ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 червня 2021 року місто Київ № 640/7864/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Лук'янець Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
за позовомАкціонерного товариства "ДТЕК Західенерго"
до про Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг визнання протиправними та нечинними окремих положень Постанови від 10.02.2021 №218 "Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг",
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 30 червня 2021 проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення. Виготовлення рішення у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини шостої статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якій просить суд (з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 04.06.2021):
- визнати протиправним та нечинним пункт 4 Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Постановою НКРЕКП від 10.02.2021 № 218 «Пункт 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснюєдержавне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 307 доповнено новим підпунктом такого змісту:
« 30) у строки, передбачені Порядком ліцензування видів господарськоїдіяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року №548, звернутися із письмовою заявою до НКРЕКП щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо:
ліцензіат має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання (якщо статутними документами не передбачено, щодо суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата);
ліцензіат, що здійснює господарськудіяльність на цілісному майновому комплексі, має намір анулювати ліцензію»;
- визнати протиправним та нечинним пункт 5 Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 №218 в частині «Унести до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулюванняусферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 308 такі зміни:
1) пункт 1.7 глави 1 після підпункту 3 доповнити новим підпунктом 4 такого змісту:
« 4) копії документів, що підтверджують правонаступництво суб'єкта господарювання (у разі надання йому у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісного майнового комплексу з виробництва теплової енергії) за борговими зобов 'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним);
2) пункт 3.2 глави 3 доповнити новими підпунктами такого змісту:
« 26) у строки, передбачені Порядком ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року № 548, звернутися із письмовою заявою до НКРЕКП щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо:
ліцензіат має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата);
ліцензіат, що здійснює господарську діяльність на цілісному майновому комплексі, має намір анулювати ліцензію»;
27) у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, повідомляти Антимонопольний комітет України про набуття у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісних майнових комплексів або зміну структури відносин контролю ліцензіата на користь іншої особи, що виникли за наявності зобов 'язань, у тому числі грошових, торгових зобов'язань, зобов'язань з виникнення умов фінансової підтримки»;
- визнати протиправним та нечинним пункт 7 Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 № 218 «Унести до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 грудня 2017 року № 1467, такі зміни:
1) пункт 1.6 глави 1 після підпункту 2 доповнити новим підпунктом 3 такого змісту: « 3) копії документів, що підтверджують правонаступництво суб'єкта господарювання (у разі надання йому у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісного майнового комплексу з виробництва електричної та теплової енергії) за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним);».
У зв 'язку з цим підпункти 3-7 вважати відповідно підпунктами 4 - 8;
2) пункт 2.2 глави 2 доповнити новими підпунктами такого змісту:
« 45) у строки, передбачені Порядком ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року № 548, звернутися із письмовою заявою до НКРЕКП щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо:
ліцензіат має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата);
ліцензіат, що здійснює господарську діяльність на цілісному майновому комплексі, має намір анулювати ліцензію;
46) у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, повідомляти Антимонопольний комітет України про набуття у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісних майнових комплексів або зміну структури відносин контролю ліцензіата на користь іншої особи, що виникли за наявності зобов 'язань, у тому числі грошових, торгових зобов 'язань, зобов 'язань з виникнення умов фінансової підтримки»;
- визнати протиправним та нечинним пункт 9 Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Постановою НКРЕКП від 10.02.2021 № 218 «Унести до Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальнихпослуг, від 03 березня 2020 року № 548, такі зміни:
2) пункт 6.3 глави 6 викласти в такій редакції:
« 6.3. У разі передачі цілісного майнового комплексуліцензіата іншому суб'єкту господарювання, який має намір отримати або отримав відповіднуліцензію, такий суб'єкт господарювання до заяви про отримання ліцензії (повідомлення про зміну даних, зазначених у заяві та документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії) додає гарантійний лист про виконання зобов 'язань щодо усунення порушень ліцензійних умов, встановлених відповідними рішеннями НКРЕКП та не виконаних попереднім ліцензіатом, у частині виконання технологічних вимог і коригування витрат та доходів.
Ліцензіат, який має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання, у випадках, передбачених відповідними ліцензійними умовами, має не пізніше ніж за два місяці до передачі цілісного майнового комплексу звернутися до НКРЕКП із письмовою заявою щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата).
Ліцензіат, який має намір анулювати ліцензію, у випадках, передбачених відповідними ліцензійними умовами, має не пізніше ніж за два місяці до подачі заяви на анулювання ліцензії звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із письмовою заявою щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг».
Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.02.2021 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг була прийнята Постанова від 10.02.2021 №218 «Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Постанова НКРЕКП), якою внесено зміни до пункту 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснюєдержавне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 307, пукнту 1.7 глави 1, пункту 3.2 глави 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулюванняусферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 308, пункту 1.6 глави 1, пункту 2.2. глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 грудня 2017 року № 1467, пункту 6.3 глави 6 Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року № 548 були доповнені та/або викладені в іншій редакції.
З пунктом 4 оскаржуваної постанови, на думку позивача, погодитись неможливо, оскільки предметом ліцензійних умов можуть бути спеціальні вимоги до провадження господарської діяльності, пов'язані з технологічними особливостями ліцензованого виду діяльності, необхідністю певної кваліфікації спеціалістів, технічних вимог до приміщення, обладнання чи інших технічних засобів тощо, однак такі особливості та процедурні питання здійснення державного нагляду (контролю) у відповідній сфері не є предметом регулювання ліцензійних умов. Крім того, врегулювання питань антимонопольного законодавства, зокрема, в межах ліцензійних умов, є прямим втручанням у поноваження відповідних державних органів, що вочевидь протирічить як основним завданням НКРЕКП, так і принципам законності і компетентності, визначених Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".
Щодо пунктів 5 та 7 оскаржуваної постанови позивач зазначив про те, що питання правонаступництва не є та не можуть бути предметом регулювання ліцензійних умов, адже зазначена сфера господарських відносин суб'єктів господарювання вже врегульована положеннями цивільного кодексу - загальним актом приватного права та окремими спеціальними нормами, зокрема, статтею 22 Закону України «Про теплопостачання», а тому не потребують неправомірного тлумачення шляхом внесення змін до регуляторного акту. Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що вирішення питань боргових зобов'язань та недобросовісної поведінки окремих суб'єктів господарювання, кожен з яких є самостійним у розумінні статті 42 Господарського кодексу України, віднесено до компетенції інших інституцій - правоохоронних, судових органів. Таким чином, позивач вважає, що пункт 5 оскаржуваної постанови суперечить законодавчо визначеним завданням НКРЕКП.
З пунктом 3.2 глави 3 оскаржуваної постанови позивач також не погоджується та вважає, що врегулювання питань антимонопольного законодавства, тим паче в межах ліцензійних умов, є прямим втручання у повноваження відповідних державних органів, що вочевидь протирічить як основним завданням НКРЕКП, так і принципам законності і компетентності, визначених Законом України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».
З приводу пункту 9 оскаржуваної постанови позивач зауважив, що суб'єкт господарювання, який набув матеріально-технічну базу від попереднього власника цілісного майнового комплексу не має змоги надати гарантій щодо виконання останнім зобов'язань щодо усунення порушень ліцензійних умов, встановлених відповідними рішеннями НКРЕКП та не виконаних попереднім ліцензіатом, а така вимога суперечить принципу адресності регулювання, який закріплений статтею 4 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". Разом з тим, позивачем наголошено на тому, що попередній користувач повинен нести персональну відповідальність за порушення ліцензійних умов, що кореспондується із положенням п.п. 1 п. 7.1. Порядку ліцензування, згідно яких заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії може не розглядатися як підстава для її анулювання до закінчення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг.
