24 червня 2021 р.Справа № 520/7406/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Білова О.В.) від 10.03.2021 року (повний текст рішення складено 15.03.21 року) по справі №520/7406/2020
за позовом Північного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків
до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі"
третя особа Харківська міська рада
про стягнення податкового боргу,
Позивач, Північне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відкритих рахунків платника податків КП “Харківські теплові мережі” у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти, в рахунок погашення податкового боргу в сумі 7303853,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач має податковий борг до бюджету, який станом на 11.02.2021 складає 7303853,96 грн. З моменту виникнення податкового боргу по теперішній час податковий борг не переривався, що підтверджується копіями ІКП з податку на прибуток підприємств, ПДВ, екологічного податку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року по справі №520/7406/2020 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2021 р. замінено позивача по справі - Офіс великих платників податків Державної податкової служби на його правонаступника Північне Міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (код в ЄДРПОУ ВП: 44131658).
Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі” (код ЄДПОУ 31557119) зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в Харківському управлінні Офісу великих платників податків ДПС. Згідно з Витягом з реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань КП “Харківські теплові мережі” зареєстроване за адресою: 61037. м. Харків, вул. Мефодіївська. буд. 11.
Станом на 11.02.2021 за КП “Харківські теплові мережі” рахується податковий борг на загальну суму 7303853,96 грн. з екологічного податку (19011000).
На підставі цього, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що позивачем не доведено дотримання процедури стягнення податкового боргу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
У відповідності до п. 15.1 ст .15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Підпунктами 16.1.3-16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів та сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
Згідно з пп.пп. 49.18.3 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
При цьому, у відповідності до п. 57.1 ст. 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з п. п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З аналізу зазначеної норми вбачається, що податкова вимога є чинною до моменту погашення платником податку податкового органу в повному обсязі, а відтак обов'язковою умовою для стягнення податкового боргу за відповідною податковою вимогою є безперервність податкового боргу.
При цьому обов'язок доведення факту безперервності податкового боргу, як наявності підстав для стягнення, виходячи з норм чинного законодавства, покладається саме на контролюючий орган, який звертається до суду з відповідним позовом.
Судовим розглядом встановлено, що на адресу КП "Харківські теплові мережі" від Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС надіслано податкову вимогу від 06.03.2017 року № 219-50 про сплату податкового боргу, який складається: з податку на прибуток підприємств у сумі 33046480,81 грн., в тому числі 10460431,00 грн. за основним платежем, 22586049,81 грн. - пеня; надходження рентної плати за спеціальне водокористування - 4,58 грн.; податок на додану вартість у сумі 28181372,69 грн., в тому числі 25463147,08 грн. за основним платежем, 2718194,93 грн. - пеня, що в сумі склало 61227858,08 грн.
Вказана вимога була предметом оскарження в рамках адміністративної справи № 520/4076/17, за результатом розгляду якої постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 р. у задоволенні позову Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" відмовлено.
Також судовим розглядом встановлено, що податковий орган звертався до суду із вимогою щодо стягнення з відкритих рахунків КП "Харківські теплові мережі" у банках, обслуговуючих такого платника податків, кошти, в рахунок погашення податкового боргу в сумі 12551752,58 грн. Підставою для звернення з цим позовом слугувало те, що станом на 26.11.2018 року за КП “Харківські теплові мережі” рахувався борг з податку на прибуток, який виник у зв'язку за несвоєчасною сплатою податку на прибуток, який виник по декларації № 9081059232 від 26.02.2015 року у сумі 22586049,81 грн. У зв'язку з несвоєчасною сплатою грошових зобов'язань з податку на прибуток у підприємств податковим органом нарахована пеня відповідно до п.п. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України на загальну суму 12551752,58 грн., за стягненням якої звернувся до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі № 520/11625/18 від 21.03.2019 р., яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2019 р. та постановою Верховного Суду від 03.03.2020 р., визнано безпідставним нарахування пені в сумі 12551752,58 грн. за результатами зменшення абсолютного значення податкового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку з поданням уточнюючої декларації, суму якої включено до складу податкового боргу за податковою вимогою № 219-50 від 06.03.2017 р.
