Апеляційне провадження № 22-ц/824/8358/2021
Справа 753/280/21
Іменем України
02 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Гусак О.С. в м. Київ 11 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування.
Позов мотивовано тим, що 22 травня 2020 року у м. Біла Церква відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі ОСОБА_3 , яка керувала транспортним засобом Citroen Jumpy д.н.з. НОМЕР_1 та ОСОБА_1 , яка керувала транспортним засобом Lexus IS 250 д.н.з. НОМЕР_2 , відносно ОСОБА_3 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №303162.
На момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винуватця ОСОБА_3 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта» згідно з полісом №АО/6300481 від 07 серпня 2019 року. 25 травня 2020 року автомобіль позивача був наданий для огляду оцінювачу страховика з метою встановлення суми спричиненої матеріальної шкоди, на думку позивача, огляд було проведено поверхнево, без виявлення можливих прихованих пошкоджень та дефектів.
17 червня 2020 року постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
09 липня 2020 року ПАТ НАСК «Оранта» здійснено безготівкову виплату позивачу суми страхового відшкодування в розмірі 34915,11 грн., при цьому розміру страхового відшкодування з позивачем не погоджувалось, експертиза не проводилась, позивачу для ознайомлення не надавалась.
30 липня 2020 року позивачем здійснено платіж за роботи по ремонту транспортного засобу Lexus IS 250 д.н.з. НОМЕР_2 на суму 56000 грн., з урахуванням придбання запасних частин загальна вартість ремонту автомобіля становить 94979 грн. Зважаючи на те, що дана сума перевищує суму страхового відшкодування, ОСОБА_1 звернулася до страхової компанії з листом, в якому просила здійснити перерахунок суми страхового відшкодування та виплату донарахованої суми, однак їй було повідомлено про відсутність підстав для здійснення перерахунку.
На підставі вищевикладеного просила стягнути з відповідачів солідарно на свою користь 60063,89 грн. та понесені судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що є хибними та не ґрунтуються на жодній нормі матеріального права України висновки місцевого суду про те, що позивач була присутня при огляді експертом автомобіля, претензій чи зауважень не пред'являла та погодилась з переліком пошкоджень, підписавши протокол огляду транспортного засобу. Огляд транспортного засобу, здійснений 25 травня 2020 року, не був ні оцінкою, ні експертизою пошкодженого майна, протокол огляду складено на підставі зовнішнього огляду без досліджень прихованих пошкоджень.
Вважала хибними висновки місцевого суду про те, що позивач після отримання страхового відшкодування у вказаному розмірі, рішення страхової компанії про виплату страхової суми не оскаржив в порядку, передбаченому п. 36.7 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і це свідчить про згоду позивача з вказаним рішенням страхової компанії. Згода позивача із здійсненим розрахунком страхового відшкодування відсутня, про що свідчить заява позивача про перерахунок суми страхового відшкодування від 31 липня 2020 року, яку було направлено страховій компанії.
Вказувала, що нею надано до місцевого суду докази фактично понесених витрат з відновлювального ремонту автомобіля, які є первинними документами в розумінні ст. 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», критичне ставлення місцевого суду до вартості запчастин та відновлювального ремонту не ґрунтується на доказах, які б вказували на завищення (заниження) вартості у порівнянні з ринковою. При цьому відсутньою є норма права, яка б вимагала від осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність (продаж деталей для автотранспортних засобів та виконують ремонт автотранспортних засобів), отримувати сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.
Наводила обґрунтування необхідності придбання нею запчастин для ремонту, які не були зазначені в протоколі огляду транспортного засобу, наголошувала, що запчастини є не новими, а такими, що були у використанні, що підтверджується видатковою накладною.
Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, зазначала, що вона просила стягнути з відповідачів лише фактично понесені витрати на відновлювальний ремонт автомобіля, і оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням його автомобіля, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з ОСОБА_3 як з винної особи на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) та отриманим страховим відшкодуванням.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, вважаючи, що вимога ОСОБА_1 про стягнення з неї недоплаченої суми на відшкодування страхових збитків за обставин, що виникли в даних правовідносинах, є зловживанням позивачем своїми правами з метою отримання безпідставної вигоди та збагачення за її рахунок.
Посилаючись на роз'яснення Великої Палати Верховного Суду в постанові від 04 липня 2018 року, вказувала, що в даній справі мав би наступити юридичний факт або невідшкодування шкоди страховою компанією, або перевищено ліміт відповідальності страховика, що в даній справі відсутнє. Оскільки відповідно до доказів, наданих позивачем на підтвердження вартості проведення відновлювального ремонту, така вартість становить 94979 грн., а ПАТ «НАСК «Оранта» сплатила позивачу 34915,11 грн., то й різницю у межах, заявлених позивачем вимог, повинна бути також сплачена страховою компанією у зв'язку з тим, що цивільно-правова відповідальність відповідача на момент настання дорожньо-транспортної пригоди була застрахована ОСОБА_3 на суму 100000 грн., що є цілком достатньо для відшкодування збитків позивачу.
Відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» подано відзив на апеляційну скаргу 08 червня 2021 року поза межами строку, встановленого апеляційним судом - 26 травня 2021 року, посилаючись на те, що відзив подано у п'ятиденний строк з моменту фактичного отримання копії ухвали про відкриття провадження та апеляційної скарги; разом з тим, оскільки клопотань про продовження відповідного процесуального строку відповідачем не заявлено, поданий ним відзив апеляційним судом не приймається та не оцінюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 є власником автомобіля Lexus IS 250 д.н.з. НОМЕР_2 (а. с. 50 зворот).
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2020 року встановлено, що 22 травня 2020 року ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом Citroen Jumpy д.н.з. НОМЕР_1 під час руху в м. Біла Церква по вул. Леваневського, 72, рухаючись в лівій смузі руху, під час перестроювання в праву смугу проявила неуважність, не надала перевагу в русі транспортному засобу Lexus IS 250 д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався по правій смузі, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальні збитки, внаслідок порушення вимог п. 2.3 б, 10.3, 10.1 ПДР та вчинено правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП. ОСОБА_3 визнано винною в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 13).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 станом на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ НАСК «Оранта», поліс № АО/6300481 (а. с. 54 т. 1).
25 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ НАСК «Оранта» з заявою про страхове відшкодування (а. с. 55).
На а. с. 18, 50 наявна копія протоколу (акту) огляду транспортного засобу, складеного 25 травня 2020 року аварійним комісаром Красоткіним М.Ю. в присутності ОСОБА_1 , яка ознайомилась з протоколом та завірила його правильність своїм підписом.
На а. с. 41 - 43 знаходиться копія дослідження № АІ7356НТ-2, складеного 09 червня 2020 року ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», згідно якого матеріальний збиток, визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, завданий власникові КТЗ Lexus НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 35915,11 грн. згідно умов договору страхування.
На а. с. 51 наявна копія сертифікату суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Гарант-АСІСТАНС» зі спеціалізацією 1.3 Оцінка колісних транспортних засобів.
На а. с. 44 знаходиться копія зведеної таблиці даних попереднього розрахунку розміру матеріального збитку, дослідження № АІ 7356 НТ-2 від 09 червня 2020 року, а на а. с. 53 - розрахунок страхового відшкодування, якими визначено, що вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - 50987,43 грн., з урахуванням зносу - 35915,11 грн., розмір збитку - 35915,11 грн., франшиза - 1000 грн., сума страхового відшкодування - 34915,11 грн.
На а. с. 15, 52 наявна копія страхового акту № ОЦВ-20-33-27009/1 від 30 червня 2020 року, складеного ПАТ НАСК «Оранта», яким визначено суму страхового відшкодування 34915,11 грн.
На а. с. 23 наявна копія видаткової накладної, виданої ФОП ОСОБА_4 24 липня 2020 року, згідно якої підлягає оплаті 38979 грн. за придбання запчастин «крило переднє ліве (б/в 2013 р.в.)» вартістю 9200 грн., «двері передні ліві (б/в 2012 р.в)» вартістю 16000 грн., «дзеркало ліве (б/в 2012 р.в.)» вартістю 4000 грн., «рульовий механізм (б/в 2015 р.в.)» вартістю 4000 грн., петля дверей (б/в 2012 р.в)» вартістю 2524 грн., поріг лівий (б/в 2014 р.в.)» вартістю 3255 грн., загальною вартістю 38979 грн.
На а. с. 24 наявна копія рахунку-фактури № СФ-0000016 від 24 липня 2020 року, виданої ФОП ОСОБА_5 , одержувач - ОСОБА_1 , Lexus НОМЕР_2 , за такі види матеріалів та робіт: «краска Deber» 9200 грн., «матеріали» 12600 грн., «розборка-зборка» 6800 грн., «рихтувальні роботи» 16500 грн., «підготовка-покраска автомобіля» - 12000 грн., всього 56000 грн.
На а. с. 25 наявна копія акту № ОУ-0000016 здачі-прийняття робіт (надання послуг), складеного 30 липня 2020 року ФОП ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , про те, що виконавцем були проведені роботи по рахунку № СФ-0000016 від 24 липня 2020 року.
На а. с. 26 наявна квитанція до прибуткового касового ордера № 68 від 30 липня 2020 року про сплату ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_5 56000 грн. оплати за ремонт автомобіля.
31 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ НАСК «Оранта» з заявою про перерахунок суми страхового відшкодування в зв'язку з тим, що вартість робіт по ремонту транспортного засобу та вартість матеріалів і запасних частин є вищою за суму страхового відшкодування, до заяви додала видаткову накладну, рахунок-фактуру, акт здачі-приймання робіт, квитанцію до прибуткового касового ордера (а. с. 19).
Листом від 02 вересня 2020 року ПАТ НАСК «Оранта» повідомило ОСОБА_1 , що виплату страхового відшкодування у розмірі 34915,11 грн. здійснено на її рахунок 09 липня 2020 року; наданий акт здачі-приймання робіт від 30 липня 2020 року проаналізовано спеціалістами ПАТ НАСК «Оранта» та встановлено, що позиції «розборка-зборка» на суму 6800 грн. та «рихтувальні роботи» на суму 15400 грн. не є деталізованими та не відповідають протоколу огляду транспортного засобу від 25 травня 2020 року; позиції видаткової накладної № 20072401 від 24 липня 2020 року «дзеркало ліве», «рульовий механізм» та «петля дверей» також не відповідають протоколу огляду від 25 липня 2020 року (а. с. 22).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене вина водія ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доведеною згідно постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2020 року та не заперечувалась сторонами у справі.
Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.
За правилами статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтями 1166, 1188 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною другою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до пункту 22.1. статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
За приписами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Відповідно до абз. 2 п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Відповідно до п. 36.7 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «НАСК «Оранта» виконало свої зобов'язання, забезпечивши у встановленому законом порядку і строк проведення огляду, звіт проведено на підставі методики товарознавчої експертизи, та здійснило виплату позивачу страхового відшкодування в розмірі 34915,21 грн., а позивач після отримання страхового відшкодування у вказаному розмірі рішення страхової компанії про виплату страхової суми не оскаржив в порядку, передбаченому п. 36.7 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що, за висновками суду, свідчить про згоду позивача з вказаним рішенням страхової компанії.
Апеляційний суд не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, які не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки саме по собі пред'явлення позивачем даного позову, предметом якого є стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, вважається практичною реалізацією права особи на оскарження рішення страховика про здійснення страхового відшкодування.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 16 жовтня 2019 року в справі № 320/9174/15-ц (провадження № 61-19031св18) виклав правовий висновок, згідно якого статті 2, 22, 29, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не містять заборони щодо доплати суми відшкодування, якщо після оцінки виявиться, що погоджена потерпілим та страховиком виплачена сума є значно меншою від оціненої майнової шкоди. Вказані статті обмежують страхову виплату лише встановленим у договорі лімітом відповідальності.
Також судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам ОСОБА_1 в позовній заяві, що ПАТ «НАСК «Оранта» не погоджувало з нею розміру страхового відшкодування, експертиза не проводилась і позивачу для ознайомлення не надавалась.
Відповідно до п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, ця методика застосовується з метою визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Дійсно, з матеріалів страхової справи, копія якої надана ПАТ «НАСК «Оранта», вбачається, що на а. с. 41 - 43 знаходиться копія дослідження № АІ7356НТ-2, складеного 09 червня 2020 року ТОВ «Гарант-АСІСТАНС», згідно якого матеріальний збиток, визначений на підставі протоколу огляду автомобіля, завданий власникові КТЗ Lexus НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, складає 35915,11 грн. згідно умов договору страхування.
Разом із тим, згідно п. 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України «Про судову експертизу» оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Судом першої інстанції залишено поза увагою, що наявне в матеріалах справи дослідження за формою не відповідає п. 4.3 Методики, оскільки не є звітом про оцінку колісно-транспортного засобу, передбаченим цим пунктом, та всупереч ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні» не скріплене підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності ТОВ «Гарант-АСІСТАНС».
За таких обставин висновки суду першої інстанції, що звіт проведено на підставі Методики товарознавчої експертизи, є передчасними та помилковими, а отже не можна вважати, що оцінка шкоди та здійснення на підставі цього документу виплата страхового відшкодування відповідає вимогам закону.
Крім того, судом першої інстанції надано критичної оцінки видатковій накладній, виданій ФОП ОСОБА_4 , та акту здачі-прийняття робіт по ремонту транспортного засобу, виданого ФОП ОСОБА_5 , у розмірі 56000 грн., з тих підстав, що наведені в них дані відрізняються від даних у протоколі огляду транспортного засобу, підписаного позивачем, і оскільки суду не надано доказів, що зазначені фізичні особи-підприємці є суб'єктами оціночної діяльності та несуть відповідальність за дані в складених ними документах.
При цьому судом першої інстанції не враховано, що як видаткова накладна, так і акт здачі-прийняття робіт надані позивачем як докази фактичних витрат 94979 грн., понесених нею на проведення відновлювального ремонту, розмір яких перевищує визначену страховою компанією вартість відновлювального ремонту.
Видаткова накладна № 20072401 від 24 липня 2020 року, акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000016 від 30 липня 2020 року, квитанція до прибуткового касового ордера № 68 від 30 липня 2020 року є первинними документами в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Судом першої інстанції в рішенні не наведено мотиви відхилення наданих позивачем доказів, зокрема суд не послався на будь-яку норму матеріального права, якою би вимагалося від осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність у вигляді продажу деталей для автотранспортних засобів та виконання ремонту автотранспортних засобів, отримувати сертифікат оціночної діяльності.
Відповідачем ПАТ «НАСК «Оранта» під час розгляду справи в суді першої інстанції на спростування розміру таких витрат власних доказів не надано, в тому числі не спростовано необхідності відновлювальних робіт в обсязі, фактично проведеному позивачем.
Апеляційний суд приймає до уваги, що згідно протоколу (акту) огляду транспортного засобу Lexus IS 250, здійсненого 25 травня 2020 року, даний протокол складено на підставі зовнішнього огляду (а. с. 18 зворот).
Таким чином, під час огляду транспортного засобу приховані пошкодження не досліджувалися і їх обсяг не встановлювався, а здійснено лише поверхневий візуальний огляд.
Зазначених обставин судом першої інстанції враховано не було і зроблено необґрунтований висновок про відмову в позові.
Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, в результаті неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, відтак рішення суду не може вважатися законним і обґрунтованим, не може залишатися в силі та підлягає скасуванню.
Розглядаючи даний спір по суті, апеляційний суд виходить з того, що 22 травня 2020 року з вини ОСОБА_3 , яка керувала автомобілем Cirtoen Jumpy д.н.з НОМЕР_1 , відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний позивачу ОСОБА_1 автомобіль Lexus IS 250 д.н.з. НОМЕР_2 .
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Cirtoen Jumpy д.н.з НОМЕР_1 на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта», тому останнє 09 липня 2017 року перерахувало позивачу страхову виплату в розмірі 34915,11 грн.
Оскільки фактично понесені позивачем витрати з відновлювального ремонту в розмірі 94979 грн., на підтвердження яких позивачем надано первинні документи у вигляді видаткової накладної на суму 38979 грн., рахунку-фактури на суму 56000 грн. та квитанції про її оплату на суму 56000 грн., перевищують розмір страхового відшкодування, невиплаченою залишилася сума у розмірі 60063,89 грн.
Вирішуючи питання щодо обсягу відповідальності відповідачів, до яких позивачем ОСОБА_1 заявлено солідарні вимоги про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування, апеляційний суд враховує, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Вказані висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Апеляційний суд враховує, що згідно видаткової накладної від 24 липня 2020 року № 20072401 позивачем придбавалися автомобільні запчастини, що були у використанні, а отже проведення відновлювального ремонту з використанням цих запчастин належить до обсягу відповідальності страховика відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Наведене надає підстави для висновку, що страховик ПАТ «НАСК «Оранта» зобов'язаний сплатити потерпілій ОСОБА_6 недоплачену суму страхового відшкодування, оскільки нею понесені витрати у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі ОСОБА_3 , а саме 100000 грн.
Відповідальність винуватця у разі визнання випадку страховим настає лише тоді, коли розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, на що безпосередньо вказує зміст статті 1194 ЦК України, однак в даній справі таких обставин апеляційним судом не встановлено, відтак правові підстави стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування з відповідача ОСОБА_3 відсутні.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову в частині вимог до ПАТ «НАСК «Оранта».
В частині вимог до відповідача ОСОБА_3 позов задоволенню не підлягає із зазначених вище підстав.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат та стягує з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача судові витрати, понесені останньою за подання позову та апеляційної скарги в розмірі 2102 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 березня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення недоплаченої суми страхового відшкодування задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (м. Київ вул. Здолбунівська 7-д код ЄДРПОУ 00034186) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) 60063,89 грн. та судові витрати в розмірі 2102 грн.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.