справа № 760/19366/15-п
провадження № 33/824/3326/2021
02 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді Кирилюк Г. М., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Ліжевського Володимира Анатолійовича на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року в складі судді Губко А. О.про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,
встановив:
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 243 грн 60 коп.
Не погодившись із вказаною постановою, 24.06.2021 захисник ОСОБА_1 - адвокат Ліжевський В. А. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Також захисником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Вказане клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не має юридичної освіти, а при прийнятті постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року останньому не було роз'яснено право апеляційного оскарження даної постанови. Звернутися до апеляційного суду раніше завадила епідеміологічна ситуація в країні, що спричинена коронавірусом SARS-CoV-2.
Вказане клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Таким чином, згідно з положеннями КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення може бути поновлений тільки у тому разі, коли він пропущений з поважних причин.
Поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати скаргу у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала скаргу про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. При цьому такі обставини належить підтвердити доказами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні під час винесення оскаржуваної постанови. Також постанова судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року містить зазначення порядку та строку її оскарження.
Копію вказаної постанови ОСОБА_1 отримав 19.11.2015, а тому мав достатньо часу для подання апеляційної скарги у визначений законом строк.
Відсутність у заявника юридичної освіти не є обставиною, що свідчить про поважність причин пропуску строку на подання апеляційної скарги.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантинні заходи були встановлені з 12.03.2020, а тому станом на час винесення оскаржуваної постанови дана обставина була відсутня.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Європейський суд з прав людини зауважив, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).
Норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (Перетяка та Шереметьев проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, від 21 грудня 2010 року).
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
З урахуванням викладеного, тієї обставини, що з моменту, коли ОСОБА_1 стало відомо про зміст оскаржуваного судового рішення до моменту подачі апеляційної скарги минуло більше п'яти років, за відсутності доказів існування істотних перешкод чи труднощів для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії, заява про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, а також ту обставину, що з моменту, коли ОСОБА_1 стало відомо про зміст оскаржуваного судового рішення до моменту подачі апеляційної скарги минуло більше п'яти років, вказані захисником ОСОБА_1 - адвокатом Ліжевським В. А. підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки суду не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне вчинення процесуальних дій з подачі апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, а тому в поновленні строку на оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 рокуслід відмовити, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. 294 КУпАП повернути особі, що її подала.
Керуючись ч. 2 ст. 294 КУпАП
постановив:
Відмовити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Ліжевському Володимиру Анатолійовичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року в складі судді Губко А. О. про притягнення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживанням. АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Г. М. Кирилюк