30 червня 2021 року місто Київ.
Справа 939/533/20
Апеляційне провадження № 22-ц/824/8814/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Желепи О.В.
суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
при секретарі Міщенко Н.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року ( у складі судді Міланіч А.М.., повний текст рішення складено 01 квітня 2021 року)
в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» про визнання договору позики недійсним,-
У березні 2020 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 жовтня 2019 року вона звернулась до відділення Приватбанку з метою отримання кредиту, але їй було відмовлено по тій причині, що за наявною інформацією в Українському бюро кредитних історій за її /позивачки/ персональними даними є договір позики за яким вона не повернула грошові кошти позикодавцю. Після цього вона /позивачка/ звернулась до даного бюро в онлайн режимі через мережу інтернет, зайшовши на сайт https://www.ubki.ua, де отримала інформацію про те, що між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» 19 лютого 2019 року укладено договір позики № 751926 на суму 2500 грн. і сума позики значиться не повернутою.
Оскільки вказаний договір позики ОСОБА_1 з відповідачем не укладала, то 30 жовтня 2019 року вона звернулась до Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області за захистом своїх прав перед ТОВ «Веллфін», проте о/у СКП Бородянського ВП своїм висновком встановив, що дані відносини входять в площину цивільно-правових відносин та вирішуються виключно в судовому порядку.
Так як жодних договорів між нею /позивачкою/ та відповідачем не укладалося, вказаний договір позики вона не підписувала, будь-яких фінансових зобов'язань перед відповідачем не має, то, посилаючись на невідповідність зазначеного договору вимогам ст.203 ЦК України, просила визнати недійсним такий договір позики.
Рішенням Бородянського районного суду Київської Області від 22 березня 2021 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, 28.04.2021 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Зобов'язати ТОВ « Українське бюро кредитних історій» виключити (видалити) інформацію з кредитної історії на ім'я ОСОБА_1 з бази ТОВ « Українське бюро кредитних історій» за договором позики №751926 від 19.02.2019 року укладений між Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (ЄДРПОУ 39952398) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Вказує, що оскаржуване рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, судом було порушено принцип законності. Оскаржуване судове рішення відповідно до вимог ЦПК України не обґрунтоване, так як в справі відсутні докази підписання оспорюваного правовичну ОСОБА_1 , а тому договір позики в силу положень ч. 2 ст. 207 ЦК України є неукладеним.
Відзив на апеляційну скаргу подано не було.
В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились. Про день і час розгляду справи повідомлялись належним чином.
Так, як рішення суду постановлено за відсутності сторін, відповідно до ст. 268 ЦПК України датою його постановлення є дата складання повного судового рішення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту оспорюваного договору позики № 751926 від 19.02.2019 року вбачається, що він укладений у спосіб визначений чинним законодавством України, з повним дотриманням вимог щодо його укладення, із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, твердження позивачки стосовно того, що вона не укладала з відповідачем вказаного договору позики не відповідають дійсності та суперечать зібраним по справі доказам, жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вказаної обставини ОСОБА_1 суду не надано,
Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Так, згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» є фінансовою установою, діяльність якої пов'язана з іншими видами кредитування /а.с. 54-55/.
Як вбачається з наданих відповідачем копій документів, 19 лютого 2019 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Веллфін» було укладено в електронній формі договір позики № 751926, за умовами якого ТОВ «Веллфін», як позикодавець, надав позивачці, як позичальнику, на споживчі цілі (п.1.6 Договору) грошові кошти в позику в сумі 2500 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язалась повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, зазначені у п.1.5 цього договору. Згідно з п.1.2 Договору, позика надається позичальнику виключно за допомогою Веб-сайту позикодавця https://creditup.com.ua, за умови ідентифікації позичальника та використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Згідно з п.1.3, строк позики за цим договором складає 7 днів , позика має бути повернута згідно графіку розрахунків (додаток до договору) до 26 лютого 2019 року. Згідно з п.1.4 Договору, цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником, та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором /а.с. 63-67/.
Згідно графіку розрахунків, який є невід'ємною частиною Договору позики № 751926 від 19 лютого 2019 року та який містить розрахунок заборгованості та термін сплати позики, сукупна вартість позики складає - 2500 грн., проценти за користування позикою складають 290 грн., дата погашення 26 лютого 2019 року /а.с.67/.
Правила надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін» в редакції за 2015 рік регламентують порядок та визначають умови надання грошових коштів товариством у позику фізичним особам; дані правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.641,644 ЦК України, укласти договір позики на умовах, що встановлені товариством і застосовуються у разі подання фізичною особою - заявником заявки на сайті товариства за електронною адресою: (формується автоматично) на отримання позики та здійснення інших дій, що передбачають дані правила (акцепт); з дати офіційного оприлюднення публічна пропозиція товариства набирає чинності та діє до дати офіційного оприлюднення правил у новій редакції; дані правила є невід'ємною частиною договору позики /а.с.56-62/.
На підставі укладеного 18 травня 2016 року між ТОВ ФК «Вей Фор Пей» та ТОВ «Веллфін» договору № ВП-180516-3 організовується та здійснюється переказ грошових коштів фінансовою компанією на користь кредитної установи по транзакціях, що ініціюються клієнтами - держателями електронних засобів обробки платежів на підставі укладених з кредитною установою угод; організація та здійснення переказів грошових коштів від кредитної установи на банківські картки клієнтів (для видачі кредитів або позик) /а.с. 82-84/.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вказаний договір позики з відповідачем вона не укладала, а тому такий договір є недійсним.
З матеріалів справи встановлено, і позивачкою дані обставини не спростовані, що оспорюваний договір було укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи - Веб-сайту ТОВ «Веллфін» (Позикодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле. Позивачкою на сайті ТОВ «Веллфін» (https://creditup.com.ua) самостійно створено Особистий кабінет, який є сукупністю захищених сторінок, логін та пароль до якого визначені самою позивачкою, заповнено Заявку на отримання позики, надано підтвердження ознайомлення з офертою ТОВ «Веллфін».
Зазначене свідчить про те, що при укладенні оспорюваного договору позивачкою здійснені дії, які чітко свідчать про її свідомий вибір щодо укладення цього договору, без відповідних, в тому числі і вказаних, дій з боку позивача укладення договору було б неможливе.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Однак важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, в зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
В силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не підписувала договір позики, колегія суддів відхиляє, оскільки встановила, що договір був укладений в електронній формі, що підтверджено матеріалами справи.
Відповідно до частини першої ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:
1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;
3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Договір в спрощеній формі шляхом обміну, наприклад, електронними листами та іншими засобами електронної комунікації, або договір, який укладається шляхом приєднання до нього можна підписати з використанням:
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.03.2020 року по справі №404/502/18.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов правочину не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді справи.
Зокрема, у договорі сторонами погоджено строк договору позики, її розмір, а також ціна договору у вигляді сплати процентів за користування коштами. Порядок нарахування та сплати процентів деталізовано у пунктах 1.5.1-1.5.2 договору. (а.с. 63-64)
У додатку до договору позики (графіку розрахунків), міститься розрахунок сукупної вартості позики, у тому числі процентів за користування позикою.
Зазначені пункти договору позики викладено чітко і зрозуміло, а позивачем не доведено необхідність додаткової їх деталізації на веб-сайті відповідача.
Умови проведення взаєморозрахунків між сторонами додатково передбачено і Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «Веллфін», з якими позивач зобов'язалася ознайомитися та прийняла при підписанні договору позики.
Доводи апеляційної скарги, щодо того, що відповідачем не надано належних доказів, щодо перерахування коштів позивачу, колегія суддів відхиляє, оскільки предметом розгляду даної справи є недійсність правочину, а не стягнення боргу.
Колегія суддів вважає, що встановлені фактичні обставини в справі не дають підстав вважати, що дії відповідача при укладанні спірного договору позики суперечили волевиявленню позивача та вимогам закону.
Позивач, зареєструвавшись на сайті ТОВ «Веллфін» та користуючись фінансовими послугами відповідача, виявивши бажання отримати позику, мала у своєму розпорядженні всю необхідну інформацію та можливість ознайомитись з нею, надала необхідні документи , а відповідно уклала договір.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного договору позики, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим цей договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту умисного введення в оману та приховування відповідачем істотних обставин договору, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування апеляційним судом не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, те що апеляційна скарга залишається без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги слід покласти на особу, яка подала апеляційну скаргу. Іншими учасниками справи не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у апеляційному суді.
Керуючись ст.ст. 268, 368, 374,375, 381 -384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 30 червня 2021 року.
Судді: О.В. Желепа
В.А. Кравець
О.Ф. Мазурик