Справа № 369/9951/20
Провадження №4-с/369/43/21
30.06.2021 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Дубас Т.В.
за участю секретаря Мазурик Д.С..
розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вавдійчик Анжеліка Сергіївна, державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцький Тимофій Костянтинович на бездіяльність державного виконавця, -
У серпні 2020 року скаржниця звернулась до суду із даною скаргою. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходилась цивільна справа №369/8239/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП. В процесі розгляду справи, ухвалою судді від 08.09.2016 року по даній справі в рамках забезпечення позову накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: на гараж, машино-місце в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 14,40 кв.м., реєстраційний номер майна 36439957, номер запису:69816 в книзі 455-92, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 05.12.2011 року. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.12.2016 року по справі №369/8239/16-ц позовні вимоги задоволено часткова та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 172 013,63 грн матеріальної шкоди, 5000,00 грн моральної шкоди, 800,00 грн. витрат на проведення оцінки транспортного засобі, 2271,30 грн. судового збору та 15660,00 грн. судових витрат. На виконання вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження. 10.12.2018 року постановою державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві закінчено виконавче провадження, припинено чинність арешту боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Разом з цим, 10.08.2020 року скаржниці стало відомо, що держаним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вавдійчик А.С. не було вжито відповідних дій для внесення інформації про зняття арешту з майна, на яке він був накладений, не внесено відповідну інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкту, а відтак арешт накладений ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.09.2016 року не знятий, що перешкоджає ОСОБА_1 , як власнику, реалізувати свої речові права щодо належного їй майна. Крім цього, станом до серпня 2020 року скаржниці не отримувала від державного виконавця жодного документу, який би підтверджував закінчення виконавчого провадження, а про навність запису про арешт дізналась при підготовці документів для продажу цього майна. Факт існування арешту підтверджується інформаційною довідкою №220020115 від 12.08.2020 року. Враховуючи зазначене скаржниця звернулась до суду із даною скаргою. Просила суд визнати незаконно бездіяльність державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вавдійчик Анжеліки Сергіївни щодо не внесення інформації про припинення чинності арешту майна боржника відповідно до п. 2 постанови про закінчення виконавчого провадження від 10.12.2018 року у виконавчому провадженні №54097317 для зняття його заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна; зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вавдійчик Анжеліка Сергіївна внести інформацію для зняття заборони відчуження машино-місце в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 14,40 кв.м., реєстраційний номер майна 36439957, номер запису:69816 в книзі 455-92, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 05.12.2011 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку із закінчення виконавчого провадження.
У судове засідання 09.04.2021 заявник не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.
Заінтересовані особи ОСОБА_2 , державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вавдійчик А.С., державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцький Т.К. в судове засідання 09.04.2021 не з'явились. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення не надсилали.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 55, частина п'ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» (заява № 24465/14), право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули цієї Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права, одним з основоположних аспектів якого є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхні рішення, що набрали законної сили, не може ставитися під сумнів (див. також справу «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95).
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно зі ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Суд, повно і всебічно вивчивши матеріали справи, вважає що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №870 від 09 жовтня 2019 року «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» утворено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ). Міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, а саме Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) - Головного територіального управління юстиції у Київській області, Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.
Судом встановлено, що у провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області знаходилась цивільна справа №369/8239/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, під час розгляду якою, в рамках забезпечення позову, ухвалою судді від 08.09.2016 року накладено арешт на майно ОСОБА_1 , а саме: на гараж, машино-місце в підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 14,40 кв.м., реєстраційний номер майна 36439957, номер запису:69816 в книзі 455-92, що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 05.12.2011 року.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.12.2016 року по справі №369/8239/16-ц позовні вимоги задоволено частково та стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 172 013,63 грн матеріальної шкоди, 5000,00 грн моральної шкоди, 800,00 грн. витрат на проведення оцінки транспортного засобі, 2271,30 грн. судового збору та 15660,00 грн. судових витрат.
Як вбачається з відомостей АСВП, на виконання вказаного рішення суду 08.06.2017 року Голосіївським РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження №54097317.
10.12.2018 року постановою державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві закінчено виконавче провадження №54097317, припинено чинність арешту боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
Виходячи зі змісту статті 25 Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Положеннями статті 57 Закону передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
Положеннями ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до наданої скаржницею інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №220020115 від 12.08.2020 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек відсутній запис про наявність накладеного арешту або заборони відчуження в рамках виконавчого провадження №54097317.
Разом з цим, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ) наявний запис про арешт нерухомого майна , вчинений держаним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Левіцьким Т.К. 23.09.2016 року.
Як вбачається з матеріалів скарги, виконавче провадження №54097317 щодо примусового виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.12.2016 року по справі №369/8239/16-ц відкрито 08.06.2017 року, тобто значно пізніше, ніж накладений арешт, бездіяльність щодо якого оскаржує скаржниця, а тому суд приходить до висновку, що скаржницею не надано доказів того, що арешт, відомості відносно якого містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (спеціальний розділ) накладено саме в рамках виконавчого провадження №54097317.
Більше того, як вбачається із запису про обтяження, арешт накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та заборони його відчуження від 23.09.2016 року в рамках виконавчого провадження №52307505.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 та вважає за необхідне роз'яснити скаржниці, що вона має право на звернення до Києво-Святошинського районного суду Київської області про скасування заходів забезпечення позову, накладених ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.09.2016 року по цивільній справі №369/8239/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, оскільки необхідність у забезпеченні позову відпала у зв'язку з повним виконанням рішення.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
У задоволенні скарги ОСОБА_1 заінтересовані особи: ОСОБА_2 , державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Вавдійчик Анжеліка Сергіївна, державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцький Тимофій Костянтинович на бездіяльність державного виконавця- відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повного тексту ухвали суду.
Суддя Дубас Т.В.