Ухвала
30червня 2021 року
м. Київ
справа № 645/144/20
провадження № 61-10438ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року та постанову Хакрівського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у справі за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг,
У січні 2020 року Харківська медична академія післядипломної освіти звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 та просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг у розмірі 90 052 грн 57 коп.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року позов Харківської медичної академії післядипломної освіти задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської медичної академії післядипломної освіти заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг за період з 01 грудня 2016 року по 30 листопада 2019 року у розмірі 67 649 грн 09 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції встановив, що дана справа є малозначною.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Харківської медичної академії післядипломної освіти заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг у розмірі
67 649 грн 09 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
У червні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року та постанову Хакрівського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
У вказаній справі ціна позову становить 90 052 грн 57 коп., яка станом
на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).
Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, належить до категорії малозначних.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства.
У касаційній скарзі представник заявника зазначила, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для заявника.
Наведені заявником обставини не дають підстав для висновку про те, що дана справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та зводяться до її незгоди з оцінкою судами зібраних у справі доказів та встановлених обставин.
Крім того, аналіз судових рішень у справі та наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про те, що справа має виняткове значення для заявника.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України
суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонстрував наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Враховуючи викладене, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтею 19, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 грудня 2020 року та постанову Хакрівського апеляційного суду
від 22 квітня 2021 року у справі за позовом Харківської медичної академії післядипломної освіти до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку, прибудинкової території та житлово-комунальних послуг.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О. С. Ткачук
А. А. Калараш
Є. В. Петров