На переконання позивача, положення прийнятої Постанови НКРЕКП від 10.02.2021 №218 не відповідають вимогам діючого законодавства, в тому числі вказане підтверджується висновком науково-правової експертизи від 07.12.2020, який здійснено Радою науково-правових експертиз при інституті держави та права ім. В.М. Корецького НАН України. Відповідно до вказаного висновку «частиною 3 статті 22 Закону України «Про теплопостачання» регламентуються відносини правонаступництва за борговими зобов'язаннями винятково в частині таких із них, що виникли безпосередньо за наслідком здійснення господарської діяльності з виробництва теплової енергії попереднім користувачем цілісного майнового комплексу/індивідуально визначеного майна. Дана норма права не покладає на суб'єктів господарювання, які отримують зазначені об'єкти у користування з метою подальшого виробництва теплової енергії, обов'язку з погашення боргів попереднього користувача, які утворилися за наслідком здійснення іншого виду господарської діяльності, аніж виробництво теплової енергії (до прикладу, боргові зобов'язання, що виникли в ході вироблення електричної енергії, порядок погашення яких регламентується іншими нормативними актами, включно Законом України «Про ринок електроенергії».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.03.2021 справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання в адміністративній справі №640/7864/21. Вказаною ухвалою також зобов'язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надати суду докази опублікування оголошення щодо оскарження окремих положень Постанови від 10.02.2021 №218 "Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" у строки та в порядку, передбаченому статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
Через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва 22.04.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній позовні вимоги повністю не визнає, вважає, викладені у позовній заяві підстави, такими, що не грунтуються на вимогах матеріального права та переконаний, що з огляду на вимоги статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, підстави для прийняття рішення про задоволення позову - відсутні. По-перше, відповідач вважає, що окремі положення оскаржуваної постанови відповідають вимогам законодавства, а останній наділений законодавчо визначеними повноваженнями на затвердження та внесення змін до ліцензійних умов провадження господарської діяльності у сферах енергетики та комунальниз послуг, а також порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Регулятором. По-друге, відповідач вважає, що постанова НКРЕКП від 10.02.2021 №218 «Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою були внесені зміни, зокрема, до Ліцензійних умов та Порядку №548 прийнята Регулятором в межах дискреційних повноважень НКРЕКП. По-третє, оскаржувана постанова є нормативно-правовим актом, а тому її прийняття потребувало застосування процедури, передбаченої статтею 15 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг". По-четверте, твердження позивача про те, що врегулювання питань антимонопольного законодавства є прямим втручанням у повноваження відповідних органів, суперечить вимогам процесуального законодавства, оскільки такі твердження можливі виключно у спорах щодо компетенції між державними органами.
Відповідач наголошує на тому, що позивач не наводить конкретну норму матеріального права, якій суперечить пункт 4 оскаржуваної постанови. Відповідач звернув увагу на тому, що Антимонопольним комітетом України погоджено запропонований НКРЕКП проект постанови без зауважень, а тому Антимонопольний комітет України не вбачає у нормах Постанови №218 порушень антимонопольного законодавства, зокрема, норм, які б негативно впливали на конкуренцію у даній сфері.
Відповідач зазначив, що підпункт 4 оскаржуваної постанови не врегульовує питання інституту правонаступництва або заміни боржника у зобов'язанні, а лише вказує на необхідність подання до заяви про отримання ліцензії копій Документів, що підтверджують правонаступництво за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
На переконання відповідача, позовні вимоги AT «ДТЕК Західенерго» до НКРЕКП є безпідставними та необгрунтованими, в свою чергу, Комісія діяла в межах компетенції та повноважень, з дотриманням норм чинного законодавства України» обгрунтовано, законно, при цьому права Позивача порушені не були, а тому в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
На виконання вимог ухвали суду від 26.03.2021 відповідачем подано до суду докази опублікування оголошення щодо оскарження окремих положень Постанови від 10.02.2021 №218 "Про затвердження Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" у строки та в порядку, передбаченому статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 в задоволенні клопотання представника Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про об'єднання справ №640/7864/21, №640/8046/21 та №640/8044/21 в одне провадження відмовлено.
Від позивача до суду 16.06.2021 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких останній вказав про те, що дискреційні повноваження, на які посилається відповідач, не повинні використовуватися свавільно, а суд має можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо свавільних рішень в умовах максимальної широкої дискреції державного органу. Щодо компетенції спору позивач зазначив про те, що він звернувся до суду в порядку статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, як особа, щодо якої оскаржуваний нормативно-правовий акт застосовано.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.06.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу №640/7864/21 до судового розгляду по суті.
Під час судового розгляду справи судом оголошувались перерви та розгляд справи відкладався у відповідності із приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Представник позивача у судовому засіданні 30.06.2021 позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити у повному обсязі; представник відповідача заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 30.06.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та додаткові пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.202 №218 затверджено Зміни до деяких постанов Національної Комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відповідно до вказаної постанови затверджено та внесено зміни до наступних окремих пунктів:
4. Пункт 2.2 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Національної комісії, що здійснюєдержавне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 307 доповнено новим підпунктом такого змісту:
« 30) у строки, передбачені Порядком ліцензування видів господарськоїдіяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року №548, звернутися із письмовою заявою до НКРЕКП щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо:
ліцензіат має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання (якщо статутними документами не передбачено, щодо суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата);
ліцензіат, що здійснює господарськудіяльність на цілісному майновому комплексі, має намір анулювати ліцензію»;
5. «Унести до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулюванняусферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 308 такі зміни:
1) пункт 1.7 глави 1 після підпункту 3 доповнити новим підпунктом 4 такого змісту:
« 4) копії документів, що підтверджують правонаступництво суб'єкта господарювання (у разі надання йому у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісного майнового комплексу з виробництва теплової енергії) за борговими зобов 'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним);
2) пункт 3.2 глави 3 доповнити новими підпунктами такого змісту:
« 26) у строки, передбачені Порядком ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року № 548, звернутися із письмовою заявою до НКРЕКП щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо:
ліцензіат має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата);
ліцензіат, що здійснює господарську діяльність на цілісному майновому комплексі, має намір анулювати ліцензію»;
27) у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, повідомляти Антимонопольний комітет України про набуття у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісних майнових комплексів або зміну структури відносин контролю ліцензіата на користь іншої особи, що виникли за наявності зобов 'язань, у тому числі грошових, торгових зобов'язань, зобов'язань з виникнення умов фінансової підтримки»;
7. Унести до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27 грудня 2017 року № 1467, такі зміни:
1) пункт 1.6 глави 1 після підпункту 2 доповнити новим підпунктом 3 такого змісту: « 3) копії документів, що підтверджують правонаступництво суб'єкта господарювання (у разі надання йому у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісного майнового комплексу з виробництва електричної та теплової енергії) за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним);».
У зв 'язку з цим підпункти 3-7 вважати відповідно підпунктами 4 - 8;
2) пункт 2.2 глави 2 доповнити новими підпунктами такого змісту:
« 45) у строки, передбачені Порядком ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року № 548, звернутися із письмовою заявою до НКРЕКП щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо:
ліцензіат має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата);
ліцензіат, що здійснює господарську діяльність на цілісному майновому комплексі, має намір анулювати ліцензію;
46) у випадках, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, повідомляти Антимонопольний комітет України про набуття у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісних майнових комплексів або зміну структури відносин контролю ліцензіата на користь іншої особи, що виникли за наявності зобов 'язань, у тому числі грошових, торгових зобов 'язань, зобов 'язань з виникнення умов фінансової підтримки»;
9. Унести до Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальнихпослуг, від 03 березня 2020 року № 548, такі зміни:
2) пункт 6.3 глави 6 викласти в такій редакції:
« 6.3. У разі передачі цілісного майнового комплексуліцензіата іншому суб'єкту господарювання, який має намір отримати або отримав відповіднуліцензію, такий суб'єкт господарювання до заяви про отримання ліцензії (повідомлення про зміну даних, зазначених у заяві та документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії) додає гарантійний лист про виконання зобов 'язань щодо усунення порушень ліцензійних умов, встановлених відповідними рішеннями НКРЕКП та не виконаних попереднім ліцензіатом, у частині виконання технологічних вимог і коригування витрат та доходів.
Ліцензіат, який має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання, у випадках, передбачених відповідними ліцензійними умовами, має не пізніше ніж за два місяці до передачі цілісного майнового комплексу звернутися до НКРЕКП із письмовою заявою щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата).
Ліцензіат, який має намір анулювати ліцензію, у випадках, передбачених відповідними ліцензійними умовами, має не пізніше ніж за два місяці до подачі заяви на анулювання ліцензії звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із письмовою заявою щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг»;
Позивач, вважаючи, що вказані окремі положення Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 №218 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.
Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Так, особливості оскарження нормативно-правових актів, зокрема постанов Кабінету Міністрів України передбачені статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до змісту частини першої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України такий порядок поширюється на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
Відповідно до частини третьої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.
Водночас, згідно з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №826/24498/15 (провадження №К/9901/62434/18), поняття «юридичного спору» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Конституційний Суд України в підпункті 3.6 пункту 3 рішення від 01.12.2004 № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права» має один і той же зміст.
На підтвердження того, що позивачем є учасником спірних правовідносин, останнім до матеріалів справи долучено копії договорів купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.02.2021 №3286-зЭ-ДоТЭС, від 01.04.2021 №3387-зЭ-ДоТЭС, від 06.01.2021 №3201-зЭ-ДоТЭС, від 01.06.2021 №2032-зЭ-БуТЭС тощо.
Разом з тим, позивачем до матеріалів справи долучено витяг з Ліцензійного реєстру Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до якого позивач має чинні ліцензії на виробництво теплової енергії на теплоцентралях, теплоелектространціях, атомних електростанціях і когенераційних установах; на виробництво електричної енергії.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго» (код ЄДРПОУ 23269555) здійснює наступні види діяльності, зокрема: 35.11 Виробництво електроенергії (основний); 35.14 Торгівля електроенергією; 35.30 Постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.
Таким чином з викладеного слідує, що позивач є учасником правовідносин у яких застосовано оскаржуваний нормативно-правовий акт.
У той же час, слід зазначити, що приписами ч. 4 ст. 20 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» визначено, що органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов'язані погоджувати з Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями проекти нормативно-правових актів та інших рішень, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення і зміни правил їх поведінки на ринку, або такі, що можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції на відповідних ринках, а також одержувати дозвіл Антимонопольного комітету України на концентрацію у випадках, передбачених законом.
Так, в матеріалах справи міститься лист АМКУ від 14.12.2020 №128-06/02-17155 щодо погодження, серед іншого, оскаржуваної постанови.
Таким чином, вимоги щодо погодження оскаржуваної постанови з АМКУ відповідачем були дотримані.
Посилання позивача на Висновок науково-правової експертизи від 07.12.2020 №126/231-е щодо обгрунтування заявлених позовних вимог суд не бере до уваги, оскільки матеріалами справи не підтверджено, що експерт, яким складено висновок, був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на експерта обов'язків за статтею 384 та статтею 385 Кримінального кодексу України, адже відповідно до частини шостої статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
При цьому, наданий позивачем висновок, не містить інформації про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Щодо пункту 4 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 №218, суд зазначає наступне.
Під час судового засідання позивач наполягав на задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування пункту 4 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 №218 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП", оскільки, на його думку, він у майбутньому може бути учасником правовідносин у сфері господарської діяльності щодо з централізованого водопостачання та водовідведення.
Разом з тим, суд зазначає, що позивачем не надано доказів щодо порушеного пунктом 4 оскаржуваної постанови його правам станом, на момент розгляду цієї справи.
Суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а тому суд не може здійснювати захист прав та законних інтересів позивача на майбутнє, оскільки немає можливості встановити чи будуть вони порушені в майбутньому, а тому у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити, як таких, що є передчасними.
Аналогічний висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у справі №560/2120/20.
Щодо пунктів 5, 7, 9 (за виключенням підпункту 27 пункту 5 та підпункту 46 пункту 7) Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 №218, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 1.3 пункту 1 Постанови від 03.03.2020 №548 ліцензійні умови - нормативно-правовий акт НКРЕКП, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, обов'язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.
У відповідності до частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
З наведеного вбачається, що у випадку наявності боргових зобов'язань у суб'єкта господарювання, який здійснює господарську діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, такі боргові зобов'язання покладаються на суб'єкта господарювання в частині обов'язку з оплати спожитого органічного палива, електроенергії, нетрадиційних та поновлюваних видів енергії, альтернативних джерел енергії, та послуг з їх транспортування і постачання.
З аналізу пунктів 5, 7, 9 (за виключенням підпункту 27 пункту 5 та підпункту 46 пункту 7) оскаржуваної постанови вбачається, що дані пункти передбачають правонаступництво за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання.
Разом з тим, відповідно до Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" основними завданнями Регулятора є:
1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів;
3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав;
4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами;
5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури;
6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг;
7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища;
8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг;
9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг;
10) інші завдання, передбачені законом.
Так, відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Суд звертає увагу, що принципи господарської діяльності закріплені в статті 1 Закону України "Про основні засади господарської діяльності", відповідно до якої принцип свободи господарської діяльності полягають у, серед іншого, забороні незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарську діяльність.
Позивачем наголошено на тому, що вирішення питань боргових зобов'язань та недобросовісної поведінки окремих суб'єктів господарювання, кожен з яких є самостійним у розумінні статті 42 Господарського кодексу України, віднесено до компетенції інших інституцій -правохоронних, судових органів.
