604/593/21
3/604/364/21
29 червня 2021 року сел. Підволочиськ
Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Сташків Н.Б., розглянувши матеріали, які надійшли від ВП № 5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності :
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , працюючого робітником ТОВ «Україна», до адміністративної відповідальності не притягувався,
за ч.1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВП № 5 (смт. Підволочиськ) Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області направлено в суд матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КпАП України.
Як слідує із матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 518751 від 17 травня 2021 року, ОСОБА_1 не виконав покладених на нього батьківських обов'язків щодо виховання своєї малолітньої доньки, а саме забезпечення у здобутті освіти та відвідуванні навчального закладу, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 184 КпАП України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що хоча на даний час із дочкою мало спілкується, оскільки вона проживає у сестри, проте жодних зауважень зі сторони педагогічного колективу щодо пропуску занять його доньки до суду не надходило.
Будучи допитаною у судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_2 суду пояснила, що навчається на першому курсі Підволочиського професійного ліцею. Навчається вище посереднього. На даний час через сімейні обставини проживає у сестри. Щодо самого навчання то пояснила, що закінчила навчальний рік, усі дисципліни поздавала. Пропуски мала лише із фізичної підготовки, оскільки звільнена за станом здоров'я. Інших пропусків занять без поважних причин не має. Будь-яких зауважень зі сторони педагогічного колективу до неї не було.
Відповідно до ст. 184 КпАП України відповідальність за вказане правопорушення настає за ухилення батьків або осіб, що їх заміняють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Відповідно до ст.12 КпАП України адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. За правопорушення неповнолітніх, які не досягли шістнадцятирічного віку несуть відповідальність батьки, або особи які їх заміняють.
Як встановлено з пояснень неповнолітньої ОСОБА_2 та її паспортних даних народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто на час вчинення правопорушення, що інкримінується ОСОБА_1 досягла 16 річного віку.
Таким чином з урахуванням вказаних вимог закону ОСОБА_1 не може нести відповідальність за дії ОСОБА_2 .
Крім того, працівниками поліції до матеріалів адміністративної справи не долучено жодного доказу, що б підтверджувало факт пропуску ОСОБА_2 занять під час навчального процесу, протокол про адміністративне правопорушення складений на підставі матеріалів перевірки з служби із справах дітей, проте такі матеріали відсутні та не долучені, відсутні будь-які пояснення як особи, що притягується до адміністративної відповідальності так і пояснення вчителів, докази пропуску занять без поважних причин (виписки з журналів відвідування занять, пояснення,тощо), характеризуючи дані на неповнолітню.
Відповідно до ст.256 КУпАП та вимог «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції» затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України за № 1376 від 06.11.2015 року у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, яка повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а до протоколу повинні бути додані докази вчиненого правопорушення.
При цьому суть адміністративного правопорушення має бути конкретною за змістом, викладеною з урахуванням суб'єктивних та об'єктивних ознак складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1ст. 184 КУпАП.
У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, в якому зазначається суть правопорушення та інші дані, необхідні для розгляду справи, і не може вважатися беззаперечним доказом вини особи. Разом з тим, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано достатніх доказів беззаперечної вини, не розкрито об'єктивної сторони складу правопорушення.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Частина 1 статті 6 Конвенції передбачає, що "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення". Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції "кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку". А згідно з положеннями ч. 3 ст. 6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, зазначаючи у своїх рішеннях про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п. 34 рішення у справі "Тейксейра де Кастор проти Португалії" від 09.06.98 року, п. 54 рішення у справі "Шабельника проти України" від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні по справі "Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії" ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов'язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку що в судовому засіданні не знайшло підтвердження вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки не надано допустимих та належних доказів його вини в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому справа про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП підлягає закриттю за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення відповідно до ст. 247 ч. 1 п. 1 КУпАП.
Керуючись п. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284 КУпАП, -
Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 184 КпАП України провадженням закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення троку на її оскарження.
На постанову судді може бути подана апеляційна скарга до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя - підпис
з оригіналом згідно :
Суддя Підволочиського районного суду
Тернопільської області Н.Б. Сташків