24 червня 2021 р.Справа № 520/17986/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Спірідонов М.О.) від 16.02.2021 року по справі № 520/17986/2020
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, якому просила:
- визнати противоправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування при призначенні та перерахунку пенсії державного службовця за віком позивачу з 01.01.2020р., до складу заробітної плати, з якої обчислюється пенсія державного службовця, всі види оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: надбавку за інтенсивність праці у сумі 6305,74 грн.; премію місячну у сумі 1896,79 грн., та інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю у сумі 27,62 грн. на підставі довідки № 11-30/36-20 від 21.05.20р. виданої ГУ Статистики у Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 01.01.2020р. перерахунок пенсії за віком, шляхом призначення пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 ЗУ "Про державну службу" від суми заробітної плати, до якої дозарахувати всі види оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування : надбавку за інтенсивність праці у сумі 6305,74 грн.; премію місячну у сумі 1896,79 грн. та інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю у сумі 27,62 грн. на підставі довідки № 11-30/36-20 від 21.05.2020р. виданої ГУ статистики у Харківській області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити позивачу різницю між сумами пенсій, що виникла, починаючи з 01.01.2020р. з урахуванням здійсненого перерахунку суми заробітної плати, до якої дозарахувати всі види оплати праці, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування: надбавку за інтенсивність праці у сумі 6305,74 грн., премію місячну у сумі 1896,79 грн. та інші виплати (матеріальна допомога, премії, нараховані за період, що перевищує календарний місяць) в частині, що відповідає календарному місяцю у сумі 27,62 грн. на підставі довідки № 11-30/36-20 від 21.05.20р. ГУ статистики у Харківській області.
В обґрунтування позову вказує, що бездіяльність відповідача, щодо не зарахування при призначенні та перерахунку пенсії державного службовця за віком до складу заробітної плати, з якої обчислюється пенсія державного службовця довідки № 11-30/36-20 від 21.05.20р. ГУ Статистики у Харківській області є протиправною, оскільки порушує право позивача на пенсійне забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від16.02.2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для врахування відповідачем при розрахунку призначеної пенсії державного службовця Довідки про складові заробітної плати №11-30/36-20 від 21.05.20 року, виданої ГУ Статистики у Харківській області.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні.
Сторони по справі в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що позивач з 12.06.2018 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області,отримувала пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Наказом Головного управління статистики у Харківській області №504-к від 24.12.2019 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста-економіста відділу збирання, введення та контролю даних соціальної та демографічної статистики управління збирання та підготовки даних з 31.12.2019 року у зв'язку із скороченням штатної чисельності працівників, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України та п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу".
Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону України "Про держану службу" як державному службовцю.
Рішенням відділу з питань перерахунків пенсій №26 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №12 від 17.01.2020 рокувідмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з тим, що заявниця не досягла віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Не погодившись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 520/1290/2020 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2020 №12 щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України" та зобов'язано відповідача здійснити призначення та виплату позивачу з 01.01.2020 року пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України".
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020 апеляційну скаргу відповідача повернуто скаржнику.
На виконання судового рішення, позивачу призначено пенсію за віком як державному службовцю з 01.01.2020 року.
Як вказував відповідач, пенсію призначено із розрахунку заробітної плати станом на 31.12.2019 року згідно довідок Головного управління Статистики у Харківській області від 17.01.2020 р. №11-31/6-20 та №11-31/7-20.
При цьому, як вказує позивач, оскільки Довідка про складові заробітної плати №11-30/36-20 від 21.05.20 року не була врахована при призначенні пенсії та повернута, позивач 19.11.2020 року повторно направила вказану довідку.
Листом від 04.12.2020 року відповідач повідомив про неврахування довідки №11-30/36-20 від 21.05.20 року для розрахунку пенсії. Підстав відмови відповідач не повідомив.
Також, на запит позивача, листом від 25.02.2021 року відповідач повідомив, що довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) форми затвердженою Постановою правління ПФУ від 17.01.2017 року №1-3 повинна бути на 01.01.2020 року.
Вважаючи, що бездіяльність відповідача щодо не зарахування при призначенні та перерахунку пенсії державного службовця за віком до складу заробітної плати, з якої обчислюється пенсія державного службовця довідки № 11-30/36-20 від 21.05.20р. ГУ Статистики у Харківській області є протиправною, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність неврахування відповідачем під час здійснення перерахунку пенсії позивачу Довідки № 11-30/36-20 від 21.05.2020 року, оскільки вказаний перерахунок відповідачем було здійснено з 01.01.2020 року, а отже відповідачем правомірно було враховано лише довідки №11-31/6-20 від 17.01.2020 року та №11-31/7-20 від 17.01.2020 року та не враховано довідку № 11-30/36-20 від 21.05.2020 року, оскільки остання видана не за місяць, що передує даті звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Статтею 46 Конституцій України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV.
З 01.05.2016 року набув чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII, яким у пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень зазначено, що Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, крім статті 37, що стосуються осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу визнаний таким, що втратив чинність.
Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 року №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст.490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Статтею 37 Закону України "Про державну службу" (в редакції від 16.12.1993 року №3723-ХІІ) встановлено, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Під час визначення зарплати обчислення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» посадовий оклад та надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби).
Форма довідок про заробітну плату для призначення пенсії державного службовця затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3 «Про форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям»:
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавки за ранг, надбавка за вислугу років);
про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією);
про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не обіймає посади державної служби.
Пунктом 4 Порядку призначення пенсії деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 передбачено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 p., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
З огляду на вищевикладене, Довідка про складові заробітної плати повинна бути видана установою за місяць, що передує даті звернення за призначенням (перерахунком) пенсії.
Як вбачається з Довідки Головного управління Статистики у Харківській області №11-30/36-20 від 21.05.20 року про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не обіймає посади державної служби, в ній вказано інформацію про середні розміри надбавок, премій та інших виплат, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії - за грудень 2019 року.
В якості підстави для відмови у врахуванні вказаної довідки відповідач під час розгляду справи зазначив, що показники вказані у ній на грудень 2019 року, тобто не за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії і що довідка видана в травні 2020року.
Натомість, не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач під час розгляду справи вказував, що оскільки місяцем звернення за призначенням пенсії є січень 2020 року, то відповідач не мав правових підстав не враховувати для розрахунку призначеної пенсії вказану довідку.
Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних вимог, колегія суддів зазначає, що позивача звільнено з посади головного спеціаліста-економіста відділу збирання, введення та контролю даних соціальної та демографічної статистики управління збирання та підготовки даних з 31.12.2019 року.
Тобто, станом на 31.12.2019 року позивач обіймала посаду державної служби.
Згідно рішення відділу з питань перерахунків пенсій №26 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №12 від 17.01.2020 року, вбачається, що із заявою про призначення дострокової пенсії за віком позивач зверталась 10.01.2020 року.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.03.2020 року по справі № 520/1290/2020 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 17.01.2020 №12 щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України" та зобов'язано відповідача здійснити призначення та виплату позивачу з 01.01.2020 року пенсії за віком як державному службовцю на підставі ст.21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в України".
На виконання судового рішення позивачу призначено пенсію за віком як державному службовцю з 01.01.2020 року.
Тобто, місяцем за звернення за призначенням пенсії є саме січень 2020 року.
Посилання відповідача, що позивач зверталась за призначенням пенсії у грудні 2019 колегія суддів вважає небунтованими та такими, що спростовуються наявними у справі доказами.
На підставі встановлених під час апеляційного розгляду обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у врахуванні для розрахунку призначеної позивачу пенсії державного службовця Довідки про складові заробітної плати №11-30/36-20 від 21.05.20 року, виданої Головним управлінням Статистики у Харківській області є протиправною.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.
Відповідач під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів правомірності відмови у врахуванні для розрахунку призначеної позивачу пенсії державного службовця Довідки про складові заробітної плати №11-30/36-20 від 21.05.20 року, виданої Головним управлінням Статистики у Харківській області.
Як встановлено частиною 1статті 2 КАС України, завданням адміністративногосудочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.
У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.
Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, частиною четвертоюстатті 245 КАС Українивизначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Аналіз зазначених норм, у їх взаємозв'язку зі статтями2,5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені. Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.
Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов'язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав (постанова Верховного Суду від 21.07.2020 року по справі №823/176/17).
Здійснюючи свою діяльність на основі законодавства, пенсійні органи керуються тими нормами, які визначає законодавець.
Таким чином, дії суб'єкта владних повноважень щодо прийняття відповідного рішення за наслідками розгляду звернення є формою активної поведінки, що направлена на реалізацію владних управлінських функції даного суб'єкту.
Разом з тим, оскільки у спірних правовідносинах відповідачем не було надано належної оцінки наданій позивачем Довідці про складові заробітної плати №11-30/36-20 від 21.05.20 року, виданої Головним управлінням Статистики у Харківській області, колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про врахування для розрахунку призначеної пенсії державного службовця Довідку та прийняти відповідне рішення за її наслідками з урахуванням висновків суду.
Додатково колегія суддів зазначає, що згідно ст. 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV).
Виходячи із системного аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що у випадку наявності сумнівів з приводу наданих позивачем довідок, відповідач не позбавлений встановленого законом права вчинити відповідні дії щодо проведення їх перевірки.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і свідчать про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та невірне застосування ним норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення заявленого позову.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
При цьому, у рішення ЄСПЛ по справі “Ґарсія Руіз проти Іспанії” (GarciaRuiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 16.02.2021 року по справі №520/17986/2020 скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у врахуванні для розрахунку призначеної ОСОБА_1 пенсії державного службовця Довідки про складові заробітної плати №11-30/36-20 від 21.05.20 року, виданої Головним управлінням Статистики у Харківській області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про врахування для розрахунку призначеної пенсії державного службовця Довідку про складові заробітної плати №11-30/36-20 від 21.05.20 року, видану Головним управлінням Статистики у Харківській області та прийняти відповідне рішення за її наслідками з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи,5, Держпром 3 під.,2 поверх, м.Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 1260 (одна тисяча двісті шістдесят) грн. 00 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 02.07.2021 року