Головуючий І інстанції: Тітов О.М.
02 липня 2021 р. Справа № 520/16155/2020
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 29.03.21 по справі № 520/16155/2020
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТИТАН"
про стягнення податкового боргу,
Позивач - Головне управління ДПС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан", в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просив суд: стягнути до бюджету кошти у розмірі 1458485,04 гривень в рахунок погашення податкового боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Титан" п.н. 30588785, вул. Дніпропетровська, буд. 223, к. 8-8, м. Мерефа, Харківський район, Харківська область, 62472, з усіх відкритих розрахункових рахунків.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог дійшов помилкового висновку про протиправність дій податкового органу із зарахуванням сплачених ТОВ "Титан" коштів у рахунок погашення податкового боргу, зокрема штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних. Також апелянтом зазначено, що будь які висновки суду першої інстанції щодо протиправності / правомірності дій контролюючого органу із зарахуванням сплачених ТОВ "Титан" коштів у рахунок погашення податкового боргу, зокрема штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних є такими, що не стосуються предмету спірних правовідносин.
Відповідач правом надання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та сторонами не заперечується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Титан" (код ЄДРПОУ 30588785) у встановленому законом порядку зареєстроване як юридична особа.
За даними інтегрованої картки платника податків станом на 03.03.2021 за відповідачем обліковується податковий борг зі сплати податку на додану вартість в розмірі 1458485,04 грн., який виник за наступних підстав:
- податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків у розмірі 1542768,04 грн. нарахованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.01.2020 №9332140396;
- податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків у розмірі 6186,00 грн. нарахованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 17.02.2020 №9027396637;
- податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків у розмірі 8922,00 грн. нарахованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.03.2020 №9058408302;
- податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків у розмірі 11791,00 грн. нарахованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 21.04.2020 №9085027844;
- податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків у розмірі 1018,00 грн. нарахованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 20.05.2020 №9111481056;
- податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків у розмірі 1069,00 грн. нарахованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 19.06.2020 №914026283;
- податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків у розмірі 1390,00 грн. нарахованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 17.07.2020 №9170281018;
- податкових зобов'язань самостійно визначених платником податків у розмірі 1398,00 грн. нарахованих згідно податкової декларації з податку на додану вартість від 18.08.2020 №9204086254.
На думку податкового органу, вказана сума податкового боргу підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку.
Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності позовних вимог виходячи з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).
Відповідно до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За змістом п.41.2 ст.41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до п.41.1 цієї статті, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
За визначенням підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 згаданого Кодексу "грошове зобов'язання платника податків" - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, а за визначенням підпункту 14.1.162 пункту 14.1 цієї статті "пеня" - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.
Відповідно до п. 46.1 ст. 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків оскарженню не підлягає (п. 56.11 ст. 56 ПК України), та має бути сплачене протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Згідно з пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Судовим розглядом встановлено, що відповідач заперечуючи вказану у позовній заяві суму податкового боргу з ПДВ зазначав, що ним самостійна була сплачена відповідна сума протягом року. На підтвердження сплати податкового боргу з ПДВ відповідачем до матеріалів справи надані платіжні доручення та банківські квитанції про сплату податкових зобов'язань з ПДВ, загальна суму сплати за наданими платіжними документами складає 1831830,00 грн.
Водночас, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Титан" податкові зобов'язання з ПДВ зараховувались податковим органом на погашення інших нарахувань, в тому числі штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, що не заперечується сторонами.
Отже, позивач не заперечує аргументу відповідача про те, що податковий орган здійснював зарахування коштів за рахунку ТОВ "Титан" в СЕА ПДВ на погашення податкового боргу замість оплати поточних податкових зобов'язань з ПДВ, але позивач заперечує про протиправність вказаних дій.
Згідно п. 200.1.2. ст. 200-1 Податкового кодексу України, платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу».
Згідно абзацу 2 п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України, джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Згідно абзацу 4 п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника податків, податковий та індивідуальний податковий номер платника податків та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету (крім сум податкового боргу за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що підлягали сплаті до державного бюджету та за якими сформовано реєстр для перерахування коштів до державного бюджету з рахунка у системі електронного адміністрування відповідно до пункту 200.2 статті 200 цього Кодексу. Порядок формування та надсилання центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».
Всі задекларовані в деклараціях з ПДВ суми попередньо генеруються в системі електронного адміністрування ПДВ (за рахунок цих сум реєструються податкові накладні), а після подання податкових декларацій з ПДВ - ці суми перераховуються до бюджету.
Тобто всі суми ПДВ, які ТОВ «Титан» сплачувало до бюджету, надходили на рахунок в Держказначействі з рахунку Відповідача в системі електронного адміністрування ПДВ.
Отже, Закон дозволяє використання коштів з електронного рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ також для погашення податкового боргу з ПДВ.
Проте, абзац 4 п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України прямо встановлює, що для погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів на електронному рахунку платника, податковий орган повинен надіслати в Держказначейство відповідний реєстр.
Позивачем до матеріалів справи не надано реєстрів, передбачених абзацом 4 п. 87.1. ст.87 Податкового кодексу України. Отже, без складання вказаного реєстру погашення податкового боргу з ПДВ за рахунок коштів з електронного рахунку платника податків у системі електронного адміністрування ПДВ не допускається.
Викладене свідчить, що сплачені відповідачем кошти були безпідставно віднесені позивачем в оплату іншого податкового боргу.
Також, абз. 4 п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість можуть бути джерелом погашення податкового боргу виключно з податку на додану вартість.
В даному випадку, як встановлено судовим розглядом, погашався податковий борг не з податку на додану вартість, а борг з штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.
Як вже викладалось вище, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість (крім податкового боргу, що виник до 1 липня 2015 року), кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр.
Норми статті 95 Податкового кодексу України встановлюють підстави для здійснення контролюючим органом за платника податків і на користь держави заходів щодо погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Спеціальною нормою, яка регулює стягнення коштів, у тому числі, з рахунків у СЕА ПДВ, є норма абзацу першого пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України, згідно з якою стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Харківській області здійснював стягнення з рахунків ТОВ «Титан» в СЕА ПДВ без наявності відповідного рішення суду, тобто в порушення вимог пункту 95.3 статті 95 ПКУ.
Аналогічні висновки викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 липня 2019 року по справі № 440/4082/18 .
Таким чином, дії ГУ ДПС у Харківській області щодо зарахування коштів з СЕА ПДВ, сплачених в оплату боргу з ПДВ, на погашення боргу з штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, є протиправними.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем було погашено податковий борг, який є предметом розгляду даної справи.
Колегія суддів не приймає до уваги та вважає безпідставним доводи апелянта про те, що висновки суду першої інстанції щодо протиправності / правомірності дій контролюючого органу із зарахуванням сплачених ТОВ "Титан" коштів у рахунок погашення податкового боргу, зокрема штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних є такими, що не стосуються предмету спірних правовідносин, оскільки заявлений до стягнення податковий борг, який є предметом розгляду даної справи було самостійно сплачено відповідачем.
Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на аргументи учасників процесу, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головног управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.03.2021 по справі № 520/16155/2020 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов