання земельної ділянки згідно умов договору та завершення її забудови протягом трьох років, а також доказів сплати орендних платежів; за умови неналежного виконання умов договору оренди з боку орендаря сама по собі відсутність заперечень орендодавця про поновлення договору не спричиняє його поновлення в силу закону; позивачем не доведено належне виконання своїх обов'язків за договором, що свідчить про відсутність підстав для поновлення строку дії вказаного договору в силу ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2021 поновлено Київській міській раді пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11414/20; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено її до розгляду на 30.06.2021, встановлено ТОВ «Сучасні технології в будівництві» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11414/20.
Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач наголошував на тому, що застосовуючи норми матеріального права до спірних правовідносин, судом правомірно враховані висновки Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах; доводи апеляційної скарги фактично зводяться до власного суб'єктивного тлумачення умов договору та положень законодавства, і не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про неналежне виконання орендарем обов'язку щодо будівництва на земельній ділянці не заслуговують на увагу, оскільки такі обставини не були підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у поновленні договору, а тому не входять до предмету доказування у даній справі; позивач не отримував рішення відповідача ані про поновлення договору оренди, ані про відмову у його поновленні в порядку, передбаченому ст. 33 Закону України «Про оренду землі»; враховуючи, що після закінчення строку дії договору оренди позивач продовжує користуватися земельною ділянкою та виконує всі свої обов'язки, як орендар, у тому числі щодо сплати орендних платежів, а відповідач протягом одного місяця після закінчення строку дії договору не направляв позивачеві лист-повідомлення із запереченнями щодо поновлення його дії, договір оренди земельної ділянки є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які ним були передбачені, на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі»; відповідач ухиляється від укладення додаткової угоди до договору про його поновлення, чим порушує вимоги законодавства, а також права та охоронювані законом інтереси позивача.
У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважає рішення законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.
30.06.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 19.05.2004 між ТОВ «Сучасні технології в будівництві» (у тексті договору - орендар) та Київською міською радою (у тексті договору - орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 04.06.2004 за №91-6-00265, відповідно до п.1.1 якого орендодавець, на підставі п.1 рішення Київської міської ради від 23.10.2003 року №121-12/994 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.
Об'єктом оренди відповідно до цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - проспект Перемоги, 22 у Шевченківському районі м. Києва; розмір - 403 кв.м; цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом на 15 машиномісць; кадастровий номер - 8000000000:88:137:0005. Згідно з довідкою Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 23.03.2004 №359 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 94274,49 грн (п.п.2.1, 2.2 договору).
Договір укладено на 15 років (п. 3.1 договору).
Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.8, 4.12 договору визначена цим договором орендна плата за земельну ділянку становить платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою у грошовій формі. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на період будівництва об'єкта; після введення об'єкту в експлуатацію - 0,03% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі житлового фонду та 2% від нормативної грошової оцінки частини земельної ділянки, яка визначається пропорційно площі інших будівель (приміщень) і споруд. Орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на зазначений рахунок. Контроль за правильністю обчислення і справляння орендної плати, нарахування пені за несвоєчасну сплату орендної плати та її стягнення здійснює районний податковий орган за місцем розташування земельної ділянки.
Передача земельної ділянки здійснюється за актом приймання-передачі об'єкта оренди в момент державної реєстрації цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору (п.п.6.1, 6.2 договору).
Згідно з п.п.8.2, 8.4 договору орендодавець зобов'язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення, своєчасно вносити орендну плату.
Після закінчення строку, на який було укладено цей договір, орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших ранніх умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін (п.11.7 договору).
Також до вказаного договору між сторонами було складено та підписано акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.02.2004 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 04.06.2004.
18.03.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки (вх. №КОП-1348 до справи А26815).
Листом вих. №570202/2-10124 від 25.05.2019 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у відповідь на вказаний вище лист повідомив, що для подальшого опрацювання питання щодо можливості підготовки відповідного проекту рішення Київської міської ради або висновку постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування необхідно документально підтвердити виконання умов передачі земельної ділянки за договором оренди, надати пояснення щодо завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією тощо.
20.06.2019 на виконання вимог Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), викладених в листі від 25.05.2019 №570202/2-10124, орендарем було направлено лист №2-20/06-19 із запитуваною інформацією та відповідними документами.
23.07.2019 листом №05716-13666 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомив орендаря, що відомості, які викладено в листі останнього №2-20/06-19 від 20.06.2019 буде враховано при розгляді листа орендаря №КОП-1348 від 18.03.2019.