В свою чергу, позивачем не забезпечено відображення в ІКП відповідача з податку на прибуток підприємств достовірних даних щодо стану розрахунків платника з бюджетом за податком на прибуток підприємств, зокрема, в частині сум пені в сумі 12551752,58 грн., яку включено до податкової вимоги № 219-50 від 06.03.2017, але яка не підлягає сплаті в бюджет відповідно до рішення суду у вказаній вище справі, відповідні коригування в ІКП після набрання рішенням суду законної сили не проведені.
Посилання апелянта на те, що судовими рішеннями у справі № 520/11625/18 не зобов'язувалося податковий орган відкоригувати дані ІКП по нарахованій сумі пенсі є безпідставними, з огляду на наступне.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в рамках справи № 520/11625/18 була та обставина, що 26.02.2015р . відповідач дійсно склав і подав податкову декларацію № 9081059232 з податку на прибуток підприємств (Додаток № 1). В рядку 23 цієї Декларації була зазначена самостійно розрахована відповідачем сума авансових внесків в розмірі 10460431 грн.
02.12.2015р. відповідач, приймаючи до уваги відсутність у нього прибутку і навпаки отримання збитків, подав уточнюючу податкову декларацію № 9244567868 з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2015 року (Додаток № 2). В рядку 16 цієї декларації зазначена сума (- 73223017,00 грн.) Це є сума авансових внесків за 7 місяців 2015 року (73223017,00 грн. : 7 = 10460431,00 грн.).
Згодом це було підтверджено і річною декларацією за 2015 рік (Додаток № 3).
Тобто, відповідач задекларував відсутність у нього обов'язку зі сплати суми авансових внесків в розмірі 73223017,00 грн., оскільки діяльність відповідача стала збитковою.
Суди зазначили, що якщо платником податків самостійно виявлено помилку в поданій ним податковій звітності і подано до податкового органу уточнюючий розрахунок з виправленням помилок з урахуванням вимог статті 50 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні підстави для нарахування пені, передбачені пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, оскільки з поданням уточнюючого розрахунку податкова звітність є виправленою і нівелює правові наслідки помилки, допущеної при її поданні.
Також у рішеннях судів вказано, що специфіка нарахування пені полягає в тому, що вона нараховується контролюючим органом вже на погашену суму податкового боргу, таким чином, при поданні уточнюючої податкової декларації, якою зменшується податкове зобов'язання з певного податку, відсутній об'єкт нарахування пені, передбаченої статтею 129 Податкового кодексу України, оскільки подання уточнюючої декларації зі зменшеним податковим зобов'язанням не є сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання, у той час як її (пені) нарахування залежить від суми погашеного податкового боргу та кількості днів затримки сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, а отже, з врахуванням встановлених у даній справі обставин, колегія суддів визнала безпідставним нарахування відповідачу пені, передбаченої пунктом 129.1 статті 129 Податкового кодексу України.
Тобто, підставою для відмови у стягненні податкового коштів було встановлення судом безпідставності нарахування пені у розмірі 12551752,58 грн.
Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 р. № 422 затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 р. за № 751/28881) (далі - Порядок № 422).
Згідно з п. 1 підрозділу 1 розділу ІІ вказаного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Підрозділом 5 Розділу ІІІ Порядку № 422 визначено, що з метою контролю за повнотою та достовірністю відображення в ІКП показників щодо надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету та єдиного внеску підрозділ, який здійснює облік платежів та інших надходжень, щоденно формує реєстр надходжень і повернень за банківський день та наростаючим підсумком з початку року у розрізі платежів.
Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку № 422 достовірність показників інформаційної системи - відповідність інформації, що зберігається у інформаційній системі, показникам первинних документів, до яких відповідно до абз. 12 зазначеного пункту віднесено в тому числі судові рішення.
Згідно з пунктом 1 підрозділу 4 Розділу V Порядку № 422, відображенню в інформаційній системі органів ДФС підлягають матеріали, які зареєстровані в інформаційних системах, що забезпечують відображення результатів адміністративного та/або судового оскарження, та мають безпосередній зв'язок з матеріалами, внесеними до підсистеми, що забезпечує відображення результатів контрольно-перевірочної роботи в ході виконання її функцій.
Такими матеріалами є: скарга (заява) платника податків; рішення про результати розгляду скарги (заяви); ухвала суду про відкриття провадження; рішення суду, прийняте по суті.
З аналізу норм вказаного порядку вбачається наявність обов'язку саме податкового органу щодо ведення ІКП платника податку та забезпечення актуальності та достовірності інформації, відображеної у ІКП, зокрема, обов'язок відображення актуального та достовірного стану розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Згідно з п. 60.1 ст.60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо: 60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення; 60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу; 60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; 60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі; 60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Рішенням суду у справі № 520/11625/18 підтверджено безпідставність нарахування пені в розмірі 12551752,58 грн. з податку на прибуток підприємств. Судами також встановлено відсутність несвоєчасної сплати відповідачем податкових зобов'язань з вказаного податку, внаслідок чого нараховано таку пеню.
Колегія суддів зазначає, що рішенням суду у справі № 520/11625/18 фактично зменшений податковий борг в частині нарахованої пені з податку на прибуток на суму 12551752,58 грн,. що має наслідком застосування приписів пп. 60.1.5 п. 60.1 ст. 60 ПК України.
В свою чергу, судом розглядом встановлено, що податковим органом вказаних вище процедур дотримано не було.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за даними поданої позивачем ІКП платежі, що перераховувались відповідачем в рахунок погашення сум основного платежу з податку на прибуток підприємств, зараховувались, в тому числі, в рахунок погашення пені, яка не підлягала сплаті відповідачем, у зв'язку з чим, дані поданої позивачем інтегрованої картки з податку на прибуток підприємств не відображають дійсний стан розрахунків відповідача з бюджетом за платежем - податок на прибуток підприємств, з огляду на що не містять достовірної інформації щодо безперервності податкового боргу.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковий борг з інших податків (екологічного, ПДВ) з моменту направлення податкової вимоги за даними ІКП, долученими позивачем до матеріалів справи, у період з 06.03.2017 р. по дату розгляду справи судом переривався, а саме: щодо екологічного податку - з 24.02.2017 р.; щодо податку на додану вартість - з 29.03.2017 р. Отже, з 29.03.2017р. борг перервався у зв'язку із повною сплатою як податку на додану вартість, так і екологічного податку.
Крім того, до відзиву на апеляційну скаргу відповідачем у справі було долучено копію постанови Верховного Суду від від 28.04.2021 р. по справі №820/4076/17, якою рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.10.2018 р. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2019 р. скасовано та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов Комунального підприємства «Харківській теплові мережі» до Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС України (правонаступник - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків) задоволено: скасовано податкову вимогу № 219-50 від 06.03.2017 р.
В межах розгляду цієї справи Верховним Судом також було встановлено, що всупереч вимог КАС України судом апеляційної інстанції безпідставно не враховано обставини, що мають преюдиційне значення, щодо відсутності податкового боргу КП «Харківські теплові мережі» за грошовими зобов'язаннями по податку на прибуток за податковою декларацією № 9081059232 від 26.02.2015 р., в тому числі щодо сплати авансового внеску у сумі 10460431,00 грн., яка включена до суми боргу за оскаржуваною податковою вимогою.
У зв'язку з цим, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, через не доведеність дотримання процедури стягнення податкового боргу.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Північного Міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 року по справі №520/7406/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло
Повний текст постанови складено 02.07.2021 року