Справа № 127/13492/21
Провадження № 3/127/4113/21
"01" липня 2021 р.м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
30.04.2021 о 23.30 год. на 377 км автодороги М-12 (с. Якушинці) ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Ваз-2108», д.н. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук, зіниці, які не реагують на світло, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння відмовився.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився. Суд при цьому враховує, що з матеріалів справи випливає, що ОСОБА_1 надав заяву про отримання судових повісток в електронному вигляді за допомогою sms. Згідно з довідками про доставку sms судові повістки від 29.05.2021 та 19.06.2021 не були доставлені у зв'язку з тим, що абонент недоступний.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», в межах якої Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на викладене, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов до такого висновку.
З диспозиції статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Тобто зазначеною правовою нормою встановлено альтернативні склади правопорушення: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, 2) передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, 3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності в діянні ОСОБА_1 складу зазначеного вище правопорушення, суд вважає за доцільне зауважити таке.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що підставою для проведення огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння було те, що у нього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей, що не реагують на світло.
Суд враховує, що пунктом 4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 за № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1413/27858, визначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Як суд вже зазначив, наявність правових підстав для направлення ОСОБА_1 на огляд з метою підтвердження чи спростування факту перебування у стані наркотичного сп'яніння, підтверджена в судовому засіданні. Зокрема, зазначена обставина, окрім відомостей, що зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується і витребуваним судом відеозаписом.
Вирішуючи питання щодо наявності в діянні ОСОБА_1 ознак правопорушення, суд враховує також таке.
Згідно з реченням першим частини другої статті 266 КпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Слід зауважити, що процедура такого огляду регламентована реченням другим частини другої статті 266 КпАП, зі змісту якого випливає, що під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Разом з тим, реченням першим частини третьої статті 266 КпАП визначено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Зі змісту речення другого частини третьої статті 266 КпАП випливає, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Крім того, реченням третім частини третьої статті 266 КпАП регламентовано, що проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Крім того, відповідно до приписів речення першого частини четвертої статті 266 КпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Також реченням другим частини четвертої статті 266 КпАП визначено, що огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Зі змісту речення третього частини четвертої статті 266 КпАП випливає, що кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров'я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
З наданих суду матеріалів випливає, що незважаючи на наявність ознак наркотичного сп'яніння, які є підставною для направлення водія транспортного засобу для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився. Зазначені обставини в судовому засіданні оспорені не були. Також з наданих суду матеріалів випливає, що ОСОБА_1 під час складання адміністративних матеріалів не скористався своїм правом на висловлення своїх заперечень, у тому числі й щодо недотримання процедури огляду на стан сп'яніння.
Тому, оцінюючи надані суду докази у їх сукупності, суд вважає, що процедура огляду на стан сп'яніння особи, що притягується до адміністративної відповідальності, була дотримана.
Отже, аналізуючи надані суду матеріали справи, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 охоплюється складом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КпАП, за ознаками відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення нею нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує таке.
Згідно з довідками, які надані до матеріалів справи, ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Суд вважає за доцільне зауважити, що статтею 24 КпАП визначено види адміністративних стягнень, статтею 33 КпАП - загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а пунктом 1 частини першої статті 284 КпАП - що адміністративне стягнення накладається виключно постановою. Отже, наявність у матеріалах справи відповідних витягів «Армор» та довідки суд не може розцінити в якості доказів на підтвердження факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Зокрема, як суд вже зазначив, підтвердженням відповідного факту притягнення до адміністративної відповідальності може бути лише процесуальний документ (зокрема, належним чином завірена копія постанови). Крім того, положення, яким регламентоване використання бази даних «Армор», не зареєстроване в Міністерстві юстиції України. Тому наявність зазначених витягів суд не може прийняти до уваги при вирішенні питання щодо накладення на ОСОБА_1 відповідного адміністративного стягнення. Разом з тим, суд враховує, що санкцією закону про адміністративну відповідальність вставлені таки види стягнення як штраф та позбавлення права керування транспортними засобами. Саме тому суд вважає за доцільне застосування до ОСОБА_1 зазначені стягнення.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 130, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) гривні.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: