24 червня 2021 р.Справа № 480/6960/20
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бартош Н.С.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М. ,
за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції О.О. Осіпова) від 01.03.2021 року по справі № 480/6960/20
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення № 542470 від 13.11.2019 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки протягом 2019 року позивач перебувала на обліку як безробітна у Сумському міському центрі зайнятості та отримати дохід, необхідний для призначення субсидії, вона не могла з причин, що не залежать від неї. Отже, факт перебування на обліку як безробітної дає їй право на призначення субсидії.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, протиправним та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що фактичною підставою для відмови у призначенні субсидії слугувало те, що позивач несвоєчасно оформила документи по догляду за своїм чоловіком-інвалідом, внаслідок чого не сплатила мінімальний розмір ЄСВ.Проте, на думку позивача, оскільки вказаними діями позивач лише заощадила бюджетні кошти у виглядісуми неотриманої допомоги по догляду за чоловіком, то оскаржуване рішення не відповідає принципам справедливості та розумності. Також вказує, що судом першої інстанції не було з'ясовано, що документи заповнювались позивачем відповідно до наданих представником відповідачароз'яснень, а відтак, позивач не може нести тягар негативних наслідків некомпетентності представників відповідача, які приймали від неї документи.
Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Сторони про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у визначеному законом порядку.
Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України. (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що 11.10.2019 позивачем було подано до департаменту заяву про призначення та надання житлової субсидії з жовтня 2019, в якій остання зазначила, що її заява не потребує окремого розгляду комісією по розгляду питань, пов'язаних з отриманням житлових субсидій, призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та по прийняттю рішень про включення до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги, інформації про адресу фактичного місця проживання пільговика, утвореної виконавчим комітетом Сумської міської ради (раді - Комісія).
Рішенням департаменту від 13.11.2019 № 542470 позивачу було відмовлено у призначенні житлової субсидії з жовтня 2019 року, оскільки у останньої нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та нею або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
Не погоджуючись із правомірністю вказаного рішення, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість, оскільки у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі та у відповідності до вимог діючого законодавства.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг врегульовані приписами Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Порядок призначення та надання населенню житлових субсидій на час виникнення спірних правовідносин визначений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» у відповідній редакції, якою було затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - Положення № 848).
Згідно з п.2 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі - громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Відповідно до пункту 3 Положення № 848, призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).
Пунктом 8 та 9 Положення № 848, визначено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства, які зареєстровані в житловому приміщенні (будинку).
Житлова субсидія розраховується на всіх членів домогосподарства.
До складу домогосподарства включаються всі особи, що зареєстровані в житловому приміщенні (будинку), на яких розраховуються соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування і доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії.
Відповідно до пункту 10 Положення №848, для розрахунку житлової субсидії враховуються нараховані доходи членів домогосподарства, членів сім'ї особи із складу домогосподарства, зазначених у пункті 9 цього Положення, які досягли 14-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються такі доходи.
Пунктом 50 Положення №848 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що для призначення житлових субсидій на запит структурних підрозділів з питань соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про доходи осіб та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування - Пенсійним фондом України у порядку, встановленому Фондом та Мінсоцполітики; доходи осіб з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, а також групу платників єдиного податку, до якої належить фізична особа - підприємець, що обрала спрощену систему оподаткування, - ДФС у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.
Пунктом 35 Положення №848 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що для розрахунку житлової субсидії з початку опалювального сезону враховуються середньомісячний сукупний дохід осіб за І і II квартали поточного календарного року.
Так, департаментом було встановлено, що у період з 01.01.2019 по 31.03.2019 доходи у позивача були відсутні, а з 01.04.2019 по 30.09.2019 отримувала дохід, у вигляді щомісячної грошової допомоги як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу у розмірі 5559,00 грн., та позивачем або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
Згідно з підпунктом 3 пункту 14 Положення №848 (в редакції, що діяла в спірний період) житлова субсидія не призначається коли у складі домогосподарства або у складі сім'ї члена домогосподарства є особи, що досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді: за інформацією ДПС, Пенсійного фонд) України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, щодо яких наявна заборгованість роботодавця із виплати заробітної плати та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Враховуючи встановлені обставини та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у призначенні позивачу субсидії з жовтня 2019 року, оскільки у останньої нарахований середньомісячний сукупний дохід менший, ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та нею або за неї не сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії.
При цьому, відповідно до абзацу 7 підпункту 3 пункту 14 Положення (в редакції, що діяла в спірний період) встановлено, що житлові субсидії у випадках, передбачених абзацами другим - четвертим підпункту 3 пункту 14, призначаються, якщо особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, протягом такого періоду: отримували хоча б один із таких видів доходу, як пенсію, стипендію, допомогу при народженні (усиновленні) дитини, допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомогу по догляду за особами з інвалідністю І і II групи внаслідок психічного розладу, допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, тимчасову державну соціальну допомогу непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату, допомогу по безробіттю.
Проте, оскільки доходи у вигляді щомісячної грошової допомоги як особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, позивач отримувала не протягом всього періоду, який враховується під час призначення житлової субсидії, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для врахування даного абзацу до заяви позивача від 11.10.2019.
Згідно з п.15 Положення №848 за наявності умов, зазначених у пункті 14 цього Положення, житлову субсидію може бути призначено за рішенням комісії з урахуванням конкретних обставин, що склалися, крім випадків, зазначених у підпункті 1 (за винятком житлових приміщень (будинків), на які оформлено два і більше окремі особові рахунки, за умови, що опалювана площа частини житлового приміщення кожного домогосподарства, на яку призначається субсидія, не перевищує 120 кв. метрів для квартири, 200 кв. метрів для індивідуального будинку, а також житлових приміщень, якими забезпечено за рахунок державного чи місцевого бюджету осіб з інвалідністю з ураженнями опорно-рухового апарату, які пересуваються на візках) і підпункті 7 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, які вважаються безвісно відсутніми за рішенням суду або мають правовий статус осіб, зниклих безвісти).
Пунктом 43 Положення №848 визначено чіткий перелік документів, які подає особа для призначення житлової субсидії, однак, даним переліком не передбачено подання окремих додаткових заяв щодо направлення документів на розгляд комісії. Більше того, згідно з п.48 Положення №848 під час прийому документів для призначення житлової субсидії забороняється вимагати від громадян документи, подання яких не передбачено цим Положенням.
Водночас, наказом Міністерства соціальної політики України від 02.05.2018 №604 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) була затверджена форма «Заяви про призначення та надання житлової субсидії у грошовій формі через АТ «Ощадбанк», якою було передбачено «У разі якщо прийняття рішення щодо моєї заяви потребує окремого рішення місцевих органів виконавчої влади/органів місцевого самоврядування або утвореної ними комісії, прошу розглянути/не розглядати мою заяву відповідними органами або утвореною ними комісією (підкреслити потрібне).»
Тобто, під час подання заяви повинно бути підкреслено слова «розглядати» або «не розглядати» заяву відповідним органом (комісією).
Натомість, оскільки позивачем у відповідній графі заяви було зазначено «прошу розглядати без комісії», колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для розгляду заяви відповідною комісією.
При цьому, посилання скаржника на те, що документи були заповнені відповідно до наданих представником відповідача роз'яснень, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодних доказів на підтвердження вказаної обставини матеріали справи не містять.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року по справі №480/6960/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош
Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло А.М. Григоров
Повний текст постанови складено 02.07.2021 року