Справа № 148/967/21
Провадження №2-а/148/10/21
01 липня 2021 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.,
секретаря Галькевич І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Тульчина в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - інспектор Сектору реагування патрульної поліції Тульчинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд вказаним вище позовом. В обгрунтування своїх вимог послався на те, що згідно постанови інспектора СРПП Тульчинського РВП Панченко А. від 23.05.2021 серії БАА №868405 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладено штраф у розмірі 340 грн.
В оскаржуваній постанові зазначено, що в м. Тульчин по вул. Пушкіна позивач, керуючи транспортним засобом ВАЗ 2115, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено». Однак з вказаним ОСОБА_1 не погоджується. Так, він дійсно 23.05.2021 року рухався на своєму транспортному засобі по вул. Пушкіна в напрямку перехрестя вул. Гагаріна та вул. Пестеля у м. Тульчин, при цьому проїхав з правого боку знак 3.1, але біля нього не було встановлено знаків, які є обов'язковими, а саме: 5.33 або 3.43. Про це позивач повідомив поліцейського, а також про те, що зупинка його транспортного засобу є неправомірною, оскільки він ПДР України не порушував.
Постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності позивач вважає незаконною, необґрунтованою, такою, що не відповідає нормам КУпАП, оскільки він не порушував правил дорожнього руху. Крім того, постанова була винесена з порушенням процесуального порядку розгляду справи, встановленого КУпАП, адже розгляд справи на місці виявлення правопорушення можливий тоді, коли воно зафіксовано в автоматичному режимі. В даному ж випадку поліцейським нічого зафіксовано не було. Він обмежився лише формальним складанням постанови без дотримання встановленої законом процедури. Розгляд справи на місці затримання позбавив позивача права скористатися правовою допомогою, а його права та обов'язки йому роз'яснено не було.
Просить постанову серії БАА №868405 від 23.05.2021, винесену інспектора СРПП Тульчинського РВП Панченком А. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП скасувати.
В судове засідання позивач не з'явився, від нього до суду надійшла письмова заява, в якій він просить розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки не повідомили, хоча про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, що підтверджується копією аркуша книги вихідної кореспонденції Тульчинського районного суду, наявної в матеріалах справи та довідкою про доставку електронного листа (а.с. 24, 25). Відзиву на позов та доказів у разі заперечення проти позовних вимог від них не надійшло.
У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені позивачем докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Так, судом встановлено, що згідно постанови БАА №868405 від 23.05.2021, винесеної інспектором СРПП Тульчинського РВП Панченком А., 23.05.2021 в м. Тульчин по вул. Пушкіна ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ВАЗ 2115, д.н.з. НОМЕР_1 , порушив вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено», чим скоїв адміністративне правопорушення передбачене частиною 1 ст. 122 КУпАП. Відповідно до цієї ж постанови прийнято рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. (а.с.5).
З аналізу ст. 258 КУпАП вбачається, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КупАП України протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005р. №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Такими доказами відповідно до ст. 251 КУпАП можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено ч. 2 ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу.
Відповідно до роз'яснень, викладених Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Як зазначено у Постанові Верховного Суду від 13.02.2020 в справі №524/9716/16-а, постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності повинна містити інформацію про будь-яку фіксацію правопорушення.
Згідно з статтею 31 Закону України «Про дорожній рух» № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Крім того, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому при розгляді справи про адміністративне правопорушення особі, яка притягується до адмінвідповідальності має бути забезпечено права, визначені ст. 268 КУпАП, а саме право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Однак при накладенні на позивача ОСОБА_1 адміністративного стягнення за порушень вимоги дорожнього знаку 3.1 «Рух заборонено» доказів про фіксацію такого порушення в режимі фотозйомки відповідачем та третьою особою суду не представлено, як не зазначено про його фіксацію і в оскаржуваній постанові. А для підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху України відповідач відповідно до ст. 251 КУпАП мав би надати, зокрема, відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого правопорушення.
А тому розгляд справи інспектором СРПП Тульчинського РВП щодо позивача про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, є неправомірним, таким, що суперечить закону та призвів до порушення процесуальних прав позивача, закріплених в ст.268 КУпАП, зокрема щодо можливості скористатись правовою допомогою.
Крім того, при винесенні оскаржуваної постанови інспектором СРПП Тульчинського РВП не було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини справи.
Так, ч.1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема за порушення вимог дорожніх знаків.
Як визначено у розділі 33 Правил дорожнього руху України знак 3.1. «Рух заборонено» забороняє рух усіх транспортних засобів у випадках, коли початок пішохідної зони позначено знаком 5.33; дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів, у такому випадку обов'язково додатково встановлюється знак 3.43.
Дорожній знак 3.43 «Небезпека» розділу 33 ПДР України забороняє рух усіх без винятку користувачів доріг, вулиць, залізничних переїздів у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, аварією, проявом стихійного лиха чи іншою небезпекою для руху (зсув ґрунту, падіння каміння, сильний снігопад, повінь тощо).
Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій має право керувати транспортним засобом і перевозити пасажирів або вантажі на дорогах, вулицях та в інших місцях, де рух транспорту не заборонено у встановленому порядку.
З аналізу вище зазначеного випливає, що для заборони руху усіх транспортних засобів відповідно до знаку 3.1 обов'язковою умовою є встановлення «додаткових» знаків - 5.33 або 3.43, які уточнюють випадки дії цього знаку.
Однак доказів того, що 23.05.2021 дорожній рух по вул. Пушкіна в м. Тульчин був заборонений у встановленому Правилами дорожнього руху порядку та разом з дорожнім знаком 3.1 «Рух заборонено» були встановлені дорожні знаки 5.33 або 3.43 відповідачем не представлено, а позивачем, як вбачається з оскаржуваної постанови, інспектору СРПП Тульчинського РВП було на це вказано і заперечено проти порушень ПДР, які залишились інспектором поза увагою. Тому суд приходить до висновку, що позивач мав право керувати транспортним засобом на указаній ділянці дороги та адміністративного правопорушення не вчиняв, а інспектором при притягненні його до адмінвідповідальності не було повно та всебічно зясовано всіх обставини справи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення, сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вище викладене, суд приходить до висновку, що постанова серії БАА №868405 від 23.05.2021 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП винесена інспектором СРПП Тульчинського РВП Панченко А. з порушенням норм чинного законодавства, є неправомірною, будь-яких доказів, які б безперечно підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення до неї не додано, а тому констатація факту вчинення ним адміністративного правопорушення в постанові є припущенням, яке на доказах не грунтується.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доводи позивача є обгрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачами на їх спростування не надано жодних належних та допустимих доказів.
Тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 454 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є субєктом владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 (справа № 1-11/2015 року), п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті”, ст. ст. 122, 251, 258, 288, 292, 293 КУпАП, ст. ст. 9, 18, 77, 90, 139, 286 КАС України, суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити.
Постанову серії БАА №868405 від 23.05.2021, винесену інспектор Сектору реагування патрульної поліції Тульчинського районного відділу поліції Головного управління національної поліції Панченком А. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП та накладення на нього штрафу в сумі 340 грн. - скасувати.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП, - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Головного управління національної поліції у Вінницькій області судовий збівр в сумі 454 грн.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 286 КАС України рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.А. Штифурко