1-кп/243/394/2021
243/66/21
Іменем України
02 липня 2021 року м. Слов'янськ
Судова колегія Слов'янського міськрайонного суду Донецької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі ОСОБА_4
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8 ОСОБА_9
обвинувачених ОСОБА_6
ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі № 17 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження № 12020050510001827 від 20.10.2020 року за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Верхньоторецьке Ясинуватського району Донецької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ., проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Суходольск Луганської області, громадянина України, який реєстрації не має, проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, -
за п.12 ч. 2 ст. 115 КК України,
Встановила:
В провадженні Слов'янського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_8 за п.12 ч. 2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з письмовими клопотаннями про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного відносно ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , на обґрунтування вимог зазначивши, що останні обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавленні волі. Обґрунтованість підозри підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Вказав на наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, на можливість обвинувачених переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення. Відомості про особу обвинувачених свідчать про відсутність у них міцних соціальних зв'язків.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, вважав його зайво суворим, необґрунтованим та вказав на наявність підстав для обрання у відношенні ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурором помилково вказано на наявність ризиків та не надано достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості підозри.
Обвинувачений ОСОБА_8 підтримав позицію прокурора.
Захисник ОСОБА_6 -адвокат ОСОБА_7 підтримала позицію адвоката ОСОБА_9 , вказала на наявність підстав для обрання у відношенні ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку осіб, що беруть участь по справі, дослідивши надані матеріали, судова колегія приходить до переконання, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України.
Згідно ст. 5 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
З огляду на вищевказане, колегія суддів зазначає, що проголошуючи «право на свободу», стаття 5 передбачає фізичну свободу людини; її мета полягає в забезпеченні того, щоб жодна особа не могла бути свавільно позбавлена свободи. Позбавлення свободи не обмежується класичним випадком тримання під вартою після арешту або засудження, а може мати багато інших форм (Guzzardi проти Італії, § 95). Для того, щоб визначити, чи було особу «позбавлено свободи» у значенні статті 5, відправною точкою повинна бути її конкретна ситуація, і необхідно враховувати ряд критеріїв, таких, як тип, тривалість, наслідки і спосіб реалізації відповідного заходу (Guzzardi проти Італії, § 92; Medvedyev і Інші проти Франції, § 73; Creangг проти Румунії, § 91). Зобов'язання брати до уваги «різновид» і «спосіб імплементації» згаданого заходу дозволяє Суду враховувати особливий контекст і обставини, притаманні іншим обмеженням, ніж класичне ув'язнення в тюремній камері. Важливим фактором, який слід брати до уваги, є контекст, в якому цей захід застосовується, оскільки в сучасному суспільстві нерідко трапляються ситуації, коли громадськість може бути покликана змиритись з обмеженнями свободи пересування або особистої свободи задля загального блага (Nada проти Швейцарії, § 226; Austin і Інші проти Сполученого Королівства. Поняття позбавлення свободи за змістом статті 5 § 1 містить як об'єктивний елемент поміщення людини у певний обмежений простір на значний період часу, так і додатковий суб'єктивний елемент, який полягає в тому, що людина не давала чинної згоди на таке поміщення (Storck проти Німеччини, § 74; Stanev проти Болгарії, § 117). Право на особисту свободу є занадто важливим в демократичному суспільстві, тому людина повинна мати можливість скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, навіть якщо вона, можливо, сама дозволила взяти себе під варту, особливо, якщо ця людина не має достатньої дієздатності для того, щоб погодитись або не погодитись із запропонованими діями (H.L. проти Сполученого Королівства, § 90; Stanev проти Болгарії.
Статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, перелік яких надано у зазначеній статті.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання неможливості виконання завдань кримінального провадження, передбачені ст. 177 КПК.
Європейський суд з прав людини в рішенні по справі "Нечипорук і Йонкало проти України" в пункті 175 зазначив, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
У відповідності до п.п. 61,62 Рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі «Смирнов проти Росії», наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Суд зазначає, що суспільний інтерес у справі, полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а тому слід забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальним ризикам, які можуть наступити в разі зміни запобіжного заходу, а саме переховування від суду з метою уникнення покарання, можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, вірогідність незаконного впливу на свідків з метою примушування їх до зміни своїх показань.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Вирішуючи заявлене клопотання, судова колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_6 , ОСОБА_8 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, максимальне покарання за яке передбачено у вигляді довічного позбавлення волі. Данні про особу обвинувачених свідчать про відсутність у останніх міцних соціальних зв'язків. На теперішній час наявні ризики переховування обвинувачених від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень.
До того ж, згідно п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, існує ризик впливу обвинувачених на свідків в кримінальному провадженні.
У разі застосування до підозрюваних більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, неможливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі вони передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії, вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне, об'єктивне та всебічне встановлення істини у кримінальному провадженні.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія приходить до висновку про доцільність продовження у відношенні ОСОБА_6 , ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів
Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судова колегія, на підставі ч.4 ст. 183 КПК України, вважає за необхідне не визначити обвинуваченим розмір застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 392, 395 КПК України, судова колегія -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державні установі «Бахмутській УВП № 6» УДПтСУ в Донецькій області на строк 60 (шістдесят) днів, тобто, до 30.08.2021 року включно.
Продовжити відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України, дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Державні установі «Бахмутській УВП № 6» УДПтСУ в Донецькій області на строк 60 (шістдесят) днів, тобто до 30.08.2021 року включно.
Підстав для визначення застави обвинуваченим не вбачається.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького Апеляційного суду, обвинуваченим протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали, а іншими учасниками судового розгляду, в той же строк з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлений 02.07.2021 року.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3