Справа № 688/237/21
Провадження № 22-ц/4820/834/21
05 липня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В.
розглянув без повідомлення учасників справи справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року, суддя Козачук С.В., у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
В січні 2021 року правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк», (далі - Банк), звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість по кредитному договору у розмірі 10234,58 грн. та 2270 грн. судових витрат.
В обґрунтування позову зазначено, що 12.02.2018 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Позичальник зобов'язання по кредитному договору не виконала, у зв'язку з чим станом на 10.12.2020 року заборгованість за договором становить 10234,58 грн., яка складається з 8465,45 грн. заборгованості за тілом кредиту та 1769,13 грн. заборгованості за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02.03.2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість в сумі 8465,45 грн. та судові витрати в сумі 1877,52 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просило скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
На обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду є незаконним, ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Судом першої інстанції належним чином не перевірено доводів позивача, які мають значення для правильного вирішення справи, не надано належної оцінки доказам. Суд дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, чим допустив грубе порушення норм цивільного права та умов кредитного договору. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду наголошував на помилковість висновку суду про недоведеність кредитних зобов'язань та недосягнення згоди щодо всіх умов кредитування. Зазначав, що відповідач підписала паспорт споживчого кредиту, в якому сторони дійшли згоди щодо основних умов кредитування, зокрема щодо процентної ставки, на що суд першої інстанції уваги не звернув.
Розгляд справи проведений в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 уклала з ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківського обслуговування шляхом підписання анкети-заяви б/н від 12.02.2018 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», згідно якої отримала кредит у розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
В анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 із зазначенням про надання нею згоди на те, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
Відповідно довідки АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н отримала кредитні картки 25.05.2017 року № НОМЕР_1 строком дії до травня 2021 року, 20.11.2018 року № НОМЕР_2 строком дії до жовтня 2022 року.
Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти № НОМЕР_1 відбувалася зміна кредитного ліміту, а саме, 12.02.2018 року встановлено кредитний ліміт 10000 грн.; 21.04.2019 року зменшено кредитний ліміт до 0 грн.
З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 вбачається, що станом на 14.12.2020 року відповідач отримувала кредитні кошти та користувалася ними.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 12.02.2018 року, станом на 10.12.2020 року у позичальника існує заборгованість в сумі 10234 грн. 58 коп., з яких: 8465 грн. 45 коп. заборгованість за тілом кредиту (заборгованість за простроченим тілом кредит), 1769 грн. 13 коп. заборгованість за простроченими процентами.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що анкета-заява від 12.02.2018 року не містить посилання на конкретні умови кредитування, зокрема, щодо розміру відсотків. Умови та правила надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не підписані відповідачем, а тому відсутні підстави вважати, що саме ці Умови розуміла відповідач, підписуючи заяву. Оскільки надані позивачем Умови та правила не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами 12.02.2018 року шляхом підписання заяви, тому немає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді строк виконання кредитного зобов'язання та розмір відсотків за користування кредитом.
Висновок суду є обґрунтованим з огляду на наступне.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У заяві ОСОБА_1 від 12.02.2018 року згода останньої щодо встановлення процентної ставки не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 12.02.2018 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті:www.privatbank.ua як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін тощо.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11. 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 12.02.2018 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідний правовий висновок наданий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року, справа №342/180/17.
Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення лише сума у розмірі 8465,45 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Посилання апелянта на те, що ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима, оскільки такий запис не є власноручним підписом особи та не має письмової форми вираження, а зроблений на планшеті Банку в електронному вигляді, відтак він не має правового статусу, який би забезпечував можливість його використання за згодою сторін без вчинення сторонами окремої письмової угоди, що позбавляє суд можливості його ідентифікувати саме як підпис відповідача. Зі змісту даного паспорту вбачається, що інформація зазначена у ньому зберігає чинність та є актуальною лише в період з 12.02.2018 року до 27.02.2018 року (а.с. 15). Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Як встановлено вище, заява-анкета підписана ОСОБА_1 не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору.
За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує.
Вказане узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного Суду від 18.11.2020 року у справі № 313/346/20-ц.
Апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.12.2020 року (справа № 284/157/20-ц), але вона не може бути прийнята до уваги, оскільки у цій справі було встановлено, що у заяві позичальника сторони узгодили базову процентну ставку на момент підписання договору, що є відмінним від обставин, встановлених судом у даній справі, оскільки згідно паспорту споживчого кредиту встановлено загальну річну процентну ставку в залежності від розміру кредитного ліміту у розмірах 0,01% - при постійному користуванні пільговим періодом, а також 43,20%, 42%, 52,84%, 53,36% (а.с. 15) при користуванні лімітом за межами пільгового періоду, в той час як вбачається з розрахунку наданого Банку, відповідачу нараховано заборгованість зі сплати відсотків із розрахунку 43,20%, 42%, 84%, 40,80%, що спростовує твердження Банку щодо узгодження відповідної процентної ставки між сторонами.
За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги слід визнати необґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 липня 2021 року.
Судді: Р.С. Гринчук
А.М. Костенко
Т.В. Спірідонова