Справа №295/15818/20
Категорія 59
2/295/462/21
15.06.2021 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира в складі:
головуючого - судді Слюсарчук Н.Ф.
з участю секретаря с/з Хробуста А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Житомира в особі Житомирської міської ради про визнання право власності в порядку спадкування,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 .
Звернувшись з заявою до державного нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, отримала відмову у видачі свідоцтва про право власності на житло, оскільки за померлою ОСОБА_2 не було зареєстровано право власності на нерухоме майно, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 .
На даний час позивач позбавлена можливості оформити свої спадкові права на частину квартири у зв'язку з відмовою нотаріуса, а тому просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 11.03.2021 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження з повідомлення сторін.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник позивача надіслав на адресу суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання, не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінюючи докази в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи в судовому процесі на засадах змагальності, як того вимагає ст. 12 ЦПК України, та у відповідності з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть (а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .
Остання набула права на квартиру шляхом прийняття спадщини відповідно до ст. 549 ЦК УРСР, оскільки фактично стала проживати в ній після смерті ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_2 належним чином не оформила за собою право власності на квартиру.
Позивач ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті своєї матері (а.с. 7,8) та відповідно до вимог ст. 549 ЦК УРСР прийняла спадщину.
30 листопада 2020 року державним нотаріусом Житомирської державної нотаріальної контори Житомирської області Котенко І. М.. позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на підставі того, що померла ОСОБА_2 у 1986 році виплатила пайовий внесок, як член ЖБК «Полісся», проте згідно наявних даних, що містяться у матеріалах інвентаризаційної справи №14291 до моменту внесення даних в електронну базу-Реєстр прав власності на нерухоме майно (до 2003 року) право власності на квартиру АДРЕСА_1 не було зареєстровано. Реєстр прав власності на нерухоме майно також не містить інформацію щодо реєстрації зазначеного нерухомого майна (а.с. 14).
Таким чином, позивач не може оформити право власності в порядку спадкування за законом на вказану квартири.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (чинного на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 ) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
В силу ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як роз'яснено у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути, зокрема визнання права.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 2. ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Позивач згідно з приписами ст. 1265 ЦК України є спадкоємцем першої черги за законом.
Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Як роз'яснено Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі від 16.05.2013 року за №24-753/0/4-13 при розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Зі змісту цієї статті вбачається, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно роз'яснень, викладених у п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7, вбачається, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Враховуючи те, що у позивачки існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає за можливе визнати за ОСОБА_1 право власності на спадщину, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , у порядку спадкування за законом.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 10, 12, 13, 81, 82, 200, 259, 263, 265 ЦПК України, ст.ст. 15, 25, 368, 370, 392, 1261, 1269 ЦК України, ч. 3 ст.7 Закону України «Про судовий збір», суд -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Відповідач: Територіальна громада м. Житомира в особі Житомирської міської ради (адреса: м. Житомир, м-н. ім. С. П. Корольова, 4/2).
Суддя: Н.Ф.Слюсарчук