Справа №2-2910/11
2-з/295/117/21
01.07.2021 року м. Житомир
Суддя Богунського районного суду міста Житомира Семенцова Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Полюховича Руслана Михайловича з виконання виконавчого листа Богунського районного суду міста Житомира в цивільній справі № 2-2910/2011 за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У червні 2021 року до суду надійшла указана скарга, в якій заявник просить: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненські області Полюховича Руслана Михайловича щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 60434093 від 29.10.2019 року з виконання виконавчого листа № 2-2910/11, виданого 20.12.2012 року Богунським районним судом міста Житомира; 2) визнати незаконною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 60434093 від 29.10.2019 року з виконання виконавчого листа № 2-2910/11, виданого 20.12.2012 року Богунським районним судом міста Житомира, винесену головним державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненські області Полюховичем Р.М.
Водночас разом зі скаргою заявник подав заяву про забезпечення позову, в якій виклав прохання вжити заходи забезпечення позову шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.10.2019 року та постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію боржника від 10.03.2021 року.
Ухвалою судді Богунського районного суду міста Житомира від 30.06.2021 року зазначену скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду.
Дослідивши заяву та письмові матеріали справи, суддя дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього кодексу заходів забезпечення позову.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 05.09.2011 року в цивільній справі № 2-2910/2011 за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке набрало законної сили, позов задоволено частково та стягнуто зі ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Аккорд» заборгованість за кредитним договором № 585 ОСОБА_2 від 28.09.2007 року в сумі 6435,23 грн., судовий збір у сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн. На виконання рішення 20.12.2012 року судом було видано виконавчий лист № 2-2910/2011.
Оскільки рішення суду набрало законної сили, тому воно підлягає обов'язковому виконанню на території України в розумінні положень ст. 18 ЦПК України.
Приписами Закону України «Про виконавче провадження» та розділу VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» визначено засоби та порядок захисту прав учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, шляхом оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби в судовому порядку.
Втім статтями 447-453 ЦПК України не передбачено вжиття заходів забезпечення скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця.
Положення статей 149-153 ЦПК України, що регламентують забезпечення позову у справах позовного провадження, не підлягають застосовуванню при розгляді скарги у порядку, визначеному розділом VII ЦПК України.
Саме такий правовий висновок міститься у пункті 15 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6, згідно з яким при розгляді скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду.
Як зазначено у п. 15 наведеної вище постанови, разом із тим до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа (п. 4 ч. п. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції Закону на день прийняття Постанови Пленуму).
Законом України «Про виконавче провадження» передбачено ряд підстав для зупинення виконавчих дій, зокрема передбачених статтями 34, 35, згідно яких повноваження щодо зупинення виконавчих дій віднесено виконавцю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Підстави зупинення стягнення на підставі виконавчого листа визначено п. 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, згідно чого позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа може бути застосоване судом як захід забезпечення позову при розгляді справ щодо оскарження виконавчих написів та про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.
У поданій до суду скарзі ОСОБА_1 на неправомірні дії та рішення державного виконавця виконавчий документ - виконавчий лист № 2-2910/11, виданий 20.12.2012 року Богунським районним судом міста Житомира, заявником не оскаржувався.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначена недопустимість забезпечення позову шляхом зупинення виконання судового рішення, що набрали законної сили.
За таких обставин заява не ґрунтується на положеннях закону й підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 149-153, 157, 260, 353 ЦПК України, п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову за скаргою ОСОБА_1 на дії та рішення головного державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Полюховича Руслана Михайловича з виконання виконавчого листа Богунського районного суду міста Житомира в цивільній справі № 2-2910/2011 за позовом кредитної спілки «Аккорд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Богунський районний суд міста Житомира протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.М. Семенцова