ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 липня 2021 року м. Київ № 640/20575/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10,Київ,01601, код ЄДРПОУ40108578) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Національної поліції України, в якому просив суд :
«Скасувати наказ Національної поліції від 31.07.2020 року № 859 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого уповноваженого з особливо важливих справ 5-го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) (м.Львів) 1-го управління (оперативних розробок та негласної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності, в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію".
Поновити ОСОБА_1 , старшого уповноваженого з особливо важливих справ 5-го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) (м.Львів) 1-го управління (оперативних розробок та негласної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності.
Стягнути з Національної поліції на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03 серпня 2020 року до дня поновлення на посаді.»
Позовні вимоги мотивовано протиправністю звільнення позивача, з огляду на те, що, на думку позивача, мала місце реорганізація міжрегіонального територіального органу Національної поліції, а не його ліквідація, позивачу не було запропоновано вакантних посад.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що наказом Національної поліції України від 27.05.2020 № 389 був затверджений Перелік змін у штатах Національної поліції, згідно якого у Департамент протидії наркозлочинності реорганізовується, та скорочуються всі 64 посади, включно з посадою, на якій перебував позивач. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що Департамент протидії наркозлочинності фактично був повністю ліквідований, натомість, утворено інший підрозділ - Департамент боротьби з наркозлочинністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, з 07.11.2015 року по 02.08.2020 року позивач - ОСОБА_1 проходив службу у Національній поліції України, на посаді старшого уповноваженого з особливо важливих справ 5-го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) (м.Львів) 1-го управління (оперативних розробок та негласної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності.
Національною поліцією України 27 травня 2020 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів було видано наказ №389, яким, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року №322 «Про утворення територіального органу Національної поліції», статей 14, 15 Закону України «Про національну поліцію» затверджено Перелік змін у штатах Національної поліції та штат Департаменту боротьби з наркозлочинністю.
02 червня 2020 року капітан поліції ОСОБА_1 , старший оперуповноважений в особливо важливих справах 5- го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) (м. Львів) 1-го управління (оперативних розробок та негласної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності попереджений про наступне вивільнення зі служби в поліції відповідно пункту 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
02.08.2020 року Національною поліцією України виданий наказ № 859 о/с про звільнення, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 4 (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 капітана поліції ОСОБА_1 (0035131), старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 5-го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) (м. Львів) 1-го управління (оперативних розробок та негласної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності, з 02 серпня 2020 року.
Вважаючи даний наказ протиправним, позивач звернувся до суду.
Розглянувши позовні вимоги, суд висловлює наступну правову позицію.
Так, частиною другою статті 2 КАС України регламентовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються відповідно до Закону України № 580-VIII «Про Національну поліцію».
Пункт 4 частини 1 статті 77 Закону № 580-VIII, серед підстав для припинення служби в поліції виділяє її припинення у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Згідно зі ст. 60 Закону № 580-VIII, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, норми Кодексу Законів про працю застосовуються до спірних правовідносин, якщо вони безпосередньо не врегульовані спеціальним Законом № 580-VIII.
Частиною першою статті 68 Закону № 580-VIII регламентовано, що в разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Отже, процедура звільнення поліцейських на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII чітко не визначена, тому до спірних правовідносин слід застосовувати законодавство про працю КЗпП України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений термін, а також терміновий трудовий договір до закінчення терміну його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим їм органом у разі змін в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.
Отже, реорганізація належить до терміну «змін в організації виробництва і праці», тому на ці правовідносини поширюються положення ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 322 «Про утворення територіального органу Національної поліції» утворено як юридичну особу публічного права міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент боротьби з наркозлочинністю.
За приписами частини першої статті 40, частин першої, третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.
З огляду на викладене, оскільки обов'язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом усього періоду й існували на день звільнення.
Обов'язок при попередженні про звільнення запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади неодноразово підтверджувався у висновках Верховного Суду при розгляді подібних спорів, зокрема, в постанові від 11.02.2021 в справі № 420/7705/19.
Судом встановлено, що позивачу жодних посад не пропонувалося, інформація про таке у відзиві та в матеріалах справи відсутня.
Отже, відповідачем не виконано обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
У той же час, приписами ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, яка повинна застосовуватись до спірних правовідносин субсидіарно, визначено, що одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно.
Тобто, відповідач зобов'язаний був при попередженні позивача про звільнення відповідно до ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України запропонувати іншу роботу, оскільки відповідне правове регулювання не знайшло свого відображення у спеціальному нормативно-правовому акті Законі № 580-VIII.
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку, передбаченого частиною третьою статті 49-2 КЗпП України, а саме: одночасного з попередженням про звільнення запропонування позивачу всіх наявних вакантних посад, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, відповідач фактично позбавив позивача можливості обрати посаду, яку він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації для переведення останнього на наявну вакантну посаду відповідно до приписів статті 68 Закону № 580-VIII.
При цьому, вчинення позивачем дій, спрямованих на переведення до іншого органу Національної поліції не скасовує обов'язків відповідача, визначених ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що наказ про звільнення зі служби позивача не відповідає вимогам статті 68 Закону України «Про Національну поліцію», порушує вимоги частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, оскільки зазначені положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
З огляду на вказані судом порушення законодавства відповідачем, спірний наказ підлягає скасуванню, а позивач поновленню на службі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відтак підлягає задоволенню вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 03.08.2020 (наступний день за днем звільнення) по 02.07.2021 (день ухвалення судом рішення про поновлення на службі).
Здійснюючи розрахунок грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
Виплата грошового забезпечення поліцейських регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції»(далі - Постанова № 988).
Пунктом 2 Постанови № 988 визначено, що виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ.
Наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 29 квітня 2016 року № 669/28799, затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок № 260).
Пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 206 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І цього ж Порядку встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку № 206, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин та діяв на час звільнення позивача, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
У свою чергу, пунктом 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі Порядок № 100), визначено, що нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає присудженню на користь позивача з відповідача, правильним є обчислення не робочих, а календарних днів для обрахунку грошового забезпечення.
Суд вважає за необхідне розраховувати розмір грошового забезпечення позивача, виходячи з розміру його грошового забезпечення за останні два місяці, шо передують місяцю, в якому відбулось звільнення, застосовуючи правила, передбачені пунктом 8 Порядку № 100, оскільки іншого нормативно-правового акту, який би встановлював правила такого обрахунку, на теперішній час не існує.
День звільнення позивача 02.08.2020 вважається останнім днем служби.
Згідно з довідкою від 23.09.2020 № 29/5-433, грошове забезпечення позивача за останні два календарні місяці служби складає: за червень 2020 року (30 календарних днів) 21722,47 грн, а за липень 2020 року (31 календарний день) 20799,15 грн.
Середньоденне грошове забезпечення складає: (21722,47 + 20799,15 грн.) : 61 календарний день за два місяці = 697,08 грн.
Період нарахування середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складає з 03.08.2020 по 02.07.2021 та становить 333 календарних дні.
Середнє грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, яке належить стягнути на користь позивача, складає 232126,22грн. (697,08грн. х 333 календарних дні).
Аналогічна позиція щодо застосування норм спеціального нормативно-правового акту (Порядку № 260) та розрахунку грошового забезпечення міститься в постанові Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі № 805/1110/17-а (реєстраційний номер рішення в ЄДРСР 75424287).
Згідно з абз.5 п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства про оплату праці" від 24 грудня 1999 року № 13, при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до пункту 171.1 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).
Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є відповідно обов'язком роботодавця, а не працівника, то сума середнього грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу визначена судом без утримання такого податку та інших обов'язкових платежів, які повинен утримати та сплатити за працівника роботодавець.
Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Пунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Таким чином, рішення суду в частині поновлення та в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 21260,81грн. ((21722,47 + 20799,15 грн.): 2 міс.) підлягають негайному виконанню.
Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Національної поліції України від 31.07.2020 року № 859 о/с про звільнення капітана поліції ОСОБА_1 , старшого уповноваженого з особливо важливих справ 5-го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) (м.Львів) 1-го управління (оперативних розробок та негласної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності, в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію"
Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на посаді старшого уповноваженого з особливо важливих справ 5-го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) (м.Львів) 1-го управління (оперативних розробок та негласної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності.
Стягнути з Національної поліції України (вул. Академіка Богомольця, 10,Київ,01601, код ЄДРПОУ40108578) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 3 серпня 2020 року по 2 липня 2021 року в сумі 232126,22грн., з яких відрахувати податки та обов'язкові платежі.
Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на посаді старшого уповноваженого з особливо важливих справ 5-го відділу (оперативних розробок у західному регіоні) (м.Львів) 1-го управління (оперативних розробок та негласної роботи) Департаменту протидії наркозлочинності та в частині стягнення 21260,81грн.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя С.К. Каракашьян
Суддя С.К. Каракашьян