Справа №295/4744/19
Категорія 325
3-в/295/36/21
02.07.2021 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду м. Житомир Костенко С.М. розглянувши подання Житомирського районного відділу філії ДУ "Центр пробації" у Житомирській області про вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення, -
Житомирський районний відділ філії ДУ "Центр пробації" у Житомирській області звернувся з поданням про звільнення ОСОБА_1 від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт, накладеного постановою Богунського районного суду м.Житомира від 05.06.2019 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 05.06.2019 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 183-1 ч.1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді суспільно-корисних робіт строком 120 годин.
Як вбачається з досліджених матеріалів особової справи ОСОБА_1 з'явилася за викликом до відділу пробації 08.08.2019, де було їй видано направлення до Заможенської сільської ради для відбування адміністративного стягнення. Однак Заможенська сільська рада надіслала надала повідомлення про те, що вимушена відмовити у прийнятті на роботу ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю коштів у сільському бюджеті.
04.03.2019 надійшов лист Житомирської місцевої прокуратури де зазначено, що внаслідок бездіяльності Заможенської сільської ради, яка полягає у відмові у прийнятті для відбування стягнення у виді суспільно-корисних робіт, порушники уникають покарання за вчиненні ними адміністративні правопорушення, а кошти, які б мали нараховуватися на погашення заборгованості по аліментам не надходять до дітей чиї права та інтереси порушуються одним із батьків.
10.02.2021 ОСОБА_1 вдруге видано направлено до Березівської сільської ради для відбування адміністративного стягнення, однак було отримано відмову через відсутність у ОСОБА_1 паспорту та індентифікаціного коду, які є обов'язковими для прийняття на роботу.
У зв'язку із вище наведеним порушник ОСОБА_1 до виконання 120 годин суспільно корисних робіт не приступила.
Як вбачається зі змісту ст. 38 , ч.2 ст. 39 КУпАП , якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті; якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
Статтею 303 КУпАП встановлена давність виконання постанов про накладення адміністративного стягнення, але не зазначена процедура процесуального вирішення цього питання.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини (зокрема, mutatis mutandis рішення у справі Озтюрк проти Германії 21 лютого 1984 року, пункт 53), справи про адміністративні правопорушення, для цілей статті 6 ЄКПЛ належать до справ із обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення. Відтак, на дану категорію справ поширюються гарантії статті 6 ЄКПЛ.
Конституційний Суд України у пункті 3.4 рішення від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011 [2] зазначає, що з аналізу положень міжнародних актів, наведених у цьому рішенні, не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям правопорушення . У пункті 3.6 цього рішення Конституційний Суд України вказує, що відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України поширює певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Таким чином, суд вважає за можливе до виниклих правовідносин застосувати аналогію закону, а саме норми ст.80 КК України , яка передбачає звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку (особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в такі строки, зокрема, два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі).
Судом встановлено, що постанова суду про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 не виконана з об'єктивних причин. Крім того, з часу набрання законної сили постановою суду про призначення ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді 120 годин суспільно корисних робіт минуло більше ніж два роки.
На підставі викладеного, виходячи із неможливості виконання постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 відповідно до ст. 304 КУпАП, його слід звільнити від відбування покарання у виді суспільно-корисних робіт у зв'язку із закінченням строків давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Керуючись ст. 303, 304 КУпАП, -
Подання задовольнити.
ОСОБА_1 звільнити від відбування адміністративного стягнення у вигляді 120 годин суспільно корисних робіт за ст.183-1 ч.1 КУпАП, призначеного постановою Богунського районного суду м.Житомира від 05.06.2019 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя С.М. Костенко