23 червня 2021 р.Справа № 520/16790/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
представника позивача Репетун К.В.
представника відповідача Наумецької Е.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2021, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., м. Харків, по справі № 520/16790/2020
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі по тексту позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (надалі по тексту відповідач), в якому просила суд:
- скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 11.11.2020 року № Ф-25428-13 про сплату боргу (недоїмки).
- скасувати Рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0035975606 від 27.02.2020 року.
- стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати, а саме: суму сплаченого судового збору у розмірі 840 грн.40 коп. та 8000 (вісім) тисяч гривень оплати професійної правничої допомоги.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року вказаний адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0035975606 від 27.02.2020 року у розмірі 41617 грн. 67 коп.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 11.11.2020 року № Ф-25428-13 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 41617 грн. 67 коп.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ 43143704 ) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 року, в позові відмовити.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Протокольною ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.06.2021 року замінено відповідача у справі з Головного управління ДПС у Харківській області ( код ЄДРПОУ 43143704) на Головне управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ 43983495).
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 23.06.2003 року зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснювала свою підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_2 . Перебувала на податковому обліку як фізична особа - підприємець в ГУ ДПС у Луганській області (Лисичанське управління ДПІ у Луганській області).
З 17.02.2020 року позивач взята на облік в Головному управлінні ДПС у Харківській області.
За результатами проведеного аналізу даних ІТС "Податковий блок" відповідачем встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не виконувались вимоги ст. 9 Закону № 2464, а саме єдиний внесок за період з 22.01.2013 по 18.12.2019 сплачено з порушенням встановленого строку, в зв'язку з чим 27.02.2020 року ГУ ДПС у Харківській області прийняте рішення №0035975606 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 22.01.2013 року по 05.12.2019 року штрафу в сумі 679,75 грн., за період з 21.01.2015 року по 18.12.2019 року штрафу в сумі 6574,59 грн. та пеню в сумі 34363.33 грн. Всього застосовано штрафу та пені у розмірі 41617,67 грн.
01.06.2020 року ГУ ДПС у Харківській області винесено вимогу № Ф-223985-56 про сплату боргу (недоїмки) на суму 4 137,16 грн. штрафу та 34 363,33 грн. пені, всього 38 500,49 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
Не погоджуючись із вказаним рішенням податкового органу №0035975606 від 27.02.2020 року та вимогою № Ф-223985-56 від 01.06.2020 року, позивач 19.06.2020 оскаржив її до Державної податкової служби України.
Рішенням Державної податкової служби України від 13.07.2020 року №21717/6/99-00-06-03-01-06 скасовано вимогу ГУ ДПС у Харківській області № Ф-223985-56 від 01.06.2020 року про сплату боргу (недоїмки) та зобов'язано ГУ ДПС у Харківській області сформувати та направити нову вимогу про сплату боргу з урахуванням встановлених обставин та вимог чинного законодавства.
11.11.2020 року ГУ ДПС у Харківській області винесено нову вимогу № Ф-25428-13 про сплату боргу (недоїмки), на суму 6295,30 грн. недоїмки, 959,04 грн. штрафу та 34 363,33 грн. пені. Загальна сума боргу 41 617,67 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних рішень контролюючого органу.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Суд апеляційної інстанції перевіривши оскаржувані рішення на відповідність критеріям, наведеним у ч.2 ст.2 КАС України приходить до висновку, що такі рішення прийнято незаконно, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За приписами п.4 ч.1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - ЄВ) є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали загальну систему оподаткування.
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування").
Абзацами 1 та 3 ч.8 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця; платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
За правилом абз.1 ч.5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ч.10 ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції до 01.01.2015) передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції з 01.01.2015) передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (частина 14 статті 25 Закону № 2464).
Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом 20.04.2015р. №449 Міністерства Фінансів України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів (далі за текстом - Інструкція № 449).
Так, п.1 розділу VII Інструкції № 449 встановлено, що за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Підпункт 2 пункту другого розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за вказані періоди.
З матеріалів справи слідує, що 27.02.2020 року ГУ ДПС у Харківській області прийняте рішення №0035975606 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яким за період з 22.01.2013 року по 05.12.2019 року нараховано штрафу в сумі 679,75 грн., за період з 21.01.2015 року по 18.12.2019 року нараховано штрафу в сумі 6574,59 грн. та нараховано пеню в сумі 34363.33 грн. Всього застосовано штрафу та пені у розмірі 41617,67 грн.
11.11.2020 року ГУ ДПС у Харківській області винесено вимогу № Ф-25428-13 про сплату боргу (недоїмки) на суму 6295,30 грн. недоїмки, 959,04 грн. штрафу та 34 363,33 грн. пені. Загальна сума боргу 41 617,67 грн.
Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької, Луганської зокрема, де здійснювала свою підприємницьку діяльність позивачка та частини Харківської області.
З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон №1669-VІІ, яким, крім іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VІ та доповнено його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" п. 9-3, який передбачає, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669 внесено зміни до Закону № 2464, а саме підпункт б) розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (який згідно з Законом України від 02.03.2015 № 219-VІІІ перейменований в пункт 9-4) такого змісту:
"9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Отже, платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Поряд із тим, Законом України від 24.12.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону України від 02.09.2014 "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який набрав чинності з 01.01.2016, зокрема вилучено п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України " Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та скасовано п. 9 прим. 4 розд. VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платників ЄСВ, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція.
Верховним Судом у постанові від 01.08.2018 у справі №805/1430/17-а (К/9901/29811/18), а також у постанові від 30.03.2018 у зразковій справі №812/292/18 (Пз/9901/22/18) визначено, що Закон №2464-VІ не скасовує обов'язків платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.
Суд касаційної інстанції визначився з тим, що пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ є чинним на цей час, зміни безпосередньо до Закону №2464-VІ щодо виключення або викладення в новій редакції тощо пункту 9-4 розділу VIII цього Закону не внесені, чим спростовуються доводи щодо втрати чинності положень цього пункту.
Суд вважає, що відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені абзацом третім пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, не застосовуються виключно в цей період. Положення цієї норми не застосовуються до платників єдиного внеску за невиконання обов'язків, які виникли до 14.04.2014 та/або після закінчення антитерористичної операції.
Законом України "Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" №440-IX від 14.01.2020, який набрав чинності 13.02.2020, виключено пункту 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VІ, натомість, суд зазначає, що вказана пільгова норма діяла у період часу з 14.04.2014 по 13.02.2020, яким охоплюється період підприємництва позивача у населеному пункті, на території якого здійснювалася антитерористична операція.
Разом з тим, Законом № 1636-VII від 12.08.2014 розділ VIII Закону № 2464-VІ було доповнено пунктом 9-3 такого змісту «Тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.
Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Кабінет Міністрів України затверджує перелік населених пунктів, на території яких проводилась антитерористична операція, однак, не визначає період її проведення на відповідних територіях.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідні положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено зобов'язання у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
Розпорядженням від 30.10.2014 № 1053-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Згідно з додатком до вказаного Розпорядження до зазначених населених пунктів належить в тому числі м. Лисичанськ, Луганської області.
Розпорядження втратило чинність на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів № 1275-р від 02.12.2015, яким було затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Відповідно до цього переліку м. Лисичанськ Луганської області віднесено до населених пунктів, де проводилась антитерористична операція.
Визначаючи період проведення антитерористичної операції на відповідній території, необхідно виходити з того, що такий період визначено наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення». Зокрема, встановлено, що проведення антитерористичної операції на території Луганської області здійснюється у період з 07 квітня 2014 року.
Отже, наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» дату закінчення проведення антитерористичної операції на території Луганської області не визначено.
Частиною першою статті 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено поняття району проведення антитерористичної операції, відповідно до абзацу двадцять першого якої, район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Відповідно до абзацу третього частини першої статті 7 цього ж Закону на Антитерористичний центр при Службі безпеки України покладається організація і проведення антитерористичних операцій та координація діяльності суб'єктів, які ведуть боротьбу з тероризмом чи залучаються до конкретних антитерористичних операцій.
Частинами першою, третьою статті 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» визначено, що для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України. Керівник оперативного штабу визначає межі району проведення антитерористичної операції, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення, а в разі потреби за наявності передбачених законом підстав вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що Антитерористичний центр при Службі безпеки України в ході організації і проведення антитерористичних операцій наділений повноваженнями щодо визначення меж району проведення антитерористичної операції та періоду проведення такої операції.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 року у справі № 812/225/17.
З огляду на те, що дата закінчення проведення антитерористичної операції на території Луганської області наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 7 жовтня 2014 року № 33/6/а не визначена, а Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не прийнятий, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у позивача у спірний період обов'язку зі сплати недоїмки з ЄСВ та штрафних санкцій через перебування на території здійснення антитерористичної операції.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на правомірність оскаржуваних рішень контролюючого органу, оскільки несвоєчасна сплата позивачем єдиного внеску почалася з 22.01.2013 року, тобто до віднесення м. Лисичанськ Луганської області до території здійснення антитерористичної операції, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку зі сплати ЄСВ та штрафних санкцій є помилковими колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки оскаржувані рішення контролюючого органу прийняті у зв'язку з несплатою позивачем ЄСВ та штрафних санкцій за період з 22.01.2013 по 18.12.2019, який включає період на протязі якого позивач звільнений від виконання обов'язку зі сплати ЄСВ, та штрафні (фінансові) санкції, передбачені Законом № 2464-VІ за невиконання обов'язків платника єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції не застосовуються, а тому такі рішення вцілому є протиправними.
Отже, враховуючи, що нарахування штрафних санкцій та пені здійснено за період в який позивач був звільнений від сплати єдиного внеску, штрафних санкцій та пені, суд приходить до висновку, що рішення № 0035975606 від 27.02.2020 року та вимога від 11.11.2020 року № Ф-25428-13 Головного управління ДПС у Харківській області, винесені без врахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, отже є необґрунтованими, що дає підставу для їх скасування.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.
Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 по справі № 520/16790/2020 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко
Судді(підпис) (підпис) О.М. Мінаєва В.А. Калиновський
Повний текст постанови складено 02.07.2021 року