"05" липня 2021 р. Справа №907/813/20
М. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді Матущака О.І.
суддів Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.
без виклику сторін
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою
відповідальністю «ТПК 2005», м. Ужгород б/н від 17.02.2021
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2021 (суддя Ремецькі О.Ф.)
у справі №907/813/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток», м. Ужгород
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК 2005», м. Ужгород
про стягнення 97 710, 30 грн
Суть спору.
Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 97 710,30 грн, у тому числі суми 60 846,00 грн основного боргу по оплаті вартості поставленого товару за договором №52 поставки нафтопродуктів від 12.12.2018, суми 10 697,40 грн пені за несвоєчасний розрахунок, суми 18 961,50 грн штрафу, а також 7 205,40 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на невиконання відповідачем взятих на себе по договору зобов'язань щодо оплати поставленого товару у повному обсязі.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2021 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «ТПК 2005» на користь ТОВ «РОСТОК» суму 97 710,30 грн, в т. ч. 60 846, 00 грн основного боргу за поставлений товар, 10 697,40 грн пені, 18 961,50 грн штрафу та суму 7 205,40 грн відсотків за користування чужими коштами, а також 2102,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки, оскільки вартість отриманого товару відповідачем повністю не оплачена, що також надає позивачеві право на нарахування відповідачеві пені, штрафу та відсотків за користування чужими коштами, передбачених умовами договору.
Узагальнення доводів апеляційної скарги та інших учасників процесу.
Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. У своїй апеляційній скарзі покликається на такі обставини.
- Як судом, так і позивачем апеляційну скаргу та ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано на адресу: м. Ужгород, вул. Собранецька, 18/2. Натомість відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «ТПК 2005» (ЄДРПОУ 38581200) є: м. Ужгород, вул. Гранітна, 17. Вказане свідчить, що відповідач не був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.
- Згідно довідки АТ «Укрсиббанк» та руху коштів по рахунках відповідач на виконання умов договору поставки та видаткової накладної №НБ00304 від 27.08.2019 на суму 166 572, 00 грн здійснив виплати на суми: 29.08.2019 - 10000 грн; 03.10.2019 - 22 680 грн; 04.10.2019 - 50 000 грн; 30.01.2020 - 5 000 грн; 05.02.2020 - 5 000 грн; 20.02.2020 - 5 000 грн; 27.02.2020 - 5 000 грн; 07.12.2020 - 15 000 грн. А відтак заборгованість за вказаною накладною становить 48 892,00 грн.
- Враховуючи суму заборгованості, сума відсотків за користування чужими коштами складає 4 627, 43 грн; пені - 6 981, 81 грн.
- Оскільки відповідно до п.6.3 договору претензія щодо сплати штрафу у розмірі 25% в адресу відповідача не надходило, відсутні правові підстави для стягнення штрафу у розмірі 25% від суми заборгованості.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Інших клопотань, заяв в порядку ст.207 ГПК України сторонами заявлено не було.
Фактичні обставини справи та оцінка суду.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, між ТОВ «Росток» та ТОВ «ТПК 2005» 12.12.2018 укладено договір №52 поставки нафтопродуктів.
Згідно п.п. 1.1, 1.2, 2.1-2.3, 4.1, 4.2, 5.2-5.4, 6.2-6.4, 9.1 вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити нафтопродукти, надалі «товар», відповідно до умов цього договору та Додаткових угод до нього.
Об'єм, асортимент (найменування, марка товару), терміни визначаються відповідним додатком до даного договору, який являється невід'ємною частиною договору.
Кількість та асортимент визначається згідно заявки покупця та можливостей постачальника здійснити поставку товару необхідної кількості та асортименту.
Кількість та асортимент товару по кожній поставці встановлюється додатком до даного договору.
При визначенні кількості товару по кожній поставці сторони виходять із місткості автомашин - бензовозів, яким здійснюється поставка товару. Одиницею виміру товару є літри.
Умови поставки товару за цим договором: постачальник здійснює поставку товару в місце обумовлене між постачальником та покупцем, що фіксується в заявці та в додатках до договору, вартість доставки товару входить у ціну товару. Покупець має право отримати товар в місці знаходження товару з використанням власних транспортних засобів. Покупець засобами факсимільному зв'язку направляє постачальнику заявку на поставку партії товару, в якій вказано вид та назва нафтопродукту, ціна за одиницю товару, умови поставки, місце та кількість. Дані про вид нафтопродукту по кожній конкретній поставці, кількість поставленого нафтопродукту, ціна за один літр нафтопродукту, загальна сума кожної конкретної поставки на конкретну поставку фіксується видатково-прибутковій накладній. При виникненні спору між сторонами така накладна являється доказом. Строк поставки: на протязі 2-х банківських дні з моменту отримання постачальником заявки покупця. Факт прийому - передачі нафтопродуктів засвідчує підписання накладної та проставлянням підпису та печатки на шляховому листі уповноваженою особою покупця. При здійсненні прийому-передачі нафтопродуктів покупець повинен передати постачальнику довіреність на ім'я особи яка вправі отримати товар.
Перехід права власності та ризиків на товар відбувається в момент передачі товару покупцю по товарно-транспортній накладній та видатково - прибутковій накладній.
Покупець здійснює оплату нафтопродуктів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, відповідно до представленого рахунку в термін обумовлений в додатку до даного договору.
Покупець оплачує товар на умовах передоплати або з відстрочкою оплати вказаною в додатках до даного договору по кожній поставці окремо.
У випадку зміни умов оплати нафтопродуктів за домовленістю сторін підписується відповідний додаток, який є невід'ємною частиною даного договору. Всі розрахунки між сторонами по договору проводяться у національній валюті України.
У випадку порушення покупцем термінів здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором і відповідними додатками до нього, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення по день проведення розрахунків у відповідності з умовами договору.
У випадку якщо термін прострочення покупцем проведення взаєморозрахунків перевищує 15 календарних днів, покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, протягом 5 робочих днів із дня одержання відповідної письмової вимоги постачальника.
За несвоєчасне проведення розрахунків у відповідності до умов даного договору постачальник має право стягнути з покупця проценти за користування чужими коштами в розмірі 19% річних від неоплаченої вартості товару.
Даний договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань, але в будь - якому випадку до 31.12.2019.
Як підтверджується матеріалами справи, згідно додатку №52-012 від 27.08.2019 та видаткової накладної №НБ 00304 від 27.08.2019 постачальником передано у власність, а покупцем прийнято товар, а саме - дизпаливо в кількості 7000 літрів на загальну суму 166 572,00 грн. з відстрочкою оплати у 7 днів з моменту оплати.
З огляду на зазначене, відповідач повинен був оплатити поставлений товар до 06.09.2019. Однак відповідач в порушення умов укладеного договору та взятих на себе зобов'язань оплату не виконав, що і стало підставою звернення до суду.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Об'єктом розгляду апеляційною інстанцією є рішення суду першої інстанції; предметом апеляційної скарги є порушення норм матеріального та процесуального права.
Щодо порушення норм процесуального права в частині належного повідомлення суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Закріплений в ст. 129 Конституції України, п. 2 ч. 3 ст. 2 ГПК України принцип рівності сторін реалізується шляхом наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи.
Вищевказаний принцип визначено і в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Лопушанський проти України» від 02.02.2017, згідно якого вимогу щодо рівності сторін було б позбавлено змісту, якби сторону провадження не було повідомлено про судове засідання у спосіб, який дав би їй можливість взяти участь у ньому, якщо він або вона вирішить скористатися встановленим національним законодавством правом з'явитися у судове засідання.
Суд зобов'язаний належним чином повідомляти учасників справи про час і місце розгляду справи і у випадку нез'явлення учасника справи у судове засідання з'ясувати відомості про направлення йому ухвали з повідомленням про час і місце розгляду справи, тобто з'ясувати чи був такий учасник повідомлений про розгляд справи належним чином. Учасник справи зобов'язаний з'явитися у судове засідання за викликом суду (п. 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України) і добросовісно користуватися своїми процесуальними правами.
Вжиття заходів для ефективного розгляду та вирішення судового спору є обов'язком як держави, так і осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 120 ГПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Порядок вручення судового рішення визначений ст. 242 ГПК України, ч. 11 якої передбачає, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Як підтверджується матеріалами справи, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 17.12.2020, як і оскаржуване рішення суду від 01.02.2021 було надіслано відповідачу за адресою: 88 000 м. Ужгород, вул. Собранецька, 18/2.
Натомість згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи ТОВ «ТПК 2005» (ЄДРПОУ 38581200) є: м. Ужгород, вул. Гранітна, 17. Вказана адреса зазначена і в договорі поставки №52 від 12.12.2018.
Відомості про зміну юридичної адреси відповідача чи повідомлення про іншу поштову адресу у матеріалах справи відсутні.
А отже, враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції здійснив неналежне повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, що призвело до порушення процесуальних норм права.
Відповідно до ст. 277 ГПК України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, зокрема, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції з процесуальних підстав, у зв'язку з неналежним повідомленням сторони про час та дату судового засідання.
Щодо покликань апелянта на заборгованість перед позивачем у розмірі 48 892,00 грн та відповідно інші суми щодо стягнення пені та відсотків за користування чужими коштами, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач поставив відповідачу дизпаливо згідно видаткової накладної № НБ00304 на загальну суму 166 572 грн.
В подальшому між сторонами підписано акт звіряння розрахунків, згідно якого відповідач здійснив оплату 29.08.2019 - 10000 грн; 03.10.2019 - 22 680 грн; 04.10.2019 - 50 000 грн. При цьому, в акті зазначено, що сума заборгованості станом на 31.12.2019 становить 95 846 грн. Однак, здійснивши арифметичний розрахунок сум, а саме: 166 572 грн - 82 680 грн (10 000 грн + 22 680 грн + 50 000 грн), судом встановлено, що заборгованість станом на 31.12.2019 становить 83 892 грн, а не 95 846 грн, як зазначено у акті звіряння.
При цьому, претензія надіслана відповідачу 28.05.2020 була на суму 75 846 грн (виходячи з суми 95 846 грн - 20 000 грн), тобто за мінусом 20 000 грн, які згідно поданої апелянтом довідки про рух коштів ним було сплачено 30.01.2020 - 5 000 грн; 05.02.2020 - 5 000 грн; 20.02.2020 - 5 000 грн; 27.02.2020 - 5 000 грн.
Одночасно, як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент подання позову до суду - 09.12.2020, відповідачем було здійснено проплату у розмірі 15 000 грн., що підтверджується довідкою Укрсиббанком про рух коштів по рахунку, згідно якої 07.12.2020.
За викладених обставин, з врахуванням доказів, поданих апелянтом, сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 48 892,00 грн (166 572 грн - 117 680 грн).
Згідно ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Необхідно зазначити, що відповідно до приписів ч.1 ст. 626, ч.1 ст.628, ст.629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За викладених обставин, враховуючи основну суму заборгованості у розмірі 48 892 грн, до стягнення підлягає пеня у розмірі 6 981, 81 грн за період з 07.09.2019 по 06.03.2020.
Щодо покликань апелянта на відсутність претензії щодо сплати штрафу, то такі є безпідставними, адже в силу норм Конституції України досудове врегулювання спору не є обов'язковим. Станом на дату подання позову відповідач обізнаний про наявність прострочення сплати боргу, а отже, на виконання умов договору покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 25 % від суми заборгованості, що складає 12 223 грн.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 913/686/19, від 09.02.2018 у справі № 911 /2813/ 17, постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №911/1351/17.
Щодо стягнення відсотків за користування чужими коштами, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до ст.ст. 536, ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Враховуючи вищезазначене, п.6.4 договору та суми боргу у розмірі 48 892 грн, з відповідача підлягає до стягнення 4 627, 43 грн відсотків за користування чужими коштами за період з 07.09.2019 по 06.03.2020.
Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення місцевого господарського суду скасувати частково та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову, а саме: стягнути з відповідача: 48 892 грн основного боргу; 6 981, 81 грн пені; 12 223 грн штрафу; 4 627, 43 грн відсотків за користування чужими коштами.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного та часткового задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 1 400 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
Щодо судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, то суд дійшов висновку про залишення судового збору за апелянтом на підставі ч.9 ст. 129 ГПК України, враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідача щодо неналежного виконання умов договору в частині оплати.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 271, 275, 277, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТОВ «ТПК-2005» задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 01.02.2021 у справі №907/813/20 скасувати частково та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ТОВ «ТПК 2005» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Гранітна, будинок 17, код ЄДРПОУ 38581200) на користь ТОВ «РОСТОК» (88015, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Боженка, будинок 2, квартира 4, код ЄДРПОУ: 32890880) 48 892 грн основного боргу; 6 981, 81 грн пені; 12 223 грн штрафу; 4 627, 43 грн відсотків за користування чужими коштами.
3. Стягнути з ТОВ «ТПК 2005» (88000, Закарпатська обл., місто Ужгород, вул. Гранітна, будинок 17, код ЄДРПОУ 38581200) на користь ТОВ «РОСТОК» (88015, Закарпатська обл., місто Ужгород, вулиця Боженка, будинок 2, квартира 4, код ЄДРПОУ: 32890880) 1 400 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Господарському суду Закарпатської області видати наказ на виконання постанови.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду в порядку і строки, визначені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Справу повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя О.І. Матущак
Судді Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець