02 липня 2021 року
м. Київ
справа № 280/6900/20
адміністративне провадження № К/9901/23658/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд),
перевіривши касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року в справі №280/6900/20 за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про стягнення недоотриманої суддівської винагороди,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - ТУ ДСА України в Запорізькій області), у якому просила стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державнасудова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період із 18.04.2020 по 28.08.2020 у розмірі 191601,13 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову:
- стягнуто з Держави України за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляді недоотриманої суддівської винагороди за період із 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у розмірі 188066,52 грн, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
24 червня 2021 року до Суду надіслано касаційну скаргу ДСА України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року в справі №280/6900/20.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції», займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду цієї справи є: стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої суддівської винагороди, заподіяної прийняттям неконституційного правового акту.
Зі змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій убачається, що ОСОБА_1 обіймає посаду судді Бердянського міськрайонного суду Запорізької області.
Отже, ця справа є адміністративною справою щодо проходження публічної служби позивачем, посада якого входить до переліку осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, у розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент відкриття провадження у справі).
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Підставами перегляду оскаржуваних судових рішень ДСА України зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Водночас скаржником не наведено, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування обставин справи судами попередніх інстанцій, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не обґрунтовано передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
За таких обставин клопотання про зупинення виконання судового рішення, відстрочення сплати судового збору не підлягають вирішенню.
Керуючись статтями 12, 248, 328, 332, 341, 334 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року в справі №280/6900/20 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя: О.Р. Радишевська