15.06.2021 Справа №607/7344/21
місто Тернопіль Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Герчаківської О. Я.,
з участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про стягнення пені та трьох процентів річних,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») про стягнення пені та трьох процентів річних.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30 червня 2017 року близького 13 год. 15 хв. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем «Mercedes - Benz Vito 109 CDI» із р.н. НОМЕР_1 та виїжджаючи із стоянки, що біля будинку № 5 по вул. Протасевича м. Тернопіль, на вул. Протасевича не дав дорогу автомобілю «AUDI A3» із р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого допустив зіткнення із автомобілем «AUDI A3», р.н. НОМЕР_3 . Пошкодженням останнього ОСОБА_1 спричинена майнова та моральна шкода. Вина володільця автомобіля «Mercedes - Benz Vito 109 CDI» із р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_2 підтверджується постановою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2019 року. На момент ДТП його цивільно-правова відповідальність була застрахована страховиком ПрАТ «CK «ВУСО» згідно з полісом №АК/3909087 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На підставі наведеного 18 травня 2018 року до ПрАТ «СК «ВУСО» ОСОБА_3 було подано заяву про виплату страхового відшкодування, у зв'язку з чим у страховика виник обов'язок виплатити страхове відшкодування не пізніше 90 днів з дня такого звернення, а саме до 19 серпня 2018 року. Через неотримання останнього до вищевказаної дати ОСОБА_4 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду з позовом про стягнення із ПрАТ «СК «ВУСО» 99 000 грн невиплаченого страхового відшкодування за майнову шкоду, спричинену пошкодженням автомобіля «AUDI A3», р.н. НОМЕР_3 , а також за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 19 серпня 2018 року по 15 травня 2020 року - 55 254 грн 55 коп. пені, 10 333 грн 73 коп. інфляційних збитків та 5 172 грн 10 коп. трьох процентів річних від простроченої суми. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 19 жовтня 2020 року у справі № 607/7986/20, яке залишене в силі постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто із ПрАТ «СК «ВУСО» в користь позивача страхове відшкодування у розмірі 99 000 грн, пеню - 55 254 грн 55 коп., інфляційні збитки - 10 333 грн 73 коп., три відсотки річних - 5 172 грн 10 коп. Страхове відшкодування позивачу виплачене 05 січня 2021 року, що підтверджується випискою від 20 квітня 2021 року № NNPQKVPH61S7UR2. ОСОБА_1 вважає, що за період з 15 травня 2020 року по 05 січня 2021 року із ПрАТ «СК «ВУСО» за прострочення грошового зобов'язання із виплати страхового відшкодування в сумі 99 000 грн на 236 днів підлягає стягненню пеня в розмірі 14 043 грн 93 коп., три проценти річних в розмірі 1 915 грн 19 коп. Розмір інфляційних збитків за вказаний період складає 0 грн, оскільки сукупний індекс інфляції протягом розрахункового періоду прострочення виплати страхового відшкодування становив 100 %.
З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просить суд стягнути з ПрАТ «СК «Вусо» на його користь 14 043 грн 93 коп. пені та три проценти річних в сумі 1 915 грн 19 коп. за час прострочення виконання зобов'язання з 15 травня 2020 року по 05 січня 2021 року; 7 000 грн витрат на правову допомогу.
Ухвалою судді від 05 травня 2021 року відкрито провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» про стягнення пені та трьох процентів річних. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
Представник позивача, адвокат Шкільняк Б. М. в судове засідання не з'явився, подав суду заяву, у якій просив суд справу слухати у його відсутності, позов підтримав в повному обсязі та просив його задоволити. Не заперечив щодо ухвалення заочного рішення.
Представник відповідача ПрАТ «СК «ВУСО» в судове засідання не з'явився, хоча про день та час судового засідання повідомлявся належним чином, відзиву не подав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення.
У зв'язку з неявкою учасників справи, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, суд встановив наступне.
З полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/3909087 вбачається, що він укладений між страховиком ПрАТ «СК «ВУСО» та страхувальником ОСОБА_5 . Відповідно до умов вказаного полісу забезпеченим транспортним засобом є «Mercedes-Benz 109», державний номерний знак НОМЕР_1 . Страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 200 000 грн, за шкоду, заподіяну майну - 100 000 грн. Розмір франшизи становить 1000 грн.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 жовтня 2019 року у справі № 607/20442/19 встановлено, що провина ОСОБА_2 в порушенні п.10.1, п.10.2 Правил дорожнього руху, котра призвела до дорожньо-транспортної пригоди з пошкодженням транспортних засобів «AUDI A3» н.з. НОМЕР_3 та «Mercedes-Benz Vito 109» н.з. НОМЕР_1 , підтверджується дослідженими матеріалами справи про адміністративне правопорушення. Разом з тим провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2020 року у справі № 607/7986/20 позов ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми боргу - задоволено. Стягнуто з ПрАТ «СК «ВУСО» в користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 99 000 грн, пеню в розмірі 55 254 грн 55 коп., інфляційні збитки в розмірі 10 333 грн 73 коп., три відсотки річних за весь час прострочення виконання зобов'язання в розмірі 5 172 грн 10 коп. та судовий збір у розмірі 1697 грн 60 коп.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 грудня 2020 року вказане рішення залишено без змін.
Як слідує з виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 05 січня 2021 року на його рахунок зараховано кошти від ПРАТ «СК «ВУСО» - 99 000,00 грн страхового відшкодування; 55 254,55 грн - виплата пені; 1 697,60 грн - судового збору; 10 333,73 грн - інфляційних збитків; 5 172,10 - три відсотки річних.
За вказаних обставин до правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню наступні норми матеріального права.
Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 01 жовтня 2014 року при розгляді справи № 6-113 цс 14 зробив правовий висновок, відповідно до якого будь-яке зобов'язання, яке зводиться до сплати грошей, є грошовим зобов'язанням незалежно від правових підстав його виникнення і в разі його порушення підлягає застосуванню ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Оскільки, зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, що передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зокрема, сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Річні проценти, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання, і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а є способом захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.Тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.
Положення ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошового зобов'язання, незалежно від підстави їх виникнення - договору або делікту. Позивач, хоча й не є стороною договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_5 , але наділяється правами за цим договором: на його користь страховик зобов'язаний здійснити страхове відшкодування. Отже, зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. Аналогічний правовий висновок сформульований у постанові Верховного Суду України від 1 червня 2016 року у справі № 6-927цс16 та в подальшому підтриманий Верховним Судом, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц.
За вказаних обставин із відповідача в користь позивача підлягає стягненню пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування відповідно до вимог п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також відповідно до ст. 625 ЦК України позивач має право на стягнення з відповідача суми страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Судом встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 жовтня 2020 року у справі № 607/7986/20 стягнуто 3 % річних та пеню за період з 19 серпня 2018 року по 15 травня 2020 року. Страхове відшкодування було повністю сплачене відповідачем на рахунок ОСОБА_1 05 січня 2021 року. Таким чином пеня та три відсотки річних за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягають стягненню за період з 15 травня 2020 року по 05 січня 2021 року.
Розрахунок пені позивачем виконаний за період з 15 травня 2020 року по 05 січня 2021 року та становить суму 14 043,93 грн., а з урахуванням прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 99 000,00 грн та період прострочення - з 15 травня 2020 року по 05 січня 2021 року (236 днів) три відсотки річних складають: 1915,19 грн. Наведені суми суд вважає вірними, оскільки відповідач їх не заперечив та не спростував.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ПрАТ «СК «ВУСО» про стягнення пені та трьох процентів річнихє підставними та підлягають до задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача 14 043 грн 93 коп. пені та 1 915 грн 19 коп. трьох процентів річних в сумі за час прострочення виконання зобов'язання з 15 травня 2020 року по 05 січня 2021 року.
Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд роз'яснює наступне.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Зазначений висновок відповідає позиції Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов'язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§ 55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.
20 квітня 2021 року між адвокатом Шкільняком Б. М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги.
Як вбачається із додатку № 1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20 квітня 2021 року сторони домовилися, що за надання правової допомоги за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 20 квітня 2021 року у суді першої інстанції клієнт зобов'язується виплатити адвокату гонорар в розмірі 7 000,00 грн (п. 1).
Згідно акту приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг від 22 квітня 2021 року адвокат передав, а клієнт прийняв надання правової (професійної правничої) допомоги у формі представництва інтересів та захист прав у суді першої інстанції у справі за позовом ОСОБА_1 ПрАТ «Страхова компанія «Вусо» про стягнення пенсі та трьох процентів річних за час прострочення виконання зобов'язання. сума гонорару - 7 000 грн.
Як слідує із товарного чеку від 22 квітня 2021 року ОСОБА_1 оплатив адвокату Шкільняку Б. М. 7 000,00 грн готівкою гонорару за виконані роботи/надані послуги згідно акту від 22 квітня 2021 року.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Верховним Судом у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що у матеріалах цивільної справи наявний товарний чек від 22 квітня 2021, що достовірно підтверджує факт понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Верховний Суд України у постанові від 01 жовтня 2002 року № 36/63 визначив умови, за яких стороні сплачуться судові витрати за участь адвоката при розгляді справи, а саме: кошти сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались; їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №806/2143/18.
Відтак, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 14 043 (чотирнадцять тисяч сорок три),93 грн - пені та 1 915 (одну тисячу дев'ятсот п'ятнадцять),19 грн - три проценти річних за час прострочення виконання зобов'язання, за період з 15 травня 2020 року по 05 січня 2021 року.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Вусо» на користь ОСОБА_1 4 000 (чотири тисячі),00 грн витрат на правову допомогу та 908 (дев'ятсот вісім),00 грн сплаченого судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду відповідачем подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» код ЄДРПОУ: 31650052, адреса місцезнаходження: вул. Казимира Малевича, буд. 31, м. Київ, 03150.
Головуючий суддяО. Я. Герчаківська