Справа №295/8201/21
1-кс/295/3896/21
про повернення клопотання про арешт майна
30.06.2021 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду міста Житомира ОСОБА_1 ,
розглянувши клопотання старшого дізнавача відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, подане в кримінальному провадженні №12021065410000167 від 24.06.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,-
24.06.2021 року дізнавач, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням, в якому просить накласти арешт на майно, вилучене уОСОБА_4
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Згідно зі ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В обґрунтування клопотання дізнавач послався на необхідність збереження речових доказів.
В той же час, частиною 2 ст. 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).
Правові підстави для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів визначені частиною третьою ст. 170 КПК України, згідно з якою арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Сукупний аналіз ст.ст. 98, 170, 171, 173 КПК України дає підстави слідчому судді вважати, що клопотання про арешт повинно містити відповідне обґрунтування з абсолютним дотриманням викладених правових норм. У разі подання клопотання про арешт майна у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, в ньому повинно бути зазначено, яким з ознак, визначених в ч. 1 ст. 98 КПК України, відповідає майно, на яке слідчий просить накласти арешт, з відповідним мотивуванням відповідно до обставин конкретного кримінального провадження.
Клопотання про арешт майна, окрім його переліку, містить лише цитування норм КПК України.
Всупереч викладеним вище нормам КПК України в клопотанні про арешт майна не конкретизовано, якому з ознак, визначених в ч. 1 ст. 98 КПК України, виходячи з диспозиції ч. 4 ст. 358 КК України, відповідає майно, на яке слідчий просить накласти арешт.
Водночас, частиною 1 статті 171 КПК України передбачено загальний порядок звернення прокурора, слідчого за погодженням з прокурором, а також цивільного позивача з клопотанням про арешт майна до слідчого судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.
Згідно з ч. 2 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.
Стаття 64-2 КПК України, яка була введена до Кримінального процесуального кодексу України відповідно до Закону України від 18.02.2016 № 1019-VIII є спеціальною нормою по відношенню до норм ст. 171 КПК України.
Разом з тим, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови в задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.
Таким чином, системний аналіз викладених норм КПК України дає підстави слідчому судді дійти до висновку, що з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у третіх осіб має право звернутися виключно прокурор.
Слідчим суддею встановлено, що дізнавач просить накласти арешт на майно, вилучене під час проведення огляду місця події 24.06.2021 року, яке відповідно до положень ч. 2 ст. 168 КПК України є тимчасово вилученим майном.
Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, в кримінальному провадженні №12021065410000167 підозра жодній особі не повідомлена, юридичних осіб, щодо яких здійснюється це кримінальне провадження - не вказано.
Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що в цьому кримінальному провадженні на час звернення до слідчого судді відсутні підозрювані, потерпілі та юридичні особи, щодо яких здійснюється провадження, майно, на яке дізнавач просить накласти арешт, вважається майном третьої особи, а тому з клопотанням про його арешт, відповідно до ст. 64-2 КПК України, повинен звертатися виключно прокурор.
Звернення з клопотанням про арешт майна неналежною особою може в подальшому призвести до визнання доказів, отриманих в результаті проведення слідчих дій, недопустимими.
За правилами ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 358 КК України, є кримінальним проступком, досудове розслідування якого здійснюється у формі дізнання.
Особливості досудового розслідування кримінальних проступків передбачені Главою 25 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 298 КПК України досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Нормами ч. 1 ст. 298-3 КПК України визначено, що речі і документи, які є знаряддям та/або засобом вчинення кримінального проступку чи безпосереднім предметом посягання, виявлені під час затримання, особистого обшуку затриманої особи або огляду речей, вилучаються уповноваженою службовою особою Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань. Вилучені речі і документи зберігаються органом, що їх вилучив, до розгляду провадження про кримінальний проступок по суті в суді у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У виняткових випадках вилучені речі і документи можуть бути повернуті володільцеві до розгляду провадження про кримінальний проступок по суті в суді. Залежно від результатів розгляду вилучені речі та документи у встановленому порядку конфіскують або повертають володільцеві, або знищують. Про вилучення речей і документів складається протокол або робиться відповідний запис у протоколі про затримання.
Відповідно до ч. 2 ст. 298-3 КПК України вилучені під час обшуку затриманої особи речі і документи, зазначені у частині першій цієї статті, визнаються речовими доказами, про що дізнавачем виноситься відповідна постанова, та приєднуються до матеріалів дізнання.
Системний аналіз викладених вище правових норм дає підстави слідчому судді стверджувати, що нормами КПК України не передбачено звернення до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на речові докази під час здійснення дізнання кримінальних проступків.
Відповідно до частини третьої статті 172 КПК України слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.
З огляду на те, що клопотання подано без додержання вимог ст. 171 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає поверненню прокурору для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого дізнавача Відділу поліції №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_2 про накладення арешту на майно, внесене в кримінальному провадженні №12021065410000167 від 24.06.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України про накладення арешту на майно - повернути прокурору для усунення недоліків.
Встановити строк для усунення зазначених недоліків, що не перевищує 72 години з моменту отримання копії повного тексту ухвали.
Після усунення недоліків сторона кримінального провадження не позбавлена права повторно звернутись з даним клопотанням до слідчого судді в загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1