Справа № 127/2-95/10
Провадження 4-с/127/72/21
01 липня 2021 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Луценко Л.В.,
при секретарі судового засідання: Мутовкіній В.І.,
за участю представника державного виконавця Цимбалюк Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Цимбалюк Тетяни Андріївни про закінчення виконавчого провадження,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії головного державного виконавця Центрального ВДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Цимбалюк Т.А., в якій просив суд визнати незаконною та скасувати постанову від 07.06.2021 про закінчення виконавчого провадження №56404317 з примусового виконання виконавчого листа від 09.02.2017 №2-95/10, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про зобов'язання Вінницького обласного комісаріату надати квартиру сім'ї ОСОБА_1 , яка складається з: дружини - ОСОБА_2 , дочки - ОСОБА_1 , дочки - ОСОБА_1 , винесену головним державним виконавцем Центрального ВДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цимбалюк Т.А.
В обґрунтування скарги ОСОБА_1 вказував, що 10.05.2018 ОСОБА_1 подав заяву до Центрального ВДВС м. Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа від 09.02.2017 року №2-95/10, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про зобов'язання Вінницький обласний комісаріат надати квартиру сім'ї ОСОБА_1 яка складається з: дружини - ОСОБА_2 , дочки - ОСОБА_1 , дочки - ОСОБА_1 .
На підставі вказаного виконавчого листа 16.05.2018 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №56404317.
Постановою державного виконавця Центрального ВДВС у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 08.07.2020 закрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-95/10 від 09.02.2017 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Заявник вважає, що вчинені головним державним виконавцем Міщук Т.А. виконавчі дії, а саме: перевірка виконання судового рішення, винесення постанов про накладення на боржника штрафу та надіслання заяви про вчинення злочину, не є належними та достатніми заходами виконання рішення суду згідно виконавчого листа №2-95/10 від 09.02.2017 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області про зобов'язання Вінницький обласний комісаріат надати квартиру сім'ї ОСОБА_1 та не свідчить про вжиття вичерпних заходів з його виконання.
Позивач оскаржив вказану вище постанову. Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02.12.2020, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 18.02.2021, скаргу задоволено, постанову від 08.07.2020 скасовано.
На виконання вказаних вище судових рішень головним державним виконавцем Цимбалюк (Міщук) Т.А. було прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження №56404317 від 18.03.2021.
Однак оскільки виконавчий лист разом із постановою від 08.07.2020 про закінчення виконавчого провадження було повернуто суду, а нібито з того часу на адресу виконавчої служби не повертався, то 07.06.2021 державний виконавець Цимбалюк Т.А. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження.
На думку стягувача ОСОБА_1 , державним виконавцем не вжито всіх необхідних та можливих заходів, передбачених чинних законодавством України, щодо примусового виконання рішення суду та встановлення неможливості його виконання. Крім цього, державний виконавець не вчинив жодних дій щодо отримання виконавчого листа з Вінницького міського суду Вінницької області.
Стягувач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, проте подав заяву про розгляд скарги у відсутність ОСОБА_1 та його представника, вимоги викладені у скарзі підтримав у повному обсязі.
Головний державний виконавець Центрального ВДВС Цимбалюк Т.А. в судовому засіданні просила у задоволенні скарги відмовити з підстав зазначених у відзиві. Суду пояснила, що нею було вжито всіх можливих заходів передбачених Законом України «Про виконавче провадження» щодо примусового виконання виконавчого листа №2-95/10 від 09.02.2017 року, її дії відповідають вимогам закону. Постанова про відновлення виконавчого провадження була направлена на адресу Вінницького міського суду Вінницької області, однак станом на 07.06.2021 виконавчий документ до державного виконавця не надійшов.
Представник боржника до судового засідання не з'явився,хоча повідомлявся судом належним чином про час та місце розгляду справи, однак його неявка не є перешкодою для розгляду даної скарги.
Суд, заслухавши пояснення головного державного виконавця та дослідивши матеріали скарги, цивільної справи № 2-95/10, а також матеріали виконавчого провадження, оцінивши в сукупності наявні у справі докази, вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що у Центральному відділі державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) знаходилось виконавче провадження №56404317 з виконання виконавчого листа №2-95/10 від 09.02.2017 про зобов'язання Вінницького обласного комісаріату надати квартиру сім'ї ОСОБА_1 , яка складається з дружини - ОСОБА_2 , дочки - ОСОБА_1 , дочки - ОСОБА_3 .
Постановою головного державного виконавця Центрального ВДВС Цимбалюк (Міщук) Т.А. від 08.07.2020 виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-95/10, виданого 09.02.2017 про зобов'язання Вінницького обласного комісаріату надати квартиру сім'ї ОСОБА_3 , яка складається з дружини ОСОБА_2 , дочки ОСОБА_3 , дочки ОСОБА_3 закінчено на підставі п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Разом із копією вказаної постанови 25.11.2020 на адресу Вінницького міського суду Вінницької області надійшов супровідний лист від 08.07.2020 №87539, до якого було додано дублікат виконавчого листа від 09.02.2017 (том 5, а.с.63-35).
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на оскарження дій головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Цимбалюк (Міщук) Т.А. щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 08.07.2020 року у виконавчому провадженні №56404317, скасовано постанову від 08.07.2020 року про закінчення виконавчого провадження №56404317 з примусового виконання виконавчого листа від 09.02.2017 року №2-95/10, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці про зобов'язання Вінницького обласного комісаріату надати квартиру сім'ї ОСОБА_3 яка складається з: дружини - ОСОБА_2 , дочки - ОСОБА_3 , дочки - ОСОБА_3 , винесену головним державним виконавцем Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цимбалюк (Міщук) Т.А.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 лютого 2021 року апеляційну скаргу головної державної виконавиці Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Цимбалюк (Міщук) Т. А. залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 02 грудня 2020 року - без змін.
На виконання вказаних вище судових рішень головним державним виконавцем Цимбалюк (Міщук) Т.А. було прийнято постанову про відновлення виконавчого провадження №56404317 від 18.03.2021.
Копія вказаної постанови на адресу Вінницького міського суду Вінницької області не надходила, що підтверджується матеріалами цивільної справи №127/2-95/10, а саме в останньому томі №5 після листа від 25.11.2020 жодного документу, у тому числі вхідних листів, не міститься.
Державним виконавцем на підтвердження направлення копії цієї постанови суду надано реєстри на відправлення рекомендованої кореспонденції за 03.03.2021, 23.03.2021.
Разом із тим реєстр на відправлення рекомендованої кореспонденції від 03.03.2021 не міг свідчити про направлення на адресу Вінницького міського суду Вінницької області постанови, яка винесена пізніше - 18.03.2021.
Зі змісту реєстру від 23.03.2021 не вбачається вказівка на виконавче провадження №56404317, тобто цього дня будь-який лист на адресу Вінницького міського суду Вінницької області по цьому виконавчому провадженню також не відправлявся.
Інших доказів на підтвердження направлення копії постанови про відновлення виконавчого провадження №56404317 від 18.03.2021 суду надано не було.
Натомість, 07.06.2021 державний виконавець Цимбалюк Т.А. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку із тим, що станом на 07.06.2021 виконавчий лист №2-95/10 від 09.02.2017 до відділу не надходив.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 13 вказаного Закону встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
В оскаржуваній постанові про закінчення виконавчого провадження головний державний виконавець послався на п.13 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу для винесення постанови - непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону.
Так, відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Разом із тим, як вказано вище, постанова про відновлення виконавчого провадження на адресу Вінницького міського суду Вінницької області не надсилалась, а відтак підстав для повернення виконавчого документу на адресу державного виконавця у суду не було.
Враховуючи викладене, у головного державного виконавця були відсутні підстави для застосування положень п.13 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» як на підставу для закінчення виконавчого провадження.
Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження»). Також, у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Таким чином безпідставне закінчення виконавчого провадження за неповного виконання судового рішення, порушує права стягувача.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, № 18357/91, § 40, ЄСПЛ, від 19 березня 1997 року).
Відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.
Згідно зі ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ст.451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
З наявних матеріалів справи вбачається порушення державним виконавцем прав, свобод та законних інтересів стягувача при здійсненні дій по виконанню рішення суду, тому дії державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження є неправомірними, а відповідна постанова від 07 червня 2021 року підлягає скасуванню.
Відтак, заявлені вимоги скарги знайшли підтвердження в судовому засіданні та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1, 4, 18, 39, 40, 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.13, 260, 261, 353, 354, 447, 451 ЦПК України, суд, -
Скаргу задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) Цимбалюк Тетяни Андріївни від 07 червня 2021 року про закінчення виконавчого провадження №56404317 з примусового виконання виконавчого листа від 09 лютого 2017 року, виданого Ленінським районним судом м. Вінниці.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складено 01 липня 2021 року.
Суддя