вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" червня 2021 р. Справа№ 927/1151/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 24.06.2021
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
на рішення Господарського суду Чернігівської області
від 24.02.2021 (повний текст рішення складено 01.03.2021)
у справі №927/1151/20 (суддя Моцьор В.В.)
за позовом Приватного підприємства дім "Торговий дім "Фонтекс-Агро"
до Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
про стягнення 894 485,09 грн,
Приватне підприємство "Торговий дім "Фонтекс-Агро" звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 894485,09 грн боргу, в тому числі 818067,12 грн основної заборгованості, 40746,47 грн 3 % річних, 35671,50 грн інфляційні втрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №UA-2018-08-10-001073-b/35 від 28.08.2018.
У письмових поясненнях відповідач проти позову заперечував, просив у задоволенні позовної заяви відмовити, вказуючи на те, що позивачем не надано доказів порушення відповідачем своїх обов'язків по оплаті поставленого товару (відсутність прострочення боржника, невиконання (неналежного) виконання обов'язків боржником), а тому даний позов подано до суду передчасно. Позивач не виконав належним чином своїх зобов'язань за умовами договору, оскільки мав окрім фактичної передачі товару направити поштою з описом вкладення на адресу покупця рахунок для оплати, документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткові накладні, ТТН, інші первинні документи, а також зареєструвати податкові накладні в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. Лише після виконання постачальником вимог п. 4.2., 5.4., 11.7. договору та після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі, позивач мав би право стверджувати про невиконання відповідачем п.4.1 та 4.3. договору. Тож, за відсутності доказів виконання позивачем своїх обов'язків відповідно до умов договору у відповідача не настав строк зі свого обов'язку перед позивачем щодо оплати товару, через що не можливо стверджувати про наявність прострочення, лише за умови існування якої наступають відповідні наслідки у вигляді відповідальності зі сплати інфляційних втрат та 3% річних.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2021 у справі №927/1151/20 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Приватного підприємства дім "Торговий дім "Фонтекс-Агро" 818067,12 грн основної заборгованості, 40746,47 грн 3% річних, 35671,50 грн інфляційні втрат та 13417,29 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов'язань за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №UA-2018-08-10-001073-b/35 від 28.08.2018 у частині своєчасної оплати товару. Крім того суд визнав безпідставними твердження відповідача про припинення через один місяць нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.
Не погодившись із вказаним рішенням Дочірнє підприємство "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення від 24.02.2021 у справі №927/1151/20 змінити у частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат у сумі 8180,67 грн.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм процесуального та матеріального права. Скаржник стверджує, що з урахуванням підпунктів 7.3.12 та 7.3.13 договору інфляційні збитки й 3 % річних нараховуються лише за місяць із дня порушення такого зобов'язання, загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1% від загальної вартості порушених зобов'язань покупця, тому загальний розмір відповідальності, у даному випадку, становить 8180,67 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2021 у справі №927/1151/20; призначено до розгляду апеляційну скаргу.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що мотиви та підстави, зазначені в ній щодо скасування рішення суду є безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду постановлено у відповідності до вимог чинного законодавства.
В судове засідання апеляційної інстанції 24.06.2021 представники сторін не з'явились, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Колегія суддів звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про місце, дату і час судового розгляду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення позивачу, відповідачу.
З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов'язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників сторін.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.
28.08.2018 між Приватним підприємством "Торговий дім "Фонтекс-Агро" (постачальник) та Дочірнім підприємством "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №UA-2018-08-10-001073-b/35 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити наступні товари «Дизельне паливо» (надалі - Договір).
Найменування (номенклатура, асортимент) товару ДК 021:2015 (09134200-9) дизельне паливо. Кількість товару, що підлягає поставці згідно умов цього договору становить 150 000 (л). Кількість товару є орієнтовною, остаточна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначається відповідно до заявок покупця, оформлених згідно вимог цього договору. Покупець на свій розсуд, керуючись власними господарськими потребами визначає загальну кількість заявок на поставку товару та не зобов'язаний замовляти товар на всю суму, визначену сторонами як ціна договору (п.1.2 договору).
Пунктами 3.1.-3.2. договору передбачено, що ціна цього договору становить 3 780 000,00 гривень, в тому числі ПДВ - 630 000,00 гривень, що станом на дату укладення договору дорівнює загальній вартості товару. Загальна вартість товару за цим Договором складається із вартості кожної партії товару, поставленої в межах строку дії цього Договору.
Додатковою угодою №1 від 08.10.2018 до договору сторони внесли зміни до п.3.1. договору та виклали даний пункт у наступній редакції: ціна цього договору становить 4105437,84 гривень, в тому числі ПДВ - 684239,64 гривень.
Відповідно до п. 4.1.-4.4. договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем рахунку постачальника за умови отримання від нього всіх документів, зазначених у пункті 4.2. договору, проте у будь-якому випадку після отримання покупцем повного розрахунку від замовника на відповідні цілі.
Рахунок приймається до оплати при отриманні товару та всіх документів, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості), видаткових накладних, у яких вказуються дані про виробничий підрозділ покупця, який безпосередньо отримав партію товару, ТТН та інших первинних документів, передбачених для даного виду товару постачальник має зареєструвати податкову накладну в єдиному електронному реєстрі у передбачені чинним законодавством строки. У разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів (у тому числі електронних) постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати).
Сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватися з постачальником за отриманий товар на протязі 30-60 банківських днів з моменту отримання від постачальника документів, зазначений в п. 4.1., п. 4.2. цього договору, проте в будь-якому випадку лише після отримання повного розрахунку від замовника на відповідні цілі. У випадку затримки постачальником передачі повного пакету документів, визначених договором цінним листом з описом вкладення Покупцю, обов'язок оплати відстрочується на цей період і настає лише після належного виконання постачальником взятих на себе зобов'язань.
У разі недостатності суми проведеного покупцем на постачальника платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає вимоги постачальника у такій черговості: за будь - яких умов у першу чергу сплачується (погашається) сума основного боргу; всі інші нарахування та платежі сплачуються (погашаються) виключно після сплати (погашення) суми основного боргу.
Відповідно до п. 5.1. договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (склад покупця, транспортні витрати за рахунок постачальника). Покупець надає постачальнику письмову заявку. У заявці покупця вказується: найменування товару; кількість товару; найменування структурного підрозділу, до складу якого постачається товар; адреса місця постачання; перелік матеріально-відповідальних осіб, що уповноважені покупцем одержувати товар. Постачальник розглядає заявку покупця в триденний строк та акцептує її або надає покупцю обґрунтовані заперечення у письмовій формі.
Згідно з п. 5.4. договору після передачі товару та виконання обов'язку з поставки уповноважена покупцем особа підписує видаткові накладні на отриманий товар та передає їх постачальнику. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в п. 4.2. договору.
Датою передачі товару від продавця покупцю, вважається дата підписання видаткової накладної на товар, що засвідчує реальне отримання товару за кількістю та якістю матеріально - відповідальними (уповноваженими) особами, які визначені сторонами та виконання постачальником умов договору (п.5.5. договору).
Відповідно до пунктів 10.1., 10.3 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2018. Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору, ним як постачальником було поставлено відповідачу як покупцю товар на загальну суму 2951287,92 грн.
На підтвердження факту виконання взятих на себе зобов'язань щодо здійснення поставки відповідачу товару та відображення цієї операції в бухгалтерському обліку, позивачем надано:
- податкові накладні №591 від 20.09.2018, №593 від 20.09.2018, №595 від 20.09.2018, №600 від 20.09.2018, №601 від 20.09.2018, №717 від 24.09.2018, №818 від 27.09.2018, №401 від 11.10.2018, №403 від 11.10.2018, №405 від 11.10.2018, №410 від 11.10.2018, №414 від 11.10.2018, №415 від 11.10.2018, №453 від 12.10.2018, №455 від 12.10.2018, №459 від 12.10.2018, №460 від 12.10.2018, №656 від 18.10.2018, №657 від 18.10.2018, №658 від 18.10.2018, №803 від 22.10.2018, №85 від 05.11.2018, №147 від 06.11.2018, №149 від 06.11.2018, №470 від 19.11.2018, №471 від 19.11.2018, №472 від 19.11.2018, №182 від 13.12.2018, №184 від 13.12.2018, №185 від 13.12.2018, №186 від 13.12.2018, №187 від 13.12.2018, № 191 від 13.12.2018, №192 від 13.12.2018, №194 від 13.12.2018, №197 від 13.12.2018, №211 від 14.12.2018, №375 від 22.12.2018, №435 від 27.12.2018, №436 від 27.12.2018, №440 від 27.12.2018, №443 від 27.12.2018 №445 від 27.12.2018, №446 від 27.12.2018, №459 від 28.12.2018, №461 від 28.12.2018, №490 від 29.12.2018, №493 від 29.12.2018,
- акцизні накладні №5637 від 20.09.2018, №5640 від 20.09.2018, №5641 від 20.09.2018, №5643 від 20.09.2018, №5645 від 20.09.2018, №5762 від 24.09.2018, №5841 від 27.09.2018, №6146 від 12.10.2018, №6145 від 12.10.2018, №6121 від 11.10.2018, №6123 від 11.10.2018, №6125 від 11.10.2018, №6127 від 11.10.2018, №6130 від 11.10.2018, №6132 від 11.10.2018, №6141 від 12.10.2018, №6143 від 12.10.2018, №6252 від 18.10.2018, №6253 від 18.10.2018, №6254 від 18.10.2018, №8703 від 22.10.2018, №8971 від 06.11.2018, №8936 від 05.11.2018, №8973 від 06.11.2018, №9127 від 19.11.2018, №9128 від 19.11.2018, №9129 від 19.11.2018, №9414 від 03.12.2018, №9557 від 13.12.2018, №9559 від 13.12.2018, №9560 від 13.12.2018, №9561 від 13.12.2018, №9562 від 13.12.2018, №9566 від 13.12.2018, №9567 від 13.12.2018, №9569 від 13.12.2018, №9572 від 13.12.2018, №9603 від 14.12.2018, №9741 від 22.12.2018, №9783 від 27.12.2018, №9785 від 27.12.2018, №9793 від 27.12.2018, №9796 від 27.12.2018, №9798 від 27.12.2018, №9799 від 27.12.2018, №9810 від 28.12.2018, №9812 від 28.12.2018, №9846 від 29.12.2018, №9849 від 29.12.2018 (т.1 а.с.65-304).
Відповідач товар отримав, заперечень щодо кількості та вартості поставленого товару не надав. Доказів наявності розбіжностей щодо кількісних та якісних показників поставленого товару відповідачем суду також не надано.
Натомість всупереч умовам договору відповідачем були порушені взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару на суму 818067,12 грн.
На підтвердження факту поставки відповідачу товару на суму 818067,12 грн позивачем надано наступні документи:
- видаткові накладні №ДРН0008360 від 22.12.2018, №ДРН0008393 від 27.12.2018, №ДРН0008395 від 27.12.2018, №ДРН0008399 від 27.12.2018, №ДРН0008403 від 27.12.2018, №ДРН0008405 від 27.12.2018, №ДРН0008406 від 27.12.2018, №ДРН0008421 від 28.12.2018, №ДРН0008424 від 28.12.2018, №ДРН0008449 від 29.12.2018, №ДРН-0008459 від 29.12.2018;
- товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №П00009907 від 22.12.2018, №П00009971 від 27.12.2018, №П00009973 від 27.12.2018, №П00009977 від 27.12.2018, №П00009981 від 27.12.2018, №П00009983 від 27.12.2018, №П00009985 від 27.12.2018, №П00010003 від 28.12.2018, №П00010006 від 28.12.2018, №П00010032 від 29.12.2018, №П00010049 від 29.12.2018;
- рахунки-фактури №ДСФ0007821 від 22.12.2018, №ДСФ0007856 від 27.12.2018, №ДСФ0007858 від 27.12.2018, №ДСФ0007862 від 27.12.2018, №ДСФ0007865 від 27.12.2018, №ДСФ0007867 від 27.12.2018, №ДСФ0007868 від 27.12.2018, №ДСФ0007883 від 28.12.2018, №ДСФ0007886 від 28.12.2018, №ДСФ0007915 від 29.12.2018, №ДСФ0007922 від 29.12.2018, копії яких додано до матеріалів справи (т.1 а.с.18-28,54-64).
З метою урегулювання спору позивач звернувся до відповідача з претензією №1 від 01.06.2020 вих. №24, в якій просив сплати заборгованості в сумі 818067,12 грн протягом 3 календарних днів з моменту отримання претензії. Претензія була направлена відповідачу разом із актом звірки взаєморозрахунків станом на 20.05.2020.
04.06.2020 відповідачем була надана відповідь на претензію №1, в якій останній визнав борг у повному обсязі, підписав акт звірки взаємних розрахунків та зобов'язувався провести розрахунок протягом 2020 року, однак, станом на день звернення позивача з позовом до суду, заборгованість у сумі 818067,12 грн не сплатив.
Невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, річних та інфляційних втрат.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з приписами ст.6, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач свої зобов'язання за договором щодо оплати поставленого позивачем товару належним чином не виконав, своєчасно та у повному розмірі за поставлений позивачем товар не розрахувався. Станом на день прийняття рішення судом першої інстанції заборгованість відповідача по оплаті вартості товару за договором купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №UA-2018-08-10-001073-b/35 не сплачена та становить 818067,12 грн.
Отже, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо несвоєчасної оплати за поставлений позивачем товар, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 818067,12 грн, яка відповідно підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Виходячи із положень ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та річні не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
На підставі ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 40746,47 грн 3% річних за період з 01.04.2019 по 27.11.2020 та 35671,50 грн інфляційних втрат за період квітень 2019 року - жовтень 2020 року.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочка відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого позивачем товару, а тому, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем правомірно нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 40746,47 грн 3% річних за період з 01.04.2019 по 27.11.2020 та 35671,50 грн інфляційних втрат за період квітень 2019 року - жовтень 2020 року, які відповідно підлягають задоволенню.
Стосовно доводів скаржника про нарахування інфляційних втрат і 3 % річних лише за місяць, а також неможливості перевищення розміру відповідальності більше ніж на 1 % від загальної вартості порушених зобов'язань, колегія суддів звертає увагу на таке.
За змістом статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 ЦК України).
Отже, зважаючи на положення частини 2 статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки становлять способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким кредитор наділений з огляду на нормативне закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу (місяць), протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2019 № 921/212/18.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата 3 % річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно з частиною 2 статті 232 ГК України законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.
Із наведеного вбачається, що інфляційні втрати та 3 % річних є спеціальними мірами цивільно-правової відповідальності, способами захисту майнового права, які не можна ототожнювати із штрафними санкціями. Як вбачається із умов договору (п.7.2), у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань постачальник сплачує покупцю штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі, передбаченому даним договором для постачальника, а у разі здійснення попередньої оплати, постачальник, крім сплати зазначених штрафних санкцій, повертає покупцю кошти з урахуванням індексу інфляції. Саме на зазначений вид відповідальності поширюється дія положень підпункту 7.3.12, 7.3.13 договору про те, що нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання за цим договором, припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання та те, що загальний розмір відповідальності покупця не може перевищувати 1 % від загальної вартості порушених зобов'язань.
Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц зазначено, що стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У підпунктах 7.3.12, 7.3.13 пункту 7.3 договору купівлі-продажу (поставки) товарів (з доставкою) №UA-2018-08-10-001073-b/35 від 28.08.2018 сторони узгодили, що загальний розмір відповідальності покупця за цим договором не може перевищувати 1 % від загальної вартості порушених ним зобов'язань. Нарахування будь-яких сум щодо відповідальності покупця за невиконання грошового зобов'язання припиняється через один місяць від дня порушення такого зобов'язання.
Колегія суддів вважає, що зазначені положення стосуються виключно договірної відповідальності і не регулюють відповідальність, передбачену законодавством, зокрема положеннями статті 625 ЦК України.
Відповідна правова позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 24.09.2019 у справі № 912/2828/18.
Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається судом на апелянта.
Керуючись ст. 129, 240, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Чернігівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.02.2021 у справі №927/1151/20 залишити без змін.
3. Матеріали справи №927/1151/20 повернути Господарському суду Чернігівської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено та підписано 05.07.2021.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир