вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" червня 2021 р. Справа№ 910/19240/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021
у справі № 910/19240/20 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС"
до Акціонерного товариства "Аграрний фонд"
про стягнення 351 131,50 грн та зобов'язання вчинити дії
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Аграрний фонд" про стягнення 351 131,50 грн та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 в справі № 910/19240/20 провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача забрати з місця зберігання за адресою: Рівненська область, с. Нова Любомирівка, вул. Промислова, 6, амонію нітрат (аміачну селітру) в кількості 1 056,000 тонни закрито.
В іншій частині позовних вимог в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "ХІМАЛЬЯНС" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 в справі № 910/19240/20 в частині відмови в задоволенні позивних вимог та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги позивача, а саме стягнути з відповідача на користь позивача 351 131, 50 грн заборгованості за договором зберігання з урахуванням 3% річних, індексу інфляції та пені згідно договору, а також 7 368, 98 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, оскільки суд не прийняв до уваги доводи позивача, що мають значення для справи, натомість визнав встановленими недоведені обставини. Так, апелянт стверджує, що оскільки направлені на адресу відповідача акти наданих послуг за лютий - серпень 2020 не були підписані зі сторони поклажодавця та з огляду на відсутність вмотивованої його відмови у їх підписанні, то позивач, керуючись положеннями п. 5.6 договору, затвердив їх в односторонньому порядку і послуги є такими, що належно виконані зберігачем. За наведеного, апелянт вважає, що строк з оплати наданих послуг за лютий - серпень 2020 настав 13.10.2020. Також апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції визнав встановленими недоведені обставини щодо неналежного зберігання майна, оскільки воно знаходилось на зберіганні у позивача понад строки встановлені для гарантійного терміну зберігання нітрату амонію. Крім того, апелянт вказує на те, що у період з грудня 2020 по лютий 2021 відповідачу було повернуто майно, при цьому, будь-яких зауважень щодо якості повернутого нітрату амонію у поклажодавця не було. А тому, апелянт вважає, що вказаними діями відповідач підтвердив належну якість повернутого зі зберігання майна.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021, апеляційна скарга у справі № 910/19240/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ХІМАЛЬЯНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021; розгляд справи призначено на 12.05.2021; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.
В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, відповідач у відзиві зазначає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи. Так відповідач стверджує, що з урахуванням положень п. 5.7 договору строк виконання зобов'язань у поклажодавця щодо оплати послуг за зберігання не настав, оскільки ТОВ "ХІМАЛЬЯНС" допущено нестачу нітрату амонію, погіршення його якісних властивостей та умов зберігання. Крім того, відповідач зазначає, що акти наданих послуг до договору зберігання за лютий-серпень 2020 направлені разом з листом від 15.09.2020 № 34 тільки 02.12.2020 та отримані АТ "Аграрний фонд" - 07.12.2020. Відповідачем, одразу після отримання цих актів, надано вмотивовану відмову, яка була надіслана позивачу згідно листа від 11.12.2020 № 07-02/3/3215. Також відповідач звертає увагу на те, що починаючи з березня 2019 в актах наявності товарно-матеріальних цінностей фіксувалось неналежне зберігання майна. За доводами відповідача, після повернення майна із зберігання АТ "Аграрний фонд" відповідними листами повідомив позивача про факти недостачі нітрату амонію.
У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Євсікова О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2021, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.05.2021 справу прийнято до провадження визначеним складом суду.
В судовому засіданні 12.05.2021 оголошено перерву до 22.06.2021.
Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2021 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2021 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві, та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 26.12.2018 року між ТОВ "ХІМАЛЬЯНС" (зберігач за договором, позивач у справі) та Акціонерним товариством "Аграрний фонд" (поклажодавець за договором, відповідач у справі) було укладено договір зберігання №60-07/18 (далі - договір), згідно умов якого зберігач зобов'язаний за плату зберігати на визначених цим договором умовах майно, яке буде передано поклажодавцем у майбутньому, і повернути майно у схоронності поклажодавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач такого майна.
Відповідно до п. 2.4. договору строк зберігання майна - з моменту передачі майна на зберігання по 30 квітня 2020 року.
Згідно п. 2.7. договору зберігання майна, в залежності від виду добрив та виду їх упаковки, з урахуванням вимог технічної документації, здійснюється: - у критих, сухих і чистих складських приміщеннях, що відповідають санітарним нормам та нормам пожежної безпеки; - на спеціально пристосованих площадках з бетонним/асфальтобетонним покриттям, що огороджені та забезпечені первинними засобами пожежогасіння; - у сталевих збірниках (контейнерах) з щільно зачиненими люками (для КАС).
Пунктом 5.2. договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 26.04.2019) визначено, що розмір плати по наданню послуг із зберігання 1 (однієї) тонни майна в день становить 80 грн без ПДВ, крім того ПДВ 0,16 грн, разом з ПДВ 0,96 грн.
