Справа № 161/1396/20
Провадження № 2/161/934/21
02 липня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Кирилюк В.Ф., за участю секретаря судового засідання Самолюк І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди,
27 січня 2020 року позивач звернулася до суду з цим позовом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 червня 2019 року сталася ДТП, в результаті якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль Alfa Romeo 156, НОМЕР_1 . Винуватою у ДТП у встановленому порядку визнано відповідача у справі.
Цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована у ПрАТ «УПСК», яка за результатом дослідження автомобіля встановила, що він є фізично знищеним, адже вартість його відновлювального ремонту становить 379 393,81 грн., а ринкова вартість автомобіля до ДТП - 124 509,93 грн. В результаті чого, страхова компанія виплатила, на підставі угоди про врегулювання, страхове відшкодування у розмірі 58 608,83 грн., як різницю між вартістю автомобіля до ДТП, та вартості його залишків після ДТП.
Проте позивач вважає, що вона виплачена страховою компанією сума недостатньо для відшкодування понесеної шкоди. Вона вважає, що відповідач має відшкодувати її повну ринкову вартість автомобіля до ДТП, за мінусом виплаченої страховою компанією суми.
З наведених вище підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 49 582,17 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Позивач у судове засідання не прибула, але її представники у письмовій заяві просять суд слухати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.
Відповідач у письмовому відзиві позов не визнала. В судове засідання не прибула, про причини неявки суд не повідомила. 08.06.2021 року представник відповідача ОСОБА_4 подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечив.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не прибув, письмових пояснень на позов не надав, у заяві від 02.07.2021 року просив суд розглядати справу у його відсутності.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 21 червня 2019 року о 01 годині 00 хвилин керуючи автомобілем «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_2 , по а/д Н-22 (Устилуг-Луцьк-Рівне), в порушення п.п.2.3 Б, 13.1 Правил дорожнього руху, під час виконання маневру обгону, не дотрималась безпечного бокового інтервалу, не була уважною та допустила зіткнення з автомобілем «Alfa Romeo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 , чим вчинила правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Постановою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 липня 2019 року №161/10770/19, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і застосовано до неї адміністративне стягнення. Постанова судді набрала законної сили, а тому обставини, встановлені у ній, додатковому доказуванню не підлягають.
Автомобіль «Alfa Romeo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на праві власності належить позивачу у справі.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача, як власника наземного транспортного засобу, була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».
Згідно здійсненого страховиком дослідження, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Alfa Romeo», реєстраційний номер НОМЕР_3 , становить 379 393,81 грн. Ринкова вартість автомобіля до ДТП - 124 509,93 грн., вартість залишків автомобіля - 55 901,10 грн. (а.с.24).
Статтею 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) визначено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача більше ніж в три рази перевищує його ринкову вартість до ДТП, страховиком, на підставі ст.30 Закону, автомобіль визнано фізично знищеним. З цих підстав страхова виплата була визначена згідно п.30.2 ст.30 Закону, а саме як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди (124 509,93 - 55 901,10 = 68 608,83 грн) (а.с.24).
При цьому, на підставі угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування від 29 серпня 2019 року, яка укладена між ПрАТ «УПСК» та позивачем, сума страхової виплати була зменшена на 10 000,00 грн. і виплачена у розмірі 58 608,83 грн. (а.с.25).
Надаючи свою правову оцінку відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 1192 ЦК України визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В даному випадку, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача істотно перевищує його ринкову вартість до ДТП, його відновлення є економічно необґрунтованим, а сам він вважається фізично знищеним. В такому випадку шкода відшкодовується у розмірі реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи.
Визначаючи розмір реальної вартості втраченого майна суд вважає за можливе субсидіарно застосувати положення п.30.2 ст.30 Закону, у якому закріплено, що шкода відшкодовується як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Такий спосіб визначення розміру реальної шкоди, у випадку фізичного знищення автомобіля, є обґрунтованим, адже забезпечує справедливий баланс між інтересами особи, яка завдала шкоди, та потерпілим, оскільки запобігає від необґрунтованого збагачення останнього.
В розглядуваній справі, позивач не передала залишки автомобіля відповідачу та не ставила питання про це. Наразі автомобіль фактично знаходиться у розпорядженні позивача. Вказане підтверджується також тим, що в даній справі була призначена судова експертиза і експертом безпосередньо оглядалися залишки автомобіля у позивача.
Таким чином, оскільки позивач не передала залишки фізично знищеного автомобіля відповідачу, не реалізувала їх, з наданням відповідних доказів про їх ціну, не оспорювала визначену страховиком вартість цих залишків (55 901,10 грн.), не клопотала про призначення відповідної судової експертизи для визначення вартості залишків, а також не провела на власне замовлення відповідної оцінки їх вартості, їй була повністю відшкодована завдана шкода страховою виплатою, визначеною в порядку п.30.2 ст.30 Закону як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а тому відсутні підстави для її відшкодування відповідачем у справі.
Такий підхід до відшкодування шкоди завданої автомобілю, який вважається фізично знищеним, відображений і у судовій практиці Верховного Суду, зокрема у постановах від 31 березня 2021 року № 127/19300/17, від 17 лютого 2021 року № 753/11069/16-ц, від 11 листопада 2019 року № 369/11812/18.
При цьому суд зауважує, що одностороння відмова позивача від частини страхової виплати у розмірі 10 000,00 грн. на підставі угоди про розмір і спосіб здійснення страхового відшкодування від 29 серпня 2019 року, яка укладена із страховиком, не може бути підставою для покладання тягаря відшкодування цієї суми на відповідача, оскільки остання не була стороною такого правочину та не погоджувалася на переведення частини зобов'язань страховика на себе.
З огляду на вищевикладене, у задоволенні позову слід відмовити, через його безпідставність.
На підставі наведеного та керуючись ст.265 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивачем у справі є ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідачем у справі є ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача у справі є ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Повне рішення суду складено та підписано 05 липня 2021 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк