Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.
02 липня 2021 р. Справа № 520/6443/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року по справі № 520/6443/2020 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
05.08.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати рішення № 963330153864 від 28.04.2020 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ в Харківській області, пенсійний орган) щодо перерахунку пенсії ліквідатора Чорнобильської катастрофи, інваліда ІІ групи протизаконним, таким, що містить пряму дискримінацію в розрахунку розміру пенсії по інвалідності по зрівнянню з розміром відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я іншими працюючими, які отримали ушкодження здоров'я, каліцтво в аналогічних умовах по зрівнянню з іншими працюючими, які отримали каліцтво в аналогічних умовах порушення роботодавцем правил техніки безпеки праці;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області нараховувати та сплачувати належну йому пенсію по інвалідності, обчислену виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, в розмірі 18892 гривен, починаючи з 23.04.2020 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області при збільшенні розміру мінімальної заробітної плати нараховувати та сплачувати належну йому пенсію по інвалідності в новому розмірі, обчисленому виходячи з п'ятикратного розміру збільшеної мінімальної заробітної плати, без врахування обмежень максимального розміру;
Крім того, позивач просить звернутися до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 10 Закону України від 6 вересня 2012 року статті 10 Закону України від 6 вересня 2012 року
№ 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні" (далі - Закон № 5207-VI), за висновком про дискримінацію.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, з 01.06.2005 року рішенням МСЕК йому безстроково встановлено 2 групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання пов'язані з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач вказує, що розмір сплачуваної йому державної пенсії по інвалідності становить 10.447,50 грн, що на 8.444,5 грн менше ніж 80% х 5 х 4.723 = 18.892 грн., що на підставі частини першої статті 1197 ЦК України він повинен отримувати відшкодування шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я в розмірі втраченого заробітку (доходу), який не може бути обчислений у розмірі меншому, ніж п'ятикратний розмір мінімальної заробітної плати. Дії пенсійного органу щодо невиплати державної пенсії по інвалідності, на думку позивача, є фактом прояву по відношенню до нього дискримінації.
Заперечуючи вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 , у відзиві ГУ ПФУ у Харківській області вказує, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію по інвалідності призначену на умовах Закону України від 28.02.1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин), обчислення якої здійснюються відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок № 1210).
Частиною 3 ст. 59 Закону № 796-XII не визначено механізму проведення перерахунку пенсії особам, які вказані у даній статті, а такий механізм встановлений Порядком № 1210, який є чинним та не скасованим.
Відповідач також вказує, що вищезазначені доводи узгоджуються з висновками Верховного Суду від 20.05.2020 року по справі № 520/12609/19 в якому зазначено що «застосування формули, передбаченої Порядком №1210, при обчисленні розміру пенсії узгоджується зі змістом ч. 3 ст. 59 Закону України № 796-XII, що передбачає право особи на обчислення пенсії по інвалідності відповідно до цього Закону або за бажанням - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Крім того, відповідач вказує, що ОСОБА_1 із заявою про своє бажання отримувати пенсію, обчислену на умовах, передбачених ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року до пенсійного органу не звертався.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначено про те, що 28.04.2020 року відповідно до пп. 1, 2 постанови КМУ №251 від 01.04.2020 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" пенсійним органом проведений перерахунок пенсії позивача ОСОБА_1 , що підтверджується Протоколом/розпорядженням щодо призначення/перерахунку пенсії від 28.04.2020 року за пенсійною справою № 963330153864 відповідно до пп. 1, 2 постанови КМУ №251 від 01.04.2020 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році". Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 не вбачається доводів позивача стосовно протиправності перерахунку його пенсії відповідно до протоколу перерахунку, проте вказано на обставини дискримінаційного розміру пенсії в розумінні статті 1197 Цивільного кодексу України. Судом при дослідженні змісту спірного у даній справі протоколу не встановлено обставин, що можуть свідчити про його протиправність або порушення таким протоколом прав позивача.
Суд зазначив, що позивач із заявою стосовно проведення перерахунку його пенсії до відповідача не звертався, що свідчить про обставини не прийняття відповідачем рішення за результатами розгляду заяви позивача про перерахунок пенсії на умовах, які бажані для нього.
Доводів стосовно протиправності такого розрахунку позивачем не наведено. Окрім того, матеріали справи містять витяги з Підсистеми призначення та виплати пенсії від 28.04.2020 року та від 13.06.2020 року, з яких вбачається, що розмір пенсії позивача зменшено не було.
Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2020 року повністю і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та звернутися до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, відповідно до абзацу восьмого частини першої статті 10 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні", за висновком про дискримінацію та за висновком про примусову працю позивача під час ліквідації наслідків аварії 1986 року на Чорнобильській АЕС, а також розглядати апеляційну скаргу за його участі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що адміністративний суд не перевірив чи прийняті оскаржувані рішення з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, що є грубим порушенням процесуального закону. На думку позивача, судом застосовано не всі норми матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Розглядаючи справу в порядку письмового провадження колегія суддів враховує висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення на підставі ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії. Рішенням МСЕК (а.с. 27) з 01.06.2005 року і безстроково ОСОБА_1 встановлено 2 групу інвалідності, причини інвалідності - захворювання пов'язані з виконанням роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію по інвалідності, яка призначена на умовах ст. 54 Закону № 796-XII, та в розмірі, передбаченому Постановою № 1210.
Відповідно до протоколу про перерахунок пенсії №963330153864 від 28.04.2020 року позивачу автоматично проведено перерахунок пенсії згідно до пп.1, п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання підвищення пенсійних виплат і надання соціальної підтримки окремим категоріям населення у 2020 році" №251 від 01.04.2020 року із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати в Україні в розмірі 1,11.
Факт проведення пенсійним органом 28.04.2020 року перерахунку пенсії без застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII послугував підставою для звернення позивача ОСОБА_1 до суду.
Частиною першою ст. 54 Закону № 796-XII унормовано, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Особливості призначення пенсій військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, передбачені у ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Так, частиною третьою ст. 59 Закону № 796-ХІІ (в редакції, що є чинною з 01.10.2017 року) передбачено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої ст. 59 Закону № 796-ХІІ, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 рок № 1-р(II)/2019.
Таким чином, з 26.04.2019 року позивач ОСОБА_1 набув право на обчислення розміру пенсії на умовах, визначених ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно із положеннями пункту 1.5 цього Порядку заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається пенсіонером особисто або його законним представником до органу, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії.
Відповідно до пункту 4.2 цього Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.
Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Згідно із приписами п. 4.3 Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 не звертався до ГУ ПФУ в Харківській області із заявою, якою повідомляв би пенсійний орган про своє бажання отримувати пенсію по інвалідності, розмір якої слід обчислювати відповідно до положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 означені висновки суду не спростовують.
За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За правовим висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду від 21.04.2021 року по справі № 520/12609/19 (п. 25), - обчислення і призначення державної пенсії по інвалідності відповідно до вимог ч. 3 ст. 59 Закону № 796-ХІІ з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відбувається не автоматично, а потребує зовнішньо вираженого письмового бажання пенсіонера отримувати такого виду пенсію. Лише після подання заяви відповідної форми та змісту виникає право пенсіонера на обчислення йому пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Керуючись наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1 та відхиляє доводи позивача про те, що відповідач, який виконуючи постанову КМУ № 1210 допустив пряму дискримінацію ліквідаторів Чорнобильської катастрофи - інвалідів ЧАЕС, по зрівнянню з іншими працюючими, які отримали каліцтво в аналогічних умовах радіаційного переопромінювання, та є пособником дискримінації в розумінні абзацу четвертого ч. 1 ст. 5 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні».
З урахуванням обставин, наведених вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про звернення до Уповноваженого з прав людини Верховної Ради України, відповідно до абзацу восьмого ч. 1 ст. 10 Закону № 5207-VI, за висновком про дискримінацію.
Інші доводи апеляційної скарги позивача означених висновків колегії суддів не спростовують.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц