22 червня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3092/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Кругового О.О., Прокопчук Т.С.,
за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 р. (суддя Віхрова В.С.) в адміністративній справі № 160/3092/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишено без розгляду на підставі частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду та відсутністю причин, які могли бути визнані поважними.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржено в апеляційному порядку позивачем. Посилаючись на порушення норм процесуального права, скаржник просить скасувати оскаржену ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує, що спірний наказ він не отримував, а про своє звільнення дізнався 03.03.2020 після отримання від відповідача відповіді на запит адвоката. В апеляційній скарзі також зазначено про звернення ОСОБА_1 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, однак його позови безпідставно повертались або залишались судом без розгляду. Однак, постановою Верховного Суду від 17.03.2021 справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції, тому відсутні законні підстави для чергового залишення позовної заяви без розгляду.
У письмових відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржену ухвалу суду першої інстанції - без змін, як законну та обґрунтовану. Відповідач та третя особа вказують на те, що судом першої інстанції правильно встановлена обставина пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом про скасування наказу про його звільнення та поновлення на посаді, а також відсутність причин, які могли бути визнані поважними для поновлення такого строку. Відповідач вважає безпідставними доводи скаржника про незаконність залишення без розгляду його позовної заяви, оскільки Верховний Суд направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У постанові від 17.03.2021 Верховний Суд додатково зазначив, що оцінка причини пропуску строку звернення позивача до суду ним не оцінюється, а скасування судових рішень відбулось внаслідок порушення норм процесуального права, які полягали у поверненні позовної заяви без посереднього залишення її без руху і наданням позивачу можливості повідомити суд про поважність причин, які перешкоджали йому вчасному зверненні до суду.
У судовому засіданні скаржник та його представник підтримали вимоги та доводи апеляційної скарги.
Представник відповідача та третьої особи просив залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції керувався приписами частини 3 та 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Як свідчать наявні у справі матеріали, адміністративний позов про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 4о/с від 01.06.2017 про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ надійшов до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 18 березня 2020 р. (т. 1 а.с.1-9). ОСОБА_1 стверджує, що про своє звільнення він дізнався 03 березня 2020 р. від свого адвоката після отримання листа від відповідача на запит адвоката.
Однак, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з тими самими позовними вимогами 19 серпня 2019 р., про що свідчить ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 р. у справі №160/8027/19. Цією ухвалою позовна заява повернута позивачеві з підстави не усунення її недоліків - ненадання доказів пропуску строку звернення до адміністративного суду. Ухвала суду в апеляційному порядку ОСОБА_1 не оскаржена, тому вважається такою, що набрала законної сили.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 дізнався про своє звільнення наказом № 4о/с від 01.06.2017 виключно від свого адвоката 03.03.2020 не відповідають дійсним обставинам справи.
Частиною 5 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строк звернення до адміністративного суду обчислюється, якщо не встановлено інше, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частини 2 цієї ж статті).
Скаржник наполягає на тому, що при вирішенні питання дотримання ним строку звернення до суду слід застосовувати приписи статті 233 КЗпП України.
Цією статтею визначено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Колегія суддів звертає увагу, що про своє звільнення наказом № 4о/с від 01.06.2017 ОСОБА_1 був обізнаний, принаймні, з 19 серпня 2019 р., оскарживши цей наказ до суду у справі № 160/8027/19. У цій позовній заяві він взагалі стверджував, що дізнався про своє звільнення 23.05.2019. Трудова книжка знаходиться у позивача з листопада 2015 року - з часу його першого звільнення наказом № 485 о/с від 06.11.2015, який було скасовано в судовому порядку.
Колегія суддів зазначає, що з часу поновлення його на службі в органах внутрішніх справ постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 р. у справі № 804/953/16 ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не звертався, трудову книжку для внесення відповідних записів не надав, на запрошення з'явитись до місця служби не реагував (т.1 а.с.109, 171-172).
Колегія суддів критично ставиться до доводів скаржника про відсутність доказів отримання ним копії спірного наказу (що, на його думку, є підставою для поновлення строку звернення до суду).
При подачі адміністративного позову 19.08.2019 ОСОБА_1 вказував на те, що він дізнався про своє звільнення 23.05.2019 після отримання листа відповідача на його звернення № 1/3-2619/103/ЛК-2019 від 22.05.2019, до якого було додано витяг з наказу №4о/с від 01.06.2017. Всі ці обставини перевірив Дніпропетровський окружний адміністративний суд, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви у справі № 160/8027/19.
Таким чином, ОСОБА_1 пропустив строк звернення до адміністративного суду із позовом про поновлення на роботі, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Доводи скаржника про неможливість залишення позовної заяви без розгляду після направлення Верховним Судом справи для подальшого розгляду колегія суддів вважає помилковими, оскільки у постанові від 17 березня 2021 р. (п.33) Верховний Суд додатково зазначив про те що він не оцінює причини пропуску строку звернення до суду (т. 2 а.с.246).
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, визначених статтею 320 Кодексу адміністративного судочинства України, для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 р в адміністративній справі № 160/3092/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 22 червня 2021 р. і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 01 липня 2021 р.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя О.О. Круговий
суддя Т.С. Прокопчук