29 червня 2021 р.Справа № 520/10957/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
ррозглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 520/10957/18,
08.02.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.03.2020 року по справі № 520/10957/18, якою просить встановити судовий контроль за виконання судового рішення, шляхом зобов'язання суб'єктів владних повноважень: відповідача - 1 - 12 регіональну військово-лікарську комісію МОУ Країни та відповідача - 2 - Немишлянській РВК м. Харкова - подати звіти про виконання судового рішення у справі № 520/10957/18 від 11.03.2020 року, встановивши відповідний строк для цього - 7 робочих днів.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року в задоволені заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
В порядку, встановленому ч. 7 ст. 139, ч. 3 ст. 143 КАС України, 08.06.2021 року у засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 зробив заяву про компенсацію понесених судових витрат.
За наслідками розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 року частково задоволені вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 - ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.02.2021 року змінено з підстав та мотивів її прийняття в частині відмови у задоволенні вимог заяви ОСОБА_1
14.06.2021 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 фактично про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат, понесених ним у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції. У якості доказів таких витрат ОСОБА_1 до заяви додані: фіскальний та товарний чеки і довідка щодо участі у судовому засіданні. Документ сформований заявником 12.06.2021 року з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд».
У зв'язку з порушенням вимог частини 9 ст. 44, п. 7 частини першої ст. 167 КАС України заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат повернуто без розгляду.
18.06.2021 року до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат, понесених ним у зв'язку із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи у розмірі 176 грн. та у зв'язку з відривом від звичайних занять у розмірі 162,50 грн. У якості доказів таких витрат ОСОБА_1 до заяви додані: фіскальний та товарний чеки і довідка щодо участі у судовому засіданні. Також, просить дослідити докази зазначених витрат, доданих ним до клопотання від 07.06.2021 року.
Звернення ОСОБА_1 вмотивовано тим, що згідно ч.ч. 6, 7 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договір, рахунків тощо).
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що згідно приписів ч.ч. 2, 3 ст. 135 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов'язані із прибуттям до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, заявником зазначено, що ним понесені витрати за подання до суду клопотання від 07.08.2021 року про долучення матеріалів справи № 520/10957/18 доказу невиконання відповідачем (12 РВЛК) рішення суду, яке протокольною ухвалою суду від 08.06.2021 року долучено до матеріалів справи. Дане клопотання, як і апеляційна скарга, було подано до суду в електронному вигляді через модуль «Електронний суд». На виконання приписів ч.ч. 9, 11 ст. 44, ч. 9 ст. 79 КАС України, він надіслав іншим учасникам справи копію означеного клопотання цінними листами з описом вкладення, внаслідок чого ним були понесені витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Крім того, заявник зазначив, що у 2013 році він був звільнений з військової служби за станом здоров'я, перебуває на пенсії, витрачає гроші на лікування та має скрутний майновий стан. Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021» з 01.01.2021 року встановлену мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі 36,11 грн. Сума компенсації за перебування у судовому засіданні 08.06.2021 року, що є відривом його від звичайних занять, з 13:30 до 18:00 (4,5 години) складає 36,11Х4,5=162,50 грн.
Відзиви інших учасників справи на заяву позивача щодо прийняття додаткового судового рішення з питання розподілу судових витрат до суду не надійшли, що не перешкоджає розгляду заяви.
25.06.2021 року та 29.06.2021року до суду надійшли клопотання позивача про прискорення розгляду справи, якими ОСОБА_1 просить для прискорення розгляду процесуальних документів в ХОАС, виконання завдань адміністративного судочинства та реалізації його процесуальних прав позивача у справі № 520/10957/18, терміново і невідкладно, швидко і без зволікань до неухильного виконання направити до суду першої інстанції матеріали справи № 520/10957/18 для виконання пункту 15.11 Перехідних положень (розділ VII) КАС України, а у разі встановлення 2ААС необхідності вийти за межі вимог цього клопотання - рішуче і невідворотно вийти за ці межі для досягнення означеної мети.
Також, 25.06.2021 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про відкладення (перенесення) розгляду справи - його заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 520/10957/18. В цьому клопотанні позивач зазначив, що він обізнаний з місцем, датою та часом розгляду судом апеляційної інстанції його заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 520/10957/18. Разом з тим, прибути у засідання суду апеляційної інстанції 29.06.2021 року к 14 годині 30 хвилині не має можливості, оскільки має намір прийняти участь у судовому засіданні Харківського окружного адміністративного суду, що призначене на 11 годину 30 хвилин також 29.06.2021 року. Яке було призначено судом першої інстанції ще до подання ним заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 520/10957/18. Як учасник справи він має право на підготовку до судового засідання, що включає витрачання певного часу на таку підготовку. Його участь у судовому засіданні в означений день в ХОАС позбавляє його можливості як підготуватися до означеного судового засідання в 2ААС, так і з'явитись в нього, так як наперед невідомо скільки часу буде тривати означене судове засідання в ХОАС.
Дослідивши наведені у клопотанні доводи, колегія суддів дійшла висновку, що причини повідомлені позивачем ОСОБА_1 не є поважними, з огляду на наступне.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до ст. 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року.
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За висновками Європейського суду з прав людини, зокрема, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 ст. 6 Конвенції, - публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 ст. 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Колегія суддів зауважує, що єдиними підставами для відкладення (перенесення) розгляду 29.06.2021 року о 14 годині 30 хвилин судом апеляційної інстанції його заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 520/10957/18 позивачем ОСОБА_1 визначено міркування останнього стосовно неможливості підготуватися до судового розгляду цієї заяви, так і неможливість прибуття до судового засідання, оскільки він має намір прийняти участь у засіданні суду першої інстанції, що призначене на 11 годину 30 хвилин того ж дня.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Про намір звернутися до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 520/10957/18 позивач ОСОБА_1 повідомив суд 08.06.2021 року. Двічі: 14.06.2021 року та 18.06.2021 року звертався до суду з означеною вище заявою. Зміст заяв позивача посвідчує ту обставину, що ОСОБА_2 обізнаний як із процесуальним строком звернення до суду з такою заявою, так і з процесуальним строком її розгляду. Наведене дає підстави дійти висновку, що станом на 29.06.2021 року (з урахуванням положень ст. 44 КАС України) позивач ОСОБА_2 повинен був бути готовим до судового розгляду своєї заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 520/10957/18. Об'єктивні підстав, які б унеможливили обов'язковість виконання процесуальних обов'язків, в клопотанні ОСОБА_1 не наведено. Факт неможливості прибути у судове засідання суду апеляційної інстанції, що призначено на 14 годину 30 хвилин, у зв'язку з тим, що в цей же день об 11 годині 30 хвилин буде розпочато судове засідання по іншій справі, учасником якої є ОСОБА_1 , ґрунтується на припущеннях.
При цьому, колегія судді також враховує клопотання ОСОБА_1 , що надійшли до суду 25.06.2021 року та 29.06.2021 року щодо прискорення розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 520/10957/18 та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку по відсутність підстав для задоволення цієї заяви, з огляду а наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (ч. 1 ст. 252).
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (ч. 3 ст. 132 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 135 КАС України стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно до розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно до розміру мінімальної заробітної плати.
Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною 6 ст. 139 КАС України унормовано, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За приписами ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Виявивши при перегляді судового рішення процесуальні порушення, які не вплинули на правильність ухвалення судом першої інстанції рішення, та які, в силу положень ч. 3 ст. 317 КАС України, не є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен зазначити про це у мотивувальній частині свого рішення та згідно із визначеним у п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України прийняти рішення щодо зміни рішення суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зауважує, що єдина підстава для залишення апеляційної скарги без задоволення визначена п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України.
Відповідно до постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2021 року по справі № 520/1957/18, - суд апеляційної інстанції не погодився із висновком суду першої інстанції про те, що із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі позивач ОСОБА_1 мав можливість звернутися лише до часу прийняття судом рішення по суті його адміністративного позову. Разом з тим, суд апеляційної інстанції погодився із загальним висновком суду щодо відсутності підстав для задоволення заяви позивача.
Таким чином, оскільки вимоги заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі, за наслідками апеляційного розгляду справи, задоволенню не підлягали, - резолютивна частина рішення суду першої інстанції змін не зазнала.
Отже, за відсутності факту задоволення вимог заяви позивача ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі № 520/10957/18, з урахуванням положень ч. 1 ст. 139 КАС України, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для прийняття рішення про відшкодування судових витрат, понесених ОСОБА_1 у зв'язку з розглядом судом цієї справи.
На підставі наведеного, керуючись ст. 252, ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про прийняття додаткового судового рішення відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Мельнікова Л.В.
Судді Бегунц А.О. Рєзнікова С.С.
Ухвала у повному обсязі складена і підписана 02 липня 2021 року.