Суд звертає увагу, що критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Статтею 4 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено основні принципи діяльності Регулятора, яким, зокрема, є адресність регулювання.
Таким чином, суд вважає, що, приймаючи відповідні зміни пунктами 5, 7, 9 оскаржуваної постанови, відповідачем порушено принцип адресності регулювання.
Крім того, на думку суду, боргові зобов'язання на суб'єкта господарювання в частині обов'язку з оплати спожитого органічного палива, електроенергії, нетрадиційних та поновлюваних видів енергії, альтернативних джерел енергії, та послуг з їх транспортування і постачання, як передбачено пунктом 5 оскаржуваної постанови, ставить не в рівні умови учасників ринку, адже невід'ємною умовою ефективного функціонування економічної системи в Україні є розвиток якісного конкурентного середовища - як результату й сукупності умов взаємодії усіх суб'єктів ринку, за відповідного рівня економічного змагання й можливості впливу окремих економічних агентів на загальноринкову ситуацію.
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про теплопостачання" у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).
Необхідною умовою для виникнення відносин правонаступництва за такими борговими зобов'язаннями, та, відповідно, обов'язку зі сплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання є те, що такі боргові зобов'язання виникли саме за наслідком здійснення господарської діяльності з виробництва теплової енергії. Інші боргові зобов'язання, виникнення яких безпосередньо не пов'язане з використанням цілісного майнового комплексу/ індивідуально визначеного майна з метою виробництва теплової енергії, - не охоплюються правовим регулюванням ч.3 ст.22 Закону України «Про теплопостачання».
Натомість, дана норма Закону України "Про теплопостачання" не покладає на суб'єктів господарювання, які отримують зазначені об'єкти у користування з метою подальшого виробництва теплової енергії, обов'язку з погашення боргів попереднього користувача, які утворилися за наслідком здійснення іншого виду господарської діяльності, аніж виробництво теплової енергії.
Суд звертає увагу на принципі, закріпленому в статті 1 Закону України "Про основні засади господарської діяльності", відповідно до якого забороняється незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у діяльнстіть.
Згідно з підпунктом 3 Постанови НКРЕКП від 03.03.2020 №548 "Про затвердження порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється НКРЕКП" ліцензійні умови - нормативно-правовий акт НКРЕКП, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог до провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, обов'язких для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії.
Однак, суд наголошує, що положення оскаржуваної постанови (пункти 5, 7, 9) встановлюють вимоги для суб'єктів господарювання на момент провадження такої господарської діяльності.
На переконання суду, внесені зміни пунктами 5, 7, 9 оскаржуваної постанови в Постанови НКРЕКП від 22.03.2017 №308, від 27.12.2017 №1467 та від 03.03.2020 №548, регулюють відносини щодо боргових зобов'язань, які виникають за наслідком здійснення господарської діяльност у сфері виробництва електричної та теплової енергії.
Тобто, пункти 5, 7, 9 (за виключенням підпункту 27 пункту 5 та підпункту 46 пункту 7) оскаржуваної постанови, фактично порушують право власності позивача на його майно, яке забезпечує його господарську діяльність.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними та нечинними пунктів 5, 7, 9 (за виключенням підпункту 27 пункту 5 та підпункту 46 пункту 7) Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 №218.
З приводу підпункту 27 пункту 5 та підпункту 46 пункту 7 оскаржуваної постанови, суд зазначає наступне.
Так, під час розгляду справи, позивач не наполягав на задоволенні позовних вимог у вказаній частині, в позовній заяві жодним чином не обгрунтувавав порушення своїх прав та інтересів зазначеними підпунктами оскаржуваної постанови.
При цьому, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Позивачем не наведено, і, відповідно, матеріалами справи не встановено, що підпункт 27 пункту 5 та підпункт 46 пункту 7 оскаржуваної постанови порушує права та інтереси позивача, а тому суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки в порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, з огляду на що суд позбавлений можливості задовольнити вимоги позивача у вказаній частині на майбутнє.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» підлягають задоволенню судом частково.
У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
При цьому, відповідно до статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
Нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Згідно з частиною дев'ятою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд може визнати нормативно-правовий акт протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача після набрання рішенням суду законної сили невідкладно опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
Що стосується судового збору, то слід зазначити, що позивачем сплачено 2 270,00 грн судового збору відповідно до квитанції, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає відшкодуванню в частині вимог, що задоволені судом, а саме - 2 000, 00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-
1. Адміністративний позов Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та нечинним пункт 5 Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 №218 в частині «Унести до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулюванняусферах енергетики та комунальних послуг від 22 березня 2017 року № 308 такі зміни:
1) пункт 1.7 глави 1 після підпункту 3 доповнити новим підпунктом 4 такого змісту:
« 4) копії документів, що підтверджують правонаступництво суб'єкта господарювання (у разі надання йому у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісного майнового комплексу з виробництва теплової енергії) за борговими зобов 'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним);
2) пункт 3.2 глави 3 доповнити новими підпунктами такого змісту:
« 26) у строки, передбачені Порядком ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року № 548, звернутися із письмовою заявою до НКРЕКП щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо:
ліцензіат має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата);
ліцензіат, що здійснює господарську діяльність на цілісному майновому комплексі, має намір анулювати ліцензію».
3. Визнати протиправним та нечинним пункт 7 Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 10.02.2021 № 218 «Унести до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 27 грудня 2017року № 1467, такі зміни:
1) пункт 1.6 глави 1 після підпункту 2 доповнити новим підпунктом 3 такого змісту: « 3) копії документів, що підтверджують правонаступництво суб'єкта господарювання (у разі надання йому у власність, користування (оренду, концесію тощо) цілісного майнового комплексу з виробництва електричної та теплової енергії) за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним);».
У зв 'язку з цим підпункти 3-7 вважати відповідно підпунктами 4 - 8;
2) пункт 2.2 глави 2 доповнити новими підпунктами такого змісту:
« 45) у строки, передбачені Порядком ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженим постановою НКРЕКП від 03 березня 2020 року № 548, звернутися із письмовою заявою до НКРЕКП щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо:
ліцензіат має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата);
ліцензіат, що здійснює господарську діяльність на цілісному майновому комплексі, має намір анулювати ліцензію.
4. Визнати протиправним та нечинним пункт 9 Змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затверджених Постановою НКРЕКП від 10.02.2021 № 218 «Унести до Порядку ліцензування видів господарської діяльності, державне регулювання яких здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулюванняу сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальнихпослуг, від 03 березня 2020року № 548, такі зміни:
2) пункт 6.3 глави 6 викласти в такій редакції:
« 6.3. У разі передачі цілісного майнового комплексуліцензіата іншому суб'єкту господарювання, який має намір отримати або отримав відповіднуліцензію, такий суб'єкт господарювання до заяви про отримання ліцензії (повідомлення про зміну даних, зазначених у заяві та документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії) додає гарантійний лист про виконання зобов 'язань щодо усунення порушень ліцензійних умов, встановлених відповідними рішеннями НКРЕКП та не виконаних попереднім ліцензіатом, у частині виконання технологічних вимог і коригування витрат та доходів.
Ліцензіат, який має намір передати цілісний майновий комплекс іншому суб'єкту господарювання, у випадках, передбачених відповідними ліцензійними умовами, має не пізніше ніж за два місяці до передачі цілісного майнового комплексу звернутися до НКРЕКП із письмовою заявою щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг (якщо статутними документами не передбачено, що до суб'єкта господарювання, якому передається цілісний майновий комплекс, переходять усі права і обов'язки попереднього ліцензіата).
Ліцензіат, який має намір анулювати ліцензію, у випадках, передбачених відповідними ліцензійними умовами, має не пізніше ніж за два місяці до подачі заяви на анулювання ліцензії звернутися до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із письмовою заявою щодо проведення перевірки додержання ним ліцензійних умов та законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг».
5. В іншій частині позовних вимог - відмовити.
6. Зобов'язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг відповідно до частини першої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України невідкладно після набрання рішенням суду законної сили опублікувати резолютивну частину рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним в окремій його частині у виданні, в якому було офіційно оприлюднено нормативно-правовий акт.
7. Стягнути на користь Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, код ЄДРПОУ 23269555) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 000,00 грн. (дві тисячі гривень) за рахунок асигнувань Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (03057 м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 02.07.2021.
Суддя Іщук І.О.