Згідно п. 5.3 договору (в редакції додаткової угоди № 2 від 26.04.2019) розмір плати по наданню послуг із:
- приймання майна на зберігання становить 37,50 грн без ПДВ, крім того ПДВ 7,50 грн, разом з ПДВ 45,00 грн за 1 (одну) тонну (п. 5.3.1 договору);
- по наданню послуг із відвантаження (повернення), у випадку повернення майна через перевізника та/або повернення у місці зберігання, становить 62,50 грн без ПДВ, крім того ПДВ 12,50 грн, разом з ПДВ 75,00 грн за 1 (одну) тонну (п. 5.3.2 договору).
Згідно п. 5.4. договору поклажодавець сплачує вартість послуг вказаних в п.5.2. цього договору, на підставі наданого зберігачем в термін до 5 числа місяця, наступного за звітним, належним чином оформленого акту наданих послуг.
Оплата вартості наданих послуг здійснюється поклажодавцем протягом 15 банківських днів з моменту отримання належним чином оформленого акту наданих послуг у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок зберігача, вказаний у розділі 9 цього договору (п.5.5. договору).
Пунктом 5.6. договору визначено, що у разі не підписання поклажодавцем акту наданих послуг, при відсутності письмової мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином, а зберігач після закінчення 15 робочих днів від дати отримання поклажодавцем акта наданих послуг вправі його затвердити в односторонньому порядку.
Відповідно до п. 6.4. договору у разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за цим договором з боку поклажодавця він сплачує зберігачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
З наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі майна №1 від 09.02.2019 року, №2 від 21.02.2019 року, №3 від 25.02.2019 року, №6 від 02.03.2019 року, №7 від 04.03.2019 року, №11 від 13.03.2019 року, №12 від 15.03.2019 року, №14 від 19.03.2019 року, вбачається, що позивачем передано, а відповідачем отримано на зберігання амонію нітрат (аміачну селітру) в кількості 1 112,000 тонни (далі - майно).
Як стверджує позивач, починаючи з лютого 2020 відповідач ухиляється від виконання своїх зобов'язань з оплати наданих послуг із зберігання, а тому за останнім рахується заборгованість в загальній сумі 321 807,60 грн, що підтверджується актами наданих послуг № 37 від 29.02.2020 на суму 30 958,08 грн; № 78 від 31.03.2020 на суму 33 093,12 грн; № 99 від 30.04.2020 на суму 31 921,92 грн; № 201 від 31.08.2020 на суму 3 750,00 грн; акт надання послуг по зберіганню майна понад термін дії договору від 30.11.2020 на суму 222 084,48 грн. Крім того, на суму заборгованості позивачем нараховано пеню.
Таким чином, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 321 807,60 грн заборгованості за послуги зберігання майна за період з лютого 2020 року по листопад 2020 року, 23 493,67 грн пені за період з 23.03.2020 року по 23.09.2020 року за договором зберігання №60-07/18 від 26.12.2018 року.
Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст договору, укладеного між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом надана вірна оцінка правової природи правовідносинам сторін за укладеним правочином, як таких що виникли на підставі договору зберігання, правове регулювання якого здійснюється за правилами глави 66 Цивільного кодексу України.
Відповідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ч. 1 ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 938 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Нормами ч. 1 ст. 942 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як стверджує позивач, у зв'язку з відсутністю вмотивованої відмови відповідача від підписання актів надання послуг зберігання, що надсилались на його адресу, послуги із зберігання у відповідності до положень п. 5.6 договору надані ТОВ "ХІМАЛЬЯНС" належним чином.
Однак, судова колегія вважає вищенаведені доводи безпідставними, виходячи із наступного.
Так, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на адресу відповідача листом № 34 від 15.09.2020 надіслано акти наданих послуг № 37 від 29.02.2020 на суму 30 958,08 грн; № 78 від 31.03.2020 на суму 33 093,12 грн; № 99 від 30.04.2020 на суму 31 921,92 грн; № 201 від 31.08.2020 на суму 3 750,00 грн; акт надання послуг по зберіганню майна понад термін дії договору від 30.11.2020 на суму 222 084,48 грн.
Вказаний лист згідно виписки з пошукової системи відстеження поштових відправлено АТ «Укрпошта» одержаний відповідачем 07.12.2020. Тобто починаючи з наступного дня вказаної дати АТ "Аграрний фонд" у випадку незгоди з прийняттям наданих послуг зберігання мав висловити вмотивовану відмову від їх підписання.
Листом від 11.12.2020 № 07-02/3/3215 АТ "Аграрний фонд" повідомив, що в ході щомісячних перевірок наявності товарно-матеріальних цінностей представниками товариства виявлялись порушення з боку зберігача вимог договору, що призвело до фактичного погіршення якісних показників майна. Незважаючи на неодноразові звернення та зауваження, встановлені перевіркою порушення так і не були усунуті ТОВ "ХІМАЛЬЯНС". У зв'язку з цим, відповідач, пославшись на положення п. 5.7 договору та необхідність усунення недоліків в умовах зберігання, надав відмову від підписання надісланих на його адресу згідно листа № 34 від 15.09.2020 актів надання послуг.
В підтвердження обставин неналежного зберігання майна також відповідачем до матеріалів справи надано акти наявності товарно-матеріальних цінностей від 12.03.2019, 02.05.2019, 03.06.2019, 20.06.2019, 01.07.2019, 01.08.2019, 16.08.2019, 02.09.2019, 02.10.2019, 02.12.2019, 02.01.2020, 04.02.2020 в яких зафіксовано, що селітра аміачна в біг-бегах знаходиться на дерев'яних піддонах без будь-якого накриття, мішки з пошкодженнями, сліди підтікання та висипу селітри.
Крім того відповідно до акту наявності товарно-матеріальних цінностей, що належить АТ «Аграрний фонд» та відповідності їх кількісним показникам від 08.04.2020 року, який підписано уповноваженими представниками обох сторін, вказано, що селітра аміачна є закам'янілою та зберігається під відкритим небом, упакування пошкоджене, умови зберігання добрив не відповідають умовам, що встановлені сторонами у договорі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з цим Північний апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Аналіз змісту цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічну правову позицію викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18; від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).
Слід зауважити, що Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Таким чином, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних обставин справи та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, судова колегія, керуючись стандартом доказування «вірогідності доказів», приходить до висновку, що в період строку зберігання, зокрема, і гарантійного терміну згідно норм ДСТУ 7370:2013, мало місце зберігання майна з порушення умов, що визначені в п. 2.7. договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд визнав встановленими недоведені відповідачем обставини щодо неналежного зберігання майна відхиляються судом апеляційної інстанції як безпідставні та такі, що спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до п. 5.7. договору у разі невідповідності фактичної кількості майна поклажодавця у зберігача кількості, що обліковується за даними поклажодавця, погіршення його якісних показників, чи порушення умов зберігання майна, оплата послуг поклажодавцем за цим договором не здійснюється до приведення кількості, якості та умов зберігання майна у відповідність до вимог цього договору та діючої нормативної документації (ДСТУ, ТУ, ТП). При цьому не здійснення оплати з підстав вказаних в даному пункті не є порушенням поклажодавцем умов цього договору.
Беручу до уваги те, що позивачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не спростовано обставин неналежного зберігання переданого йому згідно договору №60-07/18 від 26.12.2018 майна, а також з огляду на відсутність доказів усунення відповідних недоліків, що є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 ЦК України для настання строку оплати вартості наданих послуг, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено, а тому в позові про стягнення 321 807,60 грн заборгованості за послуги зберігання майна за період з лютого 2020 року по листопад 2020 року та похідних вимогах в частині стягнення 23 493,67 грн пені за період з 23.03.2020 року по 23.09.2020 року правомірно відмовлено оскаржуваним рішенням.
Посилання апелянта на те, що строк виконання зобов'язання з оплати наданих послуг настав в жовтні 2020 у зв'язку із затвердженням ним в односторонньому порядку актів надання послуг, судова колегія оцінює критично, оскільки згідно наданих до матеріалів справи доказів вказані акти були отримані відповідачем лише 07.12.2020, вмотивовану відмову у підписанні яких АТ «Аграрний фонд» надіслано позивачу та ним отримано 17.12.2020. Інших доказів того, що акти надсилались відповідачу раніше, позивачем суду не надано. Відтак, на переконання судової колегії, у позивача були відсутні підстави для затвердження актів в односторонньому порядку згідно п. 5.6 договору в жовтні 2020 (до їх офіційного надіслання поклажодавцю).
Доводи апелянта про відсутність заперечень відповідача щодо якості майна при поверненні його із зберігання не можуть бути покладені в основу рішення про задоволення позовних вимог, оскільки наявними у справі доказами підтверджено факт неналежного зберігання майна та наявності у відповідача зауважень щодо кількісних його показників, що, зокрема, могло бути зумовлено встановленими в актах наявності товарно-матеріальних цінностей обставинами пошкодження мішків та висипу селітри.
Підсумовуючи вищевикладене, аргументація апеляційної скарги щодо необґрунтованості оскаржуваного рішення, невідповідності висновків суду обставинам справи та визнання встановленими недоведені обставини, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі № 910/19240/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 підлягає залишенню без задоволення.
Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС" на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі №910/19240/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2021 у справі №910/19240/20 залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС".
4. Справу №910/19240/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 02.07.2021