Ухвала
Іменем України
30 червня 2021 року
м. Київ
справа № 754/4985/16-ц
провадження № 61-9856ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Зайцева А. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Насобіна Анна Олександрівна, про визнання договорів недійсними,
У квітні 2016 року суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - СПД ФО ОСОБА_2 ) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Насобіна Г. О., про визнання договорів недійсними.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року у задоволенні позову СПД ФО ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Насобіна Г. О., про визнання договорів недійсними відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_2 задоволено частково.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 15 квітня 2015 року між ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки № 8 000 000 000:62:038:0027, розташовану в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г. О., та зареєстрованого в реєстрі за № 447.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 15 квітня 2015 року між ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки № 8 000 000 000:62:038:0030, розташовану в АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г. О., та зареєстрованого в реєстрі за № 439.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 15 квітня 2015 року між ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки № 8 000 000 000:62:038:0033, розташовану в АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г. О., та зареєстрованого в реєстрі за № 443.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки № 8 000 000 000:62:038:0028, розташовану в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г. О., та зареєстрованого в реєстрі за № 465.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки № 8 000 000 000:62:038:0029, розташовану в АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г. О., та зареєстрованого в реєстрі за № 468.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки № 8 000 000 000:62:038:0031, розташовану в АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г. О., та зареєстрованого в реєстрі за № 466.
Визнано недійсним договір дарування, укладений 20 квітня 2015 року між ОСОБА_5 , яка діяла від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки № 8 000 000 000:62:038:0032, розташовану в АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Насобіною Г. О., та зареєстрованого в реєстрі за № 467.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишено без змін.
28 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року.
Заява мотивована тим, що підставою для ухвалення вказаної постанови суду була наявність заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 та заначено, що, з метою уникнення в подальшому стягнення за рахунок наявного у ОСОБА_1 майна, ним укладено договори про його відчуження. Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року встановлено факт відсутності заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ДВ «Камілла». 07 жовтня 2020 року Київським апеляційним судом прийнята постанова, якою вищевказана ухвала Макарівського районного суду Київської області від 30 липня 2020 року залишена без змін. Крім того, в мотивувальній частині постанови суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не є боржником, який прострочив виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла». Тобто, суд остаточно підтвердив, що ОСОБА_2 не є кредитором ОСОБА_1 і те, що останній виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі.
Посилаючись на викладені обставини, просив суд задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, скасувати постанову Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року та ухвалити нову, якою апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 лютого 2019 року залишити в силі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року залишено без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що обставини, на які посилається ОСОБА_1 у своїй заяві не є нововиявленою обставиною у справі у розумінні положень статті 423 ЦПК України, оскільки обставини виникли після ухвалення судового рішення, не пов'язані з вимогою в цій справі та не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, а є новими обставинами і можуть бути підставою для пред'явлення нової вимоги (зокрема, встановлення відсутності заборгованості).
15 червня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.
Скарга подана ізпропуском строку на касаційне оскарження.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин.
Клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Так, відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Встановлено, що копію постанови Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року заявник отримав 18 травня 2019 року, після чого невідкладно оскаржив її у касаційному порядку.
Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження пропущено з поважних причин, колегія суддів вважає за можливе його поновити.
Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої, другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 423 ЦПК України не
є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували
на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові
на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими учасникам справи, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду за нововиявленими обставинами судового рішення.
Пункт 1 частини першої стаття 424 ЦПК України зазначає, що строк подання заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, визначається для учасників справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Відповідно до частини 5 статті 423 ЦПК України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Апеляційний суд установив, що, як на нововиявлену обставину, ОСОБА_1 посилається на постанову Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, в мотивувальній частині якої суд апеляційної інстанції зазначив, що він не є боржником, який прострочив виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Камілла».
Заявник вважає, що суд остаточно підтвердив, що ОСОБА_2 не є його кредитором і те, що останній виконав свої зобов'язання за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі.
Встановивши, що наведені у заяві обставини не можуть бути віднесені до нововиявлених, оскільки вони не відповідають усім необхідним умовам таких обставин відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки встановлені постановою Київського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року обставини на час ухвалення постанови апеляційного суду 26 червня 2019 року не існували.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду апеляційної інстанції, не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нелюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного й обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 423, 429 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, розгляд зазначеної скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики,
а наведені у ній доводи не дають підстав для висновку щодо незаконності та неправильності судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд постанови Київського апеляційного суду від 26 червня 2019 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_4 , Київська міська рада, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Насобіна Анна Олександрівна, про визнання договорів недійсними.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Коротенко
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев