Ухвала
24 червня 2021 року
м. Київ
справа № 755/172/18-ц
провадження № 61-4113св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
У грудні 2017 року заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що квартира
АДРЕСА_1 , загальною площею 34 кв. м, яка належить територіальній громаді м. Києва в особі Київської міської ради вибула з її володіння без волі власника. Так, відповідно до обмінного ордеру від 07 серпня 1985 року № 1088, виданого Управлінням по обліку і розподілу житлової площі виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів, квартиру АДРЕСА_1 надано ОСОБА_2 , який зареєстрований у вказаній квартирі з 27 серпня 1985 року, але фактично проживав у ній не більше трьох років, що стало підставою для подання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» позову про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Під час розгляду указаної справи в суді, підприємству стало відомо, що спірна квартира двічі перепродана: 11 листопада 2016 року власником став ОСОБА_3 , а з 03 грудня 2016 року - ОСОБА_4 . Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 . Підставою для виникнення права власності ОСОБА_5 на квартиру є договір купівлі-продажу № 997, укладений 03 грудня 2016 року між ним та ОСОБА_6 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М.
Разом з тим, підставою для набуття у власність ОСОБА_7 зазначеної квартири став договір купівлі-продажу № 2702, укладений 11 листопада 2016 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. У зазначеному договорі купівлі-продажу указано, що спірна квартира належала на праві приватної власності ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 28 серпня 1997 року, згідно з розпорядженням (наказом) № 34-193 та зареєстрованого в міському Бюро технічної інвентаризації 10 вересня 1997 року за реєстраційним № 1076. Згідно інформації, наданою Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією у листі від 17 листопада 2017 року № 10005/43/2/103, станом на 17 листопада 2017 року свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 не видавалось. Крім того, відповідно до інформації КП Київської міської ради Київського міського Бюро технічної інвентаризації від 21 листопада 2017 року № 062/14-14358 (И-2017), за реєстраційним № 1076 проводилася реєстрація права власності на квартири, як окремі об'єкти нерухомого майна, в будинку АДРЕСА_2 . Крім того, згідно із даними реєстрових книг Бюро, за вищезазначеною адресою 10 вересня 1997 року реєстрація права власності на будь-яке майно не здійснювалася. Відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради від 10 грудня 2010 року № 1112 «Про питання організації управління районами в м. Києві» будинок АДРЕСА_3 передано до сфери управління Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації. Як вбачається з листа Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації від 11 жовтня 2017 року № 8916/43/2/103, рішення щодо оформлення документів на приватизацію квартири АДРЕСА_1 не приймалося, свідоцтво про право власності на зазначену квартиру не видавалося. Крім того, згідно з інформацією КП Київської міської ради Київське міське БТІ від 20 липня 2017 року № 062/14-12835 (И-2017), квартира АДРЕСА_1 на праві власності за будь-ким не реєструвалася. Таким чином, спірна квартира є комунальною власністю та належить територіальній громаді міста в особі Київської міської ради, оскільки нею вказане майно не відчужувалося, право власності територіальної громади в силу закону на вказане майно не припинялося, а ОСОБА_7 не набував право власності на майно у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, заступник керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради просив витребувати квартиру АДРЕСА_1 на підставі статті 388 ЦК України.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року в задоволенні позову заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що державна реєстрація права власності на спірне майно за відповідачем не визнавалась недійсною та не скасовувалась. Крім того, не доведено належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади міста Києва, не надано доказів щодо реєстрації спірного майна як комунальної власності. Тому суд вважав, що підстави для задоволення віндикаційного позову в порядку статей 387, 388, 1212, 1213 ЦК України відсутні. Також суд першої інстанції зазначив, що відповідач не міг знати про те, що первина реєстрація права власності на спірне майно проведена на підставі підробленого свідоцтва про право власності, що свідчить про його добросовісність.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 06 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.
Вирішено витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 34 кв. м.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд виходив із того, що вибуття квартири АДРЕСА_1 із власності територіальної громади м. Києва відбулося у незаконний спосіб, оскільки первинно відчуження спірної квартири відбулось ОСОБА_8 , підставою набуття права приватної власності на квартиру було вказано свідоцтво про право власності видане в результаті проведеної процедури приватизації, проте, під час розгляду справи встановлено, що така процедура компетентними органами не проводилась, свідоцтво за указаним номером не видавалось, за номером запису в реєстраційній книзі Бюро технічної інвентаризації містяться дані про реєстрацію права власності на іншу квартиру, реєстрація права приватної власності на спірну квартиру Бюро технічної інвентаризації не проводилась. Крім того, дані про право приватної власності ОСОБА_8 на спірну квартиру не були внесені до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Враховуючи те, що на підставі ордеру право користування квартирою АДРЕСА_1 було передано фізичній особі ОСОБА_9 , який також не вчиняв жодних дій направлених на оформлення права власності та його реалізацію, апеляційний суд вважав, що право на розпорядження спірним майном залишились у його первинного власника територіальної громади м. Києва, і саме це право є порушеним, і підлягає судовому захисту відповідно до положення пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин вимоги статті 388 ЦК України, при цьому вказано, що договір купівлі-продажу є нікчемним, а у такому разі наступають наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України (реституція). При цьому вважав, що висновки суду першої інстанції про те, що матеріалами справи не доведено належності спірного майна до комунальної власності територіальної громади м. Києва, не надано доказів щодо реєстрації спірного майна як комунальної власності, є правильними та такими, що ґрунтуються на повному дослідженні обставин справи.
Відзив на касаційну скаргу не подано.
Ухвалою Верховного Суду від 07 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 755/172/18, витребувано справу з Дніпровського районного суду м. Києва.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі
у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року справу № 359/5719/17 за позовом ОСОБА_10 до ТОВ «Компанія з організації житлового будівництва», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус
Мороз О. А., ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , про визнання недійсними договору про резервування об'єкта нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, актів про пред'явлення до погашення та погашення пакета облігацій, акта приймання-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її із чужого незаконного володіннята визнання майнових прав на квартиру передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною третьою статті 403 ЦПК України, оскільки колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що у разі встановлення судом у справі наявності в інвестора майнових прав на об'єкт інвестування, вирішити питання щодо можливості визнання за інвестором майнових прав та витребувати новостворене майна від добросовісного набувача можна лише звідступом від висновків, викладениху постановах Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року у справі№ 6-104цс13 та від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16.
Ухвалою від 27 січня 2021 року Великою Палатою Верховного Суду справу
№ 359/5719/17 (провадження 14-8цс21) прийнято до розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 461/12525/15-ц за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_18 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року.
Підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначила необхідність відступлення від висновку Верховного Суду України про те,
що майно, яке вибуло з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким,
що вибуло з володіння власника поза його волею (постанови від 24 червня
2015 року у справі № 6-251цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, від 18 січня 2017 року у справі № 6-2776цс16), з огляду на положення статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України, статті 1 Першого протоколу
до Конвенції та висновки, викладені у постановах Верховного Суду
від 20 березня 2019 року у справі № 521/8368/15-ц (провадження
№ 61-17779св18) та від 18 березня 2020 року у справі 199/7375/16-ц (провадження № 61-35744св18), які зводяться до того, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар, а задоволення віндикаційного позову і витребування спірної нерухомості у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 02 березня 2021 року у справі
№ 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) справу прийнято до розгляду.
Згідно з пунктом 14 частини першої статті 253 ЦК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу, до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 359/5719/17 (провадження 14-8цс21).
Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Зупинити касаційне провадження у справі № 755/1721/18 (провадження
№ 61-4113св19) за позовом заступника керівника Київської місцевої прокуратури № 4 в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1 про витребування майна до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Судуу касаційному порядку справи № 359/5719/17 (провадження 14-8цс21)за позовом ОСОБА_10 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з організації житлового будівництва», ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: приватний нотаріус Мороз Олена Анатоліївна, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , про визнання недійсними договору про резервування об'єкта нерухомості та договору купівлі-продажу цінних паперів, актів про пред'явлення до погашення та погашення пакета облігацій, акта приймання-передачі майнових прав на квартиру та свідоцтва про право власності на нерухоме майно, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, витребування її із чужого незаконного володіння та визнання майнових прав на квартиру та справи № 461/12525/15-ц за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , Першої Львівської державної нотаріальної контори про визнання спадщини відумерлою, визнання свідоцтва про право на спадщину і договору купівлі-продажу квартири недійсними, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_18 на постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня
2020 року.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді: С. Ю. Бурлаков
В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
В. М. Коротун