79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" червня 2021 р. Справа № 870/32/21
Суддя-доповідач Кравчук Н.М.
секретар судового засідання Кобзар О.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Агросектор" б/н від 21.04.2021 (вх. №01-05/1411/21 від 21.04.2021),
про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 (третейський суддя Демчик О.І.)
у справі № 397/01.21
за позовом: Приватного підприємства "Оліяр" (надалі ПП "Оліяр"), с. Ставчани, Пустомитівський район, Львівська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Агросектор" (надалі ТзОВ "Львів Агросектор"), смт. Шкло, Яворівський район, Львівська область
про примусове виконання обов'язку в натурі та стягнення штрафних санкцій за прострочення зобов'язання
за участю учасників справи:
від позивача: Жила В.М. - адвокат
від відповідача: Вовчак Р.Я. - адвокат
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 у справі № 397/01.21 позов ПП "Оліяр" задоволено. Зобов'язано ТзОВ "Львів Агросектор" виконати обов'язок в натурі, а саме поставити ПП "Оліяр" соняшник у кількості 60 тонн. Стягнуто з ТзОВ "Львів Агросектор" на користь позивача 49500,00 грн. штрафних санкцій та 11350,00 грн. сплаченого третейського збору.
20.04.2021 до Західного апеляційного господарського суду поступила заява ТзОВ "Львів Агросектор" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 у справі № 397/01.21.
Обґрунтовуючи заяву про скасування рішення третейського суду, заявник (відповідач у третейській справі) вказав на те, що таке рішення прийнято у спорі не передбаченому третейською угодою та справа не була підвідомча третейському суду. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідно до вимог ст. 12 ЗУ «Про третейські суди» третейська угода укладається у письмовій формі. Таким чином, посилання у договорі на документ, який містить умову про третейський розгляд спору є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недотримання вказаних правил, третейська угода є недійсною. Договір поставки № МР-1/111120 від 11.02.2020, на підставі якого прийняте оспорюване третейське рішення, не було укладено в установленому законом порядку. Оригінал вказаного договору не було підписано сторонами, таким чином, відносини між сторонами за договором № МР-1/111120 не виникли.
На підставі вищевикладеного ТзОВ "Львів Агросектор" просить рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 у справі № 397/01.21 скасувати.
Автоматизованою системою документообігу суду вказану заяву (справу №870/32/21) розподілено до розгляду судді - доповідачу Кравчук Н.М.
Ухвалою суду від 26.04.2021 прийнято до розгляду заяву ТзОВ "Львів Агросектор" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 у справі № 397/01.21. Призначено справу № 870/32/21 до розгляду на 25.05.2021.
В судовому засіданні 25.05.2021 було оголошено перерву в розгляді справи №870/32/21 до 29.06.2021.
В судовому засіданні представник ТзОВ "Львів Агросектор" доводи заяви про скасування рішення третейського суду підтримав в повному обсязі.
Представник ПП "Оліяр" в судовому засіданні проти доводів заяви про скасування рішення третейського суду заперечив з мотивів, наведених в відзиві (зареєстрований в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/3743/21 ВІД 21.05.2021).
Розглянувши заяву ТзОВ "Львів Агросектор" про скасування рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 у справі № 397/01.21, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду з огляду на таке.
11.11.2020 між ПП «ОЛІЯР» (покупець) та ТзОВ «Львів Агросектор» (постачальник) було укладено Договір поставки №МР-1/111120.
Відповідно до умов п.1.1. договору постачальник зобов'язується поставити покупцю Соняшник урожаю 2020 року (товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену цим договором ціну.
Згідно з п.2.1. договору загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором становить 60,00 (шістдесят) тонн, якщо інше не передбачено в додаткових угодах (специфікаціях).
У відповідності до п.1.3. договору строки (терміни) поставки товару визначаються у специфікації, що є додатковою угодою до цього договору.
Якість, асортимент товару, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару узгоджується сторонами та визначається специфікацією, що є додатковою угодою до договору (п.1.4 договору).
Згідно з п.2 специфікації, поставка Товару здійснюється на умовах DAP. відповідно до правил Інкотермс-2010 (з врахуванням, особливостей передбачених Договором поставки №МР-1/1 І 1 120 від 1 1.1 1.2020, що мають переважне значення), за адресами: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Ставчани, вул. Шашкевича, 36 та/або Львівська область, Пустомитівський р-н, м. Пустомити, вул. Привокзальна, 25, за вибором покупця залежно від завантаження його пунктів приймання в момент прийняття поставки. Факт завантаження транспортного засобу товаром вважається погодженням постачальника про те, що транспортний засіб є комерційно та технічно придатним у всіх відношеннях для належного здійснення перевезення товару та доставки його у місце розвантаження. Сторони погодили, що покупець повідомляє постачальника про умови поставки будь-яким способом, в тому числі, але не обмежуючись за допомогою факсимільного/електронного зв'язку не пізніше ніж за три дні до дати поставки, при цьому Сторони погодили, що у випадку відсутності повідомлення покупця про умови поставки, постачальник здійснює поставку товару на умовах DAP відповідно до правил Інкотермс- 2010 за адресою: Львівська область, Пустомитівський р-н, с. Ставчани, вул. Шашкевича, 36.
Відповідно до п.8 специфікації, постачальник зобов'язаний поставити товар до 20.11.2020.
Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.3 ст.181 ГК України сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Пунктом 8.8 договору сторони погодили, що даний договір укладений за допомогою засобів факсимільного та/або електронного зв'язку є обов'язковим до виконання в повному обсязі і є прирівняний до оригіналу, до моменту обміну оригіналами примірників даного договору. Причому факсимільні та/або електронні копії такого договору, що знаходяться у кожної зі сторін мають бути повністю однаковими за змістом (автентичними), а також мати копії печаток (за наявності) кожної зі сторін та підписи уповноважених осіб сторін. Договір підписаний таким чином буде вважатися укладеним та дійсним з дати, вказаної на факсимільних/електронних копіях. Сторони погодили, що додатки, додаткові угоди (специфікації) підписані за допомогою факсимільного/електронного зв'язку є дійсними до моменту обміну оригіналами.
Як вбачається з наявної в матеріалах третейської справи та в матеріалах справи № 870/32/21 на копії договору поставки №МР-1/111120 містяться відтиски печаток кожної зі сторін та підписи уповноважених осіб сторін.
З роздруківок скріншотів електронного листування вбачається, що 11.11.2020 з електронної адреси ТзОВ «Львів Агросектор» - Ivivagrosektorl7@gmail.com на електронну адресу ПП «ОЛІЯР» -ruslan.mirzaiev@oliyar.com.ua надійшов електронний лист з Договором та Специфікацією.
Електронна адреса ТзОВ «Львів Агросектор» - Ivivagrosektorl7@gmail.com зазначена у Єдиногму державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в розділі «Інформація для здійснення зв'язку» та вказана у договорі.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Згідно з ч.2 ст.10 вищевказаного закону, якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними
Пунктом 8.10 договору встановлено, що сторона несе повну відповідальність за правильність вказаних нею у цьому договорі реквізитів та зобов'язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов'язаних із ним несприятливих наслідків.
З огляду на викладене, суд зазначає, що електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_1 належить саме ТзОВ «Львів Агросектор»
Окрім того, така ж електронна адреса зазначена в поданій заяві про скасування рішення третейського суду.
Таким чином, суд вважає, що сторони обмінялися копією письмового Договору поставки №МІМ/111120 від 11.11.2020 та специфікацією №1 від 11.11.2020 засобами електронного зв'язку, які є обов'язковим до виконання в повному обсязі і є прирівняний до оригіналів, до моменту обміну оригіналами примірників даного Договору та специфікації.
Слід зазначити, що станом на момент розгляду даної справи доказів визнання недійсним/неукладеним договору поставки №МР-1/111120 матеріали справи не містять.
Згідно з розділом 5 договору всі спори і розбіжності, що можуть виникнути між сторонами із умов цього договору, або у зв'язку з ним (при його укладенні , виконанні, зміні, розірванні, припиненні, визнані неукладеним, визнанні недійсним і т. ін.) підлягають вирішенню Постійно діючим третейським судом при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація», який знаходиться за адресою - м. Львів, вул. Героїв УПА, 72.
Сторони прийшли до взаємної згоди про те, що третейський розгляд здійснюється Третейським судом, в складі одного третейського судді, який призначається в порядку, передбаченому Регламентом Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Всеукраїнська інвестиційна асоціація». Сторони визнають обов'язковість рішення обраного Третейського суду відповідно до статті 50 Закону України «Про третейські суди». Протокол засідання Третейського суду не ведеться.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про третейські суди" до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Третейський суд - недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин. Третейський суддя - фізична особа, призначена чи обрана сторонами у погодженому сторонами порядку або призначена чи обрана відповідно до цього Закону для вирішення спорів у третейському суді. Третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (ст. 2 ЗУ "Про третейські суди").
Згідно зі статтею 5 ЗУ "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Стаття 50 Закону України «Про третейські суди» передбачає, що сторони, які передали спір на вирішення третейського суду, зобов'язані добровільно виконати рішення третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень. Сторони та третейський суд вживають усіх необхідних заходів з метою забезпечення виконання рішення третейського суду.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про третейські суди» третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами або міститься у проспекті цінних паперів (рішенні про емісію цінних паперів), що передбачає призначення адміністратора за випуском облігацій, чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Відповідно до норм статей 5, 6 ЗУ "Про третейські суди" та матеріалів третейської справи №397/01.21 (оригінал якої оглядався судом) розглянута справа була підвідомча третейському суду, а рішення третейського суду прийнято у спорі, який передбачено третейським застереженням.
Доказів визнання недійсним третейського застереження, викладеного у договорі поставки №МР-1/111120, сторонами не надано.
З матеріалів справи вбачається, що постачальник в порушення умов договору не виконав свого обов'язку по поставці товару у кількості 60,00 тонн вартістю 990 000,00 грн., що стало підставою для звернення ПП «Оліяр» до третейського суду з позовом про зобов'язання виконати обов'язок в натурі, а саме поставити ПП "Оліяр" соняшник у кількості 60 тонн та стягнення з ТзОВ "Львів Агросектор" на користь позивача 49500,00 грн. штрафних санкцій.
Згідно з ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки засовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з п.6 ст.265 ГК України, до відносин поставки. не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Згідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ст.629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов говору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, до інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України. ч.7 ст.193 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено третейським судом постачальник зобов'язання по поставці покупцю 60 тонн соняшнику, врожаю 2020 року на загальну вартість 990 000,00 грн не виконав.
Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 ЦК України.
Тобто, якщо предметом договору купівлі-продажу (поставки) є речі, визначені родовими ознаками. боржник не звільняється від виконання зобов'язання з його передачі кредитору, оскільки останні є замінними.
Примусове виконання обов'язку в натурі, наслідком чого є імперативне присудження за рішенням суду невиконаного, дає змогу особі, права якої порушені, повністю або частково поновити свої порушені права та отримати той результат, заради якого й укладався договір: у такий спосіб осягається мета позивача - виконання зобов'язання в натурі (у даному випадку отримання товару) захист його майнових прав.
З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком третейського суду про те, що вимога про зобов'язання виконати обов'язок в натурі, а саме поставити ПП «Оліяр» соняшник у кількості 60 (шістдесят) тонн є правомірною та такою, що підлягає до задоволення.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 ст.551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума. її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
В розумінні ст.ст. 173 та 230 ГК України пеня (неустойка) є різновидом господарської санкції за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, суть якого може полягати як в зобов'язанні сплатити гроші (грошове зобов'язання), так і в зобов'язанні виконати роботу, передати майно, надати послугу (негрошове зобов'язання).
Згідно з ч.4 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторонами в п.4.7 та п.4.17 договору врегульовано питання відповідальності Постачальника у випадку порушення строків поставки товару.
Пунктом 4.7. договору визначено, що за порушення строку поставки товару. Постачальник сплачує Покупцю неустойку в розмірі 0.3% за кожен день прострочення від вартості непоставленого (недопоставленого) товару та/або штраф у розмірі 30% від вартості непоставленого (недопоставленого) товару та/або штраф у розмірі 3 000.00 (три тисячі) гривень за кожну недопоставлену тонну Товару.
Таким чином, здійснивши перерахунок суми неустойки, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно нараховано неустойку в розмірі 297 000.00 грн (п.8 специцікації).
Пунктом 4.14. договору визначено, що у випадку порушення строків (термінів) поставки товару більш ніж на 20 (двадцять) днів, постачальник на вимогу покупця зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 10% від ціни договору, визначеної в п.3.1. цього договору або 20% від вартості непоставленого (невчасно поставленого) товару.
Станом на дату звернення до третейського суду із даним позовом, кількість прострочених днів поставки товару становила 60 днів.
17.12.2020 ПП «Оліяр» надіслано на адресу ТзОВ «Львів Агросектор» претензію від 15.12.2020 з вимогою сплати, зокрема, штраф нарахований на підставі п.4.14 Договору в сумі 198 000.00 грн, що підтверджено наявними в матеріалах справи, належним чином засвідченими копіями опису вкладення та накладною 7901828847450.
Докази самостійної сплати ТзОВ «Львів Агросектор» штрафних санкцій матеріали справи не містять
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій у загальному розмірі 495 000.00 грн є правомірними та такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст.346 ГПК України сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та (або) обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду.
Згідно з ст. 350 ГПК України рішення третейського суду може бути скасовано у разі, якщо:
1) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
2) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
3) третейську угоду визнано судом недійсною;
4) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
5) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Будь-яких інших обставин, за наявності яких рішення третейського суду підлягає скасуванню (які передбачені ст. 350 ГПК України) з урахуванням положень ч. 4 ст. 349 ГПК України (щодо необмеженості суду доводами заявника під час розгляду заяви про оскарження рішення третейського суду), судом не встановлено.
Згідно з ч.6 ст. 349 ГПК України за наслідками розгляду заяви про скасування рішення третейського суду господарський суд має право: постановити ухвалу про відмову у задоволенні заяви і залишення рішення третейського суду без змін; постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення третейського суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 ГПК України за наслідками розгляду справи про оскарження рішення третейського суду господарський суд постановляє ухвалу за правилами, встановленими цим Кодексом для ухвалення рішення.
Керуючись ст. ст. 238, 349, 350, 351 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів Агросектор" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 у справі № 397/01.21.
2. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Всеукраїнська інвестиційна асоціація" від 15.03.2021 у справі № 397/01.21 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку, встановленому для оскарження рішення суду першої інстанції.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Н.М. Кравчук