12.02.2020 орендар звернувся до орендодавця з листом №12-02/20-01 щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки від 04.06.2004 №91-6-00265.
Як вказує позивач у позовній заяві, ним не було отримано від Київської міської ради будь-якого повідомлення щодо розгляду листа-повідомлення орендаря про поновлення договору оренди земельної ділянки (вх. №КОП-1348 від 18.03.2019), а також орендодавцем не було надано відповіді щодо поновлення чи заперечення у поновленні дії договору оренди, з огляду на що належне оформлення пролонгації такого договору не відбулося.
Посилаючись на те, що ТОВ «Сучасні технології в будівництві» продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору, виконуючи при цьому усі зобов'язання орендаря за таким правочином, а протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди ним не було отримано від відповідача будь-якого листа-повідомлення про заперечення у поновленні строку такого договору, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, з огляду на наступне.
Частиною 3 ст.792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (ст.124).
Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв'язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов'язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.
Відповідно до ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
За приписами ст. 33 Закону після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачені певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому, законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п'ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.
Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов'язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов'язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені ч.2 ст.33 Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв'язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов'язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини 1-5 ст.33 Закону).
У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах (ч.6 ст.33 Закону).
При цьому, додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов'язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.
Таким чином, виникненню в орендодавця обов'язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу ч.6 ст.33 Закону. І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі №530/212/17, від 22.09.2020 у справі №159/5756/18, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов'язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано видану ГУ ДПС у м. Києві довідку №69920 від 12.08.2020 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, податкові декларації про оплату орендної плати, квитанції про оплату орендної плати за період з 2007 по 2020 рік включно.
У свою чергу, доказів неналежного виконання орендарем зобов'язань щодо сплати орендної плати відповідачем суду не надано.
При цьому, посилання відповідача на інформацію, що викладена в листах ГУ ДПС у місті Києві про наявність заборгованості орендаря у відповідний період правомірно відхилені судом першої інстанції з огляду на ненадання таких листів, що підтверджують існування відповідних обставин.
Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач не приступив до використання спірної земельної ділянки згідно умов договору, а відтак, дані твердження відповідача є безпідставними та необґрунтованими.
З матеріалів справи також вбачається, що у встановлений ч. 2 ст. 33 Закону строк, а саме, 18.03.2019 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, долучивши до вказаного листа проект додаткової угоди про поновлення договору оренди земельної ділянки, підписаний та скріплений печаткою зі сторони орендаря.
При цьому, як станом на дату розгляду справи по суті судом першої інстанції, так і станом на дату здійснення апеляційного провадження у справі орендар (позивач) продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою, а орендодавець (відповідач) письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки, у встановлений ч.6 ст.33 Закону строк.
За таких обставин, судом першої інстанції правильно встановлено наявність усіх юридичних фактів, необхідних для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі».
Доводи апеляційної інстанції щодо неналежного виконання позивачем умов Договору в частині обов'язку орендаря завершити забудову земельної ділянки не пізніше ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору, суд апеляційної інстанції відхиляє з огляду на те, що відповідачем ані під час розгляду справи судом першої інстанції, ані під час апеляційного провадження у справі не було надано жодного доказу невиконання позивачем своїх зобов'язань за договором.
З огляду на наведені обставини у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені відповідачем підстави неукладення додаткової угоди про поновлення договору є безпідставними та такими, що не спростовують доводів позивача.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Враховуючи наведені обставини справи та вимоги законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем належними та допустимим доказами доведено порушення відповідачем його прав та законних інтересів, на захист яких він звернувся до господарського суду з даним позовом.
Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду та вважає, що позовні вимоги про визнання поновленим з 04.06.2019 договору на той самий строк і на тих самих умовах та визнання укладеною між ТОВ «Сучасні технології в будівництві» та Київською міською радою додаткової угоди про поновлення договору у наведеній позивачем редакції є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
За приписами ч.ч. 1-2, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, виходячи з меж заявлених позовних вимог, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову ТОВ «Сучасні технології в будівництві».
Доводи апелянта щодо неповного дослідження всіх обставин справи, неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
При цьому, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11414/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Київської міської ради має бути залишена без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11414/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11414/20 залишити без змін.
3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 03.12.2020 у справі №910/11414/20.
4. Матеріали справи №910/11414/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Повний текст постанови складено 05.07.2021.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді О.В. Агрикова
М.Г. Чорногуз