справа № 756/4720/20 головуючий у суді І інстанції Яценко Н.О.
провадження № 22-ц/824/8036/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
01 липня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», поданою представником - Разваляєвим Дмитром Станіславовичем на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди та зустрічним позовом Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» до ОСОБА_1 , про стягнення коштів,-
У квітні2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , є співзасновником Громадської організації «Об'єднання власників дач урочища Оболонь», яка була створена 08.04.2017р. на Загальних зборах (зареєстрована 04.05.2017р.). Належні членам ГО «Об'єднання власників дач урочища оболонь» земельні ділянки розташовані в урочищі Оболонь, де також розташовані належні членам ОК «Чорнобилець-Оболонь» земельні ділянки. Керівником ОК «Чорнобилець-Оболонь» є ОСОБА_3 , який протягом існування Кооперативу неодноразово намагався стягнути з осіб, які не є членами Кооперативу грошові кошти за нібито надані послуги. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.05.2019 р., яке залишено без змін 24 жовтня 2019 року Київським апеляційним судом, в задоволенні позову Кооперативу до ОСОБА_1 як члена ГО з приводу стягнення грошових коштів відмовлено. Незважаючи на це, ОСОБА_3 як керівником Кооперативу наполегливо продовжують вчинятися дії, що направлені на порушення його честі, гідності та ділової репутації. Так, ОСОБА_3 продовжує поширювати відносно нього недостовірну інформацію шляхом розміщення на території банерів з інформацією про осіб, які нібито заборгували Кооперативу за надані послуги, хоча з його боку перед Кооперативом борги відсутні, всі необхідні послуги отримує або від ГО, або самостійно наймає відповідні організації.
Кооперативом 05 лютого 2020 року на адресу Міністра Внутрішніх Справ України ОСОБА_4 було направлено лист № 4 за підписом ОСОБА_3 як Голови Правління, де ОСОБА_3 з метою дискредитації виклав недостовірну інформацію наступного характеру:
«Шановний пане міністр! Звертається до Вас Правління Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з проханням про допомогу. За вказаною адресою у власному будиночку площею близько 300 кв.м. по лінії НОМЕР_1 проживає дуже шановна людина - ОСОБА_1 , генерал-полковник, заслужений юрист, доктор юридичних наук, в минулому керівник Головного Слідчого Управління МВС України, а нині пенсіонер. Його будиночок розташований в мальовничому місці на березі Дніпра, на території, яку обслуговує кооператив «Чорнобилець - Оболонь» (прибирання території, вивіз побутових відходів, освітлення місць загального користування, охорона території, а також постачання електроенергії до будинку). За вказані послуги члени кооперативу сплачують внески в розмірі 400,00 грн. щомісячно.
Враховуючи затрати, які несе кооператив по обслуговуванню та утриманню електричних мереж, рішенням Загальних зборів членів кооперативу (Протокол №4 від 19.05.2018р.) було вирішено зобов'язати не членів кооперативу (а ОСОБА_1 не є членом кооперативу) сплачувати щомісячно 400,00 грн. Мешканці ОК «Чорнобилець - Оболонь», які не являються членами кооперативу, відмовляються від сплати указаних послуг, мотивуючи тим, що вони не є членами кооперативу.
На сьогоднішній день ОСОБА_1 заборгував кооперативу 8000,00 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 нині пенсіонер і отримує, можливо, невелику пенсію, що не дозволяє йому оплатити вказану вище заборгованість, Правління кооперативу просить посприяти через Організацію Ветеранів Центрального апарату МВС України, надати йому матеріальну допомогу, адже обслуговування і утримання електромереж розраховується порівну на кожного мешканця урочища Оболонь, будинки яких підключені до електромереж кооперативу. Ми сподіваємося на вирішення цього питання.».
Позивач зазначає, що категорично не погоджуюся з викладеною у листі ОСОБА_3 інформацією, та вважає, що вона спрямована на завдання йому шкоди, порушує його честь, гідність, ділову репутацію, з метою зганьбити його добре ім'я та поширити недостовірну інформацію. Крім того, дії ОСОБА_3 спрямовані також і на завдання шкоди репутації ГО, оскільки він є одним із засновників ГО та є її активним членом та членом правління. Зазначає, що у нього відсутні будь-які борги перед кооперативом і їх наявність взагалі не доведено.
Внаслідок неправомірних та необґрунтованих посягань Кооперативу, претензій, які висувались до нього попри участь у діяльності КДТ «Чорнобилець» та витрачання особистих грошових коштів, протягом 2018-2020 рр. у нього загострились наявні захворювання, та він був змушений проходити стаціонарне лікування.
Оскільки повідомлена ОСОБА_3 інформація, на його думку, є недостовірною та спростовується судовими рішеннями, що набрали законної сили, ОК «Чорнобилець - Оболонь» повинно у повному обсязі відшкодувати моральну шкоду, завдану поширенням такої недостовірної інформації, що ганьбить честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_1 ..
Позивач просив суд визнати недостовірною інформацію, яка була викладена керівником Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» ОСОБА_3 у направленому на адресу Міністра Внутрішніх Справ України ОСОБА_4 , Начальника Головного Слідчого Управління Національної поліції України ОСОБА_9, керівнику Організації Ветеранів Центрального апарату МВС України ОСОБА_7 листі № 4 від 05.02.2020р., стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 200 000 грн. як відшкодування завданої моральної шкоди, грошові кошти у сумі 5 000 гривень як відшкодування судових витрат, що пов'язані з оплатою правничої допомоги.
В свою чергу, 26.08.2020 року відповідачем подано зустрічну позовну заяву. В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що 15 липня 1996 року створено Кооперативне дачне товариство «Чорнобилець», членами якого є фізичні особи-власники земельних ділянок, розташованих в урочищі Оболонь та урочищі Наталка в Оболонському районі міста Києва. 17 жовтня 2015 року Загальними зборами КДТ «Чорнобилець» прийнято рішення про реорганізацію КДТ «Чорнобилець» шляхом виділу з нього Кооперативу «Чорнобилець-Оболонь».
12 грудня 2018 року між ТОВ «Київські енергетичні послуги» та ОК «Чорнобилець-Оболонь» укладено договір про постачання електричної енергії, який діє по теперішній час.
Рішенням загальних зборів членів Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець-Оболонь» від 19.06.2018р., затвердженого Протоколом №4 від того ж числа, в розділі 4 прийнято рішення про те, що «Не членам кооперативу, будинки яких підключені до електромереж кооперативу, затвердити щомісячну плату за використання та обслуговування електромереж кооперативу в сумі 250 гривень, а з моменту затвердження кошторису, а саме 19.05.2018 р. - щомісячно в сумі 400 гривень.
Заборгованість ОСОБА_1 перед Обслуговуючим кооперативом «Чорнобилець-Оболонь» за використання електромереж за період з 01.07.2018 року по 01.08.2020 року становить: 400 гривень х 25 місяців = 10 000 грн., які відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» просять стягнути з ОСОБА_1 на користь кооперативу. Також просили стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 459 грн..
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» про захист честі та гідності, стягнення моральної шкоди та зустрічного позову Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовлено.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні його позову скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов. При цьому, зазначає, щосуд не мав приймати зустрічний позов відповідача, оскільки він стосується інших правовідносин, які не є взаємопов'язані з первісним позовом. Тому, на думку апелянта, суд порушив норми процесуального права. Вказує, що повідомлена ОСОБА_3 недостовірна інформація хоча і містить певні мовно-стилістичні засоби, але прямо посилається на існуючі фактичні дані та не може бути визначена як оцінююче судження. Вважає, поширену інформацію такою, що порушує його немайнові права. Натомість, ОСОБА_3 , не довів правдивість повідомленої ним інформації.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням Обслуговуючий кооператив «Чорнобилець - Оболонь», черезпредставника - Разваляєв а Дмитр а Станіславович а , також, подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просив рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» скасувати та ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити зустрічний позов. При цьому, зазначає, що відповідач по зустрічному позову відзив не надав, складові суми 400 грн. в місяць на утримання електромереж кооперативу не ставив під сумнів, клопотань про зобов'язання надати розрахунок такої суми не заявляв. Крім того, відповідач сплачує коштипо показникам лічильника за спожиту електроенергію, що підтверджує факт користування електромережами. Натомість, доказів того, що він отримує електроенергію від інших суб'єктів, в т.ч. ГО «ОВД «Чорнобилець-Оболонь» суду не надав. Вважає, що висновок наданий ОСОБА_1 є недостовірним доказом в розумінні ст. 79 ЦПК України. Позивачем за первісним позовом не надано доказів, які підтверджують порушення його немайнових прав. Лист направлений до органів владних повноважень не опубліковано в засобах масової інформації, інтернет-виданнях, соціальних мережах.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження сторонам було надано строк для подачі відзивівна апеляційні скарги.
22 червня 2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_1 згідно якого просив апеляційну скаргуОбслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» залишити без задоволення, а його апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі. При цьому зазначає, що вимоги Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» є недоведеними та надуманими. Зустрічні позовні вимоги вже були предметом судового розгляду, які вирішенні судами трьох інстанцій.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).
Оскільки в даній справі ціна первісного позову становить 200 000 грн., а зустрічного позову 10 000 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімумуі дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 263 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем виникають спори стосовно оплати послуг Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець-Оболонь», членом якого не є ОСОБА_1 . Так, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.05.2019 р., яке залишено без змін 24 жовтня 2019 року Київським апеляційним судом, в задоволенні позову Обслуговуючого кооперативну «Чорнобилець-Оболонь» до ОСОБА_1 з приводу стягнення грошових коштів відмовлено (т.1, а.с. 56-66).
Позивач зазначає, що ОСОБА_3 поширює відносно нього недостовірну інформацію шляхом розміщення на території банерів інформацією про осіб, які нібито заборгували Кооперативу за надані послуги, хоча з його боку перед Кооперативом борги відсутні, всі необхідні послуги отримує або від ГО, або самостійно наймає відповідні організації.
Кооперативом 05 лютого 2020 року на адресу Міністра Внутрішніх Справ України ОСОБА_4 та в копіях начальнику Головного Слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9, Організації Ветаранів Центрального апарату МВС України ОСОБА_7 було направлено лист № 4 за підписом ОСОБА_3 як Голови Правління, наступного змісту:
«Шановний пане міністр! Звертається до Вас Правління Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з проханням про допомогу.
За вказаною адресою у власному будиночку площею близько 300 кв.м. по лінії НОМЕР_1 проживає дуже шановна людина - ОСОБА_1 , генерал-полковник, заслужений юрист, доктор юридичних наук, в минулому керівник Головного Слідчого Управління МВС України, а нині пенсіонер. Його будиночок розташований в мальовничому місці на березі Дніпра, на території, яку обслуговує кооператив «Чорнобилець - Оболонь» (прибирання території, вивіз побутових відходів, освітлення місць загального користування, охорона території, а також постачання електроенергії до будинку). За вказані послуги члени кооперативу сплачують внески в розмірі 400,00 грн. щомісячно.
Враховуючи затрати, які несе кооператив по обслуговуванню та утриманню електричних мереж, рішенням Загальних зборів членів кооперативу (Протокол №4 від 19.05.2018р.) було вирішено зобов'язати не членів кооперативу (а ОСОБА_1 не є членом кооперативу) сплачувати щомісячно 400,00 грн. Мешканці ОК «Чорнобилець - Оболонь», які не являються членами кооперативу, відмовляються від сплати указаних послуг, мотивуючи тим, що вони не є членами кооперативу.
На сьогоднішній день ОСОБА_1 заборгував кооперативу 8000,00 грн.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 нині пенсіонер і отримує, можливо, невелику пенсію, що не дозволяє йому оплатити вказану вище заборгованість, Правління кооперативу просить посприяти через Організацію Ветеранів Центрального апарату МВС України, надати йому матеріальну допомогу, адже обслуговування і утримання електромереж розраховується порівну на кожного мешканця урочища Оболонь, будинки яких підключені до електромереж кооперативу. Ми сподіваємося на вирішення цього питання.» (т.1, а.с.150-151).
Відмовляючи у задоволені первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що
інформація, розміщена на території банерів та викладена в листі за № 4, адресована Міністру Внутрішніх справ України ОСОБА_4, є власною оцінкою дій відповідача в умовах існуючого між сторонами конфлікту та цивільно-правового спору, а тому за своєю суттю є думками та переконаннями відповідача, які не можуть бути предметом перевірки на предмет істинності, а отже, є оціночними судженнями.
Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
При цьому, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (ч. 2 ст. 34 Конституції України).
Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ч.1 ст.34 Конституції України).
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 6 постанови №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також репутації фізичної та юридичної особи» (далі - постанова Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р.), позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім'ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні немайнові права.
За змістом ст.201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Нормами статей 297, 299 ЦК України визначено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом (ч.6 ст.277 ЦК України).
Згідно п.18 постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р. позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Пунктом 15 постанова Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р. роз'яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 зазначеної постанови Пленуму ВСУ №1 від 27 лютого 2009р. визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
Відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
Отже, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак в цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовно-стилістичних засобів.
Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.
Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з практики Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» («Карпюк та інші проти України», № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
Системний аналіз норм права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав. Недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію особи, може бути визнана лише інформація, що є фактичним твердженням, а не оціночним судженням.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21.05.2019 р., залишеним без змін 24 жовтня 2019 року Київським апеляційним судом, в задоволенні позову Обслуговуючого кооперативну «Чорнобилець-Оболонь» до ОСОБА_1 з приводу стягнення грошових коштів відмовлено.
Із змісту вказаних судових рішень вбачається, що між сторонами договір щодо здійснення комунального обслуговування будинку у письмовій формі не укладався та відповідно не підписувався. Обслуговуючим кооперативом «Чорнобилець-Оболонь» не доведено, що саме ним надаються послуги для будинку ОСОБА_1 , а останній ними користується, отримуючи саме від відповідача.
Натомість, відповідач, після ухвалення вказаних вище судових рішень, у листі №4 від 05 лютого 2020 року стверджує про наявність між сторонами договірних відносин, та порушення позивачем свої зобов'язань і існування і у нього заборгованості.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з доводами первісного позивача, що твердження викладене в у листі № 4 від 05 лютого 2020 року за підписом ОСОБА_3 як Голови Правління, направленого на адресу Міністра Внутрішніх Справ України ОСОБА_4 та в копіях начальнику Головного Слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9, Організації Ветаранів Центрального апарату МВС України ОСОБА_7 , в частині, що стосується, того що будинок ОСОБА_1 обслуговує кооператив «Чорнобилець - Оболонь», а ОСОБА_1 заборгував кооперативу 8000,00 грн. є недостовірною інформацією. Вказана інформація, з урахуванням іі викладу та мовно-стилістичного викладу є фактичним твердженням, яке формує негативну громадську думку, руйнує імідж та репутацію позивача, а тому є такою, що порушує його немайнові права. Відповідач поширив недостовірну інформацію, що складає негативне враження у суспільства про позивача як про людину, а розповсюдження такої інформації може створити негативні наслідки для позивача, поставивши під сумнів його моральні якості.
Враховуючи викладене, висновки суду першої інстанції, про те, що інформація, розміщена на території банерів та викладена в листі за № 4, адресована Міністру Внутрішніх справ України ОСОБА_4, та в копіях начальнику Головного Слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9, Організації Ветаранів Центрального апарату МВС України ОСОБА_7 , є оціночними судженнями, на думку колегії суддів не відповідає дійсності та вимогам закону, а відтак, рішення суду в цій частині підлягає скасування з ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог про визнання недостовірною інформації та зобов'язання її спростувати.
Позовні вимоги про заборону поширювати у будь-який спосіб недостовірну інформацію, яка стосується наявності боргу ОСОБА_1 та того, що з боку Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» ОСОБА_1 надаються послуги з обслуговування належної йому земельної ділянки задоволенню не підлягають, оскільки такий спосіб захисту не передбачений законом, а захисту підлягає тільки порушене право.
Що стосується позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 № 4, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди; протиправність діяння її заподіювана; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана; вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Враховуючи, що відповідачем відносно позивача поширено недостовірну інформації, шляхом направлення листа більше ніж одній особі, яка містить факти. Які не відповідають дійсності та має гротескний характер, що на думку колегії суддів, порушує немайнові права позивача, а відтак, виходячи з принципів розумності та справедливості, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 1500 грн.
Що стосується висновків суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.
Так, судом встановлено, що предметом спору між сторонами за зустрічними позовними вимогами є стягнення коштів в сумі 10 000 грн. за використання електромереж за період з 01.07.2018 року по 01.08.2020 року.
В своєму зустрічному позові позивач вказує, що власники земельних ділянок, розташованих на території ОК «Чорнобилець-Оболонь», фактично користуються електромережами кооперативу, а тому повинні виконувати рішення загальних зборів членів кооперативу по сплаті за утримання таких електромереж і такий обов'язок покладено на ОСОБА_8 ..
Протоколом № 4 загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець-Оболонь» від 19.05.2018 року прийнято рішення для осіб, що не є членами кооперативу, будинки яких підключені до електромереж кооперативу, затверджено щорічну плату за використання та обслуговування електромереж кооперативу в сумі 250 грн., а з моменту затвердження кошторису на 2018 - 2019 роки, тобто з 19.05.2018 року - щомісячно в сумі 400 грн.
За правилами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК) .
При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об'єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.
Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.
Згідно з ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.2 ст.43 ЦПК України обов'язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.
Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача.
За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Судом першої інстанції вірно, встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що ОСОБА_1 користується електромережами Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець-Оболонь», не надано кошторис виходячи з чого встановлювалася оплата щомісячна в розмірі 400 грн., яку на думку позивача повинні сплачувати особи, які не є членами кооперативу. А відтак, позовні вимоги є недоведеними.
Посилання апелянта на відсутність відзиву ОСОБА_1 , а отже, визнання зустрічних позовних вимог є безпідставними та необґрунтованими, оскільки відсутність відзиву чи заперечень не свідчить про визнання позову та не звільняє позивача від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України.
Крім того, колегія суддів, також звертає увагу на те, що постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2019 року, залишено без змін рішення Оболонського районного суду міста Києва від 21.05.2019 року по справі за позовом Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець-Оболонь» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості внаслідок відсутності доказів надання ОСОБА_1 зі сторони ОК «Чорнобилець-Оболонь» комунальних послуг по утриманню садового будинку. Не було надано таких доказів ОК «Чорнобилець-Оболонь»і під час розгляду даної справи.
За таких обставин, рішення суду першої в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог є законним і обґрунтованим, ухвалене здодержанням вимог матеріального та процесуального права, а тому,відповідно до ст. 375 ЦПК України його необхідно в цій частині залишити без змін, а апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець-Оболонь» - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, враховуючи все вище зазначене, колегія суддів вважає, що під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, тому рішення суду в частині відмови у задоволенні первісного позову є безпідставним та незаконним, а відтак підлягає скасуванню в цій частині, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення первісного позову ОСОБА_1 ..
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом було понесено витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами (т.1, а.с. 168-172).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, апеляційним судом позовні вимоги було задоволено частково, а відтак, виходячи із принципу співмірності та пропорційності, колегія суддів вважає за необхіднестягнути з відповідача на користь позивача 50% витрат на правову допомогу, що становить 2 500 грн.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Апеляційну скаргуОбслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», подану представником - Разваляєвим Дмитром Станіславовичем залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні первісного позову скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», про захист честі та гідності, стягнення моральної шкодизадовольнити частково.
Визнати недостовірною інформацію викладену керівником Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», ОСОБА_3 у листі № 4 від 05.02.2020 року направленому на адресу Міністра Внутрішніх Справ України ОСОБА_4 , Начальника Головного Слідчого Управління Національної поліції України ОСОБА_9, керівника Організації Ветеранів Центрального апарату МВС України ОСОБА_7 в частині інформації, про те, що будинок ОСОБА_1 обслуговує кооператив «Чорнобилець - Оболонь», а ОСОБА_1 заборгував кооперативу 8000,00 грн..
Зобов'язати Голову правління Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» спростувати недостовірну інформацію викладену керівником Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь», ОСОБА_3 у листі № 4 від 05.02.2020 року направленому на адресу Міністра Внутрішніх Справ України ОСОБА_4 , Начальника Головного Слідчого Управління Національної поліції України ОСОБА_9, керівнику Організації Ветеранів Центрального апарату МВС України ОСОБА_7 в частині інформації, про те, що будинок ОСОБА_1 обслуговує кооператив «Чорнобилець - Оболонь», а ОСОБА_1 заборгував кооперативу 8000,00 грн., шляхом направлення відповідного листа вказаним адресатам.
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 500 (одна тисяча п'ятсот) грн..
Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Чорнобилець - Оболонь» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі2 500 (дві тисячі п'ятсот) грн..
В іншій частині первісний позов залишити без задоволення.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф.Лапчевська
В.А.Нежура