02 липня 2021 року
м. Київ
справа № 540/1666/20
адміністративне провадження № К/9901/21730/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року
у справі №540/1666/20
за позовом ОСОБА_1
до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області
про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії,
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №540/1666/20, предметом розгляду якої є:
- визнання протиправним та скасування висновку управління Державної міграційної служби України в Херсонській області №96 від 10 квітня 2020 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 ;
- зобов'язання управління Державної міграційної служби України в Херсонській області направити до територіальних органів Державної міграційної служби України та до Інформаційної підсистеми функціональний модуль "Недійсні документи" Єдиної інформаційно-аналітичної системи управління міграційними процесами ДМС інформацію про скасування висновку управління Державної міграційної служби України в Херсонській області № 96 від 10 квітня 2020 року за результатами службової перевірки щодо підстав оформлення паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 .
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року, позов задоволено повністю.
У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що доводи касаційної скарги викладені у спосіб, який унеможливлює встановити по якій саме підставі оскаржується судові рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, варто зауважити, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду, посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не було враховано висновок Верховного Суду висловлений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/12670/17.
Проте, висновок Верховного Суду висловлений у постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/12670/17 викладений за інших фактичних обставин справи.
Так, у справах №826/12670/17 та №540/1666/20 спірні правовідносини виникли у зв'язку з оскарженням рішення органів міграційної служби щодо визнання паспортів таким, що оформлені з порушенням вимог чинного законодавства України.
Проте, у справі №826/12670/17 підставою для прийняття висновку службового розслідування стало те, що визначення належності до громадянства України здійснено відносно іноземного громадянина. Інформації про народження або постійного проживання його батьків до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, немає, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження належності позивача до громадянства України, вважати його громадянином України не має підстав.
Тоді як, у справі №540/1666/20 відповідно до висновку службової перевірки щодо законності видачі паспортів громадянина України, затвердженого МВС України в Черкаській області від 05 квітня 2006 року, паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 27 липня 2002 року, виданий Кам'янським РВ УМВС України в Черкаській області на ім'я ОСОБА_1 , визнано таким, що оформлений та виданий безпідставно з порушенням вимог законодавства України, зокрема, Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої наказом МВС України від 17 серпня 1994 року № 316. Вірогідно відомості про паспорт, який слугував підставою для оформлення паспорта громадянина України вносились до форми №1 довільно. Відомостей про списання та знищення паспорта, на підставі якого ОСОБА_1 був документований, немає. Відповідно до пункту 7 Інструкції щодо правил та порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженої Наказом МВС України від 17 серпня 1994 року №316, обмін паспорта громадянина України провадиться у зв'язку із встановленням розбіжностей у записах чи непридатності паспорта для користування, органами внутрішніх справ здійснюється необхідні перевірка особи заявника і факту видачі їй пред'явленого паспорта, що підлягає обміну. Вказані вимоги працівниками Бериславського РВ УМВС України в Херсонській області не були дотримані, встановити які заходи щодо підтвердження належності вказаній особі паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Кам'янським РВ УМВС України в Черкаській області від 27 липня 2002 року, який підлягав обміну, проводилися працівниками підрозділу, неможливо. У подальшому на підставі паспорта НОМЕР_2 від 23 листопада 2004 року ОСОБА_1 , оформлено паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 від 24 березня 2016 року у зв'язку з непридатністю до користування попереднього. Вказані дії призвели до порушення вимог Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України, затверджених наказом МВС України 12 квітня 2012 року, зокрема підпунктів 2.7 та 4.2. Паспорт серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2004 року знищено шляхом спалення, про що внесена інформація до ІП "ФМ Недійсні документи" ЄІАС УМП. На підставі паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 від 24 березня 2016 року ОСОБА_1 документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_4 від 07 квітня 2016 року Водночас, ОСОБА_1 за обліками УДМС значиться таким, що отримав дозвіл на залишення на постійне проживання в Україні як особа без громадянства на підставі паспорта громадянина СРСР серії НОМЕР_5 , виданого ВВС Рузаєвського міськрайвиконкому Республіки Мордовія від 29 листопада 1994 року У подальшому, ОСОБА_1 громадянство України в порядку передбаченому законами України та міжнародними договорами України, не набував. Факти порушення законодавства при отриманні паспорта громадянина України стали можливими в результаті недбалого виконання посадових обов'язків ОСОБА_3 , у зв'язку з чим остання підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності, однак у 2018 році звільнена.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом
Враховуючи вище наведене, суд касаційної інстанції приходить до висновку що в касаційній скарзі не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №540/1666/20 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування висновку, зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
СуддяО.В. Калашнікова