Справа № 127/8281/21
Провадження № 2/127/1450/21
30.06.2021 м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Король О.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування витрат з оплати житлово-комунальних послуг,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування витрат з оплати комунальних послуг.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що вона є власником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 . Так, 1/3 частка даної квартири належить їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.05.1996 р., виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 24.05.1996 р. № 982. Це свідоцтво видане на її дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 », яке при реєстрації було змінено на « ОСОБА_4 ». На підставі договору дарування частини квартири від 14.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Грабовенською Т.А. і зареєстрованого в реєстрі №3363 позивачу належить 1/6 частки квартири, а власником іншої 1/2 частини квартири є брат позивача ОСОБА_2 .
Позивач самостійно оплачує комунальні послуги протягом періоду з березня 2018 року по лютий 2021 року в розмірі 52 565,95 грн. Відповідач жодного разу не оплатив комунальні послуги та в добровільному порядку не бажає цього робити. Враховуючи, що позивач самостійно оплачувала комунальні послуги протягом певного періоду часу, а відповідач як співвласник квартири має також нести витрати з утримання належного йому на праві власності майна, просила стягнути з відповідача на свою користь вартість Ѕ частки понесених нею витрат по оплаті житлово-комунальних послуг, що становить 26 282,97 грн.
Згідно з ухвалою суду від 16.04.2021 р. в справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідачем надано суду відзив на позов, у строк встановлений судом. Однак, доказів надіслання (надання) відзиву та доданих до нього документів позивачу суду не надано, тому відповідно до ч. 4 ст. 178 ЦПК України суд не приймає до розгляду відзив на позов.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 279 ЦПК, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивач є співвласником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 24.05.1996 р., виданого на підставі рішення виконкому Вінницької міської ради від 24.05.1996 р. № 982 (а.с. 10) та 1/6 частини на підставі договору дарування частини квартири від 14.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Грабовенською Т.А. і зареєстрованого в реєстрі № 3363 (а.с. 11). Відповідач є співвласником 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 (а.с.11).
Відповідно до копії особового рахунку № НОМЕР_1 , та акту, складеного комісією ВВС ТОВ «ЖЕО» № 13425 від 30.03.2021, в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 - власник, ОСОБА_5 - син, проживає без реєстрації - ОСОБА_2 (а.с. 14-15)
Згідно з довідкою від 23.03.2021, виданою ОСББ «Козицького 12», ОСОБА_2 постійно проживає без реєстрації в квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
При цьому, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч.3 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 ст. 544 ЦК України).
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Аналіз наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов'язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.
Згідно із ст. 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.
Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 9 Закону, якою передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону (ст. 10 Закону).
Як убачається із матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача 1/2 частину витрат з оплати комунальних послуг за період з березня 2018 року по лютий 2021 року в розмірі 26282,97 грн.
Відповідно до ч.3 ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як встановлено судом сторони є співвласниками спірної квартири, користуються житлово-комунальними послугами і відповідно до закону зобов'язані оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Разом із тим, враховуючи проживання у цій квартирі повнолітнього сина позивача ОСОБА_5 та його користування послугами, при розрахунку вартості витрат спожитих житлово-комунальних послуг такі витрати враховуються відповідно до кількості мешканців.
За розрахунком позивача сума одноосібно понесених нею витрат по оплаті житлово-комунальних послуг за період 2018-2021 роки становить 52 565,95 грн., в тому числі - за березень-грудень 2018 р. - 11515,37 грн., за 2019 р. - 12331,54 грн., за 2020 р. - 21012,87 грн., за січень - лютий 2021 р. - 6806,17 грн., що підтверджується наявними у справі квитанціями.
Отже, сума оплати за житлово-комунальні послуги, з урахуванням викладеного вище, має бути розділена відповідно до кількості осіб, проживаючих у квартирі. З огляду на сплату позивачем грошових коштів за надані житлово-комунальні послуги, частка витрат, що припадає на відповідача складає 1/3, відповідно грошова сума, яка підлягає стягненню складає 17521,98 грн. (52565,95 грн. : 3 = 17521,98 грн.)
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і відповідно з відповідача підлягають стягненню витрати на житлово-комунальні послуги у розмірі 17 521,98 грн.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Оскільки позов задоволено частково у сумі 17 521,98 грн., то пропорційно до розміру задоволених позовних вимог сума відшкодування судового збору складає 605,64 грн.
Докази про витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. суду не подано, тому такі витрати не підлягають відшкодування на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 317, 319, 322, 360, 383 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 4, 76-81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання : АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , у відшкодування витрат з оплати житлово-комунальних послуг за період з березня 2018 р. по лютий 2021 р. включно в розмірі 17 521,98 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , у відшкодування витрат із сплати судового збору 605,64 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя